Постанова

від 03.12.2018 по справі 820/4281/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4281/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів:

головуючого судді: Русанової В.Б.

суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Патової Д. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаймес" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2018 року, (суддя Мельников Р.В., повний текст складено 05.10.2018 року) по справі № 820/4281/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаймес"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Лаймес" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило :

- скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 24.05.2018 року №00000851408.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2018 р. відмовлено у задоволенні позову.

Позивач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, прийняти нову постанову, якою задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на не повне з'ясування обставин справи, не врахування доказів наданих позивачем в підтвердження реальності укладених угод, не вірну оцінку доказів, зокрема врахування в якості первинного документу - звітів, що не відповідає ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , помилкове застосування ст. 105 ЦК України, що призвело до невірного вирішення справи.

Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач) надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування зазначив, що доводи апеляційної скарги не підтверджені належними доказами.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

З урахуванням ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що в спірний період позивач перебував на податковому обліку в Центральній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, видами діяльності є: Код КВЕД 28.29 Виробництво інших машин і устаткування загального призначення, н. в. і. у.; Код КВЕД 25.11 Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій; Код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний); Код КВЕД 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

ГУ ДФС у Харківській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Лаймес" з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2015 р. по 24.04.2018 р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 29.07.2013 р. по 24.04.2018 р., за результатами якої складено акт №1841/20-40-14-08-11/38771463 від 10.05.2018 р.

Згідно висновків акту перевірки зазначено, зокрема про порушення позивачем:

- п. 5, 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, п. 44.2, ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 93240 грн., у тому числі за 2018 рік у сумі 93240 грн. (т. 1 а.с.13-42)

24.05.2018 року відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №00000851408, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємству в розмірі 160550,00 грн. (за податковим зобов'язанням - 93240 грн., за штрафними санкціями 23310,00 грн. (т.1 а.с.11).

Підставою для збільшення податкових зобов'язань підприємству слугували висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з контрагентами ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ТОВ "Нокс ТТФ" при наданні консультаційних та маркетингових послуг.

Позивач, не погоджуючись з рішенням відповідача, оскаржив його в судовому порядку.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем докази не підтверджують реальність здійснення господарських операцій з контрагентами, а також не підтверджують економічну доцільність здійснення витрат, а тому податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. № 290 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Згідно із положеннями пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. № 290, визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 ПК для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що 11.07.2016р. між позивачем та ТОВ "Нокс ТТФ" укладено договори про надання маркетингових послуг та інформаційно-консультаційних послуг.

За умовами договору про надання інформаційно-консультаційних послуг, ТОВ "Нокс ТТФ" зобов'язалося надати позивачу інформаційно-консультаційні послуги, а саме розробити бізнес-план з організації курсів "Комп'ютерне навчання" на суму 100000,00 грн. (т.1 а.с. 60-61).

На виконання умов договору позивачем, як до перевірки, так і до суду надано: бізнес-план "Організація комп'ютерних курсів", акт прийому-передачі інформаційно-консультаційних послуг, платіжні доручення. (т.1 а.с.62, 141-158).

За умовами договору 11.07.2016 року про надання маркетингових послуг, ТОВ "Нокс ТТФ" зобов'язалося надати за завданням Замовника послуги з аналізу споживчих властивостей наданих Замовником послугах та прогнозуванню споживчого попиту та ринкової кон'юнктури.

Відповідно до п.1.2 договору перелік послуг складається: - розробка маркетингової політики на підставі аналізу споживчих властивостей,- проведення досліджень основних факторів, які формують динаміку споживчого попиту на послуги ТОВ Лаймес ,- участь в співставленні перспективних та поточних планів реалізації послуг, встановлення нових ринків попиту та нових споживчих послуг; - сбір та аналіз комерційно-економічної інформації, створення банку даних по маркетингу послуг замовника;- дослідження думки споживачів щодо надаваємих замовником послуг, вплив на збут та підготовка пропозицій по збільшенню конкурентноздатності та якості;- розробка стратегії проведення рекламних заходів в засобах масової інформації за допомогою зовнішньої, світової, електронної, поштової реклами, реклами на транспорті; -підготовка пропозицій по формуванню фірмового стилю замовника та оформленню рекламної продукції. (т.1 а.с. 57).

В підтвердження виконання умов договору позивачем надано: звіти про надання послуг, акти прийому-передачі маркетингових послуг, платіжні доручення. (т.1 а.с. 58, 59, 159-197).

Також позивачем було укладено однотипні договори з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 про надання консультативних послуг.

Так між позивачем та ФОП ОСОБА_2 26.012015р., 09.02.2015о., 10.03.2015р., 07.04.2015р., 0505.2017р., 04.06.2017р. укладено договори, за умовами яких останній зобов'язався надавати консультації з питань комерційної діяльності Замовника та управління.

Загальна вартість послуг, за цими договорами становить 381 500,00 грн. (т.1 а.с. 63-73, 212-237)

На виконання умов договорів позивачем надано: звіти про надані послуги, акти прийому-передачі наданих послуг, платіжні доручення.

Також, 18.12.2015 року між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено договір про надання консультативних послуг, за умовами яких остання зобов'язалася надати консультації з питань комерційної діяльності замовника та управління на загальну суму 271 900,00 грн. (т.1 а.с.75).

На виконання умов зазначеного договору позивачем надано: звіт про надані послуги, акт прийому-передачі наданих послуг (т.1 а.с.76, 198-211).

Також між позивачем та ФОП ОСОБА_1 укладено 8 однотипних договорів, а саме від 02.07.2015 р., 04.08.2015р., 03.09.2015р., 02.10.2015р., 02.11.2015р., 08.12.2015р., 11.01.2016р., 01.02.2016р. на загальну суму 424 800 грн.

За умовами договорів ФО-П ОСОБА_1 зобов'язався надати консультації з питань комерційної діяльності замовника та управління .(т.1 а.с.77-91, 242-244).

На виконання умов договорів позивачем надано: звіти про надані послуги, акти прийому-передачі наданих послуг, платіжні доручення. (т.1 а.с. 78, 242-244).

Отже, як встановлено під час судового розгляду справи загальна сума отриманих позивачем консультаційних послуг протягом 2015 р. - 2016 р. склала 1250700 грн.

Відповідно до пп. 14.1.36 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із пп. 14.1.185 ПК України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема є: а) досягнення домовленості утримуватися від певної дії або від конкуренції з третьою особою чи надання дозволу на будь-яку дію за умови укладення договору; б) постачання послуг за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або в примусовому порядку; в) постачання послуг іншій особі на безоплатній основі; г) передача результатів виконаних робіт, наданих послуг платнику податку, уповноваженому згідно з договором вести облік результатів спільної діяльності без утворення юридичної особи, а також їх повернення таким платником податку після закінчення спільної діяльності; г) передача (внесення) виконаних робіт, наданих послуг як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також повернення послуг; д) постачання послуг з розміщення знаку відповідної торгової марки або самого товару чи послуги в кінофільмі, серіалі або телевізійній програмі, які є візуальними (глядачі лише бачать продукт або знак торговельної марки, продукт чи торговельна марка згадується у розмові персонажа; товар, послуга чи торговельна марка органічно вплітаються в сюжет і є його частиною).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та витрат.

Маркетингові послуги належать до безтоварних операцій і за своєю суттю є витратами на збут. Документами, що підтверджують фактичне отримання маркетингових послуг можуть бути акти приймання-передачі послуг або інші документи, що підтверджує фактичне надання (отримання) послуг, які повинні мати всі обов'язкові реквізити первинних документів, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , звіти про надані послуги, про проведення певних маркетингових досліджень, в яких мають бути викладені результати наданих послуг та досліджень, а щодо досліджень то і відповідні рекомендації замовнику; а також бухгалтерські та статистичні документи, що підтверджують збільшення асортименту товарів, обсягу продажу, розміру доходу тощо.

Для врахування витрат на маркетингові послуги при обчисленні об'єкта оподаткування необхідне доведення безпосереднього зв'язку таких витрат з господарською діяльністю платника податків та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, які б засвідчували факт здійснення господарської операції.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення операцій з проведення консультаційних та маркетингових послуг, враховуючи специфіку таких послуг та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, зокрема і ті, які посвідчують мету, об'єктивну необхідність, економічну доцільність отримання відповідних послуг, а також можливість проведення таких операцій контрагентами з урахуванням необхідного часу, місця, матеріальних ресурсів необхідних для надання таких послуг.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи, зокрема акти прийому-передачі послуг, мають загальний характер, не конкретизують об'єму надання послуг, не містять інформації, яка б детально розкривала зміст наданих послуг, характеризувала б послуги як маркетингові, інформаційно-консультаційні, калькуляцію визначення їх вартості, часові межі виконання тощо.

Отже, надані позивачем первинні документи не свідчать про економічну обґрунтованість витрат на здійснення господарських операцій. Встановлення законодавцем податкових преференцій має на меті стимулювання ділової активності учасників торгівельного обороту, що, в свою чергу, презумує здійснення господарських операцій, що є об'єктом оподаткування, з метою досягнення економічного ефекту (ділової мети), а не тільки з метою отримання податкової вигоди. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податку суми податкового кредиту.

Відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податку права на врахування цих витрат. Це відповідає самому змісту вищенаведених норм ПК, які надають платнику податку право зменшити податкові зобов'язання на суму податку, сплаченого ним у зв'язку з придбанням товарів (послуг) при здійсненні господарської діяльності. Встановлення законодавцем податкових преференцій має на меті стимулювання ділової активності учасників торгівельного обороту, що, в свою чергу, презюмує здійснення господарських операцій, що є об'єктом оподаткування, з метою досягнення економічного ефекту (ділової мети), а не тільки з метою отримання податкової вигоди. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податку суми податкового кредиту.

Завідома для платника податків відсутність розумної економічної причини щодо певних витрат при здійсненні господарської операції, як правило, виключає підстави для збільшення у податковому обліку витрат та/або податкового кредиту, оскільки таке у більшості своїй свідчить про відсутність ділової мети у такої господарської операції як притаманної риси господарської діяльності

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що з наданих позивачем документів не можливо встановити економічну доцільність замовлення послуг, їх суть, використання отриманих послуг в господарській діяльності підприємства, та який економічний ефект отримано від використання цих послуг .

Також судом досліджувалися звіти, та враховано, що вони не містять у своєму змісті інформацію про те, які саме консультаційні послуги надавались, яким чином виконувались, що не дає підстави вважати узгодженим порядок надання таких послуг. Звіти про маркетингові та інформаційно-консультаційні послуги мають загальний пізнавальний та інформаційний характер і не містять жодних результатів та рекомендацій, які дали б змогу замовнику використати їх в своїй господарській діяльності

Будь-яких документів на підтвердження спрямованості спірних послуг на досягнення конкретних цілей у діяльності платника не надано.

Наведене не відповідає сутності послуг, визначеній у підпункті 14.1.108 п.14.1 ст. 14 ПК України, згідно якого маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Доводи апелянта щодо помилкового визнання судом першої інстанції звітів первинними документами, приймаються апеляційним судом, проте зазначене не призвело до невірного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги, що сума отриманих послуг перевищує суму збитків є безпідставними, оскільки з наявних в справі податкових декларацій та фінансових звітів неможливо співставити зазначені суми.

Крім того, згідно правових позиції Верховного Суду, зокрема, у постановах від 30.01.2018 року у справі №820/11856/13-а,у справі №821/2231/15, від 22.09.2015 року у справі №826/16369/13-а що правові наслідки у вигляді виникнення права у покупця на формування відповідних сум виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Згідно акту перевірки дохід ТОВ "ЛАЙМЕС" складає за 2015 рік - 1045,89 тис.грн.; 2016- 6,66 тис.грн.; 2017 - 14,00 тис.грн.; 2018- 0,00 тис.грн. За даними бухгалтерського обліку позивач в значному обсязі придбавав консультаційні послуги, загальний обсяг яких дорівнював 81,0% отриманого доходу в 2015 році, а в 2016 році в 63 рази перевищує розмір отриманого доходу за перевіряємий період, згідно розшифровки до форми №2 Звіту про фінансові результати становить: 2015- 853,1 тис.грн; 2016- 421,6 тис.грн.; 2017 - 0,00 грн., 2018 - 0,00 тис.грн.

При цьому, позивачем в балансі підприємства за 2017 рік задекларовано в ряд. 1420 "Нерозподілений прибуток (непокритий прибуток)" сума збитку 518,00 тис.грн.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що витрати позивача на отримані послуги склали 1 250 700 грн., а сума збитків складає 518,00 грн. Зазначені збитки виникли лише частково через замовлення консультаційних та маркетингових послуг

Враховуючи не підтвердження під час судового розгляду справи зв'язку економічної діяльності позивача та економічної доцільності здійснення консультаційних витрат, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо правомірності податкового повідомлення рішення.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаймес" залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2018 по справі № 820/4281/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Курило Повний текст постанови складено 10.12.2018 року