Постанова

від 05.12.2018 по справі 760/16111/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 760/16111/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Коробенко С.В.

провадження №22-ц/824/1903/2018 Суддя-доповідач: Олійник В.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 грудня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Судді-доповідача: - Олійника В.І.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Кулішенка Ю.М.,

при секретарі Задорожній О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10 серпня 2018 року у складі судді Коробенка С.В. у справі за позовом Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва , Комунального підприємства Головний інформаційно-обчислювальний центр , Публічного акціонерного товариства Київенерго , Приватного акціонерного товариства АК Київводоканал , про зобов'язання здійснити перерахунок, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2015 року позивач - КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість по сплаті за утримання житла та за користування комунальними послугами за період від 01.04.2010 року до 31.10.2012 року в сумі 11 906 грн. 96 коп.

Також просив стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідач зареєстрований та проживає у квартирі АДРЕСА_1 і не сплатив своєчасно та в повному обсязі квартирну плату та плату за комунальні послуги, внаслідок чого у період від 01 вересня 2010 року до 01 листопада 2012 року утворилася заборгованість на загальну суму 11 906 грн. 96 коп., яка складається з наступного: - 11 244 грн. 97 коп. - суми основного боргу; 308 грн. 28 коп. - суми індексу інфляції; та 353 грн. 71 коп. - 3% річних.

До початку розгляду справи ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив зобов'язати ЖЕД-901 здійснити помісячний перерахунок за період від 01.04.2010 року до 31.10.2012 року за послуги з утримання будинку і прибудинкової території відповідно до розпорядження КМДА №748 від 19.05.2000 року Про встановлення розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинковий територій ;

Також просив зобов'язати ЖЕД-901 та ПАТ Київенерго здійснити по його квартирі помісячний перерахунок за період від 01 квітня 2010 року до 31 жовтня 2012 року за послуги централізованого опалення - відповідно до розпорядження КМДА №1907 від 14.10.2003 року, яким внесені зміни до розпорядження КМДА №1245 від 20.06.2002 року Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення ;

Зобов'язати ЖЕД-901, ПАТ Київенерго , ПАТ АК Київводоканал здійснити помісячний перерахунок за період від 01.04.2010 року до 31.10.2012 року за послуги централізованого водопостачання гарячої води і водовідведення, централізованого водопостачання холодної води і водовідведення відповідно до розпорядження КМДА №1907 від 14.10.2003 року, яким внесені зміни до розпорядження КМДА №1245 від 20.06.2002 року Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення ;

Зобов'язати ДЕЖ-901 надати довідку про стан розрахунків на 01.11.2012 року за послуги з утримання будинку і прибудинкової території, централізованого опалення, централізованого водопостачання гарячої води і водовідведення, централізованого водопостачання холодної води і водовідведення з урахуванням проведених перерахунків.

Свої зустрічні вимоги ОСОБА_2 мотивував тим, що позивач не надав належних доказів того, що саме він є виконавцем послуг, заборгованість за якими він просить стягнути з нього (ОСОБА_2.), оскільки наявність договірних відносин між сторонами жодним чином не підтверджується.

Крім того, ОСОБА_2 посилався на те, що розпорядження Київської міської державної адміністрації, якими були встановлені тарифи на комунальні послуги, покладені позивачем в основу розрахунку його заборгованості, у судовому порядку визнані недійсними, у зв'язку з чим позивач не має права вимагати від нього сплати за комунальні послуги за недійсними тарифами. Натомість, застосуванню в даному випадку підлягають, як вважає позивач, тарифи, які діяли до прийняття розпоряджень КМДА, визнаних у подальшому недійсними.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 10 серпня 2018 року позов КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва заборгованість по платі за утримання житла та платі за користування комунальними послугами, яка утворилась за період від 01.04.2010 року по 31.10.2012 року, в розмірі 11 244 грн. 97 коп., а також штрафні санкції у вигляді інфляційних втрат в розмірі 308 грн. 28 коп. та 3% річних в сумі 353 грн. 71 коп., а всього - 11 906 грн. 96 грн.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва компенсацію понесених судових витрат в розмірі 243 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в позові в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що на час звернення до суду з позовами послуги по утриманню будинку і прибудинкової території та послуги центрального опалення і центрального водопостачання холодної води і водовідведення вже були надані та спожиті позивачем.

Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 (т.2, а.с.47, 48).

Згідно зі ст.ст.156, 162 ЖК України власник та члени його сім'ї зобов'язані своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.

За ст.179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст.20 Закону України &qund;Про житлово-комунальні послуги" споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України Про житлово-комунальні послуги відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статтями 20, 21 Закону визначаються обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.

Пунктом 1 ч.3 ст.20 Закону передбачений обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному п.3 ч.2 ст.21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Форма та зміст типового договору про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року за №529.

Форма та зміст типового договору про надання послуг з центрального опалення, холодного та гарячого водопостачання та водовідведення затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005року за №630.

Встановлено, що договірні відносини між сторонами не були оформлені шляхом укладення відповідних договорів, проте суд приходить до вірного висновку про те, що між сторонами склалися фактичні договірні відносини, умови яких, а також права і обов'язки сторін у яких визначені типовими договорами, затвердженими законодавчо.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення , які затверджені постановою Кабінету міністрів України від 21.07.2005 року за №630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Система оплати послуг (щомісячна або авансова) та форма оплати послуг (готівкова або безготівкова) визначаються у договорі між споживачем і виконавцем (п.18 Правил).

За п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №572 від 08 жовтня 1992 року (в редакції від 14 січня 2009 року), власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підтвердження своїх доводів щодо заборгованості відповідача позивач надав суду розрахунок заборгованості по квартплаті та комунальних послугах власника квартири АДРЕСА_1, з якого вбачається, що заборгованість починаючи від 01квітня 2010 року до 31 жовтня 2012 року по квартирній платі та платі за комунальні послуги склала 11906 грн. 96 коп.

Згідно з наданим позивачем розрахунком втрати позивача від інфляції, пов'язані з невиконанням відповідачами своїх зобов'язань по оплаті вартості комунальних послуг становлять 308 грн. 28 коп., а штрафні санкції у вигляді 3% річних склали 353 грн. 71 коп.

Як на підставу для здійснення перерахунку ОСОБА_2 у зустрічному позові посилався на те, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року визнано незаконними і нечинними з моменту прийняття Розпорядження Київської міської державної адміністрації:

-№978 від 31 серпня 2009 року Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій ;

-№979 від 31 серпня 2009 року Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій ;

-№1141 від 30 вересня 2009 року Про продовження дії розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 серпня 2009 року №978, №979, №980 та №981 ;

-№1193 від 15 жовтня 2009 року Про продовження дії розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 серпня 2009 року №978, №979, №980 ;

-№1333 від 30 листопада 2009 року Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення ;

-№1335 від 30 листопада 2009 року Про продовження дії розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 серпня 2009 року №978, №979 ;

-№392 від 31 травня 2010 року Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення ;

-№1221 від 29 грудня 2010 року Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та їх структури ;

-№1222 від 29 грудня 2010 року Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням, згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими Національною комісією регулювання електроенергетики України ;

-№1241 від 30 грудня 2010 року Про подовження дії розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 серпня 2009 року №978 та від 31 серпня 2009 року №979 .

Відповідач вважав, що перерахунок має бути здійснений з урахуванням тарифів, затверджених постановою КМДА №1245 від 20.06.2002 року з відповідними змінами та доповненнями.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачу ОСОБА_2 надавалися послуги по утриманню будинку і прибудинкової території та послуги центрального опалення і центрального водопостачання холодної води і водовідведення. Отже, між сторонами склалися договірні відносини.

За ч.1 ст.901, ч.1 ст.903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.ч.1, 2 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно з ч.3 ст.632 ЦК України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Вказані положення є гарантією дотримання прав та інтересів учасників договірних відносин у разі, якщо договір вже виконаний повністю або частково.

Вартість послуг по утриманню будинку і прибудинкової території та послуги центрального опалення і центрального водопостачання холодної води і водовідведення обраховувалася надавачами послуг відповідно до погоджених цін, які існували на час надання таких послуг, та базуються на покритті фактичних витрат надавачів послуг.

На час звернення до суду з даним позовом послуги по утриманню будинку і прибудинкової території та послуги центрального опалення і центрального водопостачання холодної води і водовідведення вже були надані та спожиті позивачем.

З огляду га вищенаведене суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про зобов'язання відповідачів за його позовом здійснити щомісячний перерахунок платежів за період від 01 квітня 2010 року до 31 жовтня 2012 року включно за послуги утримання будинку і прибудинкової території відповідно до розпорядження КМДА №748 від 19 травня 2000 року Про встановлення розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій в м. Києві ; за послуги центрального опалення і центрального водопостачання холодної води і водовідведення, відповідно до розпорядження КМДА №1907 від 14 жовтня 2003 року, яким внесені зміни і доповнення до розпорядження КМДА №1245 від 20 червня 2002 року Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення .

Також суд вірно вважав необхідним відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про зобов'язання ЖЕД-901, як структурного підрозділу КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва надати йому довідку про стан розрахунків, так як доказів про те, що ОСОБА_2 звертався до самої ЖЕД-901 з такими вимогами матеріали справи не містять, а тому факт порушення прав не доведений.

Суд першої інстанції також вірно не прийняв до уваги посилання ОСОБА_2 на пропуск позивачем строку позовної давності за вимогами до нього.

Згідно з ч.1 ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позивач звернувся з вимогами про стягнення заборгованості за період від 01.04.2010 року до 31.10.2012 року лише 28 серпня 2015 року.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Встановлено, 22 квітня 2013 року за заявою КП Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації був виданий судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за комунальні послуги за період від 01.04.2010 року до 31.10.2012 року.

Ухвалою від 11.06.2013 зазначений судовий наказ за заявою ОСОБА_2 був скасований.

З огляду на наведене, суд вірно вважав звернення позивача до суду із заявою про видачу судового наказу юридичним фактом, з яким пов'язується переривання строку позовної давності, а тому подання позову в серпні 2015 року відбулося в межах строку позовної давності.

Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.

Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 07 грудня 2018 року.

Суддя-доповідач:

Судді: