Рішення

від 26.11.2018 по справі 916/1718/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" листопада 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1718/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Карагяур В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (представник за довіреністю);

від відповідача: ОСОБА_2 (представник за довіреністю);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державної екологічної інспекції в Одеській області (65058, м. Одеса, пр-т Шевченка, буд. 12);

до відповідача: Комунального підприємства "КОДИМАКОМУНСЕРВІС" (66000, Одеська обл., Кодимський р-н, м. Кодима, вул. Садова, буд. 1);

про стягнення 500 321,55 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: позивач - Державна екологічна інспекція в Одеській області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО № 1857/18 від 14.08.2018р.) до відповідача - Комунального підприємства "КОДИМАКОМУНСЕРВІС", в якій просив суд стягнути з відповідача суму збитків заподіяних державі Україна у розмірі 500 321,55 грн. до Державного бюджету України та стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 504,83 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства було встановлено, що в порушення п. 9 ст. 44, ст. 48 Водного кодексу України, відповідач в період з 31.03.2014р. по 07.06.2018р. здійснював водокористування без дозволу на спеціальне водокористування, чим завдав державі збитки в розмірі 500321,55 грн. Правовими підставами для звернення з відповідним позовом позивачем визначено положення ст.ст. 16, 20, 38, 67, 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» , ст.ст. 11, 44, 46, 48, 110, 111 Водного кодексу України, ст. 149 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 20.08.2018 року, за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/1718/18 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17.09.2018 року.

17.09.2018 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву (вх. ГСОО №18826/18), в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу, згідно якого проти заявлених позовних вимог заперечує, посилаючись на наявність сукупності усіх умов, передбачених ст. 23 Кодексу України про надра. При цьому, зазначає, що за спірний період продуктивність водозабору відповідача на забезпечення господарсько-побутових потреб населення та організацій м. Кодима склав 214 куб. м. на добу, в зв'язку з чим відповідач наполягає на відсутності необхідності дозволу на видобування підземних вод, тому ввважає, що в його діях відсутній склад правопорушення, що за думкою відповідача унеможливлює стягнення збитків. Водночас, відповідач наполягає на направленні пакету документів для отримання дозволу на спеціальне водокористування до Державного агентства водних ресурсів України.

У судовому засіданні від 17.09.2018 року судом було постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України та встановлено сторонам строк для подачі відповіді на відзив та заперечень.

21.09.2018 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. ГСОО № 19303/18), в порядку ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої позивач не погоджується з позицією відповідача, викладеною у відзиві на позовну заяву та вважає її безпідставною. Так, позивач наполягає на тому, що позовні вимоги пов'язанні з необхідністю наявності у відповідача дозволу на спеціальне водокористування, який передбачений Водним кодексом України, тому вважає посилання відповідача на Кодекс України про надра безпідставними, оскільки дозвіл на спеціальне водокористування надрами у відповідача не вимагався, а позовна заява не містить посилання на відповідний Кодекс.

09.10.2018 року до суду від відповідача надійшли заперечення (вх. ГСОО №20487/18), в порядку ст. 167 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими відповідач не погоджується з доводами Державної екологічної інспекції в Одеській області та наполягає на тому, що до спірних правовідносин мають також застосовуватись положення Кодексу України про надра, зокрема, ст.ст.19, 21, 23 зазначеного Кодексу, оскільки підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому використовуючи підземні води, слід керуватись і водним законодавством і законодавством про надра. При цьому, стверджує, що 01.01.2016 року набрав чинності Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі» від 08.12.2015 року №867- VIII» та п. 2.12 цього закону містить вказівку на зворотну дію його щодо звільнення землекористувачів від відповідальності за видобування підземних вод до набрання ним чинності.

Ухвалою суду від 10.10.2018 року, в порядку ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, строк підготовчого провадження було продовжено до 18.11.2018 року. Крім того, даною ухвалою суду, в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, підготовче засідання було відкладено на 19.10.2018 року.

18.10.2018 року до суду від відповідача надійшла заява вх. ГСОО №2-5204/18, згідно якої Комунальне підприємство "КОДИМАКОМУНСЕРВІС" зазначає, що за підрахунком відповідача розмір збитків заподіяних державі у період з 20.08.2015 року по 31.12.2015 року становить 64072,92 грн., однак просить суд застосувати судом до спірних правовідносин наслідки спливу строку позовної давності. При цьому, вказує, що строк у межах якого позивач може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу обмежується періодом з 20.08.2015 року.

У судовому засіданні від 19.10.2018 року судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання, в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, з метою надання позивачу часу для ознайомлення та викладення своєї позиції щодо заяви відповідача про застосування позовної давності.

07.11.2018 року до суду від позивача надійшли заперечення на заяву про застосування до спірних правовідносин позовної давності вх. ГСОО №22283/18, згідно яких проти тверджень відповідача стосовно початку перебігу позовної давності з 20.08.2015р. заперечує та вказує на те, що використання води без відповідного дозволу є триваючим правопорушенням, а право на позов про стягнення шкоди, завданої таким правопорушенням, виникає кожен день з моменту виявлення такого правопорушення.

У судовому засіданні від 01.11.2018р. представники сторін зазначили, що ними надано усі докази та повідомлено про всі відомі їм обставини щодо справи та надали до суду заяву (вх. ГСОО №22357/18), згідно якої на підставі ч. 6 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, просили суд розпочати розгляд справи по суту у даному судовому засіданні.

Судом в рамках підготовчого провадження було з'ясовано відсутність будь-яких заяв чи клопотань, передбачених положеннями ст.182 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з чим, ухвалою суду від 01.11.2018 року, в порядку ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження у даній справі було закрито та призначено розпочати розгляд справи по суті в той самий день після закінчення підготовчого судового засідання 01.11.2018 року.

У судовому засіданні від 01.11.2018р. судом було оголошено перерву у розгляді справи до 26.11.2018 року.

У судовому засіданні від 26.11.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні від 26.11.2018 року представник відповідача проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позов та відповідних запереченнях, водночас просив суд застосувати до спірних правовідносин наслідки спливу строку загальної позовної давності.

В судовому засіданні 26.11.2018 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено сторонам, що повне рішення буде складено 06.12.2018 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

В силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів кожного.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Як встановлено судом, згідно звітів за формою №2-ТП (а.с.79, 80, 81) Комунальне підприємство "КОДИМАКОМУНСЕРВІС" використовує підземну воду (водний об'єкт) для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб, виробничих (технологічних).

Право відповідача на здійснення спеціального водокористування виникло на підставі дозволу на спец водокористування №УКР23671-А/ОСОБА_3, який виданий 13.04.2011 року із встановленим терміном дії - 30.03.2014 року, що вбачається із акту №48/10 від 07.06.2018року, зазначені обставини ніяким чином не заперечуються відповідачем.

08.10.2018 року комунальне підприємство отримало новий дозвіл на спеціальне водокористування №641/ОД/49д-18 зі строком дії з 08.10.2018р. до 08.10.2023 року.

У період часу, згідно довідки Комунального підприємства "КОДИМАКОМУНСЕРВІС" (а.с. 27) та звітів за формою 2ТП (а.с. 79-81 з оборотом), з 01.06.2015р. по 01.06.2018р. було використано води 327,65 тис. м. куб.

У відповідності до ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» , наказу Державної екологічної інспекції в Одеській області від 25.04.2018 року №280 на підставі річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної екологічної інспекції України на 2018 рік, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 30.11.2017 №710 про проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Комунальним підприємством "КОДИМАКОМУНСЕРВІС".

На підставі наказу Державної екологічної інспекції в Одеській області від 25.04.2018р. №280 оформлено направлення №208пр про проведення в період з 24 травня до 07 червня 2018р. планової перевірки дотримання Комунальним підприємством "КОДИМАКОМУНСЕРВІС" вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища за адресою: 66000, Одеська обл., Кодимський р-н, м. Кодима, вул. Садова, буд. 1.

Під час проведення перевірки позивачем було встановлено, що відповідач у період з 31.03.2014р. по 07.06.2018р. здійснював водокористування при відсутності дозволу на спеціальне водокористування, про що зазначено в Акті перевірки дотримання вимог Комунальним підприємством "КОДИМАКОМУНСЕРВІС" вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів за період з 29.05.2018 року по 07.06.2018 року.

Вищезазначений акт був підписаний з боку відповідача директором ОСОБА_4

За результатами перевірки, на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389, інспектором з охорони навколишнього природного середовища Одеської області ОСОБА_3 здійснено розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування), розмір яких становить 500321,55 грн.

06.06.2018 року позивачем складено протокол про адміністративне правопорушення №000594, яким зафіксовано порушення посадовою особою відповідача ст. 44 Водного кодексу України. Згідно наданих керівником відповідача пояснень щодо суті виявленого порушення: можливості своєчасного виготовлення дозволу не було, в зв'язку з тим, що працює на відповідній посаді з квітня 2017 року.

Як зазначає позивач, надіслана претензія № 62 від 13.06.2018р. (а.с. 23 з оборотом) про відшкодування збитків завданих державі внаслідок порушення законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища в розмірі 500321,55 грн., була залишена відповідачем без задоволення.

Як встановлено судом, предметом спору у справі є наявність чи відсутність підстав для стягнення 500321,55 грн. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, у вигляді збитків нанесених державі Україна, спричиненої внаслідок самовільного користування водними ресурсами без дозволу на спеціальне водокористування.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (надалі - Закон) в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Статтями 68, 69 Закону встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Частиною 1 статті 149, статтею 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до Водного кодексу України підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом України про надра вони є частиною надр (є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року № 827).

Стаття 2 Водного кодексу України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об'єктами та регулюються відповідним законодавством України.

Тобто, прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

Відповідно до положень статей 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (п. 9 ч. 1 ст.ст. 44, 49 Водного кодексу України).

Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому, спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі №3-32гс15.

Як встановлено судом, згідно звітів за формою №2-ТП (а.с.79, 80, 81) Комунальне підприємство "КОДИМАКОМУНСЕРВІС" використовує підземну воду (водний об'єкт) для задоволення питних і санітарно-гігієнічних, виробничих (технологічних)потреб.

Так, згідно ч. 1 статті 23 Кодексу України про надра (у редакції чинній на момент здійснення відповідачем водокористування без спеціального дозволу), землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, суб'єкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання. У свою чергу, видобуток підземних вод для задоволення господарсько-питних, питних і санітарно-гігієнічних потреб, виробничих потреб вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.

Під час проведення перевірки позивачем було встановлено, що відповідач у період з 31.03.2014р. по 07.06.2018р. здійснював водокористування без дозволу на спеціальне водокористування, про що зазначено в Акті перевірки №48/10 проведеної у період з 29.05.2018р. по 07.06.2018р.

Статтями 47, 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та статтями 110, 111 Водного кодексу України передбачено, що за порушення при користуванні природними ресурсами настає відповідальність, у тому числі цивільна. Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Згідно до статті 56 Кодексу України про надра основними вимогами в галузі охорони є: забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр; додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами.

Статтею 65 Кодексу України про надра передбачено, що порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні, у тому числі в самовільному користуванні надрами.

Відповідно до статті 67 Кодексу України про надра підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

За приписами статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

На позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, а відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

У відповідності до змісту п. 1.6 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" № 02-5/744 від 27.07.2001 року (із змінами і доповненнями), вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника.

Як вже зазначалось вище, позивач в обґрунтування вимог посилається на користування відповідачем за період з 31.03.2014р. по 07.06.2018р. водою за відсутності відповідного дозволу.

Наведена обставина була встановлена проведеною Державною екологічною інспекцією в Одеській області перевіркою, про що складено 07.06.2018 року акт.

Із змісту п.п. 4.5.2 Роз`яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/744 від 27.06.2001 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів без відповідного дозволу є самовільним.

Як було встановлено перевіркою, проведеною у період з 29.05.2018р. по 07.06.2018р., спеціальне водокористування Комунальним підприємством "КОДИМАКОМУНСЕРВІС" по 30.03.2014 рік здійснювалось згідно дозволу №УКР23671-А/ОСОБА_3, а починаючи з 31.03.2014 року по 07.06.2018 року відповідачем здійснювалось самовільне водокористування.

При цьому, відповідачем не доведено того, що він завчасно звернувся за отриманням дозволу до відповідного органу, оскільки наявні в матеріалах справи опис від 21.08.2018 р. №К1-112966 (а.с. 46), свідчать про те, що відповідач звернувся до Державного агентства водних ресурсів України з відповідною заявою про видачу дозволу на спеціальне водокористування лише 22.08.2018 року, тобто вже після проведення відповідної перевірки Державною екологічною інспекцією в Одеській області.

Отже, наведене свідчить про те, що відповідачем не було вжито заходів до своєчасного отримання дозволу на спеціальне водокористування.

Так, водокористування має здійснюватися лише на підставі відповідного дозволу, факт водокористування протягом певного часу за відсутності дозволу встановлено та не заперечується відповідачем.

Таким чином, належними та допустимими доказами у даній справі (документи, складені за результатами перевірки) підтверджується те, що відповідач у період починаючи з 31.03.2014 року по 07.06.2018 року здійснював самовільне водокористування.

Отже, поведінка відповідача є неправомірною, а його вина полягає у здійсненні водокористування без відповідного дозволу, що призвело до спричинення державі збитків в сумі 500321,55 грн., які розраховані позивачем відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. № 389.

Суд перевіривши, розрахунок позивача щодо визначення розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів у відповідності до п. 9.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, які обчислено за формулою: З сам. =5*W* Tар, де Tар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої ст. 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар'єрних та дренажних вод грн./100м 3 , води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн./10000м 3 , води, яка входить до складу напоїв, грн./м 3 ), виходячи із обсягу води спожитої відповідачем у період з 01.06.2015р. по 01.06.2018р. (327,65 тис. м. куб.), встановив його правильність.

З огляду на викладене, позивачем доведено наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, однак підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено поняття позовної давності, відповідно до якого позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Водночас ст. 257 цього кодексу передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України, передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

З урахуванням вищевикладеного, а також правової природи заявленої до стягнення суми, суд зазначає, що до спірних правовідносин підлягає застосування загальний строк позовної давності - тривалістю у три роки.

У відповідності до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, початок перебігу строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, перебіг строку позовної давності щодо стягнення з відповідача збитків, з урахуванням положень ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України, починається, зокрема, з моменту вчинення відповідачем відповідного правопорушення, яке зафіксовано шляхом складання акту № 48/10 у період з 29.05.2018 року по 07.06.2018 року.

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 267 цього кодексу, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи, що 3-річний строк позовної давності для звернення з позовними вимогами щодо стягнення збитків на обсяг спожитої води у період з 01.06.2015 року по 06.06.2015 року сплив 07.06.2018 року (дати виявлення порушення, згідно акту №48/10 складеного протягом періоду з 29.05.2018 року по 07.06.2018 року), тоді як з позовом позивач звернувся 14.08.2018 року, та позивачем не зазначено причин пропущення таких строків, а також приймаючи до уваги заявлене відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності, суд вважає за необхідне відмовити у задоволені позовних вимог Державної екологічної інспекції в Одеської області в частині розміру збитків на обсяг води спожитої протягом 6 днів 2015 року - 1,62 тис. м. куб, вирахуваного виходячи із загальної кількості днів за період з 01.06.2015р. по 31.12.2015р. та загального обсягу води спожитої за вказаний період без дозволу 57,76 тис. м.куб.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог Державної екологічної інспекції в Одеської області та стягнення з відповідача збитків у розмірі 497847,81 грн.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 7504,83 грн. покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених судом вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства "КОДИМАКОМУНСЕРВІС" (66000, Одеська обл., Кодимський р-н, м. Кодима, вул. Садова, буд. 1; код ЄДРПОУ 32429562) - суму збитків, заподіяних державі Україна, у розмірі 497847/чотириста дев'яносто сім тисяч вісімсот сорок сім/грн. 81 коп. на р/р №33111331015251 фонду охорони навколишнього природного середовища Кодимської міської ради Кодимського району Одеської області, МФО 899998, код ЄДРПОУ 37343459, банк ГУ ДКСУ в Одеській області, УК у Кодимському районі, код бюджетної класифікації 24062100, балансовий рахунок - 3311, символ звітності банку 331.

3.Стягнути з Комунального підприємства "КОДИМАКОМУНСЕРВІС" (66000, Одеська обл., Кодимський р-н, м. Кодима, вул. Садова, буд. 1; код ЄДРПОУ 32429562) на користь Державної екологічної інспекції в Одеській області (65107, м. Одеса, пр-т Шевченка, 12; код ЄДРПОУ 38017120) 7467/сім тисяч чотириста шістдесят сім/грн. 30 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06 грудня 2018 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська