Постанова

від 28.04.2020 по справі 0940/1786/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 квітня 2020 року

Київ

справа №0940/1786/18

адміністративне провадження №К/9901/871/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Богородчанського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року (головуючий суддя Попко Я.С., судді: Іщук Л.П., Обрізко І.М.) у справі № 0940/1786/18 за позовом ОСОБА_1 до Богородчанського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (далі також - відповідач, відділ ДВС) про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до відділу ДВС у якій просила:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу ДВС від 06 вересня 2018 року у виконавчому провадженні ВП №57155233 про стягнення виконавчого збору у розмірі 22703,51 доларів США (644287,00 грн).

На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що державний виконавець не вчиняв дії з примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом № 901/2374/12, виданим 10 червня 2013 року Богородчанським районним судом, а тому у нього не було підстав для стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі, визначеному у спірній постанові. Позивачка зауважила, що виконавче провадження було закінчено у зв`язку із фактичним виконанням боржником в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі також - Закон № 1404-VIII).

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що на підставі виконавчого листа №901/2374/12 виданого 10 червня 2013 року Богородчанським районним судом головним державним виконавцем Здерко М.М. 14 серпня 2015 року винесено постанову ВП №43840268 про стягнення виконавчого збору. Вказана постанова не була оскаржена, не скасована, а відтак підлягала примусовому виконанню. Таким чином, на виконання вказаної постанови, відповідачем 06 вересня 2018 року відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору. Таким чином, державний виконавець відповідно до вимог чинного законодавства вчинив необхідні для виконання виконавчого провадження дії.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції позивачка подала апеляційну скаргу.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року апеляційну скаргу позивачки задоволено. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2018 року скасовано та постановлено нове рішення яким позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову від 06 вересня 2018 року у виконавчому провадженні ВП №57155233 про відкриття виконавчого провадження з стягнення виконавчого збору.

Ухвалюючи таке рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що на момент винесення оскаржуваної постанови ( 06 вересня 2018 року) строки, визначені для пред`явлення виконавчого документа до виконання, були пропущені і стягувач не скористався своїм правом на звернення із заявою до суду про поновлення такого строку. Апеляційний суд також звернув увагу, що оскаржувану постанову прийнято у 2015 році державним виконавцем Богородчанського районного відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області, водночас такий орган був створений шляхом реформування лише у 2016 році.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У касаційній скарзі відділ ДВС, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року і залишити в силі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2018 року.

Аргументи скаржника полягають у тому, що дії відповідача та прийняте рішення про стягнення виконавчого збору за виконавчим документом від 14 серпня 2015 року (постанова №43840268) є законними та відповідають чинному законодавству. Скаржник зауважує , що відповідно до правової позиції висловленій у постанові Верховного Суду у справі №816/823/17, статтею 28 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року №606 (далі - Закон №606) як і статтею 40 Закону №1404-VIII стягнення виконавчого збору проводиться в межах основного виконавчого провадження, а тому постанови про стягнення виконавчого збору необхідно вважати пред`явленими до виконання, незалежно від того скільки разів документ звертається до виконання. Відповідно в період здійснення основного виконавчого провадження постанова про стягнення виконавчого збору автоматично є такою що пред`явлена до виконання. Отже, з урахуванням наведеної позиції, підстав для скасування рішення прийнятого в доповнення до виконавчого документа від 14 серпня 2015 року не має.

ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційної інстанції без змін. Позивач зауважує, що виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення. З матеріалів виконавчого провадження №50909252 вбачається, що державним виконавцем не було здійснено дій з примусового виконання рішення суду за виконавчим листом від 10 червня 2013 року. А тому, у державного виконавця відсутні підстави для стягнення виконавчого збору у розмірі визначеному постановою від 06 вересня 2018 року. Позивач просить звернути увагу на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі №761/11524/15-ц.

Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що в оскаржуваній постанові державний виконавець вказує суму виконавчого збору, який підлягає стягненню на користь держави в розмірі 22703,51 доларів США та одночасно переводить дану суму в гривні - 644 287,00 грн, застосовуючи курс (28,37 грн) встановлений Національним банком України на день винесення постанови (06 вересня 2018 року). Разом з тим, державний виконавець не врахував, що на день ухвалення рішення суду (29 квітня 2013 року), чи на день винесення постанови про стягнення виконавчого збору (14 серпня 2015 року) офіційний курс долара був значно меншим. У зв`язку із нестабільним курсом іноземної валюти та здійснення платежів на території України лише у грошовій одиниці - гривні, таке стягнення грошової суми завдасть боржнику значної матеріальної шкоди.

Рух касаційної скарги

08 січня 2019 року касаційна скарга відділу ДВС надійшла до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.

За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Бившева Л.І., суддів Юрченко В.П., Шипуліна Т.М.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 11 січня 2019 року №16/0/78-19, у зв`язку із постановленням ухвали про відведення (самовідвід) колегії суддів у справі №0940/1786/18, визначено новий склад суду: Шарапа В.М. (головуючий суддя), Бевзенко В.М., Данилевич Н.А.

Ухвалою від 17 січня 2019 року Верховний Суд відкрив провадження у справі за касаційною скаргою відділу ДВС.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року №708/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В.М. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), що унеможливлює його участь у розгляді справи, визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя, Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

01 липня 2014 року надійшла заява про примусове виконання виконавчого листа №901/2374/12 виданого 10 червня 2013 року Богородчанським районним судом Івано-Франківської області.

03 липня 2014 року старшим державним виконавцем Шемрай В.Я. прийнято постанову ВП№43840268 про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа №901/2374/12, виданого 10 червня 2013 року Богородчанським районним судом Івано-Франківської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Банк Форум боргу за кредитним договором у розмірі 227035,12 доларів США.

14 серпня 2015 року головним державним виконавцем Здерко М.М. прийнято постанову ВП№43840268 про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв`язку із неможливістю виконання виконавчого листа (наявна встановлена законом заборона щодо проведення виконавчих дій стосовно боржника).

Цього ж дня, головним державним виконавцем Здерко М.М. прийнято постанову ВП№43840268 про стягнення на користь відділу ДВС виконавчого збору на підставі вищезазначеного виконавчого листа.

Вдруге, заява про примусове виконання виконавчого листа №901/2374/12 надійшла 20 квітня 2016 року.

Цього ж дня, державним виконавцем Дидич І.П. прийнято постанову ВП №50909252 про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа №901/2374/12, виданого 10 червня 2013 року Богородчанським районним судом Івано-Франківської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Банк Форум боргу за кредитним договором у розмірі 227035,12 доларів США. Також у пункті 3 вказаної постанови визначено порядок стягнення з боржника виконавчого збору.

05 вересня 2018 року старший державний виконавець Євстратова О.В. закінчила виконавче провадження ВП № 50909252 на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України Про виконавче провадження .

Крім того, 06 вересня 2018 року старший державний виконавець Євстратова О.В. винесла постанову ВП № 57155233 про відкриття виконавчого провадження з стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 22703,51 доларів США (644287,00 грн) (спірне рішення).

Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначав Закон України Про виконавче провадження № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (далі - Закон № 606-ХІV) (у редакції, чинній на момент прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження).

Відповідно до статті 1 Закон № 606-ХІV виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 2 статті 25 Закону № 606-ХІV встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно частини першої статті 27 Закону № 606-ХІV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Приписами частини першої статті 28 Закону № 606-ХІV визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Частиною третьою, четвертою вказаної статті передбачено, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред`явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 47 Закону №606-ХІV, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

При цьому, частиною п`ятою вказаної статті визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків встановлених статтею 22 цього Закону.

У зв`язку з встановленою забороною щодо проведення виконавчих дій стосовно боржника, передбаченою пунктом 2 частини першої статті 47 Закону №606-ХІV, постановою державного виконавця від 14 серпня 2015 року виконавчий документ ВП№43840268 повернуто стягувачу.

Водночас, цього ж дня, саме не підставі вищевказаного виконавчого листа державним виконавцем обраховано та винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 22703,51 доларів США.

Стягувачем 20 квітня 2016 року повторно пред`явлено документ (виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 227 035,12 доларів США) до виконання.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ Про виконавче провадження .

Відповідно до частини сьомої Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404-VІІІ виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

У силу статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Відповідно до частин шостої статті 27 Закону № 1404-VІІІ у разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Враховуючи те, що 03 липня 2014 року державним виконавцем винесено постанову ВП№43840268 про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа №901/2374/12, виданого Богородчанським районним судом Івано-Франківської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Банк Форум боргу за кредитним договором у розмірі 227035,12 доларів США, то суд першої інстанції правильно визначив, що саме не підставі вказаного виконавчого листа обраховано виконавчий збір у розмірі 22703,51 доларів США.

Частиною дев`ятою вказаної статті передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Частиною першою статті 40 Закону №1404 визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

За приписами частини третьої статті 40 Закону № 1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, після зміни правового регулювання відповідно до Закону № 1404-VІІІ стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення без винесення відповідної постанови. Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто. При цьому, виконання постанови про стягнення виконавчого збору відбувається в порядку, передбаченому для примусового виконання виконавчих документів.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404 виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404 виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 2 Закону №1404 постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом.

Судами встановлено, що закінчення виконавчого провадження ВП № 50909252 відбулось 05 вересня 2018 року на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Наступного дня 06 вересня 2018 року державним виконавцем відкрито провадження з виконання постанови №43840268 від 14 серпня 2015 року виданої відділом ДВС 14 серпня 2015 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 22703,51 доларів США.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на дату винесення державним виконавцем вищевказаної постанови, тобто у вересні 2018 року та станом на момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, постанова про стягнення виконавчого збору від 14 серпня 2015 року №43840268 не була оскаржена та скасована.

Правомірність винесення даної постанови про виконавче провадження не є предметом розгляду даного спору.

Таким чином, відповідачем були вчинені дії, направлені на виконання постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у відповідності до вимог Закону №1404-VIII. Вчинення аналогічних дій передбачала і попередня редакція Закону №606-ХІV.

Щодо доводів позивача стосовно порушення строку пред`явлення виконавчих документів, а саме постанов про стягнення виконавчого збору, Суд зазначає таке.

Статтею 28 Закону №606-ХІV і статтею 40 Закону №1404-VIII встановлено, що стягнення виконавчого збору проводиться в межах "основного" виконавчого провадження. Відповідно в період здійснення "основного" виконавчого провадження постанова про стягнення виконавчого збору автоматично є такою що пред`явлена до виконання.

Тобто, строки визначені для пред`явлення виконавчих документів до виконання, які були передбачені статтею 22 Закону №606-ХІV та які передбачені статтею 12 Закону №1404-VIII не пропущені.

На наведені обставини суд апеляційної інстанції уваги не звернув, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного рішення державного виконавця.

Таким чином, доводи касаційної скарги спростовують висновки суду апеляційної інстанції та приймаються судом в якості належних.

Стаття 352 КАС України визначає підстави для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково та залишення в силі судового рішення суду першої інстанції у відповідній частині

Відповідно до частини першої статті 352 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 352 КАС України, касаційну скаргу відділу ДВС необхідно задовольнити, скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року і залишити в силі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2018 року.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України не передбачено відшкодування судових витрат суб`єкту владних повноважень у разі відмови в задоволенні позову позивачу - фізичній особі.

Керуючись пунктом 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 460-IX та статтями 3, 341, 345, 349, 352, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Богородчанського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області задовольнити.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року у справі № 0940/1786/18 скасувати.

Залишити в силі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2018 року у справі № 0940/1786/18.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.М. Соколов

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк ,

Судді Верховного Суду