Постанова

від 29.11.2018 по справі 906/117/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2018 р. Справа №906/117/18

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Желіка М.Б.,

секретар судового засідання Лялька Н.Р.,

розглянув апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства Транспортна фірма Львівспецкомунтранс

на рішення Господарського суду Львівської області від 08.06.2018 (суддя Стороженко О.Ф., повний текст рішення складено 18.06.2018)

у справі № 906/117/18

за позовом Горинської сільської ради, с. Горинь, Житомирська обл.

до Львівського комунального підприємства Транспортна фірма Львівспецкомунтранс , м. Львів

про стягнення боргу в сумі 366' 000,00 грн.

представники сторін:

- від позивача - Омельченко В.М. (сільський голова),

- від відповідача - Гнатів І.М.

14.03.2018 до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Горинської сільської ради про стягнення з Львівського комунального підприємства Транспортна фірма Львівспецкомунтранс (надалі - ЛКП Львівспецкомунтранс ) 366' 000,00 грн. заборгованості (а.с. 2-23).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.06.2018 у справі №906/117/18 вказаний позов задоволено (а.с. 91-98).

Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що між сторонами було укладено договір про співпрацю №11-17/Л від 03.07.2017, а тому його умови є обов'язковими до виконання сторонами, зокрема ті, які передбачають обов'язок відповідача щодо оплати послуг, наданих позивачем. При цьому, суд визнав безпідставними твердження відповідача про невиконання позивачем своїх договірних зобов'язань щодо сприяння відповідачу у безперешкодному вивезенні, прийомі та захороненні твердих побутових відходів (надалі - ТПВ) на полігоні, що знаходиться на території Горинської сільської ради.

Дане рішення оскаржив відповідач, оскільки вважає, що при його прийнятті суд неправильно та неповно дослідив обставини, що мають значення у даній справі, у зв'язку з чим просить це рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити. Доводи відповідача полягають у наступному:

1) суд першої інстанції не встановив в чому полягає договірний обов'язок позивача щодо сприяння відповідачу у безперешкодному вивезенні, прийомі та захороненні ТПВ на полігоні, що знаходиться на території Горинської сільської ради;

2) суд першої інстанції зробив помилковий висновок про те, що позивач сприяв автомобілям-сміттєвозам відповідача, оскільки жоден сміттєвоз відповідача за час дії договору №11-17/Л від 03.07.2017, як і до його укладення, не їздив на полігон ТПВ, який знаходиться на території Горинської сільської ради, про що свідчить відсутність подорожніх листів та товарно-транспортних накладних;

3) протокол засідання зборів громадян села Горинь від 03.07.2017 свідчить про те, що мешканці села Горинь навмисно перешкоджали завезенню відповідачем ТПВ, з метою змусити відповідача укласти договір на вкрай невигідних умовах. Вказане свідчить про вчинення позивачем протиправних дій в розумінні ч.1 ст.228 ЦК України, у зв'язку з чим договір про співпрацю №11-17/Л від 03.07.2017 слід вважати нікчемним;

4) суд першої інстанції не надав належної оцінці тій обставині, що між відповідачем та Комунальним підприємством (надалі - КП) Екоресурс було укладено договір №24/06/17 від 24.06.2017 про захоронення ТПВ на полігоні, що розташований на території Горинської сільської ради. Вказане свідчить про те, що відповідач мав усі підстав для завозу ТПВ на відповідний полігон. При цьому, цей договір позивачем не оспорювався та більше того, позивач визнав цей договір, оскільки у договорі про співпрацю №11-17/Л від 03.07.2017 міститься покликання на договір №24/06/17 від 24.06.2017;

5) при укладенні договору про співпрацю позивач перевищив свої повноваження, визначені Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , оскільки такий договір повинен був укладатися виконавчим комітетом, а не сільською радою;

6) позивачем не доведено не лише вчинення ним дій, спрямованих на виконання договору про співпрацю, а й кількість автомобілів, яким таке сприяння було надане. Так, судом першої інстанції неправильно оцінено листи КП Екоресурс , в яких вказано кількість автомобілів, які заїхали на полігон ТПВ (183 одиниці), оскільки позивач не довів, що саме такій кількості автомобілів було надане сприяння;

7) позивачем не було виконано свого обов'язку надавати відповідачу інформацію та документи (акти виконаних робіт, акти прийому-передачі тощо), необхідні для виконання цього договору та підтвердження витрат позивача (п.2.3 договору).

Позивач не виконав вимог ухвали суду від 12.07.2018 та не подав відзиву на апеляційну скаргу. Разом з тим, в судові засідання 25.10.2018 та 29.11.2018 позивач забезпечив явку повноважного представника, який усно заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Під час перебування справи №906/117/18 у Львівському апеляційному господарському суді відповідач подав клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №906/654/18 про визнання договору №11-17/Л від 03.07.2017 недійсним.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів вирішила відмовити в його задоволенні.

Так, відповідно до ст. 227 ГПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, зокрема, у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. При цьому, суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Після дослідження доказів у даній справі та заслуховування представників сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу без зупинення провадження у ній до вирішення господарської справи №906/654/18, оскільки зібраних у справі доказів достатньо для встановлення та оцінки обставин (фактів), які є предметом судового розгляду.

У випадку, якщо внаслідок вирішення господарської справи №906/654/18 буде встановлено факт недійсності договору №11-17/Л від 03.07.2017, колегія суддів роз'яснює сторонам їхнє право ініціювати процедуру перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами в порядку, що передбачений главою 3 розділу 4 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення з огляду на наступне:

24.06.2017 між ЛКП Львівспецкомунтранс (замовником) та КП Екоресурс (виконавцем) було укладено договір №24/06/17 від 24.06.2017 (а.с. 13), відповідно до якого виконавець зобов'язався за завданням замовника надати послуги по організації подальшої переробки та/або утилізації, або видалення, або розміщення, або захоронення безпечних відходів замовника, а замовник зобов'язався оплатити зазначені послуги.

Відповідно до п. 2.7 вказаного договору, місцем вивантаження ТПВ є Житомирська область, Малинський район за межами м.Малин (територія Горинської сільської ради).

Термін дії вказаного договору був визначений до 31.07.2017 з автоматичним продовженням на наступний місяць у випадку відсутності письмових заяв сторін з приводу його припинення (п.7.1, 7.2 договору).

Із протоколу засідання зборів громадян села Горинь від 03.07.2017 (а.с. 11-12) вбачається, що на цих зборах розглядалося питання про прийняття львівського сміття на полігон, що розташований на території Горинської сільської ради.

Зі змісту виступів, які зафіксовані у протоколі, вбачається що місцеві жителі висловлювали незадоволення з приводу завезення сміття на полігон ТПВ на території Горинської сільської ради з адміністративної території Львівської міської ради і розглядали можливість блокування його завезення, проте, у випадку укладення договору про співпрацю з Горинською сільською радою, вважали за можливе допустити таке завезення.

За результатами зборів було прийнято рішення про доручення сільському голові укласти відповідний договір про співпрацю з ЛКП Львівспецкомунтранс , яке вивозить сміття на полігон, що розташований на території Горинської сільської ради, та даний договір затвердити на черговій сесії сільської ради.

03.07.2017 між ЛКП Львівспецкомунтранс (стороною-1) та Горинською сільською радою (стороною-2) було укладено договір про співпрацю №11-17/Л (надалі - договір про співпрацю), відповідно до якого сторона-1 зобов'язалася брати участь у заходах благоустрою території, на яку поширюється повноваження сторони-2, а сторона-2 зобов'язалася сприяти стороні-1 у безперешкодному вивезенні, прийомі та захороненні ТПВ із адміністративної території Львівської міської ради на полігоні ТПВ, що знаходиться на території Горинської сільської ради, згідно договору №24/06/17 від 24.06.2017 (а.с. 14).

У розділі 2 договору сторони визначили взаємні права та обов'язки, які становлять зміст цього договору.

Так, сторона-1 зобов'язалася перерахувати стороні-2 кошти, сума яких визначається по факту прийнятих полігоном автомобілів з ТПВ згідно договору №24/06/17 від 24.06.2017 з розрахунку 2000,00 грн. за один автомобіль (п.2.1). При цьому, договором передбачено наступні права сторони-1: отримувати підтвердження прийому та захоронення ТПВ на полігоні, що знаходиться на території сторони-2; інші права, що не суперечать чинному законодавству та цьому договору (п.2.2).

Сторона-2 зобов'язалася: сприяти стороні-1 у безперешкодному вивезенні, прийомі та захороненні ТПВ; при необхідності надавати стороні-1 інформацію та документи (акти виконаних робіт, акти прийому-передачі тощо) необхідні для виконання цього договору та підтвердження витрат сторони-1; інші обов'язки, що не суперечать чинному законодавству та цьому договору (п.2.3).

У договорі сторони також передбачили право сторони-1 припинити виплату коштів за цим договором у випадку неналежного виконання стороною-2 своїх зобов'язань - до моменту усунення порушень (п.3.1.2).

Відповідно до п.4.1 договору про співпрацю, він починає діяти з моменту його підписання та діє до моменту припинення строку дії договору №24/06/17 від 24.06.2017.

Вказаний договір підписано директором ЛКП Львівспецкомунтранс та сільським головою Горинської сільської ради. З матеріалів справи вбачається, що вказаний договір був затверджений рішенням 10-ої сесії 7 скликання Горинської сільської ради від 12.07.2017 (а.с. 16).

З матеріалів справи вбачається, що протягом у серпні та жовтні 2017 року Горинська сільська рада зверталася до КП Екоресурс із запитами про кількість автомобілів, які заїхали на міське сміттєзвалище від ЛКП Львівспецкомунтранс . На вказані запити було отримано листи-відповіді №58 від 18.08.2017, №63 від 04.09.2017, №74 від 13.10.2017 (а.с. 17, 18, 19), з яких вбачається, що за період з 03.07.2017 по 31.07.2017 від ЛКП Львівспецкомунтранс заїхало 80 автомобілів, за період з 01.08.2017 по 31.08.2017 - 65 автомобілів, за період з 01.09.2017 по 30.09.2017 - 38 автомобілів.

На виконання договору про співпрацю, 18.07.2017 ЛКП Львівспецкомунтранс перерахувало Горинській сільській раді 94000,00 грн., а 01.09.2017 - 66000,00 грн. із призначеннями платежів оплата за захоронення ТПВ згідно договору №11-17/Л від 03.07.2017 , що підтверджується копіями банківських виписок (а.с. 21).

Вказані суми було повернуто Горинською сільською радою у повному обсязі на підставі платіжного доручення №2 від 08.09.2017 із призначенням платежу повернення невірно зарахованих коштів згідно листа Горинської сільської ради №192 від 08.09.2017 (а.с. 20).

При цьому, у листі №213 від 05.10.2017 (а.с. 15) Горинська сільська рада повідомила ЛКП Львівспецкомунтранс про те, що за період з 03.07.2017 по 30.09.2017 на територію Малинського сміттєзвалища заїхало для розвантаження 183 автомобілів з ТПВ. У зв'язку з цим сільська рада просила іншу сторону сплатити 366' 000,00 грн. заборгованості за договором про співпрацю та вказати призначення платежу: за сприяння у безперешкодному вивезенні, прийомі, захороненні ТПВ .

У відповідь на вказаний лист, ЛКП Львівспецкомунтранс повідомило наступне (лист №734 від 19.12.2017, а.с. 78):

а) Горинською сільською радою не вживалося заходів, передбачених договором про співпрацю, оскільки не було перешкоджань у руху автомобілів, які слідували на Малинське сміттєзвалище, що свідчить, що сторони не приступили до виконання умов договору;

б) Горинська сільська рада не займається захороненням відходів, тому відповідну оплату ЛКП Львівспецкомунтранс здійснює на підставі окремого договору з полігоном;

в) передумови та підстави, які існували на час укладення між сторонами договору про співпрацю, припинили свою дію, тому ЛКП Львівспецкомунтранс вважає за необхідне припинити дію договору, у зв'язку з чим направляє сільській раді проект додаткової угоди про розірвання договору.

У своїх листах №295 від 27.12.2017 №296 від 28.12.2017 Горинська сільська рада (а.с. 22, 23) повідомила ЛКП Львівспецкомунтранс про відсутність підстав для припинення договору і повторно пред'явила вимогу про погашення заборгованості в розмірі 366000,00 грн.

У відповідь на ці листи, ЛКП Львівспецкомунтранс зазначило наступне (лист №26 вих. від 17.01.2018, а.с. 58):

а) відносини щодо вивезення, прийому та захоронення ТПВ на полігоні, що знаходиться на території Горинської сільської ради, врегульовані договором №24/06/17 від 24.06.2017, укладеним із КП Екоресурс ;

б) відповідно до умов договору про співпрацю вбачається, що надання сприяння Горинською сільською радою є безкоштовним і цим договором жодної оплати не передбачено;

в) при укладенні договору про співпрацю, Горинська сільська рада ввела в оману контрагента щодо предмета договору, через що вказаний договір є таким, що спрямований на незаконне заволодіння коштами ЛКП Львівспецкомунтранс ;

г) здійснення виплат за договором про співпрацю неможливе, оскільки відсутні первинні документи, що можуть бути підставою таких виплат (акти приймання-передачі тощо);

ґ) договір про співпрацю припинив свою дію відповідно до п.4.1 та п.4.4, а саме у зв'язку з припиненням дії договору №24/06/17 від 24.06.2017.

У зв'язку з ситуацією, що склалася, Горинська сільська рада звернулася з позовом про стягнення з ЛКП Львівспецкомунтранс заборгованості в розмірі 366000,00 грн. в судовому порядку.

Статтями 626 та 627 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до статті ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зі змісту п.2.3 договору про співпрацю №11-17/Л від 03.07.2017 вбачається, що обов'язок позивача за цим договором полягає у сприянні відповідачу у безперешкодному вивезенні, прийомі та захороненні ТПВ на полігон, який розташований на території Горинської сільської ради.

При цьому, настання обов'язку відповідача оплатити кошти за цим договором поставлене в залежність від прийняття полігоном ТПВ автомобілів відповідача з відходами: зі змісту пункту 2.1 договору випливає, що із кожним прийняттям полігоном ТПВ одного автомобіля відповідача, у відповідача виникає обов'язок перед позивачем оплатити 2000,00 грн. згідно договору про співпрацю №11-17/Л від 03.07.2017.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача, що договір не надає чіткого розуміння, в чому має полягати сприяння Горинської сільської ради, оскільки сторони договору, керуючись вимогами ст. 267 та 268 ЦК України, вільно і на власний розсуд погодили умови договору.

Як вбачається із протоколу засідання зборів громадян села Горинь від 03.07.2017, у відповідача виникла спірна ситуація із мешканцями села Горинь з приводу вивезення твердих побутових відходів на полігон, що знаходиться на території вказаного населеного пункту.

На думку колегії суддів, сприяння сільської ради, серед іншого, виявилося у врегулюванні спірної ситуації та створенні для відповідача можливості безперешкодно протягом липня, серпня та вересня вивозити ТПВ на вказаний полігон. З пояснень відповідача, наданих в судовому засіданні, вбачається, що він погоджується з тим фактом, що його автомобілі вільно вивозили тверді побутові відходи і місцеві мешканці не перешкоджали цьому.

Умовами п.2.3 договору передбачено обов'язок позивача, у випадку необхідності, надавати відповідачу інформацію та документи, необхідні для виконання договору та підтвердження витрат відповідача. Однак, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач звертався до позивача із проханням про подання такої інформації чи документів, тому факт порушення позивачем умов п.2.3 договору - відсутній. Умовами договору не передбачено обов'язкового складання будь-яких актів виконаних робіт, актів прийому-передачі тощо, як про це твердить відповідач.

Суд наголошує на тому, що в договорі про співпрацю чітко визначили умови, за яких настає обов'язок відповідача оплатити кошти за договором: у відповідача виникає обов'язок перерахувати позивачу кошти, сума яких визначається по факту прийнятих полігоном автомобілів з ТПВ згідно договору №24/06/17 від 24.06.2017 з розрахунку 2000,00 грн. за один автомобіль (п.2.1).

Відповідач не спростував дані, наведені КП Екоресурс у своїх листах №58 від 18.08.2017, №63 від 04.09.2017, №74 від 13.10.2017 щодо кількості автомобілів відповідача, які вивозили відходи на полігон у період з 03.07.2017 по 30.09.2017 2017. Вказані листи колегія суддів вважає належними та допустимими доказами у справі з огляду на те, що КП Екоресурс було виконавцем за договором №24/06/2017 від 24.06.2017 та оскільки договір про співпрацю містить покликання на договір №24/06/2017 від 24.06.2017.

Більше того, як свідчать матеріали справи, відповідачем вчинялися фактичні дії по виконанню договору про співпрацю, а саме, ним було сплачено 160000,00 грн. позивачу, проте, через невірне оформлення платіжних документів (внесення невірної інформації в графі призначення платежу ), позивач повернув відповідачу вказані кошти із проханням в подальшому зазначати правильне формулювання.

З огляду на положення ст. 267 та 268 ЦК України, колегія суддів відхиляє, також, доводи відповідача про те, що місцеві мешканці села Горинь змусили відповідача укласти договір на вкрай невигідних умовах.

Згідно з нормою ч.1 ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на: порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина; знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади чи незаконне заволодіння таким майном.

Проте, відповідачем не надано жодних доказів вчинення позивачем протиправних дій, передбачених нормою ч.1 ст.228 ЦК України, у тому числі незаконного заволодіння майном відповідача.

Договір про співпрацю був підписаний представниками сторін у місті Львові та скріплений їх печатками і матеріали справи жодним чином не свідчать про те, що будь-яка сторона укладала цей договір під дією прямого примусу іншої сторони. Крім того, вважаючи дії мешканців незаконними, відповідач не був позбавлений права відмовитися від укладення цього договору, або повідомити правоохоронні органи про незаконні дії мешканців для вжиття подальших заходів.

Згідно з нормою ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З огляду на наведене твердження відповідача про нікчемність договору про співпрацю в розумінні ч.1 ст.228 ЦК України є безпідставними.

Стосовно покликань відповідача на договір №24/06/17 від 24.06.2017, то колегія суддів зазначає, що предмет регулювання договорів №24/06/17 від 24.06.2017 та №11-17/Л від 03.07.2017 є різним, а тому виконання відповідачем умов одного договору не звільняє його від обов'язку виконувати умови іншого. Більше того, як вже було зазначено вище, ст. 629 ЦК України встановлює норму, відповідно до якої договір є обов'язковим для виконання сторонами. Таким чином, підписавши договір №11-17/Л від 03.07.2017, відповідач взяв на себе обов'язок дотримуватися його.

Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що сторонами не визначено чіткого строку оплати відповідачем послуг за договором, тому згідно з нормою ч.2 ст. 530 ЦК України, обов'язок зі сплати коштів виник після отримання відповідачем листа №295 від 27.12.2017 з вимогою про погашення боргу.

Отже, виходячи з умов п.2.1 договору, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що у відповідача виник безумовний обов'язок з оплати позивачу 36600,00 грн., оскільки в період з 03.07.2017 по 30.09.2017 183 автомобілі відповідача здійснили безперешкодне завезення відходів на полігон ТПВ, що розташований на території позивача.

При цьому, судова колегія наголошує на тому, що зважаючи на фактичні дії відповідача по завезенню відходів на підставі договору №24/06/17 від 24.06.2017, які вчинялися ним в липні, серпні та вересні 2017 року, а також враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів звернення будь-якої із сторін договору №24/06/17 від 24.06.2017 із пропозицією до іншої сторони щодо припинення цього договору у в липні, серпні чи вересні 2017 року, позивач правомірно заявив до стягнення суму, яка нарахована ним в межах строку дії договору про співпрацю №11-17/Л від 03.07.2017 (п. 4.1).

Суд відхиляє усні твердження відповідача про те, що обов'язок зі сплати коштів міг виникнути в нього лише у випадку наявності дійсних перешкод у доступі автомобілів до полігону ТПВ. Навпаки, у випадку виникнення будь-яких перешкод у проїзді автомобілів відповідача до сміттєзвалища можна було би стверджувати про неналежне виконання позивачем договірних зобов'язань.

Суд також вважає необґрунтованими твердження відповідача про перевищення позивачем своїх повноважень при укладенні договору, а саме, про необхідність укладення договору №11-17/Л від 03.07.2017 виконавчим комітетом Горинської сільської ради, а не самою радою, з огляду на таке:

Предметом спору у даній справі є стягнення коштів на підставі договору №11-17/Л від 03.07.2017. В межах даної справи не розглядається спір про визнання правочину недійсним і відповідно до ч.2 ст.76 ГПК України зазначена обставина виходить за межі доказування у даній справі.

Більше того, як було зазначено вище, в провадженні Господарського суду Житомирської області перебувала справа №906/654/18 про визнання недійсним договору №11-17/Л від 03.07.2017. Як вбачається з відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, рішення Господарського суду Житомирської області від 14.11.2018 у вказаній справі, яким було відмовлено в позові, ще не набрало законної сили. Проте, саме в межах вказаної справи досліджувалось обставини щодо наявності повноважень в Горинської сільської ради на укладення договору №11-17/Л від 03.07.2017.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалене відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Львівської області від 08.06.2018 у справі №906/117/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства Транспортна фірма Львівспецкомунтранс - без задоволення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено 06.12.2018.

Головуючий суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік