Постанова

від 06.12.2018 по справі 810/392/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/392/17 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Губської О.А.,

Пилипенко О.Є.,

при секретарі судового засідання Гужві К.М.,

за участю представників:

від позивача: Писанка А.М.

від відповідача: Норець В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Експансія" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Експансія (далі - позивач, ТОВ Експансія ) з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.10.2016 № 0004924201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 31.10.2016 № 0004924201.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ Експансія - відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що Офіс великих платників податків ДФС не погоджується з судовим рішенням та вважає, що є всі підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення. Зокрема, відповідач зазначає, судом було порушено норми матеріального права, а саме: пп. 14.1.86 п. 14.1 ст. 14, пп140.4.1 п.140.4 ст. 140 ПК України та процесуального права, надано невірну юридичну оцінку обставинам, що мають значення для справи.

На думку відповідача, що вказані порушення спричинили помилковість висновків суду щодо прав та обов'язків сторін у справі, що призвело до незаконного та необґрунтованого вирішення спору по суті.

Представником позивача подано до суду відзив на апеляційну скаргу відповідно до змісту якого ТОВ Експансія просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року без змін.

В обґрунтування правової позиції представник позивача зазначає, що ТОВ Експансія вважає викладені в апеляційній скарзі аргументи хибними, а вказане рішення суду першої інстанції - законним та обґрунтованим.

Разом з цим, просить суд звернути увагу, що відповідач в апеляційній скарзі не конкретизує, які норми процесуального права були порушені судом першої інстанції та яким обставинам справи надано невірну юридичну оцінку.

Позивач, у свою чергу переконаний, що суд першої інстанції прийняв обґрунтоване та законне рішення у даній справі з дотриманням норм матеріального та процесуального права на підставі наявних у справі доказів та повністю встановлених обставин справи, тому вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню.

Представниками позивача та відповідача було також надано суду додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги та до відзиву на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними у справі доказами, на підставі направлень від 22.09.2016 № 693 та № 692, а також відповідно до наказу від 21.09.2016 № 748 посадовими особами Офісу великих платників податків ДФС у період з 22.09.2016 по 05.10.2016 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Експансія з питань правомірності декларування рядку 3.2.3 Сума дивідендів, яка підлягає виплаті на користь платника від інших платників податку на прибуток додатку РІ Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2015 рік поданої 29.02.2016 за реєстраційним № 9276505716 .

Результати вказаної перевірки оформлено в Акті № 1630/28-10-42-01/32294905 від 12.10.2016 (далі - Акт перевірки).

Зі змісту цього Акта вбачається, що в ході проведення перевірки посадовими особами контролюючого органу було встановлено, що ТОВ Експансія (платник податку на прибуток на загальних підставах) придбало згідно договорів РЕПО від 19.05.2015 № БВР-64/2015 та від 19.08.2005 № БВР-148/2015 цінні папери - акції прості (іменні) емітента ПАТ Рітейл Еквіті Фонд .

У 2015 році ТОВ Експансія отримало дивіденди у розмірі 110242638 грн. по вказаних акціях ПАТ Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд Рітейл Еквіті Фонд , що підтверджується даними протоколів засідань Наглядової ради ПАТ Рітейл Еквіті Фонд від 20.05.2015 №14/2015 і від 19.08.2015 № 24/2015.

Разом з цим, посадовими особами податкового органу було також встановлено, що за період 2015 рік ПАТ Рітейл Еквіті Фонд подало декларацію з податку на прибуток підприємств з нульовими показниками.

За наведених обставин та з урахуванням норм пп. 57.11.2 і 57.1.3 п. 57.11 ст. 57, пп. 140.4.1 п. 140.4 ст. 140, пп. 141.6.1 п. 141.6 ст. 141 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу в ході проведення перевірки встановили, що підстави для зменшення фінансового результату до оподаткування на суму отриманих від інституту спільного інвестування у ТОВ Експансія відсутні, оскільки ПАТ Рітейл Еквіті Фонд податок на прибуток не нараховує та не сплачує.

Таким чином, перевіркою було встановлено порушення ТОВ Експансія норм пп. 140.4.1 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України, в результаті чого в ряд. 3.2.3 Сума дивідендів, яка підлягає виплаті на користь платника від інших платників податку на прибуток додатку РІ Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2015 рік (реєстр. № 9276505716 від 29.02.2016) платником податків неправомірно зменшено фінансовий результат до оподаткування на суму 110242638 грн., що, у свою чергу, призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2015 рік на загальну суму 110242638 грн.

У подальшому, а саме 31.10.2016 відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомленні-рішення № 0004924201 (форми П ) зі змісту якого вбачається, що на підставі Акта перевірки № 1630/28-10-42-01/32294905 від 12.10.2016 та відповіді на заперечення від 26.10.2016 № 6341/10/28-10-42-01-11 Офісом великих платників податків ДФС встановлено порушення пп. 140.4.1 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України та зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 110242638,00 грн.

Вважаючи прийняте відповідачем податкове-повідомлення рішення неправомірним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до приписів ПК України право використання отримувачем дивідендів можливості зменшення свого фінансового результату до оподаткування на суму нарахованих доходів у вигляді дивідендів за період 2015 року не повинно залежати від фактичної сплати авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів платником податку, який виплачує такі доходи. Разом з цим, судом першої інстанції зазначено, що дивіденди, отримані по акціям корпоративного фонду, можуть бути доходом від участі в капіталі такого інституту спільного інвестування.

За наведених обставин, та враховуючи, що в ході розгляду справи відповідачем не підтверджено доводів про те, що у ПАТ ЗНКІФ Рітейл Еквіті Фонд відсутній статус платника податку на прибуток, суд першої інстанцій дійшов висновку, що позивач, як отримувач дивідендів та власник корпоративних прав корпоративного інвестиційного фонду, мав підстави для зменшення свого фінансового результату до оподаткування на суму отриманих доходів у вигляді дивідендів, отриманих від такого інституту спільного інвестування в 2015 році, відповідно до положень пп. 140.4.1 п. 140.4 ст. 140 ПК України.

Таким чином, Київський окружний адміністративний суд в результаті розгляду даної справи дійшов висновку про неможливість застосування контролюючим органом положень пп. 140.4.1 п. 140.4 ст. 140 ПК України в редакції зазначеного Закону з метою порядку розрахунку об'єкта оподаткування податком на прибуток платника податку за 2015 рік з огляду на визначений пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України принцип стабільності.

Вирішуючи питання щодо правомірності та обґрунтованості відповідних висновків суду першої інстанції з урахуванням доводів апеляційної скарги та заперечень позивача, викладених у відзиві, колегія суддів зазначає про таке.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України (у редакції чинній станом кінець 2015 року, тобто на час звітування позивачем з податку на прибуток підприємства до контролюючого органу, а саме за 2015 рік) об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Так, зокрема, пп. 140.4.1 п. 140.4 ст. 140 ПК України (в редакції чинній до 31.12.2015) передбачено, що фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму нарахованих доходів від участі в капіталі інших платників податку на прибуток підприємств та у вигляді дивідендів, які підлягають виплаті на його користь від інших платників цього податку.

У пп.14.1.49 п. 14.1 ст. 14 ПК України законодавцем надано визначення поняттю дивіденди - це платіж, що здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

За змістом норм п.п. 57.11.1 - 57.11.2 п. 57.1 ст. 57 ПК України у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток - емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 137 цього Кодексу.

Крім випадків, передбачених підпунктом 57.11.3 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.

Авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об'єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов'язання щодо якого погашене. У разі наявності непогашеного грошового зобов'язання авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті. Авансовий внесок обчислюється за ставкою, встановленою пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу. Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску.

При цьому, якщо платіж особою називається дивідендом, такий платіж оподатковується під час виплати у відповідності до норм, визначеними згідно з положеннями цього пункту, незалежно від того, чи є особа платником податку.

Крім того, приписами пп. 57.11.3 п. 57.11 ст. 57 ПК України передбачено, що авансовий внесок, передбачений підпунктом 57.1 1.2 цього пункту, не справляється у разі виплати дивідендів:

- на користь власників корпоративних прав материнської компанії, що сплачуються в межах сум доходів такої компанії, отриманих у вигляді дивідендів від інших осіб. Якщо сума виплат дивідендів на користь власників корпоративних прав материнської компанії перевищує суму отриманих такою компанією дивідендів, дивіденди, сплачені в межах такого перевищення, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими підпунктом 57.11.2 цього пункту. З метою оподаткування материнська компанія веде наростаючим підсумком облік дивідендів, отриманих нею від інших осіб, та дивідендів, сплачених на користь власників корпоративних прав такої компанії, і відображає у податковій звітності дивіденди в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику;

- платником податку на прибуток, прибуток якого звільнений від оподаткування відповідно до положень цього Кодексу, у розмірі прибутку, звільненого від оподаткування у період, за який виплачуються дивіденди;

- фізичним особам.

Окремо абз. 3 пп. 57.11.4 п. 57.11 ст. 57 ПК України визначено, що інститути спільного інвестування звільняються від обов'язку сплати авансових внесків з податку на прибуток у разі виплати дивідендів.

Таким чином, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що платник податку, який здійснює коригування фінансового результату до оподаткування, зменшує фінансовий результат до оподаткування на суму нарахованих дивідендів, які підлягають виплаті на його користь емітентом корпоративних прав за умови, що такий емітент є платником податку на прибуток.

При цьому,колегія суддів акцентує увагу, що наведені норми ст. 57 і 140 ПК України в редакції чинній до 31.12.2015 року не ставлять обставину набуття емітентом корпоративних прав статусу платника податку на прибуток від фактичного нарахування та сплати таким емітентом авансових внесків з цього податку до бюджету.

При цьому, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання учасників справи на лист-відповідь Верховної Ради України № 04-27/10-465 від 10.05.2016 наданої на звернення ДФС України, а також на лист ДФС віл 09.10.2015№ 21478/6/99-99-19-02 з огляду на те, що рекомендаційні листи та роз'яснення не є нормативно-правовими актами, а носять інформаційно - роз'яснювальний характер і не утворюють підстави для виникнення прав та обов'язків, зокрема платників податків.

Аналогічна правова позиція була викладена Київським апеляційним адміністративним судом в ухвалі від 21.02.2017 у справі № 810/2842/16, предметом якої було визнання недійсною та скасування індивідуальної податкової консультації від 04 серпня 2016 року № 16910/6/99-99-15-02-02-15.

Так, у вказаному рішенні суд апеляційної інстанції зазначив, що податкові консультації не мають сили правового акта, фактично є позицією податкового органу щодо того, як повинна застосовуватися норма права, а тому не можуть вступати в конкуренцію з іншими рішеннями (нормативно-правовими актами чи правовими актами індивідуальної дії) суб'єкта владних повноважень, оскільки за юридичною природою є відмінними від останніх.

Така форма оприлюднення офіційного розуміння окремих положень законодавства, що регулює податкові правовідносини, не породжує для відповідних суб'єктів настання будь-яких юридичних наслідків, не впливає на їхні права та обов'язки, а також не є обов'язковою для виконання, однак слід урахувати, що згідно приписів норм Податкового кодексу України платника податків не може бути притягнуто до відповідальності, якщо він діяв відповідно до податкової консультації, наданої у письмовій формі.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за змістом наведених норм ПК України право використання отримувачем дивідендів можливості зменшення свого фінансового результату до оподаткування на суму нарахованих доходів у вигляді дивідендів за період 2015 року не повинно залежати від фактичної сплати авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів платником податку, який виплачує такі доходи.

Разом з цим, як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними у справі доказами, ТОВ Експансія у 2015 році отримало дивіденди у розмірі 110242638,00 грн. по акціям ПАТ Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд Рітейл Еквіті Фонд , які були отримані у власність на визначений період за договорами РЕПО від 19.05.2015 № БВР-64/2015 та від 19.08.2015 № БВР-148/2015.

Вказана сума дивідендів нарахована ПАТ ЗНКІФ Рітейл Еквіті Фонд на користь ТОВ Експансія відповідно до протоколів засідання Наглядової ради ПАТ ЗНКІФ Рітейл Еквіті Фонд від 20.05.2015 №14/2015 та від 19.08.2015 № 24/2015.

За змістом пп. 14.1.86 п. 14.1 ст. 14 ПК України корпоративний інвестиційний фонд відноситься до інститутів спільного інвестування (далі - ІСІ).

Відповідно до пп. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України Про інститути спільного інвестування акція корпоративного інвестиційного фонду - цінний папір, емітентом якого є корпоративний інвестиційний фонд (далі - корпоративний фонд) та який посвідчує майнові права його власника (учасника корпоративного фонду), включаючи право на отримання дивідендів (для закритого корпоративного фонду), частини майна корпоративного фонду у разі його ліквідації, право на управління корпоративним фондом, а також немайнові права, передбачені цим Законом.

Водночас, колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів п. 133.4 ст. 133 ПК України не є платниками податку неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом. Також не є платниками податку суб'єкти господарювання, що застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, визначені главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

Як стверджує позивач та не було спростовано відповідачем в ході судового розгляду даної справи, ПАТ ЗНКІФ Рітейл Еквіті Фонд є платниками податку на прибуток. Зокрема, у матеріалах справи наявна податкова декларація з податку на прибуток підприємства цього корпоративного інвестиційного фонду за 2015 рік. При цьому, колегія суддів вважає, що посилання контролюючого органу на зміст такої декларації (а саме на те, що така декларація містить нульові показники) не підтверджує відсутність у ПАТ ЗНКІФ РІТЕЙЛ ЕКВІТІ ФОНД статусу платника податку на прибуток.

При цьому, з огляду на доводи викладені відповідачем в апеляційній скарзі, а саме, що судом порушено вимоги пп. 14.1.86 п. 14.1 ст. 14 ПК України колегія суддів зазначає, що статус ПАТ ЗНКІФ ПАТ ЗНКІФ Рітейл Еквіті Фонд як корпоративного інвестиційного фонду, який відноситься до інститутів спільного інвестування не ставився під сумнів податковим органом як в ході проведення перевірки так і під час судового розгляду справи, а тому апеляційний суд не приймає до уваги вказані доводи апелянта.

Таким чином, з урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із правовою позицією суду першої інстанції, що позивач, як отримувач дивідендів та власник корпоративних прав корпоративного інвестиційного фонду, мав підстави для зменшення свого фінансового результату до оподаткування на суму отриманих доходів у вигляді дивідендів, отриманих від такого інституту спільного інвестування в 2015 році, відповідно до положень пп. 140.4.1 п. 140.4 ст. 140 ПК України.

Відносно доводів контролюючого органу стосовно протиправності проведеного позивачем зменшення фінансового результату до оподаткування за 2015 рік з посиланням на норми пп. 140.4.1 п. 140.4 ст. 140 ПК України у редакції, яка набрала чинності з 1 січня 2016 року, колегія суддів зазначає наступне.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році від 24.12.2015 № 909-VIII (набрав чинності з 01.01.2016) до Податкового кодексу України було внесено ряд змін, зокрема, визначено норму розрахунку об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у 2015 році.

Згідно пп. 140.4.1 п. 140.4 ст. 140 ПК України (в редакції Закону № 909-VIII) визначено, що фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму нарахованих доходів від участі в капіталі інших платників податку на прибуток підприємств, платників єдиного податку четвертої групи та на суму нарахованих доходів у вигляді дивідендів, що підлягають виплаті на його користь від інших платників податків, які сплачують авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів.

Одночасно п. 40 підрозд. 4 розд. ХХ Перехідні положення ПК України (в редакції чинній з 01.01.2016) встановлено, що розрахунок об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у 2015 році здійснюється з урахуванням того, що фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму нарахованих доходів від участі в капіталі інших платників податку на прибуток підприємств, платників єдиного податку четвертої групи та на суму нарахованих доходів у вигляді дивідендів, що підлягають виплаті на його користь від інших платників податків, які сплачують авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів.

Тобто, наведеною нормою Закону № 909-VIII в січні 2016 року були встановлені нові правила щодо порядку розрахунку об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у 2015 році у випадку отримання платником податку дивідендів від іншого платника цього податку.

Зокрема, вказаною нормою конкретизовано що дивіденди, які у подальшому враховуються у зменшення фінансового результату, платник податків має отримувати виключно від платників податків, які сплачують авансові внески.

При цьому, посилання відповідача на ту обставину, що інститути спільного інвестування звільнені від обов'язку сплати авансових внесків з податку на прибуток у разі виплати дивідендів не є беззаперечним доказом того, що позивач був позбавлений права зменшення фінансового результату до оподаткування на суму отриманих від інституту спільного інвестування дивідендів у декларації з податку на прибуток за 2015 рік.

Разом з цим, колегія суддів враховує, що лише з 01 січня 2017 від 21.12.2016 Законом України № 1797-VIII було внесено зміни до норми Податкового кодексу, яким врегульовано спірні правовідносини, а саме у підпункті 140.4.1 пункту 140.4 слова "податків, які сплачують авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів" замінити словами "цього податку (крім інститутів спільного інвестування та платників, прибуток яких звільняється від оподаткування відповідно до положень цього Кодексу, у розмірі прибутку, звільненого від оподаткування) та платників єдиного податку".

Отже, з наведеного вбачається, що саме з 01.01.2017 у позивача відсутнє відповідне право на зменшення фінансового результату від отриманого доходу у вигляді дивідендів від інститутів спільного інвестування та платників, прибуток яких звільняється від оподаткування відповідно до положень цього Кодексу, у розмірі прибутку, звільненого від оподаткування. У свою чергу, до внесення відповідних змін, питання щодо відсутності у платників податків відповідного права на зменшення фінансового результату на суму доходу отриманого у вигляді дивідендів від інститутів спільного інвестування та платників є не визначеним.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що положеннями ст. 4 ПК України визначено низку принципів, які повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку, так і на стадії застосування норм, якими визначений обов'язок сплати податку.

Так, приписами пункту 4.1.4 встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Крім того, пп. 4.1.4 та пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України державою гарантується принцип стабільності (пп. 4.1.4 та пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України), яким передбачено, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Фактично наведений спеціальний принцип податкового законодавства спрямований на конкретизацію одного з аспектів принципу правової визначеності - вимоги розумної стабільності права, яка зумовлює необхідність незмінності правових приписів протягом певного часу.

Таким чином, враховуючи ухвалення Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році від 24.12.2015 № 909-VIII, яким викладена в новій редакції пп. 140.4.1 п. 140.4 ст. 140 ПК України та запроваджено поширення такої редакції статті Кодексу на правовідносини, що існували у попередньому бюджетному році (2015 році), колегія суддів вважає неможливим застосування контролюючим органом положень пп. 140.4.1 п. 140.4 ст. 140 ПК України в редакції зазначеного Закону з метою порядку розрахунку об'єкта оподаткування податком на прибуток платника податку за 2015 рік.

Враховуючи наведене у сукупності, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції не було допущено порушень матеріального права у зв'язку з чим, Київський окружний адміністративний суд дійшов правильного висновку про необґрунтованість висновків акта перевірки від 12.10.2016 № 1630/28-10-42-01/32294905, та як наслідок протиправність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 31.10.2016 № 0004924201.

При цьому, колегією суддів під час розгляду даної справи не встановлено, а відповідачем не доведено порушень судом першої інстанції норм процесуального права

Отже, на підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, з огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді О.А. Губська О.Є. Пилипенко

Повний текст постанови виготовлено 06 грудня 2018 року