Постанова

від 04.12.2018 по справі 816/486/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 грудня 2018 року

Київ

справа №816/486/16

адміністративне провадження №К/9901/26094/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача: Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І, Шипуліної Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07.2016 (суддя - Бойко С.С.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016 (головуючий суддя: Шевцова Н.В., судді: Макаренко Я.М., Мінаєва О.М.) у справі №816/486/16 за адміністративним позовом Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області до ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Гадяцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області звернулася до адміністративного суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу в розмірі 25000,00грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_4 оскаржив їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016 у справі №816/486/16, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.12.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016 у справі №816/486/16.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, суддею-доповідачем у даній справі визначено Хохуляка В.В.

Ухвалою Верховного Суду від 30.11.2018 матеріали адміністративної справи №816/486/16 прийнято до провадження судді.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, статей 95-99 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Доводи ОСОБА_3 зводяться до того, що задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо наявності підстав для стягнення податкового боргу в розмірі 25000,00грн., оскільки, на думку заявника, сума грошового зобов'язання визначена податковим повідомленням-рішенням від 19.06.2015 №6764-16 не є узгодженою у відповідності до положень Податкового кодексу України, та не набула статусу податкового боргу. Відповідач стверджує, що судами попередніх інстанцій помилково зроблено висновок щодо обов'язку заявника у справі сплачувати транспортний податок, оскільки ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.01.2017 у справі №816/975/16 скасовано постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2016 та залишено в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.08.2016, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області від 19.06.2015 №6764-16, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000,00грн. Рішення набрало законної сили. А тому, позивач просить суд скасувати безпідставно прийняті судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Гадяцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області не скористалася своїм правом та не надала заперечення на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для звернення з даним позовом стало виникнення у відповідача податкового боргу у сумі 25000,00грн., що виник у результаті несплати останнім у встановлений законодавством строк транспортного податку визначеного податковим повідомленням-рішенням від 19.06.2015 №6764-16.

У зв'язку з несплатою ОСОБА_3 вказаної суми заборгованості, Гадяцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на адресу відповідача було направлено податкову вимогу від 28.08.2015 №1-11.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що за відповідачем рахується податковий борг, який виник у зв'язку з несплатою платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання з транспортного податку за 2015 рік у розмірі 25000,00грн. визначеного податковим повідомленням-рішенням від 19.06.2015 №6764-16. Судами зазначено, що на момент розгляду справи заборгованість з транспортного податку відповідачем не погашена, інформація щодо його оскарження в судовому порядку - відсутня.

Проте, Верховний Суд з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій не погоджується та вважає їх помилковими з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно пункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рішення прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з абзацом першим пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

За правилами абзацу четвертого пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

За результатом розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.07.2016 було відкрито провадження по справі №816/975/16 за позовом ОСОБА_3 до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.06.2015 №6764-16.

При цьому, керуючись частиною п'ятою статті 4 Закону України Про доступ до судових рішень від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень, судом касаційної інстанції встановлено, що ОСОБА_4 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом про визнання неправомірним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення - 29.06.2016

Таким чином, грошове зобов'язання, на момент прийняття Полтавським окружним адміністративним судом постанови від 06.07.2016 про стягнення суми 25000,00грн. за податковим повідомлення-рішенням від 28.08.2015 №1-11, було неузгодженим грошовим зобов'язанням, а відтак підстави вважати його податковим боргом в розумінні положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України відсутні.

Відтак, звернення податкового органу до суду з позовними вимогами про стягнення податкового боргу є передчасним.

До того ж, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.01.2017 у справі №816/975/16 скасовано постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2016 та залишено в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.08.2016, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області від 19.06.2015 №6764-16, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000,00грн. Рішення набрало законної сили.

Враховуючи вищевикладене та за встановлених обставин, ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016 постановлена за результатами апеляційного перегляду постанови Донецького окружного адміністративного суду від 29.01.2018 у справі №816/486/16 щодо стягнення з ОСОБА_3 податкового боргу в розмірі 25000,00грн. який є неузгодженим грошовим зобов'язанням є неправомірною.

Згідно з частинами першою, третьою статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Отже, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права щодо розглядуваних правовідносин, постановлені у справі рішення підлягають скасуванню, з прийняттям нового - про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 341, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016 у справі №816/486/16 скасувати.

Ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду