Рішення

від 27.11.2018 по справі 910/10945/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.11.2018Справа № 910/10945/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянув матеріали господарської справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Глобал"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Лінік-Україна"

про стягнення 5 183 991,42 грн.

Представники учасників сторін:

від позивача Сергєєв П.О., за довіреністю № 1 від 17.07.18

від відповідача Дедік В.В., адвокат

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Глобал" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Лінік-Україна" про стягнення 5 183 991,42 грн. за договором № 01/03-17 від 24.03.2017 (4 217 759,75 грн. основного боргу, 656 172,78 грн. пені, 232 624,89 грн. інфляційних, 77 434,00 грн. трьох процентів річних).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за отриманий за вказаним вище договором товар.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.08.2018 відкрито провадження у справі № 910/10945/18, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.09.2018.

17.09.2018 від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

20.09.2018 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 09.10.2018.

04.10.2018 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/10945/18 до набрання законної сили судовим рішенням в кримінальному провадженні № 32018100030000040.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 09.10.2018 підтримав клопотання про зупинення провадження у справі та просив його задовольнити та просив суд надати додатковий процесуальний строк для надання відзиву.

Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання про зупинення провадження.

Суд протокольно зазначив, що підстави для задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відсутні.

У підготовчому засіданні 09.10.2018 оголошено перерву до 25.10.2018.

22.10.2018 позивачем - ТОВ "Інтер Глобал" була подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідач - ТОВ "Лінік-Україна" в межах заявлених позовних вимог та понесених судових витрат у розмірі 5 215 332,29 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.10.2018 заяву ТОВ "Інтер Глобал" про забезпечення позову повернуто заявнику без розгляду.

Представник позивача у підготовчому засіданні 25.10.2018 надав усні пояснення.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому сторона просить відмовити позивачу у задоволенні позову, а також клопотання про продовження процесуального строку на надання відзиву на позовну заяву в межах підготовчого провадження. Відповідач заперечує проти позову з тих підстав, що кожна поставка, що відбулась на умовах укладеного договору повинна була супроводжуватись складеними та підписаними сторонами заявками та поставки повинні були здійснюватись на умовах 100% передоплати. Також відповідач зазначив, що позивач не повідомив суд про отримання платежу на суму 20 000,00 грн. (платіжне доручення № 485 від 12.06.2018). Крім того, відповідач зазначив, що після винесення ухвали про відкриття провадження у справі, були здійснені також оплати за платіжними дорученнями від 19.09.018 та від 20.09.2018, однак відповідач платіжних доручень не долучив. Також відповідач зазначив, що здійснює розрахунки відповідно до погодженого відтермінування платежу та не має змоги чітко визначити, по яким саме накладним відбулась поставка.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.10.2018 задоволено клопотання відповідача про поновлення процесуального строку для подання відзиву, прийнято до розгляду відзив на позовну заяву, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.11.2018.

27.11.2018 до початку судового засідання від позивача надійшли пояснення про справі, в яких останній зазначає, що подана до суду 16.08.2018 позовна заява була датована 10.06.2018 і відповідно загальна сума боргу була визначена на вказану дату. Разом з тим, відповідачем 12.06.2018 було здійснено оплату в розмірі 20 000,00 грн., яку позивач не врахував на дату подання позову. Крім того, в процесі розгляду справи в суді відповідач 19.09.2018 та 20.09.2018 здійснив часткове погашення заборгованості в розмірі 1000,00 грн. та 1001,00 грн., у зв'язку з чим, станом на 27.11.2018 сума основного боргу становить 4 195 758,75 грн. Також позивач зазначив, що в тексі позову допустив технічну помилку, зокрема в позові позивач вказав, що видаткова накладна від 28.11.2017 не оплачена на суму 30408,25 грн., однак 30 408,25 грн. - це сума оплати вказаної накладної,а сума боргу по накладній становить 296 771,75 грн.

У судовому засіданні 27.11.2018 позивач заявлені позовні вимоги підтримав, однак просив врахувати подані пояснення.

Відповідач в судовому засідання проти задоволення позовних вимог заперечував, вважав їх необґрунтованими та безпідставними, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

24.03.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Глобал" (далі - постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Лінік-Україна" (далі - покупець) укладено договір поставки № 01/03-17 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується передавати у власність (поставляти), а покупець приймати та оплачувати товар (нафтопродукти, паливно-мастильні матеріали тощо), загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена сторонами у заявках, форма яких встановлена в Додатку № 1 до цього договору та які є додатками до нього і становлять його невід'ємну частину.

Відповідно до п. 3.1 договору покупець здійснює 100% передоплату за товар шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, якщо інше не передбачено заявкою.

Покупець має право здійснити оплату за товар шляхом попередньої оплати на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури, за ціною, що визначена в даному рахунку-фактурі. Ціна за оплачений товар не підлягає зміні і дублюється у видатковій накладній (3.1.1 договору).

Згідно з п. 3.4 договору розрахунок за фактично одержану партію товару здійснюється покупцем на підставі відповідної заявки на постачання партії товару, погодженої постачальником та/або належним чином оформлених актів прийомки-передачі товару та/або товарно-транспортних (видаткових) накладних та/або залізничних накладних (в залежності від умов поставки товару) і рахунків-фактур постачальника (в залежності від умов поставки).

За наявності у покупця дебіторської заборгованості грошові кошти, що надходять від нього, зараховуються в першу чергу в рахунок погашення наявного боргу по термінах його виникнення. При цьому призначення платежу, вказане у платіжному дорученні, до уваги не приймається (п. 3.8 договору).

Положеннями п. 5.3 договору встановлено, що право власності на товар та ризики виникають у покупця (у тому числі при поставці залізничним транспортом) в момент передачі товару покупцю (вантажоодержувачу), що фіксується відповідною накладною про приймання товару.

Відповідно до п. 8.1 договору даний договір набуває чинності з моменту його укладення і діє до 31 грудня 2017 року. Цей строк автоматично продовжується на тих же умовах на наступні періоди в один рік.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору відповідачу поставлено товар на загальну суму 149 197 480,25 грн. Відповідачем товар оплачено лише на суму 144 979 720,50 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що заборгованість відповідача становить 4 217 759,75 грн. При цьому, враховуючи призначення платежу, що було вказане відповідачем, а саме: оплата за БНД 70/100 згідно договору поставки № 01/03-17 від 24.03.2017 , позивач стверджує, що борг виник на підставі наступних видаткових накладних: № 5206 від 28.11.2017 на суму 327 180,00 грн. (частково оплачена, у зв'язку з чим борг складає 296 771,75 грн.), № 5207 від 28.11.2017 на суму 308 737,00 грн., № 5232 від 28.11.2017 на суму 332 867,00 грн., № 5233 від 29.11.2017 на суму 328 563,00 грн., № 5234 від 29.11.2017 на суму 318 668,00 грн., № 5235 від 29.11.2017 на суму 316 274,00 грн., № 5268 від 30.11.2017 на суму 316 540,00 грн., № 5269 від 30.11.2017 на суму 341 810,00 грн., № 5355 від 04.12.2017 на суму 326 757,00 грн., № 5356 від 04.12.2017 на суму 331 659,00 грн., № 5357 від 05.12.2017 на суму 323 840,00 грн., № 5486 від 11.12.2017 на суму 324 690,00 грн., № 5487 від 11.12.2017 на суму 350 583,00 грн.

Таким чином, позивач стверджує, що з урахуванням часткових оплат по вказаним накладним, зокрема по накладній № 5206 від 28.11.2017, заборгованість відповідача за вказаними накладними становить 4 217 759,75 грн., про що також зазначається в акті звірки розрахунків, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

У зв'язку з тим, що відповідачем несвоєчасно здійснено оплату за поставлений позивачем товар, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача крім суми основного боргу в розмірі 4 217 759,75 грн., також 656 172,78 грн. пені, 232 624,89 грн. інфляційних втрат та 77 434,00 грн. трьох процентів річних.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов'язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти товар в обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.

Позивач зазначив, що заявки на поставку між сторонами окремо не погоджувались.

Однак, на виконання взятих на себе зобов'язань за договором, позивач поставив, а відповідач прийняв товар за наступними видатковими накладними № 5206 від 28.11.2017, № 5207 від 28.11.2017, № 5232 від 28.11.2017, № 5233 від 29.11.2017, № 5234 від 29.11.2017, № 5235 від 29.11.2017 , № 5268 від 30.11.2017, № 5269 від 30.11.2017, № 5355 від 04.12.2017, № 5356, № 5357 від 05.12.2017, № 5486 від 11.12.2017, № 5487 від 11.12.2017.

Судом встановлено, що зазначені накладні містять підпис зі сторони відповідача та скріплені печаткою відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами у договорі погоджено, що покупець здійснює 100% передоплату за товар шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, якщо інше не передбачено заявкою.

Оскільки заявки між сторонами не погоджувались, то відповідач повинен був здійснювати 100% передоплату за товар.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач зазначає, що відповідач, в порушення умов договору, лише частково оплатив товар за вказаними вище накладними на суму 30 408,25 грн.

Як встановлено судом, відповідно до п. 5.5 договору по закінченню відповідного місяця поставки товару, постачальник направляє покупцю, не пізніше 3-го числа наступного місяця (цінним листом або кур'єром) два примірники підписаного керівником та головним бухгалтером постачальника оригіналу акту звірки на весь товар, який було відвантажено за минулий місяць. Отримавши акт звірки, керівник та головний бухгалтер покупця звіряють зазначену інформацію з погодженими заявками й оформленими накладними та підписують такий акт, зазначивши власну інформацію, а один примірник направляють (повертають) постачальнику (поштою або кур'єром).

З матеріалів справи вбачається, що сторони виконували зазначений пункт договору, що підтверджується долученими до матеріалів справи актами звірки взаєморозрахунків за березень , квітень, травень, червень, липень, серпень , вересень, жовтень, листопад, грудень 2017 року.

Зазначені акти підписані відповідачем без будь-яких зауважень, а підпис відповідача на вказаних актах скріплений печаткою підприємства.

При цьому, судом відхиляється твердження відповідача про те, що відповідач не має змоги чітко визначити, за якими саме накладними відбулась поставка, оскільки усі підписані акти звірки містять посилання на всі видаткові накладні та банківські виписки за весь строк дії договору, а на підтвердження даних, зазначених у актах звірки, позивачем до матеріалів справи долучені усі накладні за спірним договором, які відображені в актах звірки та долучені платіжні доручення, зазначені в них.

З останнього акту звірки взаємних розрахунків за грудень 2017 вбачається, що заборгованість відповідача за спірним договором станом на 31.12.2017 становить 5 638 980,25 грн. Розмір вказаної заборгованості підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи первинними документами, зокрема видатковими накладними за весь строк дії договору, однак оскільки борг заявлено позивачем на підставі останніх видаткових накладних за період з листопада по грудень 2017 року, суд не зазначає дати, суми та оплати за всіма накладними за весь строк дії договору.

Посилання відповідача на те, що акти звірки не можуть бути підставою для задоволення позову, оскільки вони не є первинними документами та не можуть вважатись письмовим визнанням боргу, не беруться до уваги, оскільки акти звірки взаємних розрахунків дійсно не є первинними документами, проте, є доказами, які в сукупності з іншими доказами (зокрема усіма долученими до позовної заяви видатковими накладними та платіжними дорученнями) можуть встановлювати юридичний факт - наявність заборгованості відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.04.2018 у справі № 906/614/17.

Судом встановлено, що умовами п. 3.8 договору сторони погодили, що за наявності у покупця дебіторської заборгованості грошові кошти, що надходять від нього, зараховуються в першу чергу в рахунок погашення наявного боргу по термінах його виникнення. При цьому призначення платежу, вказане у платіжному дорученні, до уваги не приймається.

З платіжних доручень, долучених позивачем до матеріалів справи вбачається, що усі оплати здійснювались відповідачем з наступним призначенням платежу: оплата за БНД 70/100 згідно договору поставки № 01/03-17 від 24.03.2017 .

Отже, усі платежі, що надходили від відповідача правомірно зараховувались позивачем в рахунок погашення наявного боргу по термінах його виникнення, а твердження позивача про те, що борг виник саме за останніми накладними № 5206 від 28.11.2017, № 5207 від 28.11.2017, № 5232 від 28.11.2017, № 5233 від 29.11.2017, № 5234 від 29.11.2017, № 5235 від 29.11.2017 , № 5268 від 30.11.2017, № 5269 від 30.11.2017, № 5355 від 04.12.2017, № 5356, № 5357 від 05.12.2017, № 5486 від 11.12.2017, № 5487 від 11.12.2017 є обґрунтованими.

Як встановлено судом, за період з 31.12.2017 (після підписання акту звірки розрахунків) відповідачем здійснені наступні оплати: 03.01.2018 - 600 000,00 грн. (платіжне доручення № 240), 23.01.2018 - 100 000,00 грн. (платіжне доручення № 358), 30.01.2018 - 300 000,00 грн. (платіжне доручення № 267), 12.02.2018 - 7122,50 грн. (платіжне доручення № 156), 06.04.2018 - 100 000,00 грн. (платіжне доручення № 315), 11.04.2018 - 100 000,00 грн. (платіжне доручення № 323), 27.04.2018 - 150 000,00 грн. (платіжне доручення 374), 12.06.2018 - 20 000,00 грн. (платіжне доручення № 485). Всього після 31.12.2017 сплачено 1 441 220,05 грн.

Таким чином, на момент звернення позивача з даним позовом до суду, заборгованість відповідача за договором поставки № 01/03-17 від 24.03.2017 становила 4 197 759,75 грн. При цьому неоплаченими були наступні видаткові накладні № 5206 від 28.11.2017 на суму 327 180,00 грн. (борг складає 276 771,75 грн.), № 5207 від 28.11.2017 на суму 308 737,00 грн., № 5232 від 28.11.2017 на суму 332 867,00 грн., № 5233 від 29.11.2017 на суму 328 563,00 грн., № 5234 від 29.11.2017 на суму 318 668,00 грн., № 5235 від 29.11.2017 на суму 316 274,00 грн., № 5268 від 30.11.2017 на суму 316 540,00 грн., № 5269 від 30.11.2017 на суму 341 810,00 грн., № 5355 від 04.12.2017 на суму 326 757,00 грн., № 5356 від 04.12.2017 на суму 331 659,00 грн., № 5357 від 05.12.2017 на суму 323 840,00 грн., № 5486 від 11.12.2017 на суму 324 690,00 грн., № 5487 від 11.12.2017 на суму 350 583,00 грн.

У той же час, позивачем заявлено до стягнення суму основного боргу у розмірі 4 217 759,75 грн., оскільки при поданні позовної заяви позивачем не враховано оплату в розмірі 20 000,00 грн., здійснену 12.06.2018, тобто до звернення позивача з даним позовом до суду.

Суд зазначає, що відсутність предмета спору, а отже, спірного матеріального правовідношення між сторонами, до відкриття провадження у справі тягне за собою відмову в позові.

Оскільки, заборгованість у розмірі 20 000,00 грн. сплачена відповідачем до відкриття провадження у справі, то позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Також, як зазначено судом вище, на момент звернення позивача з даним позовом, заборгованість відповідача перед позивачем по договору становила 4 197 759,75 грн.

Під час розгляду справи, відповідач згідно з платіжними дорученнями № 825 від 19.09.2018 та № 828 від 20.09.2018 сплатив заборгованість за договором поставки у розмірі 2 001,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що сума заборгованості у розмірі 2 001,00 грн. сплачена відповідачем після відкриття провадження у справі, суд закриває провадження у справі № 910/10945/18 в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 2 001,00 грн., у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Щодо запереч відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, то суд зазначає, що відсутність погоджених між сторонами заявок не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідачем підписано усі видаткові накладні та здійснено часткові оплати з товар з посиланням на спірний договір. Інших договорів поставки у спірний період між сторонами укладено не було, отже, товар прийнято відповідачем саме за договором поставки № 01/03-17. Крім того, суд враховує, що за відсутності погоджених заявок відповідач мав право та можливість не приймати товар, однак прийняв товар за видатковими накладними без зауважень та заперечень.

За таких обставин, враховуючи встановлені вище обставини, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про відсутність у нього підстав для оплати заборгованості за договором поставки № 01/03-17 за видатковими накладними № 5206 від 28.11.2017, № 5207 від 28.11.2017, № 5232 від 28.11.2017, № 5233 від 29.11.2017, № 5234 від 29.11.2017, № 5235 від 29.11.2017 , № 5268 від 30.11.2017, № 5269 від 30.11.2017, № 5355 від 04.12.2017, № 5356, № 5357 від 05.12.2017, № 5486 від 11.12.2017, № 5487 від 11.12.2017 у розмірі 4 195 758,75 грн. (4 197 759,75 грн. (борг на момент звернення з позовом до суду) - 2001,00 грн. (оплата під час розгляду справи) = 4 195 758,75 грн. (заборгованість на момент прийняття рішення у справі).

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов'язання за договором з оплати за поставлений товар в розмірі 4 195 758,75 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги частині стягнення заборгованості у розмірі 4 195 758,75 грн.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 656 172,78 грн. пені, 232 624,89 грн. інфляційних, 77 434,00 грн. трьох процентів річних.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки умовами договору встановлена попередня оплата за товар, то відповідач є таким, що прострочив з наступного дня, після дати підписання видаткової накладної, тобто з 29.11.2017, з 30.11.2017, з 01.12.2017, з 05.12.2017, з 06.12.2017, з 12.12.2017. Для перевірки розрахунків, суд враховує суми, на які здійснюється нарахування, визначені позивачем, оскільки позивач нараховує на меншу суму, ніж сума основного боргу.

Перевіривши розрахунки 3% річних, суд встановив, що вони є арифметично вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 77 434,00 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд встанови, що останній є невірним. За перерахунком суду, інфляційні втрати становлять 198 657,11 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідальність у вигляді пені передбачена сторонами у п. 6.2 договору, відповідно до якого у випадку прострочення оплати за поставлену партію товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої в строк партії товару за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що пені є більшим, ніж позивачем заявлено до стягнення. Однак, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 656 172,78 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 4 195 758,75 грн. (у стягненні частини основного боргу у розмірі 2001,00 грн. суд закриває провадження у справі, в частині стягнення 20 000,00 грн. боргу суд відмовляє в позові), 656 172,78 грн. пені, 77 434,00 грн. 3% річних, 198 657,11 грн. інфляційних втрат.

Витрати зі сплати судового з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також враховуючи приписи ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", оскільки позивачем не заявлено про повернення судового збору, питання про повернення судового збору, у зв'язку з закриттям провадження у справі в частині позовних вимог у сумі 2 001,00 грн., не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 231, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі № 910/10945/18 в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 2001,00 (дві тисячі одна грн. 00 коп.).

3 . Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Лінік-Україна" (02097, м. Київ, вул. Радунська, 42/10, кв. 50, ідентифікаційний код 40762395) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Глобал" (02156, м. Київ, Шолом-Алейхема, буд. 15, ідентифікаційний код 40710305) 4 195 758,75 грн. (чотири мільйони сто дев'яносто п'ять тисяч сімсот п'ятдесят вісім грн. 75 коп.) основного боргу, 656 172,78 грн. (шістсот п'ятдесят шість тисяч сто сімдесят дві грн. 78 коп.) пені, 77 434,00 грн. (сімдесят сім тисяч чотириста тридцять чотири грн. 00 коп.) 3% річних, 198 657,11 грн. (сто дев'яносто вісім тисяч шістсот п'ятдесят сім грн. 11 коп.) інфляційних втрат та 76 920,34 грн. (сімдесят шість дев'ятсот двадцять грн. 34 коп.0 витрат зі сплати судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 07.12.2018.

Суддя О.Г. Удалова