Постанова

від 27.11.2018 по справі 804/8024/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 листопада 2018 року

Київ

справа №804/8024/14

адміністративне провадження №К/9901/8376/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2014 (суддя - Захарчук Н.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015 (судді - Баранник Н.П., Малиш Н.І., Щербак А.А.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вилтон (далі - ТОВ Вилтон ) до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області (далі -ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ТОВ Вилтон звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.05.2014 № 0004502201, № 0004512201, № 00045022201, якими товариству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 737`793,00 грн, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 113`785,50 грн, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 737`793,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на засади свобод підприємницької діяльності; відсутність обмежень щодо формування ціни на автомобілі; що збитковість господарських операцій не може бути підставою для визначення такої операції як такої, що здійснена поза межами господарської діяльності; всі понесені витрати підтверджені належними первинним документами.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 10.07.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015, адміністративний позов задовольнив: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 12.05.2014 № 0004502201, № 0004512201, № 00045022201.

Судові рішення вмотивовані висновком про те, що збитковість господарської операції не може бути підставою для її визнання такою, що не пов'язана із господарською діяльністю; що всі витрати здійснені у межах господарської діяльності та підтверджені первинними документами.

ДПІ подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення і прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована посилання на порушення, що були встановлені у ході податкової перевірки, та неправильним застосуванням судами положень підпунктів 138.10.3, 138.10.5 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 144.1 статті 144, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22.07.2015 № К/800/28474/15 відкрив касаційне провадження у цій справі.

Позивач не реалізував своє процесуальне право щодо подання відзиву на касаційну скаргу відповідача.

Законом України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 Про визначення дня початку роботи Верховного Суду днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено у новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд ухвалою від 26.11.2018 прийняв касаційну скаргу ДПІ до провадження та визнав за можливе розглянути справу у попередньому судовому засіданні.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що підставою для прийняття податкових повідомлень - рішень, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки акту від 24.04.2014 № 1513/22-01/24229003 про результати планової виїзної перевірки товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2013. Згідно з висновками цього акту позивач порушив положення статті 44, абзацу д підпункту 138.10.3, підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 144.1 статті 144, пункту 198.3 статті 198 ПК України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на суму 737`793,00 грн, заниження податку на прибуток на суму 75`857,00 грн та ПДВ -34`601,00 грн.

Висновок ДПІ про порушення ТОВ Вилтон порядку ведення податкового обліку, встановленого вищезазначеними нормами, за період, охоплений перевіркою, обґрунтований тим, що: до складу витрат на збут товариство безпідставно віднесло витрати амортизаційних відрахувань по об'єкту Комплекс з обслуговування автотуристів Peugeot , який використовується для здійснення продажу автомобілів, та реалізувало автомобілі Peugeot нижче рекомендованої умовами дилерського договору націнки та без урахування понесених амортизаційних витрат по об'єкту Комплекс з обслуговування автотуристів Peugeot , що призвело до завищення витрат на суму 784`037,00 грн та збитковості операцій; безпідставно віднесено до складу витрат сплачена комісія банку за обслуговування гарантії, оскільки гарантійні випадки не виникли, внаслідок чого завищено показник у рядку 06.3 декларації фінансові витрати на 180`000,00 грн; до складу витрат віднесені витрати не підтверджені відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами бухгалтерського та податкового контролю (акти виконаних робіт містять недоліки щодо обов'язкових реквізитів, які повинен мати первинний документ, що унеможливлює встановити зв'язок між фактом придбання послуг і господарською діяльністю ТОВ Вилтон ), внаслідок чого завищено рядок 06.2 декларації на 173`002,00 грн та податковий кредит на 34`601,00 грн.

Суди також встановили, що ТОВ Вилтон є самостійною юридичною особою, здійснює свою діяльність на підставі статуту товариства та законодавства України. Основними видами економічної діяльності ТОВ Вилтон є торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами (Код КВЕД 45.11), торгівля іншими автотранспортними засобами (код КВЕД 45.19), технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (основний) (код КВЕД 45.20), діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (код КВЕД 46.19), неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90), інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.19).

ТОВ Вилтон є офіційним дилером ТОВ Пежо Сітроен Україна . Діяльність щодо продажу автомобілів здійснює на підставі дилерського договору від 03.01.201232012/23/Р, за умовами якого постачальник (ТОВ Пежо Сітроен Україна ) надає уповноваженому дилеру (ТОВ Вілтон ) на невиключній основі та на строк дії цього Договору право здійснювати роздрібний продаж нових транспортних засобів Peugeot та запасних частин відповідно до чинних розцінок, рекомендованих постачальником згідно з умовами договору.

Визначена у договорі рекомендована ціна визначала не чітко встановлений відсоток націнки, а лише рівень націнки який не можна перевищувати при продажі автомобілів. Тобто, даним договором встановлено максимально допустимий рівень ціни, який міг застосовуватися позивачем при здійсненні операцій з продажу. При цьому постачальником товару не було встановлено мінімально допустимий рівень ціни, нижче якої позивач не міг здійснювати продаж автомобілів.

Крім того, статтею XIV вказаного договору обов'язковою умовою його виконання є отримання позивачем банківської гарантії. На виконання наведених положень договору позивач уклав із ПАТ Креді Агріколь Банк договір про надання гарантії 04.04.2011 № ГР-836, умовами якого передбачено випуск та передачу гарантії на користь бенефіціара. Фактично банк прийняв на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти за позивача у разі невиконання останнім зобов'язань (повність чи частково) за дилерським договором. Відповідно до пункту 5.1.1 цього договору передбачалася оплата позивачем за надання банком відповідної гарантії, а саме, позивач зобов'язаний сплачувати банку комісію у розмірі 0,75% від суми наданої гарантії за кожні 90 календарних днів гарантії (документарної операції). Поняття ж гарантійних випадків у названому договорі про здійснення кредитних операцій, на які вказує у акті перевірки відповідач - відсутнє.

У період, охоплений перевіркою, ТОВ Вилтон також користувалося послугами центру підтримки дилерської мережі.

Доступ до центру підтримки дилерської мережі включає доступ до інформації порталу після продажного обслуговування Servise Box та платформи технічної допомоги, а також дає можливість використовувати діагностичний пристрій LiagBox, включає ліцензію на користування та оновлено програмне забезпечення. Цей портал містить в собі технології ремонту, норми часу, дає можливість проводити діагностики дистанційно, використовуючи можливості сервера Peugeot у Франції. Доступ до інформації порталу надається на підставі річного абонементу, плата за який здійснюється щомісяця за ціною, визначеної у додатку у додатку № 3.1 до дилерського договору № 2012/40/Р, на підставі рахунків.

Зазначеним додатком встановлено, що абонентська плата (абонплата) - це грошові кошти у розмірі вартості отримання Абонентом доступу до замовленого(их) ним Пакету(ів) у складі Послуги протягом одного календарного місяця, яку Компанія встановлює та може змінювати час від часу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України у редакції, що діяла на момент спірних правовідносин, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Залежно від призначення використання орендованого майна у податковому обліку витрати можуть бути віднесені до загальновиробничих, адміністративних та витрат на збут товарів, робіт, послуг.

Витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона), належать до витрат на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг (абзац "д" підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 ПК України).

Як встановили суди, витрати на амортизацію об'єкта Комплекс з обслуговування автотуристів Peugeot , які враховані позивачем для визначення об'єкта оподаткування, належним чином підтвердженими документами первинного бухгалтерського обліку та були здійснені саме при веденні товариством господарської діяльності (використовується для здійснення продажу автомобілів марки Peugeot ), про що також зазначено у акті перевірки.

Відповідно до статті 192 Господарського кодексу України політика ціноутворення, порядок встановлення та застосування цін, повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо встановлення та регулювання цін, а також контролю за цінами і ціноутворенням визначаються законом про ціни і ціноутворення, іншими законодавчими актами.

Відповідно до статті 10 Закону України Про ціни і ціноутворення суб'єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують вільні ціни та державні регульовані ціни. Згідно зі статтею 11 цього Закону, вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін. Аналогічна норма закріплена статтею 190 Господарського кодексу України. Статтею 12 Закону України Про ціни і ціноутворення визначено вичерпний перелік державних регульованих цін. Продаж автомобілів не є предметом державного регулювання цін, відтак ціни на автомобілі є вільними, та такими що формуються підприємством самостійно встановлюються із врахуванням попиту та пропозиції на ринку товарів.

Згідно зі статтею 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (стаття 44 Господарського кодексу України).

Відповідно до вимог статті 138 ПК України, що визначає склад витрат та порядок їх визнання, амортизація основних засобів та нематеріальних активів, що використовуються платником у господарській діяльності, включається до собівартості вироблених товарів, виконаних робіт, наданих послуг або до складу інших витрат, в залежності від напрямку використання таких основних засобів.

Операції з продажу платнику податку товарів (виконаних робіт, наданих послуг) відображаються в податковому обліку на загальних підставах за правилами, визначеними статтею 134 ПК України.

Пунктом 134.1 статті 134 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 ПК України дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг є доходом від операційної діяльності, який визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не меншої від суми компенсації, отриманої у будь-якій формі, у тому числі при зменшенні зобов'язань.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4 статті 138 ПК України).

Собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг формується за правилами пункту 138.6 (собівартість придбаних та реалізованих товарів) та пункту 138.8 (собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг) статті 138 ПК України.

При цьому норми статті 138 ПК України не містять обмежень щодо формування собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг залежно від розміру доходу від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За змістом визначення, наведеного в Законі України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, як випливає з визначень даних термінів, господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті минулих подій, виконання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому, та зобов'язань, у власному капіталі підприємства.

У підпункті 14.1.231 ПК України наведене визначення розумної економічної причини (ділова мета), яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту. Поняття економічного ефекту не розкрито в Податковому кодексі України. Однак із загального розуміння характеру економічної діяльності можна дійти висновку, що економічний ефект - це приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

При цьому не обов'язково, щоб економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому. Також не виключено, що в результаті об'єктивних причин економічний ефект від господарської операції може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитися збитковою, і це є одним із варіантів об'єктивного перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку, що господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є об'єктивним процесом здійснення господарської діяльності, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик отримати збиток від конкретної операції. Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської та/або направленої на ухилення від оподаткування. У зв'язку з цим висновок ДПІ про завищення товариство витрат на суму 784`037,00 грн є безпідставним.

Порядок формування платником податку на прибуток підприємств витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту, охоплений перевіркою, регулювався нормами статей 138, 139, 198 ПК України (у редакціях, чинних на відповідні періоди).

Відповідно до абзаців першого-третього пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 статті 198 ПК України).

Згідно з положеннями пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України в редакції Закону на момент виникнення спірних правовідносин витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу першого підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в редакції Закону на момент виникнення спірних правовідносин не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналіз підпунктів 138.2, підпункту139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України свідчить, що у податковому обліку господарські операції та витрати за ними мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Податковий кредит має бути обов'язково підтверджений податковою накладною.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Отже, всі витрати господарюючого суб'єкта мають бути здійснені в межах господарської діяльності та підтверджені відповідними первинними документами.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. У разі фактичного здійснення господарської операції недоліки в заповненні первинних документів не свідчать про їх неналежність та недопустимість як підстави для формування платником податків даних свого податкового обліку. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що центр підтримки дилерської мережі, за користування яким була сплачена абонентська плата, використовувався позивачем під час здійснення господарської діяльності. Фактично спір у цій частині виник лише щодо правильності заповнення форми актів здачі-прийняття робіт та наявності у них певних реквізитів. Вказані обставини відповідачем не заперечується відповідачем,

На підставі досліджених у судовому процесі наданих товариством актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) суди встановили, що акти містять усі необхідні реквізити, а саме, підписані уповноваженими особами підприємств, мають розшифровку підпису (прізвище, ім'я та по батькові осіб, що підписали такі акти) та на них наявні відбитки печаток сторін.

Зважаючи на викладене, суди дійшли обґрунтованих висновків про безпідставність висновків контролюючого органу про завищення позивачем складу витрат у сумі 173`002,00 грн та податкового кредиту у сумі 34`601,00 грн.

Також, застосувавши положення підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 ПК України, яким передбачено, що інші операційні витрати включають, зокрема, фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку), суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що включення суб'єктом господарювання до складу валових витрат комісії у сумі 180`000,00 за обслуговування гарантії є правомірним.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що податкові повідомлення-рішення від 12.05.2014 № 0004502201, № 0004512201, № 00045022201 є протиправними.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність цього висновку, оскільки фактично зводяться до викладу обставин, що були встановлені у ході податкової перевірки, які були предметом оцінки судами першої та апеляційної інстанцій, та переоцінки досліджених та оцінених судами попередніх інстанцій доказів у ході розгляду справи, при цьому конкретних підстав, які б свідчили про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні обставин у справі та норм матеріального права при їх юридичній оцінці ДПІ не наводить.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду