Постанова

від 04.12.2018 по справі 907/371/16

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 907/371/16

Провадження № 12-200гс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Кібенко O. Р.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю секретаря судового засідання Федорченко В. М. ,

представники учасників справи не з'явились,

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Львівська залізниця (далі - ПАТ Укрзалізниця в особі Регіональної філії Львівська залізниця )

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 26 вересня 2016 року, ухвалене суддею Івашкович І. В.,

та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22 березня 2018 року, ухвалену колегією суддів у складі Дубник О. П. , Матущак О. І. , Скрипчук О. С. ,

у справі Господарського суду Закарпатської області

за позовом ПАТ Укрзалізниця в особі Регіональної філії Львівська залізниця

до відповідачів:

1. Грушівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області (далі - Рада),

2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Управління Держгеокадастру у Тячівському районі Закарпатської області,

про визнання незаконними рішень виконавчого комітету Грушівської сільської ради Тячівського району від 16 січня 2001 року № 42 та від 25 липня 2001 року № 38

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст та підстави позовних вимог

1. У червні 2016 року ПАТ Укрзалізниця в особі Регіональної філії Львівська залізниця звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Ради про визнання незаконними рішень виконавчого комітету Ради:

- від 16 січня 2001 року № 42 Про вилучення земельної ділянки на 127 км 6 ПК від Хустської дистанції колії Львівської залізниці та передання її до резервного фонду земель запасу сільської ради ;

- від 25 липня 2001 року № 38 Про виділення земельної ділянки в довгострокове користування п. ОСОБА_1. жителю АДРЕСА_1 .

2. Позовні вимоги обґрунтовано необхідністю захисту свого права постійного користування спірною земельною ділянкою, яке позивач вважає порушеним у зв'язку з прийняттям цих рішень.

3. Ухвалами Господарського суду Закарпатської області від 05 та 14 липня 2016 року до участі у справі залучено Управління Держгеокадастру у Тячівському районі Закарпатської області як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача та іншого відповідача - ФОП ОСОБА_1

Фактичні обставини справи, встановлені судами

4. Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ЗК011 № 000396 від 16 липня 1996 року, виданим Львівській залізниці на Хустську дистанцію колії, посвідчено право постійного користування зазначеного землекористувача земельною ділянкою площею 113,92 га в межах згідно з планом землекористування. Землю надано в постійне користування для розташування об'єктів залізничного транспорту відповідно до розпорядження голови Тячівської районної державної адміністрації від 16 липня 1996 року № 546. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 146 (далі - Державний акт на право постійного користування землею) (а. с. 16, 17, т. 1).

5. Згідно з пунктами 1, 2 Статуту ПАТ Укрзалізниця в особі Регіональної філії Львівська залізниця , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 735, товариство утворено на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ, організацій залізничного транспорту загального користування, реорганізованих шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25 червня 2014 року. ПАТ Укрзалізниця є правонаступником усіх прав та обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту (а. с. 43, 44, т. 1).

6. Відповідно до листа начальника Хустської дистанції колії Львівської залізниці (далі - Хустська дистанція колії) від 04 грудня 2000 року № 263, адресованого голові Ради, керівництво Хустської дистанції колії Львівської залізниці надало згоду на вилучення земельної ділянки в розмірі 0,028 га у АДРЕСА_2. До листа додано абрис-схема полоси відводу (а. с. 28 - 29, т . 1).

7. Виконавчим комітетом Ради відповідно до повноважень, наданих рішенням Ради від 01 лютого 1992 року (а. с. 72, т. 1), прийнято рішення від 16 січня 2001 року № 42 Про вилучення земельної ділянки на 127 км 6 ПК від Хустської дистанції колії Львівської залізниці , яким цю ділянку передано до резервного фонду земель запасу сільської ради (далі - рішення про вилучення земельної ділянки або оскаржуване рішення № 42 від 16 січня 2001 року) (а. с. 73, т. 1).

8. Рішенням виконавчого комітету Ради від 25 липня 2001 року № 38 Про виділення земельної ділянки в довгострокове користування п. ОСОБА_1. жителю АДРЕСА_1 ОСОБА_1 . жителю с. Грушово виділено спірну земельну ділянку в користування строком на 25 років на АДРЕСА_2, біля залізничного вокзалу на 127 км 6 ПК, ліва сторона по ходу кілометрів, розміром 0,028 (далі - рішення про передачу земельної ділянки в довгострокове користування або оскаржуване рішення № 38 від 25 липня 2001 року) (а. с. 74, т. 1).

9. На підставі цього рішення Тячівським відділом Закарпатської регіональної філії ДП Державного земельного кадастру розроблено кадастрову справу № 1 на оренду земельної ділянки (а. с. 131 - 143, т. 1). На викопіюванні з генерального плану с. Грушево для розміщення магазину, кафе, перукарні ОСОБА_1 на АДРЕСА_2, що є складовою кадастрової справи, наявне погодження начальника Хустської дистанції колії Хоруженка П. О.

10. У подальшому рішенням виконавчого комітету Ради від 22 січня 2002 року № 68 Про затвердження проекту відводу земельної ділянки, яка надається на умовах оренди приватному підприємцю ОСОБА_1. АДРЕСА_1 затверджено проект відведення земельної ділянки загальною площею 0,03 га на АДРЕСА_2, ліва сторона по ходу кілометрів, ФОП ОСОБА_1 для розміщення торгової точки та надано йому цю земельну ділянку на умовах оренди строком на 25 років з подальшим правом викупу для здійснення підприємницької діяльності (а. с. 118, т. 1).

11. На виконання цього рішення, 03 грудня 2002 року між Радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки серії ВАС № 217831 (посвідчено приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Бондар Е. Ш. 03 грудня 2002 року та зареєстрований у реєстрі за № 7794).

12. У подальшому на спірній земельній ділянці ФОП ОСОБА_1 збудував магазин змішаних товарів та кафе, які введені в експлуатацію відповідно до акта державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію від 22 грудня 2003 року (а. с. 155, т. 1).

13. Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи № 5417 від 20 листопада 2017 року експертом установлено, що межі земельних ділянок ПАТ Укрзалізниця в особі Регіональної філії Львівська залізниця та ФОП ОСОБА_1 в адміністративних межах Ради в натурі (на місцевості) перетинаються. Однак установити площу накладення цих земельних ділянок, які перетинаються в натурі (на місцевості), та зробити це графічно не видається можливим (а. с. 8, т. 2).

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

14. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 26 вересня 2016 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

15. При прийнятті рішення місцевий господарський суд керувався вимогами статті 15, частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 31 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), статті 31 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), Рішенням Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) та дійшов висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту, а саме звернення із самостійним позовом про визнання незаконними рішень виконавчого комітету Ради від 16 січня 2001 року № 42 та від 25 липня 2001 року № 38, не є належним способом захисту порушеного права, оскільки не забезпечує реального захисту прав позивача та не призводить до відновлення правового режиму земельної ділянки, який існував до прийняття цих рішень.

16. Окрім того, суд зазначив, що рішення виконавчого комітету Ради від 16 січня 2001 року № 42 прийнято за наявності попереднього погодження начальника Хустської дистанції колії Львівської залізниці, оформленого листом № 263 від 04 грудня 2000 року. Хустська дистанція колії Львівської залізниці діяла на правах відособленого підрозділу Львівської державної залізниці згідно з Положенням, затвердженого начальником Львівської залізниці 04 липня 2000 року, а оскільки позивач не надав чинної на час прийняття спірних рішень довіреності, виданої від імені Львівської залізниці на ім'я начальника Хустської дистанції колії, доводи позивача про відсутність відповідних повноважень начальника Хустської дистанції колії слід вважати належно не підтвердженими.

17. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22 березня 2018 року скасовано рішення місцевого господарського суду та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково, визнано незаконним і скасовано рішення виконавчого комітету Ради від 16 січня 2001 року № 42 Про вилучення земельної ділянки на 127 км 6 ПК від Хустської дистанції колії Львівської залізниці , у частині вимог щодо рішення виконавчого комітету Ради від 25 липня 2001 року № 38 Про виділення земельної ділянки в довгострокове користування п. ОСОБА_1 жителю АДРЕСА_1 провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

18. Постанову апеляційного суду в частині закриття провадження у справі мотивовано тим, що земельну ділянку виділено саме фізичній особі, а не ФОП, реєстрація якого проведена 18 серпня 2003 року, тобто після прийняття виконавчим комітетом Ради рішення від 25 липня 2001 року № 38, а тому спір у частині позовних вимог про визнання незаконним і скасування цього рішення підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

19. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій у частині закриття провадження у справі, ПАТ Укрзалізниця в особі Регіональної філії Львівська залізниця у квітні 2018 року звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування рішення Господарського суду Закарпатської області від 26 вересня 2016 року та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 22 березня 2018 року в частині припинення (закриття) провадження у справі та ухвалення нового рішення, яким просило задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Рух касаційної скарги

20. 17 травня 2018 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою відкрив касаційне провадження, а ухвалою від 12 липня 2018 року на підставі частини шостої статті 302 ГПК України передав справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки судові рішення в частині закриття провадження у справі оскаржуються з підстав порушення правил предметної та суб'єктної юрисдикції.

21. Ухвалою від 20 серпня 2018 року справу прийнято до розгляду Великою Палатою Верховного Суду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

22. ПАТ Укрзалізниця в особі Регіональної філії Львівська залізниця вказало на помилковість висновків апеляційного господарського суду щодо необхідності розгляду спору в частині позовних вимог про визнання незаконним і скасування рішення Ради від 25 липня 2001 року № 38 в порядку цивільного судочинства. Зокрема, скаржник стверджує, що ця справа підвідомча господарському суду, оскільки спір виник унаслідок порушення права суб'єкта господарської діяльності на земельну ділянку, в тому числі органами місцевого самоврядування, та є спором про право цивільне і підлягає розгляду за правилами ГПК України.

Доводи інших учасників справи

23. У відзиві на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 заперечив проти її доводів та вважає, що постанова Львівського апеляційного господарського суду від 22 березня 2018 року є законною й обґрунтованою.

24. Відповідач (ФОП ОСОБА_1.) у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначив, що ФОП ОСОБА_1 не може відповідати за помилки органу місцевого самоврядування при прийнятті ним рішень, а отже, його не може бути позбавлено конституційного права, оскільки він добросовісно, відкрито та на законних підставах набув право користування спірною земельною ділянкою.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Як зазначено вище, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення виконавчого комітету Ради від 25 липня 2001 року № 38 як акт ненормативного характеру вичерпало свою дію фактом його виконання. Виходячи з цього, суд першої інстанції відмовив у задоволенні цієї позовної вимоги, оскільки така вимога є не ефективним способом захисту особи. За висновком суду відповідна позовна вимога може бути заявлена у комплексному поєднанні з вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, зокрема, у справі № 907/168/16, що розглядається в іншому господарському суді між тими ж сторонами.

26. Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовну вимогу про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Ради від 25 липня 2001 року № 38 може бути заявлено як самостійну вимогу. Однак з огляду на те, що відповідачем за цією вимогою є фізична особа ОСОБА_1, спір в цій частині підлягає розгляду в порядку цивільного, а не господарського судочинства.

27. Велика Палата Верховного Суду погоджується із зазначеними висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

28. Визнання незаконним рішення про передачу спірної земельної ділянки в оренду може бути самостійною позовною вимогою та може розглядатися як ефективний спосіб захисту. Аналогічний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 19 червня 2018 рокуу справі № 916/1979/13. Так, у цій постанові ВеликаПалата Верховного Суду вказала на те, що рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства.

29. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком апеляційного суду про закриття провадження у справі в частині оскарження рішення про передачу спірної земельної ділянки в оренду, оскільки такий спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, виходячи з таких міркувань.

30. Так, рішенням виконавчого комітету Ради від 25 липня 2001 року № 38 Про виділення земельної ділянки в довгострокове користування п. ОСОБА_1. жителю АДРЕСА_1 виділено ОСОБА_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, вищевказану земельну ділянку в користування строком на 25 років на АДРЕСА_2, ліва сторона по ходу кілометрів, розміром 0,028 га (а. с. 74, т. 1).

31. Як убачається з цього рішення та встановлено судом апеляційної інстанції, земельну ділянку виділено ОСОБА_1 саме як фізичній особі, а не як ФОП. Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 22101961 від 18 липня 2016 року ФОП ОСОБА_1 зареєстрований лише 18 серпня 2003 року, тобто після прийняття оскаржуваного рішення (а. с. 100 - 102, т. 1).

32. Втім, у раніше ухвалених постановах у подібних спірних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду зазначила, що використання земельної ділянки фізичною особою не пов'язується з її державною реєстрацією як підприємця. Крім того, наявність такого статусу не може свідчити про те, що ФОП виступає у такій якості у всіх правовідносинах, зокрема і щодо використання земельної ділянки. Наявність у відповідача статусу підприємця не свідчить про те, що він виступає у такій якості, зокрема, у правовідносинах з користування земельною ділянкою та у правовідносинах щодо замовлення документації із землеустрою (постанови від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 27 червня 2018 року у справі № 749/230/15-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 904/1182/17).

33. Оскільки на час прийняття оскаржуваного рішення ОСОБА_1 не мав статусу ФОП, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про необхідність закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання незаконним і скасування рішення виконавчого комітету Ради від 25 липня 2001 року № 38 Про виділення земельної ділянки в довгострокове користування п. ОСОБА_1 . жителю АДРЕСА_1 . З огляду на суб'єктний склад правовідносин, спір в цій частині має розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

34. Згідно із частиною першою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

35. Постанова суду апеляційної інстанції оскаржена ПАТ Укрзалізниця в особі Регіональної філії Львівська залізниця лише в частині припинення (закриття) провадження у справі щодо частини позовних вимог - про визнання незаконним рішення про передачу спірної земельної ділянки в довгострокове користування.

36. ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку про те, що в частині закриття провадження у справі постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою, отже, в цій частині її слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Щодо судових витрат

37. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 - 302, 308, 309, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укрзалізниця в особі Регіональної філії Львівська залізниця залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22 березня 2018 року у справі № 907/371/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. С. Князєв

Суддя-доповідач О. Р. Кібенко

Судді: Н. О. Антонюк О. Б. Прокопенко

С. В. Бакуліна Л. І. Рогач

В. В. Британчук І. В. Саприкіна

Д. А. Гудима О. М. Ситнік

В. І. Данішевська О. С. Ткачук

Л. М. Лобойко В. Ю. Уркевич

Н. П. Лященко О. Г. Яновська