Постанова

від 04.12.2018 по справі 819/2724/14-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 грудня 2018 року

м. Київ

справа №819/2724/14-а

касаційне провадження №К/9901/25818/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.12.2014 (суддя Шульгач М.П.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2016 (головуючий суддя - Гуляк В.В., судді: Коваль Р.Й., Гудим Л.Я.) у справі № 819/2724/14-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна компанія СК-Пласт до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна компанія СК-Пласт звернулось до суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.11.2014 № 0005232202 та від 14.11.2014 № 0005242202.

Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 11.12.2014 позов задовольнив.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27.04.2016 залишив постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.12.2014 без змін.

Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Тернопільській області (правонаступник Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області) звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.12.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2016.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, а саме: статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, зазначає, що рішення судових інстанцій не ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному розгляді справи та оцінці наданих доказів в їх сукупності.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна компанія СК-Пласт з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 06.01.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 03.11.2014 № 8258/19-18-22-02-10/37457704.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 135.1 статті 135, пункту 137.1 статті 137, пункту 138.4, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.4 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку за господарськими операціями з придбання лічильників газу та монтажних комплектів у Товариства з обмеженою відповідальністю БТК Євробуд , а також котла димохідного Вісман у Приватного підприємства Велес-ЛВ з огляду на їх фіктивність (безтоварність), що, в свою чергу, призвело до невідповідності доходів від реалізації товарів та заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на: ненадання Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна компанія СК-Пласт для здійснення контрольного заходу заявок на перевезення вантажу, шляхових листів, товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт перевезення товарно-матеріальних цінностей від продавців; відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для здійснення господарських операцій, зокрема основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо; пояснення директора Товариства з обмеженою відповідальністю БТК Євробуд ОСОБА_1 щодо його непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваної юридичної особи.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом 14.11.2014 прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0005232202, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 7079,00 грн. за основним платежем та 1769,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0005242202, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 11309,00 грн. за основним платежем та 2827,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позов, судові інстанції виходили з того, що фактичне виконання розглядуваних операцій підтверджується належним чином складеними первинними документами, а контрагенти Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна компанія СК-Пласт на час здійснення відповідних операцій перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і мали статус платників податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Вимоги частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (чинного з 15.12.2017), зобов'язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

На обґрунтування того, що документи, надані позивачем на підтвердження правомірності формування ним даних податкового обліку, зокрема, за операціями з придбання лічильників газу та монтажних комплектів, не є достатніми та достовірними, відповідач посилався на пояснення посадової особи Товариства з обмеженою відповідальністю БТК Євробуд , яка заперечувала свою участь у веденні господарської діяльності, складанні та підписанні таких документів.

В свою чергу, суди, задовольняючи заявлений позов, в порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи не перевірили дані щодо участі ОСОБА_1 в діяльності очолюваної ним юридичної особи, що має істотне значення для правильного вирішення спору.

Також, судами попередніх інстанцій не з'ясовано, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна компанія СК-Пласт та його задекларованими постачальниками - Товариством з обмеженою відповідальністю БТК Євробуд та Приватним підприємством Велес-ЛВ , хто персонально брав у цьому участь, не допитано відповідних осіб, задіяних у такому процесі, як свідків з метою з'ясування характеру та змісту здійснених операцій, у тому числі умов транспортування та зберігання товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, судам попередніх інстанцій необхідно було дослідити технічну можливість постачальників позивача виконати спірні поставки з урахуванням їх фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних трудових ресурсів), понесення ними витрат, пов'язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області задовольнити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.12.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2016 у справі № 819/2724/14-а скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк