Постанова

від 04.12.2018 по справі 0940/1786/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 рокуЛьвів№ 857/3116/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М.

за участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2018 року, ухвалене суддею Матуляк Я.П., 12:02:35 год., м. Івано-Фанківськ, у справі за позовом ОСОБА_1 до Богородчанського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,-

В С Т А Н О В И В:

01.10.2018 року позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Богородчанського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, в якому просить визнати скасувати постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження ВП №57155233 від 06.09.2018 року.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що виконавче провадження ВП № 57155233 відкрито з виконання постанови про стягнення виконавчого збору № 43840268, виданої Богородчанським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області 14.08.2015 року. На дату винесення відповідачем вказаної постанови та станом на момент розгляду справи, постанова про стягнення виконавчого збору № 43840268 від 14.08.2015 року не оскаржена, не скасована, а відтак в силу приписів Закону України Про виконавче провадження підлягає примусовому виконанню, що відповідає принципу правової визначеності шляхом забезпечення обов'язковості виконання судового рішення. Таким чином, відповідачем були вчинені дії, направлені на виконання постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у відповідності до вимог Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII від 02.06.2016 року. Вчинення аналогічних дій передбачав і Закон України Про виконавче провадження № 606-ХІV від 21.04.1999 року.

Відтак, постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №57155233 від 06.09.2018 року прийнята державним виконавцем відповідно до вимог Закону України Про виконавче провадження .

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, ухваленим із порушенням норм матеріального права, ОСОБА_1 оскаржила його, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що постанова про стягнення виконавчого збору №43840268 винесена 14.08.2015 року головним державним виконавцем Богородчанського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстицїї в Івано-Франківській області, а постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві в рамках того ж самого виконавчого провадження №43840268 винесена того ж самого дня 14.08.2015 року особою, яка займала посаду - головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби Богородчанського управління юстиції. В той же час, в автоматизовану систему виконавчого провадження дана постанова була внесена лише 4 вересня 2018 року. Богородчанське районне управління юстиції Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 25684293) було ліквідовано на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 року №99 Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги - припинено юридичну особу 03.06.2016 року, що підтверджується записом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань. Отже, Богородчанський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстицїї в Івано-Франківській області був створений після дати винесення постанови від 14.08.2015 року. Відтак, 14.08.2015 року постанова про стягнення виконавчого збору №43840268 не виносилась, є недостовірною а, відтак, не могла бути правовою підставою для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 57155233 від 06.09.2018 року.

Крім того, в оскаржуваній постанові державний виконавець вказує суму виконавчого збору, який підлягає стягненню на користь держави в розмірі 22703,51 дол. США та одночасно переводить дану суму в гривні - 644 287,00 грн., застосовуючи курс долара США в розмірі 28,3783 грн., хоча офіційний курс НБУ щодо долара США станом на 06.09.2018 року складав 28,4115 грн.

Апелянт стверджує, що державним виконавцем не було здійснено дій з примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом від 10 червня 2013 року, а відтак, були відсутні підстави для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у постанові від 06 вересня 2018 року про стягнення виконавчого збору, у зв'язку з чим така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону України Про виконавче провадження та підлягає скасуванню.

Крім того, апелянт акцентує свою увагу на тій обставині, що на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №57155233 від 06.09.2018 року строки, визначені для пред'явлення виконавчого документа до виконання, були пропущені.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 06.09.2018 року старшим державним виконавцем Богородчанського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Євстратовою О.В. винесено оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 57155233 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору № 43840268, виданої 14.08.2015 року Богородчанським РВ ДВС про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 22703,51 долари США (644287,00 грн.) виконавчого збору.

Постанова про стягнення виконавчого збору № 43840268 від 14.08.2015 року прийнята головним державним виконавцем Богородчанського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Здерко М.М. в рамках виконавчого провадження ВП № 43840268, відкритого 03.07.2014 року з примусового виконання виконавчого листа № 901/2374/12, виданого 10.06.2013 року Богородчанським районним судом Івано-Франківської області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ПАТ Банк Форум 227035,12 доларів США боргу за кредитним договором № 0005/07/14-КЕ від 03.05.2007 року.

Із матеріалів справи видно, що 05.09.2018 року старшим державним виконавцем Богородчанського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Євстратовою О.В. закінчено виконавче провадження ВП № 50909252 на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України Про виконавче провадження .

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначав Закон України Про виконавче провадження № 606-XIV від 21.04.1999 року (далі - Закон № 606-ХІV) (у редакції, чинній на момент прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження).

Відповідно до ст.1 Закон № 606-ХІV виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 2 статті 25 Закону № 606-ХІV встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно частини 1 статті 27 Закону № 606-ХІV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Приписами частини 1 статті 28 Закону № 606-ХІV визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Частиною 3 коментованої статті передбачено, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю.

Крім того, згідно ст.22 Закону № 606-ХІV (строки пред'явлення виконавчих документів до виконання) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:

1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

2 червня 2016 прийнято Закон України № 1404-VІІІ Про виконавче провадження , що набрав чинності з 05.10.2016 року.

Відповідно до частини сьомої Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VІІІ виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Статтею 1 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Частиною другою статті 27 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Згідно пункту 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Приписами частини 1 статті 40 Закону № 1404-VІІІ визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

Відповідно до частини 3 статті 40 Закону № 1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, після зміни правового регулювання відповідно до Закону № 1404-VІІІ стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення без винесення відповідної постанови. Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто. При цьому, виконання постанови про стягнення виконавчого збору відбувається в порядку, передбаченому для примусового виконання виконавчих документів.

Згідно частини 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Відповідно до частини 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Згідно ст.12 Закону № 1404-VІІІ (строки пред'явлення виконавчих документів до виконання переривання строку давності пред'явлення виконавчого документа до виконання, поновлення пропущеного строку) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Встановлено, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 05.09.2018 року ВП № 50909252 прийнята на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Виконавче провадження ВП №57155233від 06.09.2018 року відкрито з виконання постанови про стягнення виконавчого збору № 43840268 від 14.08.2015 року, виданої Богородчанським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області 14.08.2015 року.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом.

На думку колегії суддів суду апеляційної інстанції, на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №57155233 від 06.09.2018 року строки, визначені для пред'явлення виконавчого документа до виконання, були пропущені і стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, не скористався своїм правом на звернення із заявою до суду про поновлення такого строку.

Крім того, колегія суддів суду апеляційної інстанції звертає увагу на ту обставину, що постанова про стягнення виконавчого збору №43840268 від 14.08.2015 року винесена головним державним виконавцем Богородчанського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстицїї в Івано-Франківській області, який було утворено шляхом включення відділу державної виконавчої служби Богородчанського управління юстиції до структури Головного територіального управління юстицїї в Івано-Франківській області, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 року №99 Про реформування територіальних органів Міністерства юстицїї та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги .

Тобто, праціваниками Богородчанського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстицїї в Івано-Франківській області, який був створений лише у 2016 році, не могла бути винесена постанова про стягнення виконавчого збору ВП №43840268 від 14.08.2015 року.

Враховуючи, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2018 року, зазначене судове рішення підлягає скасуванню.

У відповідності до вимог п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з п. 1 п. 4 ч. 1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 315, 317, 321,322, 325, 328,329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2018 року у справі №0940/1786/18 скасувати та позов ОСОБА_1 до Богородчанського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження задовольнити.

Визнати протиправною і скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.09.2018 року ВП № 57155233.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Я. С. Попко судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко Повне судове рішення складено 06.12.2018.