Постанова

від 05.12.2018 по справі 816/4732/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 грудня 2018 року

Київ

справа №816/4732/15

адміністративне провадження №К/9901/23431/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2017 у складі колегії суддів: Курило Л.В. (головуючий), Русанової В.Б., Бартош Н.С. у справі №816/4732/15 за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Ленінського районного відділу Полтавського міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Октябрського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання неправомірним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі - ГУНП), Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (далі - УМВС), Ленінського районного відділу Полтавського міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (далі - Ленінський РВ), Октябрського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Полтавській області (далі - Октябрський ВП), в якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ начальника УМВС полковника міліції ОСОБА_5 від 06.11.2015 №625 о/с в частині звільнення з посади старшого прапорщика міліції ОСОБА_4 помічника оперативного чергового чергової частини штабу Ленінського РВ у запас за пунктом 63 підпунктом "з" (через скорочення штатів);

1.2. поновити ОСОБА_4 на посаді помічника оперативного чергового чергової частини штабу Ленінського РВ з 06.11.2015;

1.3. вирішити питання про стягнення з ГУНП на користь ОСОБА_4 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

2. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.03.2016, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2016, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

3. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.03.2017 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.03.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2016 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.04.2017 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

5. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2017 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.04.2017 скасовано і ухвалено нову, якою позовні вимоги задоволено частково.

5.1. Визнано протиправним та скасовано наказ УМВС від 06.11.2015 №625 о/с в частині звільнення з посади старшого прапорщика міліції ОСОБА_4 помічника оперативного чергового чергової частини штабу Ленінського РВ у запас за пунктом 63 підпунктом "з" (через скорочення штатів).

5.2. Поновлено ОСОБА_4 на посаді помічника оперативного чергового чергової частини штабу Ленінського РВ з 06.11.2015.

5.3. Стягнуто з Ленінського РВ на користь ОСОБА_4 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 07.11.2015 по 01.08.2017 у розмірі 46529,26 грн.

5.4. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

6. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

6.1. ОСОБА_4 з 23.09.2002 проходив службу в органах внутрішніх справ, 03.06.2013 старшого прапорщика міліції ОСОБА_4 призначено на посаду помічника оперативного чергового чергової частини штабу Ленінського РВ.

6.2. 06.11.2015 ОСОБА_4 подано рапорт начальнику УМВС, в якому зазначено, що він бажає проходити службу в органах Національної поліції та просить звільнити його з органів внутрішніх справ у зв'язку з переходом на роботу в інші міністерства та відомства.

6.3. Наказом УМВС від 06.11.2015 №625 о/с ОСОБА_4 звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 63 "з" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів), про що позивача повідомлено листом Управління кадрового забезпечення УМВС від 06.11.2015 вих. №1/2-3989.

7. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наказ про звільнення позивача зі служби є правомірним. Судом зазначено, що передбачена пунктом 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" можливість колишніх працівників органів внутрішніх справ бути прийнятими на службу в поліцію без проходження конкурсу не означає наявності у керівників цих органів обов'язку безапеляційно приймати до лав поліції усіх без винятку працівників лише за умови виявлення останніми такого бажання, а допускає оцінку здатності працівника на виконання завдань, поставлених перед новоутвореною структурою поліції. Позивач не був прийнятий на службу в поліцію, що на думку суду, слугувало підставою для його звільнення через скорочення штатів.

8. Скасовуючи постанову суду першої інстанції і ухвалюючи нову про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції послався на те, що звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справи було незаконним. Зокрема, суд зазначив, що до закінчення строку визначеного Законом України "Про Національну поліцію" позивач виявив згоду на проходження служби в органах Національної поліції шляхом написання і подання відповідного рапорту. Попри це, роботодавцем не було з'ясовано питання щодо можливості подальшого використання позивача на службі, незважаючи на те, що останній не відмовлявся від проходження служби в поліції.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

9. Відповідач 1 - ГУНП, подав касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2017, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати і залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.04.2017.

9.1. Аргументи скаржника полягають у тому, що суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення неправильно застосував норми матеріального права і порушив норми процесуального права. Скаржник вважає, що в УМВС не було правових підстав при звільненні позивача вирішувати питання щодо можливості його подальшого використання на службі. Наголошує, що позивач за час проходження служби в органах внутрішніх справ неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності та з урахуванням наявною на нього характеристики і думки керівництва УМВС, ГУНП не було прийняте позитивне рішення про прийняття позивача на службу в поліцію.

10. Позивач подав заперечення на касаційну скаргу, в яких просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

10.1. На обґрунтування заперечень вказує, що оскаржуване судове рішення постановлені на основі правильного застосування норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

11. Відповідачі 3-4 заперечень (відзивів) на касаційну скаргу не подали.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

12. Конституція України:

"Стаття 43. &la;…&gp; Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення".

13. Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII):

Розділ XI

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

"1. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім:

1) пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування;

2) частини сьомої статті 15 та частини п'ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.

…4. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

…8. З дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

9. Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

10. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ".

14. Закон України "Про міліцію" від 20.12.1990 №565-XII (що був чинним на час виникнення спірних правовідносин):

Стаття 18. Проходження служби в міліції

"Порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України".

15. Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Положення):

"…8. Особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, які досягли встановленого для них пунктом 7 цього Положення віку, підлягають звільненню в запас з постановкою на військовий облік або у відставку.

…Дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться: &?к;…&gз; у зв'язку із скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.

…24. У разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

…63. Особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік):

…з) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі".

16. Постанова Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" (надалі - Постанова):

"1. Утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1.

2. Ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2".

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

17. Закон №580-VІІІ був опублікований в газеті Голос України 06.08.2015 за №141-142, отже, він набрав чинності 07.11.2015 (окрім норм, визначених пунктом 1 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення").

18. Тобто, тримісячний строк, протягом якого працівники міліції, що виявили бажання проходити службу в поліції, за умови їх відповідності вимогам до поліцейських, передбаченим Законом №580-VІІІ, могли бути прийняті на службу в поліцію, закінчився 06.11.2015, яке є останнім днем вказаного строку.

19. Як встановлено судами попередніх інстанцій на основі досліджених доказів, позивач 06.11.2015 подав до УМВС рапорт, в якому зазначив, що бажає проходити службу в поліції та просив звільнити його з органів внутрішніх справ у зв'язку з переходом на роботу в інші міністерства та відомства, тобто, вчинив дії, що вимагались від нього пунктом 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VІІІ.

20. Враховуючи приписи пунктів 9-10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VІІІ та підпункту "з" пункту 63 Положення, працівник міліції міг бути звільнений зі служби в органах внутрішніх справи через скорочення штатів виключно у разі відмови від проходження служби в поліції та/або неприйняття на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, за умови відсутності можливості подальшого використання на службі.

21. Отже, при вирішенні питання щодо звільнення позивача через скорочення штатів, відповідач 2 був зобов'язаний розглянути можливість його подальшого використання на службі, оскільки такий порядок звільнення працівника міліції прямо передбачений пунктами 9-10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VІІІ, чого, натомість, зроблено не було.

22. Необхідно також зауважити, що ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Висновки аналогічного змісту наведені у постановах Верховного Суду України від 17.10.2011 у справі №21-237а11 та від 28.10.2014 у справі №21-484а14 і колегія суддів не вбачає підстав відступати від них.

23. Відтак, звільнення позивача зі служби відбулось з порушенням законодавства, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції стосовно наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

24. Згідно частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

25. Тому, вирішуючи питання обґрунтованості касаційної скарги, Верховний Суд як суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості виходити за межі доводів та вимог касаційної скарги, а також перевіряти правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права інакше, аніж на підставі встановлених ними фактичних обставин справи.

26. Відповідно до частини 1 статі і 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

27. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального і процесуального права та скасував постанову суду першої інстанції, яка не відповідала закону і доводи касаційної скарги цього не спростовують.

28. З огляду на наведене, касаційна скарга ГУНП підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2017 - залишенню без змін.

ПОСТАНОВИВ:

29. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області залишити без задоволення.

30. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2017 у справі №816/4732/15 за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Ленінського районного відділу Полтавського міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Октябрського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без змін.

31. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

...........................

...........................

...........................

В.М. Шарапа

В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич ,

Судді Верховного Суду