Постанова

від 29.11.2018 по справі 426/11195/17

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий суду 1 інстанції - Осіпенко Л.М.

Доповідач -Дронська І.О.

Справа № 426/11195/17

Провадження № 22-ц/810/147/18

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 року м.Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Луганського апеляційного суду:

головуючого судді Дронської І.О.

суддів Карташова О.Ю., Яреська А.В.,

за участю секретаря ЄгоровоЇ О.П.,

учасники справи:

прокурор Фесенко Надія Іванівна,

представник позивача Головного управління Держгеокадастру у Луганській області Класс Яна Вячеславівна,

відповідачі: ОСОБА_4,

представник Сватівської районної державної адміністрації Гиря Ігор Леонідович,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Сєвєродонецьку апеляційну скаргу першого заступника прокурора Луганської області на рішення Сватівського районного суду Луганської області від 15 травня 2018 року, ухвалене у складі судді Осіпенко Л.М. у м. Сватово, Луганської області, повне рішення складено 24.05.2018 року

у цивільній справі за позовною заявою заступника керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області до ОСОБА_7 та Сватівської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Сватівської районної державної адміністрації, визнання протиправним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та зобов'язання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017року заступник керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_7 та Сватівської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Сватівської районної державної адміністрації №301 від 29.05.2015року, визнання протиправним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1 від 22.06.2015року, відповідно до якого земельна ділянка загальною площею 5,1165, кадастровий номер НОМЕР_2 є приватною власністю громадянки Російської Федерації ОСОБА_7 та зобов'язання ОСОБА_7 повернути земельну ділянку розташовану на території Гончарівської сільської ради Сватівського району Луганської області з кадастровим номером НОМЕР_2 до Сватівської державної адміністрації, стягнути з відповідачів судовий збір в сумі 5166,8грн., в обґрунтування якої зазначив, що за результатами вивчення стану законності при наданні земель у власність громадянам Сватівським відділом Старобільської місцевої прокуратури встановлено, що у грудні 2000 року громадянка Російської Федерації ОСОБА_7 отримала сертифікат на право на земельну частку (пай), в якому зазначено, що даний сертифікат видано громадянину України, члену колективного сільськогосподарського підприємства ВАТ Учбовий . Розпорядженням першого заступника голови Сватівської районної державної адміністрації від 16.04.2015 року № 185 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі власниці сертифікату на право на земельну частку (пай) із земель ВАТ Учбовий (рілля, Гончарівська сільська рада), після виготовлення якої розпорядженням голови Сватівської районної державної адміністрації № 301 від 29.05.2015 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки НОМЕР_4 в натурі (на місцевості) та передано її у власність ОСОБА_7 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На підставі вищезазначеного розпорядження громадянка РФ ОСОБА_7 отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно, відповідно до якого, земельна ділянка загальною площею 5,1165 га, кадастровий номер НОМЕР_2 є її приватною власністю, але згідно діючого законодавства України ОСОБА_7, як громадянка Російської Федерації, не мала права отримувати у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення, а тому розпорядження голови Сватівської районної державної адміністрації № 301 від 29.05.2015 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_7 (НОМЕР_4, Гончарівська сільська рада), прийняте всупереч вимог діючого законодавства та підлягає скасуванню. Також, враховуючи вимоги ст.1212 ЦК України особа зобов'язана повернути потерпілому безпідствно набуте майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Зважаючи на викладене прокурор звернувся до суду із зазначеною позовною заявою оскільки реєстрація права власності гр.РФ ОСОБА_7 на вищезазначену земельну ділянку здійснено на підставі розпорядження Сватівської райдержадміністрації, винесеного в поряшення вимог діючого законодавства, свідоцтво про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1 від 22.06.2015року, відповідно до якого земельна ділянка загальною площею 5,1165, кадастровий номер НОМЕР_2 є приватною власністю громадянки Російської Федерації ОСОБА_7 підлягає скасуванню, а земельна ділянка підлягає поверненню у розпорядження Сватівської райдержадміністрації.

Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 15 травня 2018 року позовну заяву заступника керівника Старобілької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області до ОСОБА_7 та Сватівської районної адміністрації про визнання протиправним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та зобов'язання повернути земельну ділянку задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Сватівської районної державної адміністрації № 301 від 29.05.2015 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр.ОСОБА_7 (НОМЕР_4, Гончарівська сільська рада). Визнано протиправним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_3, а саме: право власності на земельну ділянку НОМЕР_4 загальною площею 5,1165 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка є приватною власністю громадянки Російської Федерації ОСОБА_7

В іншій частині позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Стягнуто зі Сватівської районної державної адміністрації Луганської області судовий збір у розмірі 1600,00 грн. на користь прокуратури Луганської області.

Стягнуто з ОСОБА_7 судовий збір у розмірі 1600,00 грн. на користь прокуратури Луганської області.

Не погодившись з вказаним рішенням перший заступник прокурора Луганської області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Сватівського районного суду Луганської області від 15 травня 2018 року в частині відмови в позовній вимозі щодо зобов'язання ОСОБА_7 повернути земельну ділянку, розташовану на території Гончарівської сільської ради Сватівського району Луганської області, з кадастровим номером НОМЕР_2 до Сватівської районної державної адміністрації та ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким задовольнити зазначену позовну вимогу в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_7 суму сплаченого судового збору на користь прокуратури Луганської області.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до висновків суду першої інстанції спірна земельна ділянка належить до земель колективної власності, а не до земель державної чи комунальної власності, у зв'язку з чим вимога прокурора щодо повернення земельної ділянки Сватівській районній державній адміністрації не підлягає задоволенню, але такі висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки позовна вимога про повернення земельної ділянки не містила вказівку не необхідність її повернення до державної власності, а лише стосувалась зобов'язань ОСОБА_7 у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави. Поза увагою суду першої інстанції, як вважає скаржни, залишились повноваження місцевих державних адміністрацій щодо розпорядження земельними частками (паями) у т.ч. нерозподіленими (невитребуваними) земельними ділянками. Враховуючи, що спірна земельна ділянка надана у власність ОСОБА_7 за рахунок земель, що перебувають у розпорядженні Сватівської державної адміністрації на підставі скасованого судом акту органу державної влади, вимога заступника керівника Старобільської місцевої прокуратури про повернення такої земельної ділянки райдержадміністрації є обгрунтованою.

Відповідачі ОСОБА_7 та Сватівська районна адміністрації не скористались своїи правом щодо надання відзиву на апеляційну скаргу першого заступника прокурора Луганської області.

Позивач Головне управління Держгеокадастру у Луганській області та відповідачі ОСОБА_7, Сватівська районна адміністрація, яких було повідомлено належним чином про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явились. Від представників Головного управління Держгеокадастру у Луганській області та Сватівської районної державної адміністації надійшли заяви про розгляд справи без участі останніх.

Справу розглянуто на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України без участі зазначених учасників справи за участю прокурора Фесенко Н.І.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ч.ч.1- 4 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Апеляційний суд, розглядаючи справу відповідно до вимог ст.367 ЦПК України у межах доводів апеляційної скарги, вважає за необхідне перевірити правильність рішення не в повному обсязі, а тільки в оскарженій прокурором частині.

Про необхідність вчинення апеляційним судом таких дій свідчить також роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку , зроблені в п.15 постанови про те, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в регулятивній частинах судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Таким чином, перевіряючи правильність рішення суду в оскаржуваній частині щодо відмови суду першої інстанції у задоволення позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_7 повернути спірну земельну ділянку, розташовану та території Гончарівської сільської ради до Сватівської державної адміністрації апеляційний суд приходить до наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до тимчасової посвідки на постійне проживання на території України серіяНОМЕР_6 відповідач ОСОБА_7 є громадянкою Російської Федерації.

25 грудня 2000 року відповідач ОСОБА_7 отримала сертифікат на право на земельну частку (пай) серія НОМЕР_5, в якому зазначено, що даний сертифікат видано громадянину України члену колективного сільськогосподарського підприємства, а саме ВАТ Учбовий .

Розпорядженням голови Сватівської райдержадміністрації № 301 від 29.05.2015 року була затверджена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки НОМЕР_4 в натурі (на місцевості) кадастровий номер НОМЕР_2, розташованої за межами населених пунктів на території Гончарівської сільської ради Сватівського району Луганської області. Вищезазначена земельна ділянка була передана у власність ОСОБА_7 для ведення сільськогосподарського виробництва з подальшим оформленням права власності в Реєстраційній службі Сватівського районного управління юстиції.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_7 земельна ділянка НОМЕР_4, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована за межами населених пунктів на території Гончарівської сільської ради Сватівського району Луганської області, належить ОСОБА_7 на праві приватної власності.

Згідно інформації відділу Держгеокадастру у Сватівському районі Луганської області № 10-28-99.1-48/15-17 від 14.02.2017 року та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4401080212015 від 30.04.2015 року земельна ділянка, розташована на території Гончарівської сільської ради Сватівського району Луганської області з кадастровим номером НОМЕР_2, відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення.

Встановлені судом першої інстанції обставини повністю відповідають матеріалам справи та сторонами не оспорювались.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання ОСОБА_7 повернути земельну ділянку, розташовану на території Гончарівської сільської ради Сватівського району Луганської області з кадастровим номером НОМЕР_2 до Сватівської районної державної адміністрації судом першої інстанції у мотивувальній частині оскаржуваного рішення зазначено, що оскільки спірна земельна ділянка належить до земель колективної власності, а не до земель державної власності чи комунальної власності, вимога заступника керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області до ОСОБА_7 про зобов'язання повернути земельну ділянку до Сватівської районної державної адміністрації не підлягає задоволенню, землі ВАТ Учбовий на праві колективної власності належали усім членам господарства і прийняття рішень щодо такої землі регулювалося законодавством та установчими документами юридичної особи. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства. Земельні ділянки - частки (паї) не є землями державної власності чи комунальної власності, а належить колективному сільськогосподарському підприємству (КСП) на праві колективної власності, і таке право може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України. Земля як об'єкт права колективної власності колективного сільськогосподарського підприємства зазначена у ч. 1 ст. 7 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство . Право колективного сільськогосподарського підприємства охороняється законом. Право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передані окремі функції по господарському управлінню колективним майном. Належне такому підприємству майно, яке у ньому належить на праві спільної часткової власності його членам, може бути передано державним, кооперативним чи іншим підприємствам, організаціям і громадянам за рішенням загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених. Такі положенні закріплені у ч.1 ст.7, ч.ч.2,3 ст.8 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство . Позивачем не надано суду жодних доказів того, що ВАТ Учбовий передавало своє право на землі, які належать членам колективного сільськогосподарського підприємства ВАТ Учбовий Сватівській районній державній адміністрації.

При цьому суд першої інстанції керувався статтею 7 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство від 14.02.1002року, відповідно до якого майно у колективному сільськогосподарському підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб'єктом права власності у колективному сільськогосподарському підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Належне такому підприємству майно, яке належить на праві спільної часткової власності його членам, може бути передано державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям і громадянам за рішенням загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених.

Також пунктами 1, 2, 6 Указу Президента України від 8 серпня 1995року №720 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , відповідно до якого паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані в колективну власність КСП, кооперативам, АТ, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського товариства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

У разі виходу власника земельної частки (паю) з КСП, кооперативу, АТ за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому законом порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.

Рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки та заповнення державного акта на право приватної власності на землю (визначену земельну ділянку) здійснюють органи місцевого самоврядування або органи виконавчої влади в залежності від місця знаходження земельної ділянки (до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади, згідно п. 12 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України 2001 року.

У судовому засіданні апеляційного суду, як і у своїх письмових поясненнях, представник позивача Головного управлінням Держгеокадастру у Луганській області пояснив, що за інформацією Відділу у Сватівському районі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області земельна ділянка НОМЕР_4 (кадастровий номер НОМЕР_2) загальною площею 5,1165 га, яка надана у власність ОСОБА_7, власниці сертифіката на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_5, відноситься до земель колективної власності ВАТ Учбовий Гончарівської сільської ради Сватівського району Луганської області та розташована в масиві № 55, у зв'язку з цим, вважає, що земельну ділянку необхідно повернути до земель колективної власності колишнього ВАТ Учбовий , для реалізації в подальшому Сватівською РДА своїх повноважень.

Інформація щодо належності спірної земельнолї ділянки до земель колективної власності ВАТ Учбовий , а також те, що ВАТ Учбовий , згідно відомостей з інформаційної бази Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ( код ЄДРПОУ 00488740) не перебуває у процесі припинення, підтверджена матеріалами справи, а.а.с.54, 55, 67, 68, 216 -219.

Колегія суддів вважає, що юридична особа, якій видано державний акт на право колективної власності на землю, є власником (приватним власником) такої землі.

Пунктом 7 Перехідних положень Земельного Кодексу України гарантовано чинність прав, які виникли на підставі закону, що діяв до набрання чинності Земельним кодексом. Водночас, у статті 140 Земельного кодексу України передбачений вичерпний перелік підстав для припинення права власності на землю: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк, а тому, відсутність підстав, з якими Кодекс пов'язує припинення права власності на земельну ділянку свідчить про наявність у ВАТ Учбовий права власності на відповідні земельні ділянки.

Аналогічна правова позиція зазначена й у постанові Вищого господарського суду України від 16.07.2013 року у справі № 5006/32/205пн/2012; ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.05.2015 року у справі № 6-8090св15; постанові Вищого господарського суду України від 30.06.2009 року у справі № 2-25/10448-2008).

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2005 від 22.09.2005 року положення пункту 6 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України та пункту 6 Постанови Верховної Ради України Про земельну реформу в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою, визнані неконституційними та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (постанова Вищого господарського суду України від 27.11.2007 року у справі № 131/13-05). Конституційним Судом визнано, що право власності на землю не може бути втрачене внаслідок невчинення власником певних формальних дій щодо переоформлення цього права за новим законодавством. Це випливає із загальних принципів права власності, зокрема, його непорушності, гарантованих статтею 41 Конституції України, статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також загальних норм та принципів цивільного законодавства.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо права власності.

Як вбачається з доводів апеляційної скарги скаржник вважає, що відсутність вказівки у позовній заяві щодо повернення спірної земельної ділянки до державної власності не давала суду першої інстанції підстав аналізувати питання такого повернення у аспекті права власності, оскільки позовна вимога щодо повернення земельної ділянки Сватівській районній державній адміністрації стосувалась тільки зобов'язань ОСОБА_7, у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, а тому рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ухвалене з недотриманням положень Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земекльних часток (паїв) . Скаржник вважає, що поза увагою суду залишились повновадження місцевих державних адміністрацій щодо розпорядження земельними частками (паями) відповідно до зазначеного Закону.

Посилаючись на п.12 Постанови Кабінету Міністрів України №122 від 04.02.2004 року Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) щодо нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок, які передаються в розпорядження райдержадміністраціїй з метою надання їх в оренду, прокурор у судовому засідання апеляційного суду наполягав на тому, що спірна земелна ділянка ОСОБА_7, після ухвалення рішення, вважається нерозподіленою (невитребуваною), у той час як представиник позивача вважав, що такого статусу спірна земельна ділянка не має.

Між тим, скаржник не звернув уваги на те, що саме пунктом 12 зазначеної постанови встановлено, що відповідна сільська, селищна рада, повинна своїм рішенням визначити земельні частки (паї), як невитребувані земельні частки (паї), а до такого рішення ради повинен додаватися список власників земельних часток (паїв).

До категорії нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) належать:

- земельні частки (паї), на які громадяни мають право, але не отримали відповідного документа, що підтверджуватиме таке право, або іншим чином не заявили свої права на земельну частку (пай);

- земельні частки (паї), на які підтверджувальний документ уже отриманий, але власник не розпорядився ним належним чином (не подав заяву про виділення в натурі (на місцевості) для передання в оренду чи сумісного обробітку);

- земельна частка (пай), власник якої не з'явився на збори і не взяв участь у розподілі земельних ділянок через хворобу або з інших причин;

- земельна частка (пай), власник якої не встиг до моменту проведення зборів щодо розподілу земельних ділянок оформити право на успадковану земельну частку (пай);

- земельні частки (паї), власники яких взяли участь у проведенні зборів членів реформованих КСП щодо розподілу земельних ділянок, але не оформили право власності на земельні ділянки відповідно до вимог чинного законодавства;

- земельні частки (паї), власники яких не оформили право власності або померли, а їх спадкоємці не прийняли спадщину, до якої входять земельні частки (паї).

Крім того, відповдно до судової практики, нерозподілена (невитребувана) земельна ділянка - це запроектований в складі єдиного земельного масиву без визначення меж на місцевості пай, який не був розподілений на зборах власників земельних часток через неявку на збори. Статус невитребуваної нерозподілені земельні ділянки набувають тільки після проведення зборів з розподілу паїв, (постанова Вищого господарського суду України від 15.01.2015 у справі № 924/686/14).

Колегія суддів вважає, що прокурором не доведено те, що спірна земельна ділянка має статус нерозподіленої (невитребуваної) земельної ділянки, яка передається в розпорядження райдержадміністрацій.

Щодо наявності забов'язань ОСОБА_7, у зв'зку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, передати земельну ділянку саме Сватівській державній адміністрації ( за доводами апеляційної скарги).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлених обставин справи право власності на земельну ділянку набуто ОСОБА_7 з порушенням порядку паювання земель, передбаченим Указом Президента України від 08 серпня 1995 року Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям .

Відповідно до ст. ст. 1212, 1213 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Дійсно, оскільки ОСОБА_7, яка не має громадянства України, не набула право власності на спірну земельну ділянку в установленому законом порядку, право власності на яку незаконно було оформлено на ім'я останньої, прокурор має право вимоги на підставі ст. 388,1212 ЦК України щодо зобов'язання повернути земельну ділянку ОСОБА_7, але колегія суддів вважає, що прокурором не доведена наявність підстав отримання спірної земельної ділянки саме Сватівською районною державною адміністрацією, як потерпілим від незаконних дій ОСОБА_7

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити наступне.

Так, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, прокурорм зазначено, що він звертається в інтересах держави саме в особі Головного управління Дергеокадастру у Луганській області, при цьому Сватівську районну державну адміністрацію визначає як відповідача у справі, між тим, на користь відповідача, наполягає на поверненні спірної земельної ділянки саме Сватівській державній адміністації, що, на думку колегії суддів, не відповідає загальним завданням та засадам цивільного судочинства (ст.3 ЦПК України), оскільки відповідач є та процесуальна особа, яка на думку позивача, своєю діяльністю (діями або бездіяльністю) порушила його права та до якої позивач направляє свої позовні вимоги (свій позов) звернувшись при цьому до органу суду за захистом порушеного права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржником не доведено, а судом не встановлено, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, в оскаржуваній частині, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, в цій частині, та наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог щодо зобов'язання повернення спірної земельної ділянки Сватівській районній державній адміністрації, а тому апеляційна скарга першого заступника прокурора Луганської області не підлягає задоволенню, а рішення Сватівського районного суду Луганської області від 15 травня 2018 року в оскаржуваній частині скасуванню.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Луганської області залишити без задоволення.

Рішення Сватівського районного суду Луганської області від 15 травня 2018 року у цивільній справі за позовною заявою заступника керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області до ОСОБА_7 та Сватівської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Сватівської районної державної адміністрації, визнання протиправним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та зобов'язання повернути земельну ділянку в оскаржуваній частині про зобов'язання повернути земельну ділянку залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постановла складена 04.12.2018 року.

Головуючий І.О.Дронська

Судді: О.Ю.Карташов

А.В. Яресько