Рішення

від 03.12.2018 по справі 648/3587/17

БІЛОЗЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 648/3587/17

Провадження № 2/648/166/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2018 року смт. Білозерка

Білозерський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого - судді: Кусік І.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Думітраш О.М.,

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Токарівської сільської ради Білозерського району Херсонської області, ОСОБА_3, про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в якому зазначила, що вона є власником 1/2 частини житлового будинку, розташованого за адресою: Херсонська область, Білозерський район, с. Нова Тягинка, вул. Придніпровська, 19. В цьому будинку позивач проживає з моменту набуття права власності з 31.05.1996 року. На момент придбання, 1/2 частина будинку, площею 37,1 кв.м., належала на праві власності громадянину ОСОБА_4, який проживав у ньому разом зі своєю дружиною ОСОБА_5 18.06.1994 року ОСОБА_4 помер і у будинку залишилася проживати ОСОБА_5, яка також померла 20.10.2003 року. Згідно відомостей Токарівської сільської ради Білозерського району Херсонської області, спадкова справа після смерті як ОСОБА_4, так і ОСОБА_5 не заводилася, 1/2 частина будинку у спадщину іншим особам не переходила. Таким чином, ОСОБА_4 був останнім власником майна, після його смерті ОСОБА_5 могла отримати спадщину, але вона померла та після її смерті майно не передано у спадщину, тобто право власності на майно припинено.

Після смерті ОСОБА_5 з 2003 року позивач фактично виконує обов'язки власника 1/2 частини будинку, що належала ОСОБА_4, добросовісно та відкрито володіє вказаним майном протягом 14 років. Житловий будинок є цілісною будівлею з окремими виходами та однією земельною ділянкою, межі якої між співвласниками були відсутні. Протягом останніх 14 років позивач здійснює догляд за цілим будинком, підтримує його в належному стані з метою збереження майна та покращення житлових умов, користується земельною ділянкою. За весь час проживання позивачем проводилися ремонтні роботи у 1/2 частині будинку ОСОБА_4, зокрема, ремонт покрівлі, заміна вікон, оздоблювальні роботи. Крім того, позивачем сплачувалися комунальні послуги за цілий житловий будинок, здійснювалася оплата за користування земельною ділянкою.

У 2011 році Токарівською сільською радою Білозерського району Херсонської області проводилися заходи щодо розшуку спадкоємців ОСОБА_4 шляхом публікації оголошення в газеті Наддніпрянська зірка , які виявилися безрезультатними, майно на облік до органів місцевого самоврядування не взято.

Підсумовуючи вищевикладене, позивач, посилаючись на положення ст. 344 ЦК України, вважає, що наявні всі умови набуття права власності за набувальною даністю: добросовісність володіння, відкритість володіння, безперервність і тривалість володіння, тому просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку площею 37,1 кв.м., розташованого за адресою: Херсонська область, Білозерський район, с. Нова Тягинка, вул. Придніпровська, 19.

В судовому засіданні:

Представник позивача вимоги ОСОБА_1 підтримала, просила суд їх задовольнити.

Позивач підтримала позицію свого представника.

Представник Токарівської сільської ради Білозерського району Херсонської області заперечив проти позову, суду пояснив, що вказаний будинок спочатку має бути визнаний безхазяйною нерухомою річчю і лише тоді може бути відчуженим. Звернувся до суду з заявою про закінчення розгляду справи без його участі.

Відповідач ОСОБА_3 про час, дату та місце розгляду справи була повідомлена шляхом публікації відповідних оголошень на офіційному сайті судової влади, оскільки відповідне поштове відправлення, згідно поштового повідомлення № 75000 0322942 2, адресату не було вручено у зв'язку з закінченням терміну зберігання. В судові засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, заяв чи заперечень не подала.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів.

Ухвалою Білозерського районного суду Херсонської області від 06 червня 2018 року до участі в розгляді справи залучено в якості співвідповідача ОСОБА_3.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини:

Згідно договору купівлі-продажу від 31 травня 1996 року, зареєстрованого в Херсонському бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 36 від 11 липня 1996 року, позивач є власником 1/2 частини житлового будинку № 19 по вул. Придніпровській в с. Нова Тягинка Білозерського району Херсонської області.

З довідок Токарівської сільської ради Білозерського району Херсонської області № 02-22/811 від 27.10.2017 року та № 02-20/10 від 10.01.2018 року, акту підтвердження від 10.01.2018 року, даних погосподарських книг Токарівської сільської ради за 1996-2000 роки, 2001-2005 роки, 2006-2010 роки, 2011-2015 роки, 2016-2020 роки, вбачається що за період 1996-2017 років житловий будинок, який знаходиться за адресою: вул. Придніпровська, 19 в с. Новотягинка, Білозерського району Херсонської області, належить: 1/2 - ОСОБА_4 та 1/2 - ОСОБА_1. До 20.10.2003 року в належній ОСОБА_4 частині домоволодіння була прописана та проживала ОСОБА_5. Після її смерті в даному будинку ніхто не прописаний. В 1/2 частині домобулівлі, яка належить ОСОБА_1, проживає без реєстрації власниця разом з чоловіком. З 2003року подружжя ОСОБА_1 використовують для проживання й іншу 1/2 частину будинку та підтримують її в належному стані.

З копії газети Придніпровська зірка № 23 від 10.06.2011 року вбачається, що Токарівською сільською радою Білозерського району Херсонської області здійснювався розшук спадкоємців померлих громадян, в тому числі й спадкоємців ОСОБА_4, та повідомлялося про те, що у разі відсутності спадкоємців після спливу одного року з дня оголошення, сільська рада надасть заяви до суду про визнання житлових будинків померлих громадян безхазяйною нерухомою річчю та змушена буде провести процедуру відчуження домоволодінь на користь територіальної громади.

З матеріалів спадкової справи № 611/2005 після смерті ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_3 - донька померлого, якій рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 16.11.2005 року було встановлено додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті батька, звернулася до Білозерської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_4, в тому числі й на 1/2 частину житлового будинку, розташованого в с. Нова Тягинка Білозерського району Херсонської області по вул. Придніпровській, 19.

Згідно листа Білозерської Державної нотаріальної контори № 280/01-16 від 21.02.2018 року, інформаційної довідки зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 51009789 від 21.02.2018 року, після померлої 20.10.2003 року ОСОБА_5 спадкова справа не заводилася.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 суду пояснили, що після смерті ОСОБА_4 позивач користується цілим будинком № 19 по вул. Придніпровській в с Нова Тягинка Білозерського району Херсонської області, доглядає та утримує його.

Положеннями ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З урахуванням того, що позивач наголошує на наявність всіх умов для визнання за нею права власності на 1/2 частину спірного домоволодіння за набувальною давністю, суд дослідивши правову природу заявлених вимог дійшов наступного.

Згідно ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Положеннями ст. 335 ЦК України, визначені підстави для набуття права власності на безхазяйну річ. Так, безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність. Безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю, крім випадків, встановлених статтями 336, 338, 341 і 343 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи положення ст.ст. 344, 345 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуте на майно, що належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна, або визнання майна безхазяйним є обставинами, що мають бути досліджені під час вирішення спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю.

Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2004 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав визначено, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

-володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

-володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

-володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Таким чином, Верховний Суд України роз'яснив, що, виходячи зі змісту ст. 344 ЦК України, обставинами, які мають значення для справи і які повинен довести позивач, є: можливість майна бути об'єктом набувальної давності; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність та безперервність володіння; відсутність інших осіб, які претендують на майно; відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності. Поряд з цим, саме відсутність добросовісності володіння у більшості випадків є підставою для відмови у позовах про визнання права власності за набувальною давністю. А тягар доказування добросовісності володіння у таких справах покладається на позивача. При цьому, роз'яснено, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності і насамперед слід встановити, що володілець не знав і не міг знати про те, що володіє чужою річчю, тобто, що обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна.

Частиною 1 ст. 36 Закону України Про судоустрій і статус суддів № 1402-VIII від 02 червня 2016 року визначено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи в такий спосіб судову практику та однакове застосування норм права. Частиною 6 ст. 13 цього Закону вказано, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Постановою Верховного Суду від 29.03.2018 року по справі № 1754741/16, провадження № 61-6971св18 визначено, що давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати по відсутність у неї підстав для набуття права власності. Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником. За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Отже, виходячи із системного аналізу ст. 344 ЦК України, судової практики вказаної категорії справ, зважаючи на те, що за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини свідчать про те, що позивач була обізнана відносно того, що власником 1/2 частини будівлі був померлий ОСОБА_4, який від свого майна не відмовлявся, при цьому, згідно матеріалів спадкової справи № 611/2005 вбачається, що ОСОБА_3, як донька померлого, якій рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 16.11.2005 року було встановлено додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті батька, звернулася до Білозерської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_4, в тому числі й 1/2 частину житлового будинку, розташованого в с. Нова Тягинка Білозерського району Херсонської області по вул. Придніпровській, 19, тому не можна вважати володіння ОСОБА_1 часткою померлого у праві власності на нерухомість добросовісним. Позивач знала, що володіє чужим майном, утримувала його вона з власної ініціативи, без будь-яких на те повноважень від власника чи його спадкоємців, а тому обставини, які обумовили її володіння належною померлому ОСОБА_4 1/2 частиною будинку, могли давати їй сумніву щодо правомірності володіння спірним майном.

Таким чином, зважаючи на те, щоправо власності за набувальною давністю може бути набуте на майно, що належить на праві власності іншій особі, а також на безхазяйну річ, суд дійшов висновку, що володіння позивачем спірною часткою майна не є добросовісним, то ж в силу вимог ст. 344 ЦК України наявність такої обставини унеможливлює визнання за ОСОБА_1 права власності на заявлене в позові майно в порядку набувальної давності. Доказів протилежного позивачем не надано, а судом не встановлено. При цьому, визнання частини будинку померлого ОСОБА_4 безхазяйним майном здійснено не було і питання щодо визнання права власності на спірну частину будинку як на безхазяйне майно перед судом не ставилося.

Керуючись ст.ст. 3, 5, 10, 12, 13, 80, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 328, 335, 344, 345 ЦК України ,з урахуванням Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2004 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , Постанови Верховного Суду від 29.03.2018 року по справі № 1754741/16, провадження № 61-6971св18 , ст.ст. 13 ч. 6, 36 ч.1 Закону України Про судоустрій і статус суддів № 1402-VIII від 02 червня 2016 року, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 73000) відмовити повністю у задоволенні її позову до Токарівської сільської ради Білозерського району Херсонської області (код ЄДРПОУ 26348479, вул. Придніпровська, 81-б, с. Токарівка, Білозерського району, Херсонської області, 75040), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2, вул. Ілліча, 72/74, м. Херсон, 73000), про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку.

Рішення може бути оскаржене до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Згідно п.п.15.5 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повне рішення суду виготовлено 06 грудня 2018 року.

Головуючий суддя Кусік І.В.