Рішення

від 03.12.2018 по справі 914/1815/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2018 Справа №914/1815/18

За позовом: Фізичної особи - підприємця Курницького Романа Ярославовича, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-газ сервіс", м. Львів

про стягнення 146 532, 09 грн

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники:

від позивача: Фартушок Н.Б. - представник;

від відповідача: не з'явився.

Розглядається справа за позовом Фізичної особи - підприємця Курницького Романа Ярославовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-газ сервіс" про стягнення 146 532, 09 грн.

Ухвалою від 02.10.2018 було відкрито провадження у справі № 914/1815/18 за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи призначено на 05.11.2018.

Представник позивача у судове засідання 05.11.2018 з'явився, надав суду для огляду відповідні докази надіслання позовної заяви з доданими документами відповідачу. Представник відповідача 05.11.2018 не з'явився, на електронну адресу суду надіслав заяву в якій просить суд зобов'язати позивача надіслати копію позовної заяви з доданими документами відповідачу та до моменту надання суду відзиву не проводити розгляд справи. Ухвалою суду від 05.11.2018 розгляд справи відкладено на 19.11.2018.

Представник позивача у судове засідання 19.11.2018 з'явився, щодо клопотання відповідача про відкладення розгляду справи заперечив. Представник відповідача 19.11.2018 не з'явився, на електронну адресу суду надійшло клопотання без електронного цифрового підпису від директора ТзОВ "Нафто-газ сервіс" про відкладення розгляду справи з метою пошуку адвоката для відповідача. Ухвалою суду від 19.11.2018 розгляд справи відкладено на 26.11.2018.

Представник позивача у судове засідання 26.11.2018 з'явився, надав пояснення по справі. Представник відповідача 26.11.2018 не з'явився, на адресу суду повернувся конверт з ухвалою від 02.10.2018 із відміткою за закінченням терміну зберігання . Ухвалою суду від 26.11.2018 розгляд справи відкладено на 03.12.2018.

Представник позивача у судовому засіданні 03.12.2018 позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 03.12.2018 не з'явився, відзиву на позов чи доказів сплати заборгованості на вимогу суду не подав.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 03.12.2018 проголошено вступну та резолютивну частину судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Фізична особа - підприємець Курницький Роман Ярославович звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-газ сервіс" про стягнення 146 532, 09 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 13.02.2017 між сторонами у справі було укладено договір оренди нежитлового приміщення, за умовами якого позивач (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 18,8 кв. м., яке являє собою частину приміщення що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Котляревського, 40 та відображене в технічному паспорті на нежитлове приміщення від 04.03.2011, як приміщення 1-1. Факт передачі приміщення підтверджується актом приймання - передачі в оренду нежитлового приміщення від 13.02.2017.

Згідно п. 3.1 договору , орендна плата за користування вказаним в розділі 1 даного договору нежитловим приміщенням складає 5 000, 00 грн за календарний місяць. Орендна плата здійснюється щомісячно, не пізніше 5 (п'ятого) числа поточного місяця в безготівковій формі шляхом банківського переказу з поточного рахунку орендаря на поточний рахунок орендодавця. Авансові платежі допускаються.

За умовами п. 3.6. договору, орендна плата сплачується орендарем з часу передачі йому нежитлового приміщення за актом приймання-передачі по час належного повернення нежитлового приміщення орендодавцю.

Як зазначає позивач, орендар свої зобов'язання за договором щодо сплати орендної плати виконав частково, сплативши 40 000, 00 грн за період з 14.02.2017 по 13.02.2018. Таким чином у відповідача виникла заборгованість по орендній платі за чотири місяці у розмірі 20 000 ,00 грн.

У пункті 5.1. договору сторони погодили, що строк дії даного договору - 12 місяців, строк оренди за даним договором обчислюється з моменту підписання цього договору та підписання акту приймання-передачі та закінчується в останній день строку дії цього договору оренди. Орендар зобов'язаний повернути орендоване приміщення протягом 5 днів з дня закінчення строку оренди. Орендоване приміщення вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (п. 2.3. договору) .

З огляду на умови п. 5.1. договору, позивач стверджує що договір оренди припинив свою дію 14.02.2018. Однак, в порушення умов договору, відповідач не повернув об'єкт оренди орендодавцю.

На підставі наведених обставин, позивач звернувся з даним позовом до суду з вимогами про стягнення з відповідача 20 000, 00 грн - основного боргу, 20 000, 00 грн - штрафу передбаченого п. 6.2. договору, 491, 50 грн - 3 % річних, 1 040, 59 грн - інфляційних втрат, 35 000, 00 грн - плати за фактичне користування приміщенням, 70 000, 00 грн - неустойки, нарахованої відповідачу на підставі ст. 785 ЦК України.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву, письмових обґрунтованих пояснень та доказів погашення заборгованості до суду не представив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи із таких мотивів.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України). Згідно зі ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 283 ГК України , за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦК України).

Як встановлено судом, 13.02.2017 між Фізичною особою - підприємцем Курницьким Романом Ярославовичем (надалі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафто-газ сервіс" (надалі - відповідач, орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення (надалі - договір), за умовами п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 18,8 кв. м., яке являє собою частину приміщення що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Котляревського, 40 та відображене в технічному паспорті на нежитлове приміщення від 04.03.2011, як приміщення 1-1 (надалі - нежитлове приміщення).

Позивачем було передано відповідачу об'єкт оренди визначений договором, що підтверджується актом приймання - передачі в оренду нежитлового приміщення від 13.02.2017 (копія вказаного акта міститься в матеріалах справи).

Відповідно до п. 3.1 договору , орендна плата за користування вказаним в розділі 1 даного договору нежитловим приміщенням складає 5 000, 00 грн за календарний місяць. Орендна плата здійснюється щомісячно, не пізніше 5 (п'ятого) числа поточного місяця в безготівковій формі шляхом банківського переказу з поточного рахунку орендаря на поточний рахунок орендодавця. Авансові платежі допускаються.

Згідно п. 3.6. договору, орендна плата сплачується орендарем з часу передачі йому нежитлового приміщення за актом приймання-передачі по час належного повернення нежитлового приміщення орендодавцю. Оплата неповного місяця оренди здійснюється пропорційно кількості днів оренди, виходячи з вартості одного дня оренди .

Відповідач свої зобов'язання за договором щодо сплати орендної плати виконав частково сплативши за період з 14.02.2017 по 13.02.2018 - 40 000, 00 грн, що підтверджується долученою до матеріалів справи довідкою з банку про надходження коштів на рахунок позивача за період з 01.01.2017 по 30.07.2018. Відтак, відповідач заборгував позивачу 20 000, 00 грн орендної плати за чотири місяці, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

За приписами ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач позовні вимоги не заперечив, доказів сплати орендної плати в повному розмірі не представив, тому на підставі наявних в матеріалах справи доказів суд дійшов висновку про обгрунтованість позовної вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 20 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно ст. 217 ГК України, у сфері господарювання застосовуються, зокрема, такі види господарських санкцій як штрафні санкції.

Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У пункті 6.2. договору сторони погодили, що за кожне прострочення по сплаті орендних платежів орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі місячної орендної плати.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати орендної плати, позивач, на підставі п. 6.2. договору, нарахував відповідачу штраф у розмірі 20 000, 00 грн.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору, а саме прострочення оплати орендної плати за чотири місяці, суд вважає правомірною позовну вимогу позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 20 000, 00 грн.

За умовами ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, керуючись ст. 625 ЦК України, заявив до стягнення з відповідача нараховані на суму основного боргу 3 % річних в розмірі 491, 50 грн та інфляційні втрати в розмірі 1 040, 59 грн, за період з 06.10.2017 по 17.09.2018.

Відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 зазначеної постанови Пленуму).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, проведений позивачем, вважає його правильним. Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в розмірі 491, 50 грн та інфляційних втрат на суму 1 040, 59 грн є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Як передбачено ч. 1 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно п. 5.1. договору сторони погодили, що строк дії даного договору - 12 місяців, строк оренди за даним договором обчислюється з моменту підписання цього договору та підписання акту приймання-передачі та закінчується в останній день строку дії цього договору оренди.

Відповідно до п. 5.2. договору, який узгоджується з ч. 2 ст. 291 ГК України, дія даного договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено .

За умовами п. 2.3. договору, орендар зобов'язаний повернути орендоване приміщення протягом 5 днів з дня закінчення строку оренди. Орендоване приміщення вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Судом встановлено, що договір оренди нежитлового приміщення від 13.02.2017 припинив свою дію 14.02.2018, однак, доказів повернення відповідачем об'єкта оренди орендодавцю суду не надано.

Статтею 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

На підставі ст. 785 ЦК України, позивачем заявлено до стягнення з відповідача неустойку в розмірі 70 000, 00 грн нараховану за період з 14.02.2018 по 14.09.2018.

Крім того, позивач нарахував відповідачу 35 000, 00 грн орендної плати за фактичне користування приміщенням у період з 14.02.2018 по 14.09.2018, посилаючись на п. 3.6. договору, яким передбачено, що орендна плата сплачується орендарем з часу передачі йому нежитлового приміщення за актом приймання-передачі по час належного повернення нежитлового приміщення орендодавцю.

З приводу заявлених позивачем вимог про одночасне стягнення з відповідача неустойки та орендної плати суд зазначає, що передбачена частиною 2 статті 785 ЦК України неустойка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, а не штрафною санкцією в розумінні 230 ГК України. Таким чином, одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем орендованим майном (за період з дня припинення дії договору оренди до дня повернення орендованого майна за актом) є неможливим, оскільки є притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення (аналогічна правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду наведена у мотивувальній частині постанови від 13.02.2018 у справі № 910/12949/16).

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

У вищезгаданій постанові Верховного Суду, в аналогічних до даної справи обставинах, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що неповернення майна з орендного користування у визначений договором оренди строк є підставою для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України.

З огляду на наведене, враховуючи викладені вище обставини справи, виходячи з позиції Верховного Суду, суд вважає правомірною та обґрунтованою позовну вимогу позивача про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 70 000, 00 грн. Щодо позовної вимоги про стягнення орендної плати за фактичне користування приміщенням на суму 35 000, 00 грн суд дійшов висновку про необхідність відмовити в позові в цій частині.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції, однак, відповідач явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не представив, незважаючи на неодноразове відкладення судом розгляду справи за клопотанням відповідача.

Враховуючи наведені обставини справи, суд дійшов висновку що позов слід задоволити частково та стягнути з відповідача 20 000, 00 грн - основного боргу, 20 000, 00 грн - штрафу передбаченого п. 6.2. договору, 491, 50 грн - 3 % річних, 1 040, 59 грн - інфляційних втрат та 70 000, 00 грн неустойки, на підставі ст. 785 ЦК України.

Відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-газ сервіс" (79017, м. Львів, вул. Липинського, буд. 36, код ЄДРПОУ 38700881) на користь Фізичної особи - підприємця Курницького Романа Ярославовича (79070, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму в розмірі 113 205, 08 грн, з яких:

- 20 000, 00 грн основного боргу;

- 20 000, 00 грн штрафу;

- 491, 50 грн 3 % річних;

- 1 040, 59 грн інфляційних втрат;

- 70 000, 00 грн неустойки

- 1 672, 99 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Повний текст рішення складено 07.12.2018.

Суддя Манюк П.Т.