Рішення

від 07.12.2018 по справі 904/4397/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2018м. ДніпроСправа № 904/4397/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Екопаклайн" (49000, м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, буд. 2, оф. 40; ідентифікаційний код 38902299)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОФІСМЕНЕДЖЕР" (49000, м. Дніпро, вул. Горького, буд. 6, прим. 6-2; ідентифікаційний код 33856421)

про стягнення 10 167 грн. 60 коп.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Екопаклайн" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№4332/18 від 02.10.2018р.), в якій просить суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ОФІСМЕНЕДЖЕР" 10 167 грн. 60 коп. - заборгованості за товар, поставлений згідно видаткових накладних від 29.05.2018р. №№354,355, від 01.06.2018р. №362, від 04.06.2018р. № 367, від 06.06.2018р. № 74 та від 13.06.2018р. № 400.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви, 15.08.2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Екопаклайн" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою (вх.№3606/18) про видачу судового наказу про стягнення з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "ОФІСМЕНЕДЖЕР" 10 167 грн. 60 коп. - заборгованості за поставлений товар згідно видаткових накладних від 29.05.2018р. № 354, № 355, від 01.06.2018р. № 362, від 04.06.2018р. № 367, від 13.06.2018р. № 400, від 06.06.2018р. № 74.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2018р. відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Екопаклайн" у задоволенні заяви про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОФІСМЕНЕДЖЕР" заборгованості у сумі 10 167 грн. 60 коп. - повністю, у зв'язку з тим, що заявлена до стягнення сума заборгованості не може бути предметом розгляду в порядку наказного провадження, оскільки договір поставки товару укладений у спрощений спосіб (стаття 181 Господарського кодексу України) шляхом підписання сторонами видаткових накладних.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони своїм правом на подання до суду документів, визначених статтями 165-167, 251 Господарського процесуального кодексу України, не скористались, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення позивачу – 16.10.2018р. ухвали суду від 08.10.2018р. про відкриття провадження у справі (а.с. 51).

Щодо повідомлення відповідача про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, господарський суд зазначає, що на адресу останнього, зазначену в позовній заяві та Витязі з Єдиного державного реєстру юридичний осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 10.10.2018р. було надіслано ухвалу суду від 08.10.2018р. про відкриття провадження у справі, про що свідчить реєстр згрупованих поштових відправлень рекомендованої пошти по Дніпропетровській області з повідомленням № 128.

Проте, станом на 07.12.2018р. підприємством зв'язку не повернуто до Господарського суду Дніпропетровської області, ані повідомлення про вручення, ані поштового відправлення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що вказана ухвала суду була надіслана учасникам процесу завчасно на їх юридичні адреси, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідного судового процесуального документу. За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та про необхідність подання витребуваних судом документів.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (підпункт 3.9.1 пункту3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.).

При цьому, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов'язків щодо доказів.

Таким чином, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, вжито достатніх заходів для сповіщення відповідача про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень.

Частиною 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Проте, відповідач відзиву на позов та інших витребуваних господарським судом документів не надав.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Тому суд розглядає справу без призначення судового засідання та виклику сторін за наявними у ній матеріалами і документами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Екопаклайн" було поставлено відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "ОФІСМЕНЕДЖЕР", товар на загальну суму 23 398 грн. 80 коп., про що свідчать видаткові накладні (а.с.18-23):

• від 29.05.2018р. №354 на суму 15 049 грн. 20 коп. (а.с.18);

• від 29.05.2018р. №355 на суму 1 231 грн. 20 коп. (а.с.19);

• від 01.06.2018р. №362 на суму 4 454 грн. 40 коп. (а.с.20);

• від 04.06.2018р. №367 на суму 410 грн. 40 коп. (а.с.21);

• від 06.06.2018р. №374 на суму 614 грн. 40 коп. (а.с.22);

• від 13.06.2018р. №400 на суму 1 639 грн. 20 коп. (а.с.23).

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України); дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 статті 202 Цивільного кодексу України).

Стаття 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати: - безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; - з акту управління господарською діяльністю; - з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; - внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; - у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку; майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, фактичні дії сторін підпадають під норми статей 11, 202, 509, 712 Цивільного кодексу України, статей 173, 175 Господарського кодексу України і свідчать про існування між сторонами відносин поставки, в результаті чого у відповідача виникли зобов'язання з оплати товару.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події; якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з позовної заяви, відповідачем було частково погашено заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 13 231 грн. 20 коп.

Позивачем було спрямовано відповідачу вимогу від 23.07.2018р. №2307/1, відповідно до якої позивач вимагав погасити заборгованість по оплаті вартості товару у розмірі 10 167 грн. 60 коп. (а.с.12).

Вказана вимога була направлена відповідачу 27.07.2018р., про що свідчить копія фіскального чеку (а.с.13).

Заборгованість відповідача перед позивачем становить 10 167 грн. 60 коп.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У відповідності до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати у розмірі 1 762 грн. 00 коп. слід покласти на відповідача.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОФІСМЕНЕДЖЕР" (49000, м. Дніпро, вул. Горького, буд. 6, прим. 6-2; ідентифікаційний код 33856421) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Екопаклайн" (49000, м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, буд. 2, оф. 40; ідентифікаційний код 38902299) 10 167 (десять тисяч сто шістдесят сім) грн. 60 коп. - заборгованості та 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до частини 4 статті 240 ГПК України,

07.12.2018р.