Постанова

від 05.09.2019 по справі 372/2989/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

05 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 372/2989/17

провадження № 61-1133св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Підгірцівська сільська рада Обухівського району Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

третя особа - відділ в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру в Київській області,

за зустрічним позовом:

позивач - ОСОБА_3 ,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

треті особи: Підгірцівська сільська рада Обухівського району Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , відділ в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру в Київській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 червня 2018 року у складі судді Кравченка М. В. та на постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Савченка С. І., Верланова С. М., Мережко М. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_8 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ОСОБА_5 , третя особа: третя особа - відділ в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру в Київській області, про визнання незаконними і скасування рішення сільської ради та державних актів на земельну ділянку.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є власником земельної ділянки загальною площею 0,4800 га, з яких 0,2500 га - для будівництва і обслуговування житлового будинку та 0,2300 га - для ведення особистого селянського господарства, що розташовані на АДРЕСА_1 , що підтверджується державними актами від 18 лютого 2004 року та від 18 лютого 2004 року. Вказану ділянку він придбав за договором купівлі-продажу.

У липні 2017 року, маючи намір звести огорожу, він виявив чужі межові знаки на його ділянці. Звернувшись до Підгірцівської сільської ради, дізнався, що належна йому ділянка повторно надана у власність ОСОБА_3 і ОСОБА_2 по 0,1415 га, та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 по 0,1000 га кожному.

Згідно даних Державного земельного кадастру державна реєстрація прав на земельну ділянку ОСОБА_3 і ОСОБА_2 проведена 04 лютого 2014 року на підставі рішення Підгірцівської сільської ради від 22 листопада 2013 року.

Реєстрація прав на земельну ділянку ОСОБА_4 і ОСОБА_5 проведена 27 лютого 2013 року на підставі рішення Підгірцівської сільської ради від 05 лютого 2013 року.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив суд визнати недійсними рішення Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 05 лютого 2013 року та від 22 листопада 2013 року та скасувати державні акти на право власності на земельні ділянки, видані ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі вказаних рішень, скасувати відповідно записи у Державному земельному кадастрі щодо спірних земельних ділянок та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за відповідачами спірних земельних ділянок.

У грудні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особи: Підгірцівська сільська рада Обухівського району Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у якому просив:

- поновити позовну давність, визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на землю площею 0,4800 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, ведення особистого селянського господарства, виданий ОСОБА_6 ;

- визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на землю площею 0,2300 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, виданий на ім`я ОСОБА_1 ;

- визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на землю площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, виданий на ім`я ОСОБА_1 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 12 вересня 2003 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , зареєстрований приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Іванців В. П. в реєстрі за № 7098;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 09 грудня 2003 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , зареєстрований приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу у реєстрі за № 4428.

Свої вимоги ОСОБА_3 обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 отримав державні акти на право власності на землю без затвердження технічної документації на підставі неіснуючого договору купівлі-продажу.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано неправомірним рішення Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 05 лютого 2013 року Про заяви громадян відносно затвердження проекту землеустрою та передачі земельних ділянок у власність ОСОБА_4 , ОСОБА_9 Визнано неправомірними рішення Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 22 листопада 2013 року Про заяви громадян щодо затвердження проекту землеустрою та передачі земельних ділянок у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

У задоволені решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_1 є власником спірної земельної ділянки для будівництва, обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства площею 0,4800 га у с. Романків Підгірцівської сільської ради, право на яку набув ще у 2003 році на підставі договору купівлі-продажу.

Вказана земельна ділянка у нього у встановленому законом порядку не вилучалася і право власності не припинялося, а відтак передача належної позивачу ділянки у власність відповідачів на підставі рішень Підгірцівської сільської ради порушує його права як власника, передбачені Конституцією та законами України, які підлягають захисту шляхом визнання рішень сільської ради неправомірними.

При цьому, суд виходив із того, що повне накладання належної ОСОБА_1 земельної ділянки із наданими ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельними ділянками підтверджується висновком судової земельно-технічної експертизи від 02 березня 2018 року № 15/18 та узгоджується зі схемами розташування, державним актом та іншими письмовими доказами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з таким вирішенням спору, ОСОБА_5 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 .

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_5 аргументована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно дослідили обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи, та дійшли помилкового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 й відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3

Висновок судової земельно-технічної експертизи від 02 березня 2018 року № 15/18, на який посилались суди щодо накладення належної ОСОБА_1 земельної ділянки з наданими відповідачам земельними ділянками, є неналежним доказом, оскільки експертиза проведена не за ухвалою суду.

Крім того, неправильним є висновок суду про те, що при зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 не пропустив позовну давність, про застосування наслідків спливу якої, заявляли відповідачі.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

ОСОБА_1 подав відзив, у якому просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_5 без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_10 подав відзив, у якому просить задовольнити касаційну скаргу ОСОБА_5 у повному обсязі.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2019 року відкрито касаційне провадження в справі позовами ОСОБА_1 до Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_8 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ОСОБА_5 , третя особа: третя особа - відділ в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру в Київській області, про визнання незаконними і скасування рішення сільської ради та державних актів на земельну ділянку; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особи: Підгірцівська сільська рада Обухівського району Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним і скасування державних актів на право приватної власності на землю та витребувано з Обухівського районного суду Київської області зазначену справу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 набув у власність земельну ділянку площею 0,4800 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Підгірцівської сільської ради на АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки укладеного 09 грудня 2003 року між ним та ОСОБА_6 , нотаріально посвідченого в установленому законом порядку.

На підставі вказаного договору купівлі-продажу ОСОБА_1 видано державні акти на право власності на земельні ділянки, зокрема державний акт на право власності від 18 лютого 2004 року на земельну ділянку площею 0,2300 га та державний акт від 18 лютого 2004 року на земельну ділянку площею 0,2500 га, які у встановленму законом порядку зареєстровані в Книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 1417 та № 904.

Згідно з висновками Обухівського районного відділу земельних ресурсів від 16 грудня 2004 року № 0149 та від 16 грудня 2004 pоку № 2450, висновком Обухівського районного відділу архітектури та містобудування від 18 грудня 2004 року № 1838 технічна документація по складанню та виготовленню державних актів на право власності на землю ОСОБА_1 на території Підгірцівської сільради Обухівського району Київської області погоджена.

Рішенням Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 05 лютого 2013 року передано у власність ОСОБА_4 та ОСОБА_5 земельні ділянки площею 0,1000 га кожному для ведення індивідуального садівництва у межах Підгірцівської сільської ради, а рішенням від 22 листопада 2013 року передано у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельні ділянки площею 0,1415 га кожному для ведення індивідуального садівництва у межах Підгірцівської сільської ради.

Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи від 02 березня 2018 року № 15/18, проведеної за заявою ОСОБА_1 Центром судових експертиз Альтернатива , має місце повне накладення належної ОСОБА_1 земельної ділянки з наданими відповідачам земельними ділянками.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у межах їх повноважень.

Частинами другою, третьою вказаної статті набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною п`ятою статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

За положеннями статей 125 , 126 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Суди встановили, що у 2003 році ОСОБА_1 набув право власності на спірну земельну ділянку площею 0,4800 га на підставі договору купівлі-продажу від 09 грудня 2003 року. На підставі вказаного договору він отримав державні акти на право власності на земельні ділянки, які в установленому законом порядку зареєстровані у Книзі записів реєстрації державних актів.

Договір купівлі-продажу недійсним в установленому законом порядку не визнаний.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно зі статтями 317 , 319, 321 ЦК України право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Власник майна володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про захист своїх прав як власника земельної ділянки, які порушені органом місцевого самоврядування внаслідок передачі відповідачам у 2013 році земельної ділянки, яка з 2003 року належить йому на праві власності, без її вилучення.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування ( частина третя статті 152 ЗК України ).

За таких обставин, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, встановивши факт порушення прав позивача як власника земельної ділянки при передачі земельних ділянок у власність відповідачам , обгрунтовано задовольнив вимоги ОСОБА_1 та захистив його право шляхом визнання неправомірними рішень органів місцевого самоврядування.

Правильним є висновок суду першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, про те, що зустрічний позов ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, як такий, що не ґрунтується на законі, оскільки на час передачі йому у 2013 році спірної земельної ділянки вона не була вільною, а перебувала з 2003 року у власності ОСОБА_1 і не вилучалася у останнього у встановленому законом порядку, а отже право ОСОБА_3 не порушено.

Доводи касаційної скарги про те, що висновок судової земельно-технічної експертизи від 02 березня 2018 року № 15/18, на який посилались суди, щодо накладення належної ОСОБА_1 земельної ділянки з наданими відповідачам земельними ділянками є неналежним доказом, оскільки експертиза проведена не за ухвалою суду, колегія суддів відхиляє, оскільки належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень, при цьому, ОСОБА_5 клопотання про проведення судової експертизи не заявляла.

Аргументи касаційної скарги про те, що при зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 пропустив позовну давність, колегія суддів також відхиляє, оскільки вони були предметом розгляду апеляційним судом, та який надав їм належну правову оцінку.

Інші доводи не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, а зводяться до оцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів згідно з положеннями статті 400 ЦПК України .

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 червня 2018 року та постанови Київського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року, оскільки судові рішення є законними та обґрунтованими.

Керуючись статтями 400 , 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук