Постанова

від 05.12.2018 по справі 372/2989/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 372/2989/17 Головуючий 1 інстанція - Кравченко М.В.

Провадження № 22-ц/824/2940/2018 Доповідач апеляційна інстанція - Савченко С.І.

П О С Т А Н О В А

іменем України

05 грудня 2018 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Верланова С.М., Мережко М.В.,

за участю секретаря Вергелес О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 червня 2018 року у справі:

- за позовом ОСОБА_7 до Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа Відділ в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру в Київській області про визнання незаконним і скасування рішення та державних актів на право власності на земельну ділянку;

- за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи: Підгірцівська сільська рада Обухівського району Київської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа Відділ в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру в Київській області про визнання недійсним і скасування державних актів на право приватної власності на землю, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2017 року ОСОБА_7 звернувсядо суду із позовом до Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання незаконними і скасування рішення сільської ради та державних актів на земельну ділянку.

Також, у вересні 2017 року ОСОБА_7 звернувсядо суду із аналогічним позовом до Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання незаконними і скасування рішення сільської ради та державних актів на земельну ділянку.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 11 жовтня 2017 року обидва позови об'єднані в одне провадження.

ОСОБА_7 мотивував свої вимоги тим, що він є власником земельної ділянки по вул.Лісова у с.Романків Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області

- 2 -

загальним розміром 0,4800 га, з яких 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та 0,2300 га для ведення особистого селянського гсоподарства, що стверджується державними актами серії НОМЕР_1 від 18 лютого 2004 року та НОМЕР_2 від 18 лютого 2004 року. Вказану ділянку він придбав за договором купівлі-продажу.

Вказував, що у липні 2017 року, маючи намір звести огорожу, він виявив чужі межові знаки на його ділянці. Звернувшись до Підгірцівської сільської ради, дізнався, що належна йому ділянка розділена і повторно надана у власність відповідачам, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 по 0,1415 га, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 по 0,1000 га кожному. Згідно даних Державного земельного кадастру державна реєстрація прав на земельну ділянку ОСОБА_3 і ОСОБА_4 проведена 04 лютого 2014 року на підставі рішення Підгірцівської сільської ради від 22 листопада 2013 року. Реєстрація прав на земельну ділянку ОСОБА_5 і ОСОБА_6 проведена 27 лютого 2013 року на підставі рішення Підгірцівської сільської ради від 05 лютого 2013 року.

Посилаючись на те, що він набув права власності на спірну ділянку ще у 2003 році і виділення належної йому ділянки іншим особам порушує його права власника, після уточнення вимог просив просив визнати недійсним рішення Підгірцівської сільської ради від 05 лютого 2013 року щодо відведення земельних ділянок у власність, для ведення індивідуального садівництва ОСОБА_5 та ОСОБА_6; визнати недійсним рішення Підгірцівської сільської ради від 22 листопада 2013 року щодо відведення земельних ділянок у власність, для ведення індивідуального садівництва ОСОБА_4 та ОСОБА_3; визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1415 га кадастровий номер НОМЕР_3 виданий ОСОБА_4; визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1415 га кадастровий номер НОМЕР_4 виданий ОСОБА_3; визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га кадастровий номер НОМЕР_5, виданий ОСОБА_5; визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га кадастровий номер НОМЕР_6, виданий ОСОБА_6; скасувати відповідний запис у Державному земельному кадастрі про державну реєстрацію земельної ділянки, яка належить ОСОБА_4, кадастровий номер НОМЕР_3 площею 0,1415 га, по вул.Лісова в с.Романків Обухівського району Київської області; скасувати відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію, реєстраційний номер 297960132231, за ОСОБА_4 права приватної власності на земельну ділянку, площею 0,1415 га по вул.Лісова в с.Романків Обухівського району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_3; скасувати відповідний запис у Державному земельному кадастрі про державну реєстрацію земельної ділянки, яка належить ОСОБА_3, кадастровий номер НОМЕР_4 площею 0,1415 га, по вул.Лісова в с.Романків Обухівського району Київської області; скасувати відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію, реєстраційний номер 297992632231, за ОСОБА_3 права приватної власності на земельну ділянку, площею 0,1415 га по вул.Лісова в с.Романків Обухівського району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_4; скасувати відповідний запис у Державному земельному кадастрі про державну реєстрацію земельної ділянки, яка належить ОСОБА_5, кадастровий номер НОМЕР_5 площею 0,1000 га, по вул.Лісова в с.Романків Обухівського району Київської області; скасувати відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію, реєстраційний номер 297992632231, за ОСОБА_5 права приватної власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га по вул.Лісова в с.Романків Обухівського району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_5; скасувати відповідний запис у Державному земельному кадастрі

- 3 -

про державну реєстрацію земельної ділянки, яка належить ОСОБА_5, кадастровий номер НОМЕР_5 площею 0,1000 га, по вул.Лісова в с.Романків, Обухівського району Київської області; скасувати відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію, реєстраційний номер 20471532231, за ОСОБА_5 права приватної власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га по вул.Лісова в с.Романків, Обухівського району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_5; скасувати відповідний запис у Державному земельному кадастрі про державну реєстрацію земельної ділянки, яка належить ОСОБА_6, кадастровий номер НОМЕР_6 площею 0,1000 га, по вул.Лісова в с.Романків Обухівського району Київської області; скасувати відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію, реєстраційний номер 20810632231, за ОСОБА_6 права приватної власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га по вул.Лісова в с.Романків Обухівського району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_6.

У грудні 2017 року відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому після уточнення вимог просив поновити строки позовної давності, визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на землю площею 0,4800 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, ведення особистого селянського господарства, серія НОМЕР_7, виданий ОСОБА_8; визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на землю площею 0,2300 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, серія НОМЕР_8, виданий на ім'я ОСОБА_7; визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на землю площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, серія НОМЕР_9, виданий на ім'я ОСОБА_7; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 12 вересня 2003 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_8, зареєстрований приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Іванців В.П. в реєстрі за № 7098; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 09 грудня 2003 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_7, зареєстрований приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу в реєстрі за №4428. Позов обгрунтовував тим, що видані на ім'я ОСОБА_7 державні акти на право власності на землю не мають правових підстав для свого існування, бо видані без затвердження технічної документації на підставі неіснуючого договору купівлі-продажу, що порушує вимоги законодавства.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12 червня 2018 року первісний позов ОСОБА_7 задоволено частково. Визнано неправомірним рішення Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 05 лютого 2013 року Про заяви громадян відносно затвердження проекту землеустрою та передачі земельних ділянок у власність ОСОБА_5, ОСОБА_6 Визнано неправомірними рішення Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 22 листопада 2013 року Про заяви громадян відносно затвердження проекту землеустрою та передачі земельних ділянок у власність ОСОБА_4, ОСОБА_3 У задоволені решти вимог за первісним позовом відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням, відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог ОСОБА_7 за первісним позовом та відмови у задовленні його вимог за зустрічним позовом і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні первісного позову, а його позовні вимоги задоволити в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування сдом обставин, що мають

- 4 -

значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права. Скарга мотивована тим, що суд не взяв до уваги та не дав належної оцінки тому факту, що видані на ім'я ОСОБА_7 державні акти на право власності на землю не мають правових підстав для свого існування, бо видані без затвердження технічної документації на підставі неіснуючого договору купівлі-продажу, а відтак у ОСОБА_7 не виникло прав на ділянку. Судом не враховано пропуск ОСОБА_7 строку позовної давності, бо останній міг знати по порушення свого права посинаючи із 2014 року, бо відповідачами земельні ділянки вигороджені і на них зведено нерухоме майно. Висновок експерта № 15/18 від 02 березня 2018 року, яким керувався суд при вирішенні питання про накладання земельних ділянок, не є належним доказом бо виконаний без дослідження необхідної та належної документації.

Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 подали апеляційні скарги аналогічного змісту, в яких просять скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог ОСОБА_7 за первісним позовом та відмови у задовленні вимог ляхути за зустрічним позовом і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні первісного позову, а позовні вимоги за зустрічним позовом задоволити в повному обсязі, посилаючись на незаконність і необгрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального і процесуального права. Мотивація скарги відповідає змісту скарги ОСОБА_3

Відповідач ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог ОСОБА_7 і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні первісного позову в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права. Мотивація скарги відповідає змісту скарги ОСОБА_3

Позивач ОСОБА_7 подав відзиви на апеляційні скарги, де вказав, що суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення і правомірно задоволив його позов, а доводи апеляційних скарг ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є безпідставними і надуманими, не грунтуються на вимогах закону, не спростовують висновків суду.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_12 подану апеляційну скаргу та викладені в ній доводи підтримав, просив задоволити та скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області як незаконне. Апеляційні скарги інших учасників визнав.

Представник ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_13 в суді апеляційної інстанції подану апеляційну скаргу та викладені в ній доводи підтримав, просив задоволити та скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області як незаконне. Апеляційні скарги інших учасників визнав.

ОСОБА_6 в суді апеляційної інстанції свою скаргу підтримала, просила задоволити.

Представник ОСОБА_5 та ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_14 в суді апеляційної інстанції апеляційні скарги її довірителів та викладені в ній доводи підтримала, просила задоволити. Апеляційні скарги інших учасників визнала.

ОСОБА_7 та його представник адвокат ОСОБА_15 в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційних скарг заперечували, посилаючись на законність і обгрунтованість судового рішення та відсутність підстав для його скасування.

Решта учасників справи належним чином повідомлялися про час розгляду справи, до суду не з'явилися, причин неявки не повідомили, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення

- 5 -

суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що позивач ОСОБА_7 є власником спірної земельної ділянки для будівництва, обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства призначення площею 0,4800 га у с.Романків Підгірцівської сільської ради, право на яку набув ще у 2003 році у законний спосіб за договором купівлі-продажу.

Вказана земельна ділянка у нього у встановленому законом порядку не вилучалася і право власності на ділянку не припинялося, а відтак передача належної позивачу ділянки у власність відповідачів на підставі рішень Підгірцівської сільської ради порушує його права як власника, передбачені Конституцією та законами України, які підлягають до захисту шляхом визнання рішень сільскої ради неправомірними.

При цьому суд виходив з того, що повне накладання належної ОСОБА_7 земельної ділянки із наданими ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 земельними ділянками підтверджується висновком експерта № 15/18 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 02 березня 2018 року та узгоджується із схемами розташування, державним актом та іншими письмовими доказами.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до положень ч.1 ст.116 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) громадяни набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у межах їх повноважень.

Відповідно до ч.ч.2-3 вказаної статті набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно ч.5 вказаної статті земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно статей 125, 126 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Згідно ст.140 ЗК України припинення права користування земельною ділянкою можливе лише за добровільною згодою користувача або шляхом примусового вилучення у нього земельної ділянки. Згідно ст.149 ЗК України примусове вилучення земельної ділянки без згоди землекористувача можливе лише в судовому порядку за позовом відповідного органу влади чи місцевого самоврядування.

Згідно ч.1 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не

- 6 -

пов'язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Згідно ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач за первісним позовом ОСОБА_7 є власником земельної ділянки площею 0,4800 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Підгірцівської сільської ради у с.Романків по вул.Лісовій Обухівського району Київської області, відповідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09 грудня 2003 року укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_7

На підставі вказаного договору купівлі-продажу ОСОБА_7 видано державні акти на право власності на земельні ділянки, зокрема державний акт на право власності серії НОМЕР_1 від 18 лютого 2004 року на земельну ділянку площею 0,2300 га та державний акт серії НОМЕР_10 від 18 лютого 2004 року на земельну ділянку площею 0,2500 га, які у встановленму законом порядку зареєстровані в Книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 1417 та № 904.

Згідно висновків Обухівського районного відділу земельних ресурсів № 0149 від 16 грудня 2004 року та № 2450 від 16 грудня 2004 pоку; висновків Обухівського районного відділу архітектури та містобудування № 1838 від 18 грудня 2004 року технічна документація по складанню та виготовленню державних актів на право власності на землю ОСОБА_7 на території Підгірцівської сільради погоджена.

Також судом встановлено, що рішенням Підгірцівської сільської ради від 05 лютого 2013 року передано у власність ОСОБА_5 та ОСОБА_6 земельні ділянки площею 0,1000 га кожному для ведення індивідуального садівництва в межах Підгірцівської сільської ради.

Рішенням Підгірцівської сільської ради від 22 листопада 2013 року передано у власність ОСОБА_4 та ОСОБА_3 земельні ділянки площею 0,1415 га кожному для ведення індивідуального садівництва в межах Підгірцівської сільської ради.

На підставі вказаних рішень сільської ради права власності на отримані у власність земельні ділянки зареєстровані за відповідачами в установленому заноном порядку.

Окрім того, встановлено, що має місце повне накладення належної ОСОБА_7 земельної ділянки із наданими відповідачам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3 земельними ділянками, що підтверджується висновком експерта № 15/18 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 02 березня 2018 року та узгоджується із схемами розташування, державним актом та іншими письмовими доказами.

Згідно положень ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Право мирно володіти своїм майном та неможливість позбавлення особи свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права закріплені у статті 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статей 317, 319, 321 ЦК України право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Власник майна володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.391 ЦК України власник майна вправі вимагати усунення будь-яких

- 7 -

порушень його права, в т.ч. порушення прав користування та розпорядження майном, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володінням.

За змістом ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, розпорядження Підгірцівською сільською радою належною ОСОБА_7 ділянкою розміром 0,4800 га, розташованою на території Підгірцівської сільської ради у с.Романків по вул.Лісовій порушує його права як власника ділянки, передбачені ст.41 Конституції України, ст.ст.317, 319, 321 ЦК України, відповідно до положень яких виключно власнику земельної ділянки належать права володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою.

Згідно ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування.

За таких обставин, з огляду на встановлення факту порушення прав власника земельної ділянки ОСОБА_7 при передачі ділянок у власність відповідачів, суд обгрунтовано задволив вимоги ОСОБА_7 та захистив його права шляхом визнання неправомірними рішень органів місцевого самоврядування.

Переглядаючи рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, колегія суддів прийшла до висновку, що суд підставно відмовив у задоволенні зустрічних вимог, як таких, що не ґрунтуються на законі та не узгоджується із наявними у справі доказами.

При цьому суд вірно послався на те, що набуття ОСОБА_7 права власності на землю було здійснено без порушень чинного на той час законодавства, станом на час набуття ОСОБА_7 права на землю ОСОБА_3 ще не набув такого права, відтак його право не було порушено, у зв'язку із відсутністю прав на ділянку.

Також суд правильно вказав, що виділена ОСОБА_3 спірна земельна ділянка не була вільна, перебувала у власності ОСОБА_7 і не вилучалася у останнього у встановленому законом порядку.

Колегія суддів визнає такі висновки обгрунтованими і такими, що знайшли своє підтвердження в ході вирішення спору.

Доводи апелційних скарг відповідачів про те, що суд не взяв до уваги та не дав належної оцінки тому факту, що видані на ім'я ОСОБА_7 державні акти на право власності на землю не мають правових підстав для свого існування, бо видані без затвердження технічної документації на підставі неіснуючого договору купівлі-продажу, а відтак у ОСОБА_7 не виникло прав на ділянку необгрунтовані.

Судом незаперечно встановлено, що ОСОБА_7 набув права власності на спірну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 09 грудня 2003 року, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_7, що сверджується його копією, наявною у справі (т.1 а.с.229).

На підставі цього договору йому видано державні акти на право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_9, у яких зазначено, що вони видані на підставі договору купівлі-продажу.

Відповідно до положень ч.1 ст.81, ст.131 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки в тому числі на підставі придбання за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Згідно ст.126 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

- 8 -

За змістом вказаних норм правовою підставою набуття громадянином права власності на земельну ділянку є укладення ним цивільно-правової угоди, а державний акт, що видається на підставі такої угоди, лише посвідчує право особи на земельну ділянку.

Такі висновки відповідають приписам щодо презумпції правомірності правочину, встановленим ст.204 ЦК України, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже посилання відповідачів на відсутність технічної документації при видачі державних актів не мають правового значення, оскільки право позивача на земельну ділянку виникло на підставі правочину, а не державних актів, які лише підтверджують наявне право.

Відхиляючи даний довід, колегія суддів враховує, що у матеріалах спарви наявна технічна документація із землеустрою щодо складання державних актів ОСОБА_7, виготовлена ПП Фокус-2002 у 2004 році (т.1 а.с.224-242), відповідно до якої позивачу виготовлено державні акти.

Доводи апеляційних скарг про незаконність набуття ОСОБА_7 права власності на спірну земельну ділянку з огляду на незаконність набуття прав на цю ділянку попередніми власниками ОСОБА_9 та ОСОБА_8 безпідставні.

Судом незаперечно встановлено, що відповідачі отримали у власність земельні ділянки та зареєстрували на них свої права у 2013-2014 роках, тобто через 10 років, після придбання ОСОБА_7 у 2003 році спірної ділянки у ОСОБА_8 Отже, у 2003 році відповідачі не мали ніякого відношення до спірної ділянки, зокрема не були ні її власниками, ні її користувачами, а відтак укладедені на той час договори, щодо відчуження земельної ділянки і набуття на неї прав ОСОБА_7 не зачіпають і не порушують їх прав.

Намагання відповідачів обгрунтувати порушення їх прав угодами, вчиненими до набуття ними права власності на ділянки, не грунтуються на законі.

Доводи апеляційних скарг про пропуск ОСОБА_7 строку позовної давності, з огляду на те, що останній міг знати по порушення свого права починаючи із 2014 року, бо відповідачами земельні ділянки вигороджені і на них зведено нерухоме майно необгрунтовані, оскільки по-перше, посилаючись на дані обставини відповідачі взагалі не надали доказів з якого часу ділянки вигороджені і що на них зведене майно.

По-друге, оскільки ОСОБА_7 оскаржує рішення сільської ради, то згідно вимог закону відповідачі мали надати докази коли саме позивач дізнався чи повинен був дізнатися про існування оспорюваних рішень сільської ради, оскільки вигородження ділянок може бути самовільним, без достатніх підстав тощо. Посилаючись на пропуск позовної давності, відповідачі таких доказів суду не надали.

При цьому колегія суддів враховує довди ОСОБА_7, який мешкає у м.Києві і який вказав, що лише у липні 2017 року виявив чужі межові знаки на його ділянці та почав з'ясовувати підстави їх появи. Такі доводи відповідачами не спростовані, зокрема не зазначено, що позивач виявив факт вигородження діянок раніше і звертався до відповдіачів з цього приводу.

Доводи апеляційних скарг про те, що висновок експерта № 15/18 від 02 березня 2018 року, яким керувався суд при вирішенні питання про накладання земельних ділянок, не є належним доказом бо виконаний без дослідження необхідної та належної документації безпідставні даний висновок відповідає вимогам, які висуваються законодавством до експертних висновків, зокрема відповідає Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом МЮ України № 53/5 від 08 жовтня 1998 року (з послідуючими змінами).

Відхиляючи даний довід, колегія суддів враховує, що, посилаючись на неналежність висновку експерта № 15/18 від 02 березня 2018 року, відповідачі всупереч ч.3 ст.12, ст.81 ЦПК України, згідно яких кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення

- 9 -

для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не надали суду жодного доказу на його спростування. Фактично доводи зводяться до незгоди із висновком.

При цьому згідно ст.106 ЦПК України відповідачі мали право за власною ініціативою замовити дослідження та надати до суду висновок експерта, який би спростовував чи піддавав сумніву наявний у справі висновок експерта № 15/18 від 02 березня 2018 року, чого не зробили.

Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову, обгрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.259, 374, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 червня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді: