Постанова

від 05.12.2018 по справі 826/15556/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року м. Київ №826/15556/15

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Ганечко О.М.,

Сорочка Є.О.,

за участю

секретаря судового засідання Кузик М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Київ-Електробуд на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2018 року (прийняте в порядку письмового провадження, суддя Федорчук А.Б.) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Київ-Електробуд до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Київ-Електробуд звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому просило визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві, скасувати наказ від 02.03.2015 року №318 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а також податкові повідомлення-рішення від 31.03.2015 №0001142207 та від 31.03.2015 №0001152207.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.10.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2015, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.11.2016 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2015 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2015 скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2018 року та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відносно ТОВ ВП Київ-Електробуд перевірку проведено на підставі постанови слідчого про призначення позапланової перевірки в рамках кримінального провадження. Всупереч вимогам норм податкового кодексу України оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято за відсутності обвинувального вироку, який набрав законної сили та за відсутності рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, а відтак, такі підлягають скасуванню.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції від відповідача не надходив.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, думку представника позивача та думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що співробітниками Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Київ - Електробуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Преміум Білд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авелин" за період з 01.05.2013 по 31.12.2014.

За результатами перевірки складено акт перевірки 17.03.2015 р. №6/26-58-22-06-11/25642359 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлені наступні порушення: пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за номером 168/704, пункту 9.1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 96761 грн.; підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за номером 168/704, пункту 9.1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що призвело до заниження податку на прибуток на суму 91923,00 грн.

На підставі Акту перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення: від 31.03.2015 №0001142207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 120952,00 грн., у тому числі за основним платежем - 96761,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 24191,00 грн.; від 31.03.2015 №0001152207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 114904,00 грн., у тому числі за основним платежем - 91923,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 22 981,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивачем подано скарги до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - ГУ ДФС у м. Києві) та до Державної фіскальної служби України (надалі - ДФС України).

За результатом розгляду скарги ГУДФС у м. Києві 09.06.2015 прийнято Рішення №9167/10/26-15-10-05-35, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу позивача без задоволення та рішенням ДФС України від 03.09.2015 №13947/6/99-99-10-01-01-15, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу позивача без задоволення.

Позивач вважає висновки акту перевірки безпідставними, незаконними та такими, що не відповідають нормам податкового законодавства та фактичним обставинам справи та податкові повідомлення-рішення неправомірними, а тому звернувся до суду із відповідним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що, в Актах приймання виконаних будівельних робіт, Довідках про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ відсутні реквізити на якому об'єкті проводяться роботи, відсутні посилання на Договори; відсутні докази узгодження питання використання будівельних та витратних матеріалів із виконавцями, ведення обов'язкової будівельної документації і надання виконавцю проектної документації для здійснення будівельних робіт. Також відсутні відомості про те, які особи були допущені на об'єкти для виконання зазначених у вищенаведених договорах робіт та доказів проведення інструктажу по безпеці праці, враховуючи характер робіт, які відображені в документах; відповідно до матеріалів справи сертифікати та паспорти на використані при проведенні робіт матеріали й устаткування у позивача відсутні. Разом з тим, суд зазначив, що в даному випадку перевірка позивача здійснювалася в рамках кримінального провадження, а тому застосовувати Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону №71-VIII є недоречним, оскільки в даній нормі міститься виключення щодо перевірок призначених в рамках Кримінального процесуального кодексу України.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми законодавства що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що між Позивачем (Замовником), з однієї сторони, та ТОВ Авелин (Виконавець), з іншої сторони, укладено Договір №109 від 01.09.2013 року (надалі - Договір №109).

У відповідності до пп. 1.1 п. 1, пп. 4.1, пп.4.2 п. 4 Договору №109, Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати ремонт м'якої покрівлі (далі - роботи), власними та залученими силами і засобами згідно з договірною ціною, яка є невід'ємною частиною цього договору. Виконавець зобов'язується виконати всі роботи зазначені в п. 1.1. цього договору в термін 30 (тридцять) робочих днів з моменту одержання на свій поточний рахунок коштів. Роботи вважаються виконаними після підписання обома Сторонами акту здачі - прийняття виконаних робіт.

В підтвердження виконання умов Договору Позивачем надано наступні документи: банківські виписки; Договірна ціна на будівництво Ремонт м'якої покрівлі, що здійснюється в 2013 році за адресою м. Київ, вул. Пост-Волинська, 5; Акт №ОУ-0930/10 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2013 р.; Довідка про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за вересень 2013 р.; Податкова накладна від 30.09.2013 р. №22 на загальну суму з ПДВ 381155,09 грн., надані документи досліджено та залучено Судом до матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір №109 підписано 01.09.2013 з зазначенням банківських реквізитів р/р 26002001008156 в ПАТ Радикал Банк , в той час, як з картки платника вбачається, що р/р 26002001008156 в ПАТ Радикал Банк відкрито 24.09.2013, а відтак, можливо зробити висновок, що зазначена обставина (укладання заднім числом договору) ставить під сумнів реальності укладення вказаного договору з метою здійснення господарських операцій .

Між Позивачем (Замовником), з однієї сторони, та ТОВ Преміум Білд (Виконавець), з іншої сторони, укладено Договір №24 від 02.10.2013 (надалі - Договір №24).

У відповідності до пп. 1.1 п. 1, пп. 4.1, пп.4.2 п. 4 Договору №24, Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати ремонт м'якої покрівлі (далі - роботи), власними та залученими силами і засобами згідно з договірною ціною, яка є невід'ємною частиною цього договору. Виконавець зобов'язується виконати всі роботи зазначені в п. 1.1. цього договору в термін 30 (тридцять) робочих днів з моменту одержання на свій поточний рахунок коштів. Роботи вважаються виконаними після підписання обома Сторонами акту здачі-прийняття виконаних робіт.

В підтвердження виконання умов Договору позивачем надано наступні документи: Договірна ціна на будівництво Ремонт м'якої покрівлі, що здійснюється в жовтні 2013 році за адресою м. Київ, вул. Пост-Волинська, 5; Акт №ОУ-1031/10 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2013 р.; Довідка про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за жовтень 2013 р.; Податкова накладна від 31.10.2013 р. №6 на загальну суму з ПДВ 199409,69 грн.; банківські виписки, надані документи досліджено та залучено Судом до матеріалів справи.

Так, вищезазначені договори за змістом є ідентичними та послуги надаються одні й ті ж самі, разом з тим, в даних договорах відсутня інформація щодо того, на якому об'єкті такі роботи повинні виконуватися .

Щодо доводів апелянта в апеляційній скарзі, про те, будівельні роботи, відповідно до договорів, проводились на ТОВ ВП Київ- Електробуд за адресою м. Київ, вул. Пост-Волинська, 5, за якою розташовані офісні та складські приміщення, та у зв'язку з цим, з метою пришвидшити проведення ремонтних робіт м'якої покрівлі та у зв'язку з достатньо великим об'ємом роботи керівництвом ТОВ ВП Київ- Електробуд прийнято рішення залучити декілька підприємств, для ремонту м'якої покрівлі, колегія суддів зазначає, що такі доводи не знайшли жодним чином свого підтвердження в матеріалах справи .

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в актах приймання виконаних будівельних робіт, довідках про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ відсутні реквізити на якому об'єкті проводяться роботи , відсутні посилання на договори; відсутні докази узгодження питання використання будівельних та витратних матеріалів із виконавцями, ведення обов'язкової будівельної документації і надання виконавцю проектної документації для здійснення будівельних робіт.

Відповідно до пункту 4.5 вищезазначених договорів на виконання ремонтних робіт: "виконавець зобов'язується надавати замовнику сертифікати та паспорти на використані при проведенні робіт матеріали й устаткування", проте такі документи позивачем суду не надані та у матеріалах справи відсутні.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.1.6. Договору оренди №30-12/11 Орендар (ТОВ Виробниче підприємство Київ-Електробуд ) зобов'язаний дотримуватися правил експлуатації та ремонту внутрішніх інженерних комунікацій в приміщенні, що орендується, відповідно до чинного законодавства.

Згідно п. 2.1.8. Договору оренди №30-12/11 від 30.12.2011 Орендар (ТОВ Виробниче підприємство Київ-Електробуд в разі необхідності може ремонтувати (поліпшувати орендоване майно) при отриманні згоди від Орендодавця (ПАТ Леокон ), та відповідно до п. 2.2.3 Договору оренди №30-12/11 від 30.12.2011 Орендодавець зобов'язаний забезпечити, в разі необхідності, доступ на територію Орендаря третіх осіб, за заявкою Орендаря у відповідності з правилами внутрішнього розпорядку Орендодавця.

Натомість, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що ПАТ Леокон надавало згоду на проведення відповідних ремонтних робіт ТОВ Київ-Електробуд , також, суд зазначає, що в даному випадку не відбувався ремонт саме внутрішніх інженерних комунікацій , та не містять матеріали справи і доказів надання вільного доступу будь-яким особам на територію, де здійснювалися ремонтні роботи.

Крім того, суд апеляційної інстанції наголошує, що позивачем не надано жодних доказів того, що вказані поліпшення (ремонт м'якої покрівлі) орендованого майна знайшли своє відображення в бухгалтерському обліку у відповідних рахунках, і яким чином відбулось (не відбулось) зарахування (повернення, компенсація) вартості ремонтних робіт від орендодавця до орендаря.

Контролюючий орган робить посилання на спростування реальності господарських операцій, здійснених позивачем та його контрагентами (ТОВ "Преміум Білд" та ТОВ "Авелин") на акти: від 26.12.2013 №3121/26-55-22-01/38706090 державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю "Авелин" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.09.2013 по 30.09.2013; від 08.08.2014 №2393/26-55-22-08/38751295 державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Білд" щодо фінансово-господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.09.2013 по 30.06.2014.

Позивачем до матеріалів справи додано рішення судів по справам №826/3132/14; №804/11831/14, які, на думку позивача, підтверджують, що контрагенти позивача здійснювали господарську діяльність.

Однак, суд звертає увагу, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 червня 2016 року по справі №К/800/21054/15 касаційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задоволено. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року скасовано та залишено в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року №804/11831/14 встановлено, що права ТОВ "Преміум Білд" не порушено складанням контролюючим органом актів про неможливість проведення зустрічних звірок, внесенням коригувань у податкову звітність з податку на додану вартість в електронних базах даних на рівні ДПА, у зв'язку з чим, підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в даному випадку Вищий адміністративний суд України в своєму рішенні підтвердив правомірність проведення перевірки одного із контрагентів позивача.

Згідно з положенням п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст.1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі ст.1 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України) (тут, і надалі, в редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Крім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами необхідними первинними документами не підтверджується, разом з тим, контролюючим органом повно та обґрунтовано доведено наявність підстав, що унеможливлюють одержання позивачем податкової вигоди.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що при скеруванні даної справи на новий розгляд, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29.11.2016 зобов'язано при новому розгляді встановити факт виконання ОСОБА_2 обов'язків начальника ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві станом на 02.03.2015 року (час прийняття спірного наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача).

Так, відповідачем надано суду наказ Державної фіскальної служби України від 30.10.2014 №1108-0 про призначення ОСОБА_2 на посаду першого заступника начальника Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (п. 1 Наказу №1108-о). Пунктом 2 Наказу №1108-о покладено виконання обов'язків начальника Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на першого заступника начальника Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві ОСОБА_2

У відповідності до п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_2, як виконуючий обов'язки начальника Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві мала повне право на підписання наказу від 02.03.2015 №318 про призначення документальної позапланової виїзної перевірки позивача.

Також, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29.11.2016 зазначено, що під час розгляду даної справи, судами достеменно не з'ясовано підстави призначення спірного контрольного заходу, зокрема, не перевірено дотримання відповідачем обмеження щодо здійснення перевірок у 2015 році, встановленого п. 3 р. ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи".

Як вбачається з наказу від 02.03.2015 №318 перевірка позивача призначена на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 та відповідно до п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України.

Також в матеріалах справи міститься Постанова про призначення позапланової перевірки від 04.07.2014 винесена Старшим слідчим СУ ГУМВС України в м. Києві в рамках кримінального провадження №12014100000000648.

У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 40 КПК України (в редакції станом на березень 2015 р.), слідчий уповноважений призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом.

Відповідно до п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України однією з підстав проведення документальної позапланової виїзної перевірки є отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Колегія суддів звертає увагу, що статтею 78 Податкового кодексу України чітко визначені обставини, з якими закон пов'язує виникнення права у податкового органу на проведення документальної позапланової перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи перевірка призначена в рамках кримінального провадження, а тому у відповідача були наявні всі підстави для призначення перевірки.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (надалі - Закон №71-VIII) встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

В даному випадку перевірка позивача здійснювалася в рамках кримінального провадження, а тому застосовувати Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону №71-VIII є недоречним, оскільки в даній нормі міститься виключення щодо перевірок призначених в рамках Кримінального процесуального кодексу України.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку відповідачем правомірно та відповідно до норм законодавства призначено та проведено документальну позапланову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю Київ-Електробуд , а відтак, позовні вимоги щодо визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві та скасування наказу від 02.03.2015 року №318 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки не підлягають задоволенню.

Разом з тим, у зв'язку із виявленими порушеннями, контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 31.03.2015 №0001142207 та від 31.03.2015 №0001152207.

Позивач в апеляційній скарзі звертає увагу суду на те, що відповідно до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України (в редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин) - у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Відповідно до п. 58.4 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Таким чином, матеріали документальної позапланової перевірки, проведеної на підставі постанови слідчого, в рамках кримінального провадження, можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення лише після винесення судом обвинувального вироку що набрав законної сили, або винесення рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, а тому відповідачем було порушено вимоги податкового законодавства та винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення до настання обставин, передбачених пунктом 58.4 статті 58 ПК України.

Колегія суддів такі доводи відхиляє, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, такі підстави для скасування податкових повідомлень-рішень від 31.03.2015 №0001142207 та від 31.03.2015 №0001152207 не були заявлені в суді першої інстанції під час подання адміністративного позову, не переглядалися судами апеляційної та касаційної інстанції та не досліджувалися судом першої інстанції при повторному розгляді справи при прийнятті оскаржуваного рішення та таким не надавалася оцінка в рішенні суду, а такі доводи зазначені позивачем лише в апеляційній скарзі під час повторного розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Разом з тим, в сулу імперативних приписів ч. 5 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Відтак, такі доводи апелянта судом апеляційної інстанції не можуть бути розглянуті, як такі, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Щодо доводів апелянта про те, що всупереч вимогам ст. З КАС України в редакції, чинній станом на час подання апеляційної скарги, та всупереч вимогам ст. 158 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції чинній на момент розгляду справи по суті, судом першої інстанції було прийнято рішення, яким суд вирішив спір по суті та виклав його у формі Рішення, а не у формі Постанови, як того вимагає КАС України, чинний на момент розгляду справи по суті, колегія суддів зазначає наступне.

Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція КАС України, то відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії , розгляду і вирішення справи .

Беручи до уваги те, що станом на дату прийняття рішення у справі така знаходилася на стадії розгляду у письмовому провадженні, відповідно справа розглянута з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 та ч. 5 ст. 250 КАС України в редакції з 15.12.2017, та судом першої інстанції правомірно прийнято саме рішення по справі.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Київ-Електробуд залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 05 грудня 2018 року.

Головуючий суддя В.Ю.Ключкович

Судді О.М. Ганечко

Є.О. Сорочко