Постанова

від 19.09.2019 по справі 819/2724/14-а

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2019 рокуЛьвів№ 857/7568/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шевчук С. М. суддів - Кухтея Р. В., Носа С.П., за участі секретаря судового засідання Ігнатищ Л.М.,

представників позивача Костюка М.С., Самборську Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 червня 2019 року (рішення ухвалене у м. Тернополі судом у складі головуючого судді Баранюка А.З., дата складення повного тексту рішення суду 13 червня 2019 року) у справі № 819/2724/14-a за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія СК - Пласт" до Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень-рішень, суд -

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія СК-Пласт" (далі-позивач) звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі-відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року у справі №819/2724/14-а позов задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення №0005232202 та №0005242202 від 14.11.2014 року.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року у справі №876/727/15 апеляційну скаргу Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області залишено без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія СК - Пласт" до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень-рішень залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року касаційну скаргу Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області задоволено частково, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року у справі №819/2724/14-а скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою для скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій слугували висновки суду касаційної інстанцій з приводу не з`ясування судами обставин щодо способу налагодження господарських зв`язків між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія СК-Пласт» та його задекларованими постачальниками - Товариством з обмеженою відповідальністю «БТК Євробуд» та Приватним підприємством «Велес-ЛВ» , нез`ясована, які особи персонально брали участь у цих правовідносинах, не допитано відповідних осіб, задіяних у такому процесі, як свідків з метою з`ясування характеру та змісту здійснених операцій, у тому числі умов транспортування та зберігання товарно-матеріальних цінностей та не досліджено технічну можливість постачальників позивача виконати спірні поставки з урахуванням їх фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних трудових ресурсів), понесення ними витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо).

31.01.2019 ухвалою суду першої інстанції проголошеною в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати замінено неналежного відповідача Тернопільську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Тернопільській області на належного Головне управління ДФС у Тернопільській області та за клопотанням представника відповідача відкладено розгляд справи.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 червня 2019 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія СК-Пласт" задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області № 0005232202 від 14.11.2014 року та № 0005242202 від 14.11.2014 року.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підтвердження доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-торгова компанія "Євробуд" (код ЄДРПОУ 33499358) є таким що припинило свою діяльність, з 2011року не подає звітність. Відносно керівника ТОВ "Будівельно-торгова компанія "Євробуд" зареєстроване кримінальне провадження за ч.1 ст. 205 КПК України за №757/25440/15-К. Відповідно до протоколу допиту свідка -громадянина ОСОБА_1 від 07.05.2012року, вказаний громадянин перереєстрував вказане підприємство за винагороду, однак жодної діяльності від імені вказаного підприємства він не здійснював. Надані до перевірки первинні документи не містять всіх обов`язкових реквізитів (а зокрема відомостей щодо ідентифікації осіб, які їх підписали та були відповідальними за здійснення господарських операцій). Транспортних документів на перевезення вантажу по операції з вказаним контрагентом не надано.

Стосовно ж такого постачальника, як ПП Велес -ЛВ то відповідач зазначає про винесення вироку суду від 29.07.2013 року №1319/5120/2012, яким встановлено, що ПП Велес -ЛВ створено для досягнення злочинної мети та для прикриття незаконної підприємницької діяльності, а зокрема для вчинення фіктивного підприємництва з метою надання незаконних послуг суб`єктам господарювання в мінімізації сплати податкових зобов`язань та конвертації безготівкових коштів в готівку та отримання внаслідок таких дій доходу. Окрім того, названим вироком було встановлено, що ПП Велес -ЛВ складало підроблені офіційні документи, такі як угоди, накладні, податкову звітність до яких вносили недостовірні дані про реалізацію товарів, робіт та послуг. Також відповідач вказує, що надана суду ТТН ТОВ Нова Пошта не має жодного відношення до котла Вісман , який за даними наданих до перевірки документів був предметом поставки.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, які по суті збігаються з висновками суду першої інстанції відображеними в рішенні суду від 04.06.2019. Просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач був повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги у відповідності до вимог ст.124 КАС України, шляхом надіслання повідомлень засобами поштового зв`язку, що підтверджується зворотнім рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та на електронну пошту, зазначену даними учасниками справи, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. В судове засідання не прибув. Представник відповідача подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи з метою належного забезпечення інтересів держави для забезпечення участі належного представника по справі, а також отримання та надання додаткових доказів по справі. Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів зазначає, що відповідачем у даній справі є суб`єкт владних повноважень, інтереси якого представляє керівник або інші уповноважені ним особи. Подаючи клопотання до суду про відкладення розгляду справи для забезпечення участі належного представника, представник відповідача не надав суду доказів неможливості його прибуття до суду, та доказів неможливості уповноваження інших осіб на представництво інтересів відповідача. Крім того, відповідач у вказаному клопотанні не навів обставин щодо надання яких саме додаткових доказів у справі йому необхідний більш тривалий у зв`язку з чим просив відкласти розгляд справи.

Водночас, колегія суддів враховує, що судом апеляційної інстанції не була визнана обов`язкова участь у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі та не явка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи. За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

ІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справ, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія СК-Пласт» (код ЄДРПОУ 37457704) 06.01.2011 зареєстроване органами державної реєстрації, як юридична особа та знаходиться на обліку в Тернопільській ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області з 11.11.2011 як платник податків.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності ТзОВ «ВТК «СК-Пласт» є: код КВЕД 46.71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; код КВЕД 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; код КВЕД 46.74 оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього (основний); код КВЕД 46.75 оптова торгівля хімічними продуктами; код КВЕД 46.76 оптова торгівля іншими проміжними продуктами; код КВЕД 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; код КВЕД 47.52 роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; код КВЕД 47.91 роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; код КВЕД 47.99 інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; код КВЕД 52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

За даними наданих до перевірки документів позивач у вересні та жовтні 2011 придбав у ТОВ "БТК "Євробуд" лічильник газу G4-5шт. і монтажний комплект до лічильника газу G4-5шт. загальною вартістю 1727,76 в т.ч. ПДВ 287,96 грн., також лічильник газу Метрікс G10-3 шт. загальною вартістю 1 шт. 5400,00 в т.ч. ПДВ 900,00 грн., на підтвердження чого надано суду видаткові накладні №9/09-02 від 09.09.2011 (а.с. 184 т.1) та №13/10-05 від 13.10.2011 (а.с. 185 т.1).

Також, за даними наданих до перевірки документів ТзОВ «ВТК «СК-Пласт» 05.09.2011 придбало у ПП "Велес-ЛВ" котел димохідний "Вісман" за вартістю 8004,00 грн. в т.ч. ПДВ 1334,00 грн., на підтвердження чого надано накладну №16 (а.с. 246-247 т.1).

Тернопільською ОДПІ в період із 21.10.2014 року по 27.10.2014 року проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача ТзОВ «ВТК «СК-Пласт» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 06.01.2011р. по 31.12.2012р., за результатами якої контролюючим органом складено акт від 03.11.2014р. № 8258/19-18-22-02-10/37457704 (а.с. 30-40 т.1).

За даними вказаної перевірки встановлено, що до складу собівартості (за період з ІІІ кварталу 2011 року по ІІ квартал 2012 року) позивачем включено придбання лічильників газу G4-5шт. і монтажних комплектів до лічильника газу G4-5шт. на суму 1439,80 грн. без ПДВ та придбання лічильників газу G10-3 шт. у ТОВ "БТК "Євробуд" на суму 4500,00 грн. без ПДВ та придбання котла димохідного "Вісман" у ПП "Велес-ЛВ" за вартістю 8004,00 грн. в т.ч. ПДВ 1334,00 грн.

В ході перевірки контролюючий орган дійшов висновку про нереальність проведення господарських операцій між позивачем і ТзОВ «БТК Євробуд» з придбання газових лічильників та монтажних комплектів, а також про придбання котла димохідного «Вісман» у ПП «Велес-ЛВ» , оскільки такі не мали реального товарного характеру.

Внаслідок чого, відповідач дійшов висновку про порушення: п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137, п.138.4, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 ПК України, внаслідок чого занижено суму податку на прибуток на 7079 грн., в тому числі по періодах: 3 кв. 2011р. - 5156 грн., 4 кв. 2011р. - 1102 грн., 1 кв. 2012 р. - 761 грн., 2 кв. 2012 р. - 60 грн., а також порушено: п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.4 ст.198 ПК України, чим занижено суму ПДВ на 11309 грн., в тому числі по періодах: за квітень 2012р. - 2516 грн., за червень 2012 р. - 3166 грн., за липень 2012р. - 2003 грн., за вересень 2012р. - 357 грн., за грудень 2012 р. - 3267 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки від 03.11.2014 р. відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

-№ 0005232202 від 14.11.2014 р. про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 8848,75 грн. (в тому числі 7079 грн. за основним платежем і 1769,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);

- № 0005242202 від 14.11.2014 р. про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 14136,25 грн. (в тому числі 11309 грн. за основним платежем і 2827,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с. 11, 12 т.1).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що зібраними у справі доказами не підтверджується правомірність доводів відповідача з приводу того, що операції з постачання ТОВ "БТК "Євробуд" позивачу газових лічильників і монтажних комплектів та операції з постачання ПП "Велес-ЛВ" котла не мали реального характеру, оскільки наданими суду первинними документами підтверджуються обставини щодо фактичного отримання позивачем названих ТМЦ та здійснення розрахунків з постачальниками за поставку названих ТМЦ. Також суд вказав, що у матеріалах кримінального провадження №42014100060000221 відсутня інформація про запитувані судом господарські операції між позивачем та ТОВ "БТК "Євробуд", а відтак наявність такого кримінального провадження не є беззаперечним доказом який свідчить про нереальний характер господарський операцій позивача та ТОВ "БТК "Євробуд"(а.с. 208). Стосовно ж операцій з ПП "Велес-ЛВ", то суд першої інстанції врахував, що наданою ТТН ТОВ Нова Пошта підтверджується факт транспортного переміщення ТМЦ від постачальника до позивача. Із дослідженого в судовому засіданні вироку Сихівського районного суду м.Львова від 29.07.2013 у кримінальній справі №1319/5120/2012 слідує, що господарська діяльність ПП "Велес-ЛВ" і ТОВ «ВТК СК-Пласт» не була предметом розгляду в даному кримінальному провадженні.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пп. 133.1.1. п.133.1 ст. 133 ПК України (в редакції на дату спірних правовідносин), платниками податку - резидентами є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п. 135.1 ст. 135 ПК України, в редакції на дату спірних правовідносин).

Пункту п. 134.1 ст. 134 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п.138.4 ст.138 ПК України, в редакції на дату спірних правовідносин).

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (пп.138.8.1.п. 138.8 ст. 138 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, відповідно до абзацу дев`ятого цієї ж частини, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства, містити всі обов`язкові реквізити та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які містять обов`язкові реквізити та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (видаткові накладні, акти виконаних робіт та інш.).

Слід зазначити, що податкова накладна не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п. 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Таким чином, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Однак, наявність лише податкової накладної не є підставою для формування податкового кредиту. Для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та зменшення об`єкта оподаткування податком на прибуток за рахунок віднесення витрат до складу собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду необхідна наявність і інших первинних документів, які повинні містити обов`язкові реквізити та які б свідчили про реальність такої господарської операції.

4.1.Досліджуючи доводи апеляційної скарги на предмет підставного формування сум податкового кредиту та витрат по взаємовідносинах позивача з ТОВ "БТК Євробуд", судом встановлено, що позивачем надано контролюючому органу для перевірки:

- договір купівлі-продажу №0109-5 від 01.09.2011 (а.с 185 т.2.) згідно п.1.1 якого ТОВ "БТК Євробуд" (адреса місцезнаходження м. Київ), як продавець зобов`язаний поставити і передати у власність позивача (адреса місцезнаходження якого -м.Тернопіль), як покупця товар, а покупець прийняти цей товар та оплатити його на умовах даного договору;

- видаткові накладні №9/09-02 від 09.09.2011 на суму 1439,80 грн. без ПДВ (а.с. 184 т.1) та №13/10-05 від 13.10.2011 на суму 4500,00 грн. без ПДВ (а.с. 185 т.1);

- податкові накладні №172 від 09.09.2011 на суму 1727,76 грн. в т.ч. ПДВ 287,96 грн. (а.с. 244 т.1) та №344 від 13.10.2011 на суму 5400,00 грн. в т.ч. ПДВ 900,00 грн. (а.с. 245 т.1);

- платіжні доручення про перерахування попередньої оплати за товар від 12.09.2011 та від 18.10.2011.

- банківську виписку рахунку ТОВ «ВТК СК-Пласт» згідно якої видно, що ТОВ "БТК "Євробуд" перерахувало позивачу 5400,00 грн. (попередня оплата за товар згідно рах.012 від 12.10.2011 р.) та 1727,76 грн. (попередня оплата за товар згідно рах. від 08.09.2011 р.).

З наданих документів слідує, що предметом поставки є лічильники газу в кількрсті 8 штук та монтажного комплексу в кількості 5 комплектів.

Водночас, колегією суддів встановлено, що названий вище договір купівлі-продажу №0109-5 від 01.09.2011року (а.с 185 т.2.) та видаткові накладні №9/09-02 від 09.09.2011 (а.с. 184 т.1) та №13/10-05 від 13.10.2011 (а.с. 185 т.1) не містять відомостей про осіб, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції від імені ТОВ "БТК "Євробуд".

Відсутність зазначених відомостей вказує, що надані до перевірки та суду документи щодо господарської діяльності позивача з ТОВ "БТК "Євробуд" не містять обов`язкових реквізитів, визначених статтею 9 Закону № 996-ХIV. Відтак обумовлені документи не можуть бути визнані первинними документами в розумінні вимог названого Закону № 996-ХIV та пунктів 2.4, 2.5, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88. Як наслідок зазначені документи не можуть бути правовою підставою для формування даних бухгалтерського та податкового обліку позивача. Відсутність обумовлених обов`язкових реквізитів не дає можливості визначити фактичних постачальників лічильників газу (в кількості 8 штук) та монтажного комплексу (в кількості 5 комплектів).

Водночас, колегією суддів встановлено, що надані до перевірки та суду документи по питанню взаємовідносин позивача з ТОВ "БТК "Євробуд" не розкривають обставин щодо транспортного переміщення ТМЦ від місця знаходження продавця (м.Київ) до місця знаходження покупця (м.Тернопіль). Інших документів, що підтверджували б обставини з приводу фактичного транспортного переміщення ТМЦ від ТОВ "БТК "Євробуд" (м.Київ) до позивача (м.Тернопіль), як в ході перевірки позивача так і в ході розгляду справи не надано.

За наведених обставин, позивачем не доведено обставин щодо фактичної поставки та переміщення і передачі йому ТМЦ саме уповноваженими особами ТОВ "БТК "Євробуд", що відповідно не дає можливості суду підтвердити задекларовані ним витрати та податковий кредит за операцією з названим контрагентом.

Окрім того, судом встановлено, що 29.03.2013року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-торгова компанія "Євробуд" (код ЄДРПОУ 33499358) є таким що припинило свою діяльність. Вказані обставини підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань, розміщеному на вебсайті https://usr.minjust.gov.ua .

Відповідно до відомостей акту перевірки отриманих з протоколу допиту свідка -громадянина ОСОБА_1 від 07.05.2012року, вказаний громадянин перереєстрував вказане підприємство за винагороду, однак жодної діяльності від імені вказаного підприємства він не здійснював.

За наведених обставин, з`ясувати перелік осіб які могли брати участь у цих правовідносинах від імені фактичного постачальника, а також наявність у ТОВ "Будівельно-торгова компанія "Євробуд" трудових та майнових ресурсів для здійснення господарської діяльності, не надається за можливе у зв`язку з відсутністю ідентифікаційних даних осіб відповідальних за здійснення господарської операції від імені постачальника та припиненням діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-торгова компанія "Євробуд".

За наведеного колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про безпідставність формування позивачем витрат на суму 5940 грн та податкового кредиту на суму 1188 грн. по операції з постачання ТОВ "БТК "Євробуд" позивачу газових лічильників і монтажних комплектів.

Враховуючи приведений розрахунок грошового зобов`язання до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень (а.с.192,193 т.2) та викладені обставини справи і положення названого законодавства, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача у названій частині та необхідності скасування рішення суду першої інстанції в частині скасування податкових повідомлень - рішень: №005232202 від 14.11.2014 року про визначення грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 1349 грн-основний платіж та 337 грн- штрафна санкція та №005242202 від 14.11.2014 року про визначення грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 1188 грн-основний платіж та 297 грн- штрафна санкція. З прийняттям у названій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

4.2. Досліджуючи доводи апеляційної скарги на предмет підставного формування позивачем сум податкового кредиту та витрат по взаємовідносинах позивача з ПП "Велес-ЛВ", то колегією суддів встановлено, що при перевірці взаємовідносин ТОВ «ВТК СК-Пласт» з ПП "Велес", позивачем надано контролюючому органу та в подальшому суду:

- видаткову та податкову накладну від 05.09.2011 на поставку димохідного котла «Вісман» (а.с.246-247 т.1);

- платіжне доручення про перерахування попередньої оплати за товар від 13.09.2011 та ТТН від "Нова Пошта";

- банківську виписку рахунку ТОВ «ВТК СК-Пласт» згідно якої видно, що ПП "Велес-ЛВ" перерахувало позивачу 8004,00 грн. (попередня оплата за товар згідно рах.0ЛВ-0249 від 25.07.2011);

-довіреність №148 від 26.07.2011 видану комерційному директору на отримання котла димохідного Вісман 30 кВт від ПП "Велес-ЛВ" (а.с. 156);

- журнал реєстрації довіреностей за липень 2011 по ТОВ «ВТК СК-Пласт» (а.с. 157);

- регістр обліку (оборотно -сальдова відомість) по оприбуткуванні всіх товарів на ТОВ «ВТК СК-Пласт» з найменуванням "котел" у 2011 році з датами їх надходжень (а.с. 159),

- акт №НП/22-001101 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26.07.2011 між ТОВ "Нова Пошта" та ТОВ «ВТК СК-Пласт» про доставку котла від ПП "Велес-ЛВ" (а.с. 155);

- акт №НП/22-01387 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26.09.2011 між ТОВ "Нова Пошта" та ТОВ «ВТК СК-Пласт» про доставку документів від ПП "Велес-ЛВ" (а.с. 158).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань, розміщеному на вебсайті https://usr.minjust.gov.ua ., керівником ПП "Велес-ЛВ" є ОСОБА_2 з 06.06.2011року.

За даними названих первинних документів, складених ПП "Велес-ЛВ", відповідальною особою за здійснення названої господарської операції є особа, яка внесена до Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань, як керівник - Руц ОСОБА_3 .

Відповідно до ст.18 Закону Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №755-IV ( редакції закону на дату виникнення спірних правовідносин 2011 рік) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відповідачем не надано доказів, які свідчили про обізнаність позивача та його посадових осіб з приводу фіктивної реєстрації названого підприємства та фіктивного призначення ОСОБА_2 директором вказаного підприємства.

За наведених обставин, покликання відповідача на складання документів від імені ПП "Велес-ЛВ" фіктивним керівником, який є неуповноваженою особою не заслуговують на увагу, оскільки на дату спірних правовідносин відомості внесенні до Єдиного державного реєстру щодо особи керівника названого постачальника у спорі за участю позивача вважаються достовірними в силу вимог ст. 18 названого Закону.

Дослідивши первинні документи за вказаною операцією, судом встановлено, що документи містять всі обов`язкові реквізити, а відтак є первинними документами в розумінні вимог названого Закону № 996-ХIV та пунктів 2.4, 2.5, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88.

Вказані документи розкривають суть господарської операції, містять відомості щодо відповідальних осіб за їх проведення, підтверджують обставини щодо фактичного переміщення та передачі ТМЦ позивачу. Як наслідок зазначені первинні документи є правовою підставою для формування даних бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Стосовно ж доводів відповідача на предмет наявність вироку Сихівського районного суду м.Львова від 29.07.2013 в кримінальній справі №1319/5120/2012, то колегією суддів встановлено, що вході розгляду названої кримінальної господарська діяльність позивача з Приватним підприємством "Велес-ЛВ" не була предметом розгляду названої кримінальної справи №1319/5120/2012. Відтак, названим вироком не спростовано обставин стосовно фактичної поставки позивачу ТМЦ ПП "Велес-ЛВ".

Окрім того, в рамках даного кримінального провадження первинні документи позивача та ПП "Велес-ЛВ" не були об`єктом судової почеркознавчої експертизи на предмет приналежності підпису на зазначених первинних документах особі внесеній до Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань, в якості керівника ПП "Велес-ЛВ" - ОСОБА_2 .

Суд зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків для всіх без винятку господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами, які не були предметом дослідження названої кримінальної справи. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства у відносинах з іншими контрагентами.

Вказане узгоджується із правовою позицією висловленою Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27 березня 2018 року по справі №816/809/17.

В ухвалі Вищого адміністративний суд України від 18.09.2013 року № К/9991/55382/12, зазначено, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

При цьому, колегією суддів враховано, що приведені вище норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту/витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Згідно з частиною 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, у разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми валових витрат та/або податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Водночас, посилаючись на вирок суду у кримінальній справі (яким не досліджувалися операції позивача з названим контрагентом), відповідач ні в ході перевірки, ні в ході розгляду справи не навів та не надав жодних інших доказів (таких як відсутність трудових ресурсів, відсутність адміністративно -господарських та інших ресурсів), які могли б свідчити про неможливість фактичного виконання ПП Велес ЛВ названого правочину з позивачем.

Отож, за відсутності відповідних доказів які беззаперечно могли б свідчити про неможливість виконання названої операції або про її не виконання названим контрагентом, позивач не може бути позбавлений можливості відображення такої операції в своєму податковому обліку та як наслідок зазначене не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення як протиправного, прийнятого контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками проведення названим контрагентом фіктивних господарських операцій з іншими платниками.

Тобто, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006 р., є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 р. у справі "Інтерсплав проти України"). Вказане узгоджується з конституційним принципом індивідуальності юридичної відповідальності.

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. Можливі порушення по ланцюгу постачання податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності (відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів тощо) не можуть бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків (позивача) права на валові витрати та на податковий кредит.

Натомість, матеріали справи не містять жодних вказівок на безпосередню участь позивача у ймовірних зловживаннях пов`язаних з поставкою товару та його оподаткуванням в ході виконання господарської операції з ПП Велес -ЛВ з поставки котла. Також матеріали справи не містять будь-яких доказів, які могли б свідчити про опосередковану чи пряму обізнаність позивача стосовно ймовірного порушення вимог податкового законодавства названим контрагентом. Неналежне виконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Водночас, колегією суддів враховано, що наявний у позивача доступ до відкритих відомостей стосовно господарської діяльності ПП Велес -ЛВ не давав йому змогу передбачити обставини стосовно ймовірних порушень названого постачальника.

Окрім того, колегією суддів враховано, що Державою не забезпечено ведення певних реєстрів, або розкриття відомостей суб`єктами господарювання, за наявності яких добросовісний платник міг завчасно перевірити та передбачити обставини стосовно не доброчесності його постачальника в тому рахунку і по ланцюгу поставок.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі №820/3279/13-а, а відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21 лютого 2018 року у справі №817/537/17 (адміністративне провадження №К/9901/4401/17), презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем докази дають змогу ідентифікувати відповідальних осіб за здійснення господарської операції і складання первинного документа та підтверджують обставини щодо фактичного руху активів (придбання та переміщення товару) від ПП Велес -ЛВ до позивача.

За наведених обставин, зібраними доказами не підтверджуються доводи апеляційної скарги стосовно того, що вказана господарська операція не мала реального характеру, а як наслідок є безпідставним визначення податковим повідомленням-рішенням №005242202 від 14.11.2014 року грошового зобов`язання для позивача з податку на додану вартість у розмірі 1334 грн-основний платіж та 333,50 грн-штрафна санкція.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення у названій частині з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування у цій частині відсутні.

Керуючись ст. 308, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 325, ст. 328, ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 червня 2019 року задовольнити частково.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 червня 2019 року у справі № 819/2724/14-a скасувати в частині скасування податкових повідомлень - рішень №005232202 від 14.11.2014 року про визначення грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 1349 грн-основний платіж та 337 грн- штрафна санкція та №005242202 від 14.11.2014 року про визначення грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 1188 грн-основний платіж та 297 грн- штрафна санкція.

Ухвалити у названій частині нове судове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог відмовити.

У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос Повне судове рішення складено 19 вересня 2019 року.