Постанова

від 05.12.2018 по справі 809/697/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 рокуЛьвів№ 857/2772/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Мікули О.І., Ніколіна В.В.,

з участю секретаря Федчук М.Р.,

представника відповідача Шемрая С.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Яремчанської міської ради Івано-Франківської області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року у справі за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСББ-75 до Яремчанської міської ради Івано-Франківської області про скасування частково рішення ради,

суддя в 1-й інстанції Главач І.А.

час ухвалення рішення 18.09.2018 року, 11 год. 51 хв.

місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ

дата складання повного тексту судового рішення 20.09.2018 року

в с т а н о в и в :

Позивач, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСББ-75 звернулося з позовом до суду, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 1.31 рішення ХХІ сесії сьомого скликання Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 01.03.2018 року № 316-21/2018 Про розгляд земельних питань , яким надано дозвіл об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку ОСББ-75 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,5700 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку по вул. Свободи, 214, в м. Яремче.

- визнати протиправним та скасувати пункт 10 рішення ХХІ сесії сьомого скликання Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 01.03.2018 року за № 316-21/2018 Про розгляд земельних питань , яким надано дозвіл Яремчанській міській раді на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки по вул. Свободи, 214, в м. Яремче, орієнтовною площею 0,2400 га із цільовим призначенням: землі громадської забудови.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,7777 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку є не вмотивованою, без зазначення підстав, передбачених Земельним кодексом України. Позивач також вважає, що надання дозволу об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку ОСББ-75 на земельну ділянку у меншого розмірі - 0,5700 га, а також надання дозволу Яремчанській міській раді на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації іншої частини земельної ділянки по вул. Свободи, 214, орієнтовною площею 0,2400 га, є необґрунтованим.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано пункт 1.31 рішення ХХІ сесії сьомого скликання Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 01.03.2018 року № 316-21/2018 Про розгляд земельних питань , яким надано дозвіл об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку ОСББ-75 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,5700 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку по вул. Свободи, 214, м. Яремче.

Визнано протиправним та скасовано пункт 10 рішення ХХІ сесії сьомого скликання Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 01.03.2018 року № 316-21/2018 Про розгляд земельних питань , яким надано дозвіл Яремчанській міській раді на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки по вул. Свободи, 214, м. Яремче, орієнтовною площею 0,2400 га із цільовим призначенням: землі громадської забудови.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач, Яремчанська міська рада Івано-Франківської області, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року та прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт Яремчанська міська рада Івано-Франківської області покликається на те, що відповідно до оскаржуваного рішення ради, позивач отримав право на використання земельної ділянки площею 0,5700 га, що є достатньою для обслуговування багатоповерхового будинку. Земельна ділянка, яка використовувалась громадою міста площею 0,2400 га залишилась у комунальній власності міста, так як на ній розташований рекламний носій, за розміщення якого міська рада отримує плату. Апелянт також зазначає, що міська рада як власник земель комунальної власності вправі розпоряджатися землями комунальної власності на власний розсуд, в тому числі і зменшити позивачу розмір земельної ділянки для надання в користування.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15.12.2017 року об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСББ-75 звернулось до Яремчанської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,7777 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку по вул. Свободи, 214, в м. Яремче.

28.12.2017 року об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Крок-25 також звернулось до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0215 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: вул. Свободи, 214, в м. Яремче.

01.03.2018 року Яремчанською міською радою прийнято рішення № 316-21/2018 Про розгляд земельних питань , пунктом 1.31 якого об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку ОСББ-75 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,5700 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку по вул. Свободи, 214, в м. Яремче, а пунктом 10 вищевказаного рішення Яремчанській міській раді Івано-Франківської області надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки по вул. Свободи, 214, орієнтовною площею 0,2400 га із цільовим призначенням: землі громадської забудови.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що згідно з чинним законодавством не передбачено право органу місцевого самоврядування відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком суду з огляду на наступні обставини.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Частиною 1 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 вказаної вище статті ЗК України відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.

Аналогічно і в ч. 7 цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому такі ж підставі для відмови у наданні дозволу на право користування містяться і ч. 3 ст. 123 ЗК України, яка регулює порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.

Частиною 10 ст. 118 Земельного кодексу України закріплено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Згідно з протоколами постійної комісія з розгляду земельних питань, екології, рекреації, будівництва, архітектури та містобудування Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 14.12.2017 року № 12, від 22.02.2018 року № 14 та від 26.02.2018 року № 21, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Крок-25 пропонувало розділити земельну ділянку, яка знаходиться між житловими будинками № 216 та 214 по вул. Свободи, м. Яремче в рівних частинах між позивачем та об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку Крок-25 , однак об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСББ-75 на це не погодилось.

При цьому, згідно з протоколом сесії Яремчанської міської ради від 01.03.2018 року, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Крок-25 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0215 га так і не отримало.

Натомість, як вже зазначалось вище Яремчанською міською радою Івано-Франківської області прийнято рішення про надання дозволу об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку ОСББ-75 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,5700 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку по вул. Свободи, 214, в м. Яремче замість 0,7777 га, які просило ОСББ-75 та надання дозволу Яремчанській міській раді Івано-Франківської області на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки по вул. Свободи, 214, в м. Яремче, орієнтовною площею 0,2400 га із цільовим призначенням: землі громадської забудови.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та підстави відмови у його наданні вичерпно визначені частиною сьомою статті 118 ЗК України.

Виходячи з вимог цієї статті, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що відповідач зобов'язаний був розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та у місячний строк дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні.

Так, апеляційний суд звертає увагу на те, що підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Всупереч вищевикладеному, в оскаржуваному позивачем рішенні Яремчанська міська рада Івано-Франківської області не зазначила жодної із визначеної законодавством підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Така правова позиція сформована Верховним Судом, зокрема, у постанові 14 серпня 2018 року у справі № 814/736/16 та постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 509/1187/14.

Отже, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв не у спосіб та всупереч повноваженням, що встановлені чинним законодавством.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (№ 29979/04) висловив правову позицію, відповідно до якої принцип належного урядування , зокрема, передбачає те, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання в тому, що у відносинах з позивачем відповідач діяв не послідовно та у спосіб, що не передбачений чинним законодавством, без дотримання власних процедур, що призвело до юридичної невизначеності позивача в питанні отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки як в процесі формування нової земельної ділянки, так і в процесі об'єднання існуючих земельних ділянок, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині скасування оскаржуваного рішення відповідача.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Яремчанської міської ради Івано-Франківської області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року у справі № 809/697/18 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. І. Мікула В. В. Ніколін Повний текст виготовлено 07.12.2018 року