Ухвала

від 05.12.2018 по справі 5019/2008/12

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

"05" грудня 2018 р. Справа № 5019/2008/12

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Розізнана І.В.

судді Грязнов В.В.

судді Мельник О.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Концимала Олега Вадимовича від 28.11.2018 на ухвалу Господарського суду Рівненської області, ухвалену 02.06.2014

за позовом Заступника прокурора м.Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської ради в особі Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради (Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго")

до Фізичної особи-підприємця Концимала Олега Вадимовича

про стягнення в сумі 24 453 грн. 53 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 20 лютого 2013 року у справі №5019/2008/12 позов задоволено. Стягнуто з ФОП Концимала Олега Вадимовича на користь Комунального підприємства "Теплотранссервіс" 15 729 грн. 20 коп. основного боргу, 1 210 грн. 94 коп. пені, три процента річних у розмірі 526 грн. 80 коп., а також 155 грн. 58 коп. збитків від інфляції та в дохід Державного бюджету України 1 609 грн. 50 коп. судового збору (а.с. 34-37).

30 травня 2014 року до Господарського суду Рівненської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" з заявою про зміну сторони (стягувача) Комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської ради, як вибулої сторони, на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго", якому були передані права вимоги до підприємця Концимала Олега Вадимовича у виконавчому провадженні по виконанню наказу Господарського суду Рівненської області № 5019/2008/12 від 5 березня 2013 року (а.с. 41-43).

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02.06.2014 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про заміну сторони виконавчого провадження у справі №5019/1827/11 - задоволено. Змінено сторону виконавчого провадження (стягувача) - Комунальне підприємство "Теплотранссервіс" (33027, місто Рівне, вул. Данила Галицького, будинок 27, ідентифікаційний код 30841056), яке відкрите відповідно до постанови відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції від 18 листопада 2013 року (ВП № 40752311) по виконанню наказу господарського суду Рівненської області у справі № 5019/2008/12 від 5 березня 2013 року, на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, місто Рівне, вул. Данила Галицького 27, ідентифікаційний код 36598008).

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02.06.2014, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 28.11.2018, в якій, з підстав висвітлених у ній, просить скасувати ухвалу Господарського суду Рівненської області від 02.06.2014. Одночасно скаржником заявлено клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження.

Розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Концимала Олега Вадимовича на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 02.06.2014 у справі № 5019/2008/18 та додані до неї матеріали, судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

Як вбачається з апеляційної скарги та доданих до неї документів, остання подана через канцелярію Північно-західного апеляційного господарського суду 28.11.2018 з пропущенням строку, встановленого для її подання (ухвала Господарського суду Рівненської області про заміну сторони у виконавчому провадженні у справі №5019/2008/12 постановлена 02.06.2014 без виклику представників сторін).

В обґрунтування заявленого клопотання про поновлення процесуального строку подання апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції не було повідомлено відповідача про розгляд заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні, не було залучено його до участі в її розгляді, при цьому суд ухвалив рішення про права, інтереси та обов'язки відповідача. Апелянт відзначає, що фактично він дізнався про постановлення ухвали Господарського суду Рівненської області від 02.06.2014 у справі №5019/2008/12 про заміну сторони у виконавчому провадженні 27.11.2018 під час ознайомлення з матеріалами даної справи , даний факт підтверджується відміткою на клопотанні про надання матеріалів справи для ознайомлення . Таким чином, на думку апелянта, строк на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 02.06.2014 у справі №5019/2008/12 був пропущений із поважної причини, а саме через необізнаність про існування вказаного судового рішення та неприйняття участі у розгляді даної заяви, а відтак підлягає судом поновленню з огляду на подання даної апеляційної скарги в 10-денний строк з моменту отримання копії оскаржуваного рішення та ознайомлення з матеріалами справи.

Однак, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Рівненської області від 02.06.2014 у справі №5019/2008/12 не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Відповідно до п.4 ч.1 та ч.ч.3,4 ст. 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Питання про відмову у відкритті апеляційного провадження вирішується не пізніше п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.

Підпунктом 13 п.1 Розділу XI Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в чиній редакції на момент прийняття постанови) вказано, що судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу;

Так, відповідно до ст. 93 ГПК (чинної на час винесення оскаржуваної ухвали) апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом.

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній станом на 02.06.2014) унормовано, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи зі своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Згідно з ч. 2 ст. 93 ГПК України, апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу.

З правового контексту наведених норм вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає відновленню.

Як свідчить правовий аналіз норм чинного законодавства, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Судова колегія зазначає, що лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи частини першої статті 53 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Крім того, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги визначається за правилами частини першої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк за заявою сторони чи з своєї ініціативи, якщо визнає причину пропуску процесуального строку поважною. Поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України".

Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яке передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява N 52854/99, п. п. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Суд постановив, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява N 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

Як вбачається із матеріалів справи оскаржуване судове рішення було прийнято Господарським судом Рівненської області 02.06.2014 повний текст якого було складено і підписано 02.06.2014 та згідно відмітки на зворотній стороні останнього аркушу даного судового рішення було направлено сторонам у справі 02.06.2014, тобто більш ніж 4 роки тому.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів зазначає, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку, які в даному випадку не вбачаються за відсутності обставин, які об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання апеляційної скарги протягом законодавчо встановленого терміну, заявником не наведено жодних обставин, які б були для нього об'єктивно непереборними та пов'язаними з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій, а також належного обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження більш ніж 4 роки з дня винесення оскаржуваного рішення, у даному випадку правових підстав для відновлення пропущеного скаржником процесуального строку подання апеляційної скарги не вбачається.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що останній не отримував ухвали Господарського суду Рівненської області від 02.06.2014 у справі №5009/2018/12 поштою тощо та дізнався про оскаржуване рішення 27.11.2018, з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Фізична особа - підприємець Концимал Олег Вадимович зареєстрований за адресою 33028, м.Рівне, вул. Лермонтова,9/82 (а.с. 19).

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що звертаючись до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 02.06.2014 та з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 06.08.2018 у справі № 5019/2008/12 Фізична особа-підприємець Концимал Олег Вадимович (відповідач/апелянт) у правому куті першої сторінки даних апеляційних скарг вказує власну адресу: 33028, м.Рівне, вул. Лермонтова,9/82 (а.с. 140-145).

Відповідно до відмітки на зворотній стороні останньої сторінки ухвали Господарського суду Рівненської області від 02.06.2014 про заміну сторони у виконавчому провадженні у справі №5019/2008/12, останню було надіслано судом першої інстанції сторонам у справі та органу ДВС 02.06.2014, яка за твердженням апелянта не була ним отримана (а.с. 68).

Разом з тим, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 03.09.2018 (штрих код 3300101845219, поштовий штемпель з відміткою про відправлення від 03.09.2018), яким на адресу (33028, м.Рівне, вул. Лермонтова,9/82) відповідача апеляційним господарським судом було надіслано ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.09.2018 про залишення апеляційної скарги без руху, відповідачем отримано дану ухвалу 06.09.2018 та на виконання її вимог відповідачем усунено недоліки, вказані у ній (а.с. 157-168). Даний факт свідчить про не бажання Фізичної особи-підприємця Концимала Олега Вадимовича отримувати всю поштову кореспонденцію, що тягне за собою відповідні наслідки.

Отже колегія суддів вважає, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення наведені апелянтом у клопотанні про поновлення строку не є тією виключною обставиною, що може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Тобто, апелянт не був позбавлений можливості бути ознайомлений з ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02.06.2014 у справі №5019/2008/12, яка має публічний характер та знаходиться у вільному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень та своєчасно звернутись з апеляційною скаргою.

Оцінивши в сукупності зазначені фактичні обставини, публічність інформації про судові рішення згідно з частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про відсутність поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження, встановивши пропуск строків на апеляційне оскарження внаслідок суб'єктивних факторів - скаржник проявив власну непоспішність в поданні апеляційної скарги тільки 28.11.2018, із значним пропуском строків на апеляційне оскарження більше 4-ох років, в той час як законодавцем передбачено 5-денний строк на оскарження ухвали в апеляційному порядку. Також апеляційний суд дійшов висновку, що неотримання відповідачем рішення суду першої інстанції, надісланого в передбаченому процесуальним законом порядку, стало наслідком його суб'єктивних дій - небажання отримувати адресовану йому поштову кореспонденцію за належною адресою реєстрації підприємницької діяльності (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №911/4151/16, у постанові Верховного Суду від 23.04.2018 у справі №916/3188/16 та постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі N6-29/17-2717-2011).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.".

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 13.07.2016 у справі №Б29/162-10, який зазначив, що поновлення Вищим господарським судом України строку на касаційне оскарження судового рішення майже через п'ять років після припинення провадження у справі про банкрутство без наведення мотивів, за якими суд касаційної інстанції визнав поважними причини пропуску процесуального строку для подання касаційної скарги, є порушенням принципу правової визначеності судового рішення.

Також, слід зазначити, що статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми та змісту апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень; 2) докази сплати судового збору; 3) докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі; 4) докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.

Відповідно до статті 259 ГПК України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Однак, як вбачається із матеріалів апеляційної скарги, поданої через канцелярію Північно-західного апеляційного господарського суду, скаржником, до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору та надсилання копії апеляційної скарги учасникам справи №5019/2008/12 та органу ДВС, у відповідності до вимог статті 259 ГПК України.

Згідно п.4 ч.1 ст.261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність передбачених процесуальним законодавством підстав для поновлення строків на оскарження ухвали Господарського суду Рівненської області від 02.06.2014, які б виправдовували втручання у принцип правової визначеності.

Керуючись ст.ст. 234, 261 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Концимала Олега Вадимовича від 28.11.2018 про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Рівненської області про заміну сторони у виконавчому провадженні у справі №5019/2008/12 від 02.06.2014 - відмовити.

2. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Концимала Олега Вадимовича від 28.11.2018 на ухвалу Господарського суду Рівненської області про заміну сторони у виконавчому провадженні у справі №5019/2008/12 від 02.06.2014.

3. Повернути скаржнику матеріали апеляційної скарги разом з доданими до неї документами.

4. Справу №5019/2008/12 повернути до Господарського суду Рівненської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та у строк відповідно до статей 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.