Постанова

від 04.12.2018 по справі 820/2782/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/2782/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Григорова А.М.

суддів: Подобайло З.Г. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2018, суддя Бідонько А.В., повний текст складено 31.07.18 по справі № 820/2782/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НП ТРЕЙДІНГ

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "НП ТРЕЙДІНГ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.01.2018 року №0000141411 та №0000151411.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями ГУ ДФС у Харківській області, вважає їх безпідставними, незаконними, та такими, що не відповідають дійсності та такими, що підлягають скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.18р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НП ТРЕЙДІНГ" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 0000141411 від 11.01.2018 року та № 0000151411 від 11.01.2018 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головним управлінням ДФС у Харківській області подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що під час прийняття рішення судом першої інстанцій порушено норми процесуального права, а саме, неповно з'ясовано обставини та недосконало проаналізовано доводи сторін та надані ними докази, як того вимагає ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказує, що у зв'язку з отриманням податкової інформації, а саме, Протоколу допиту свідка від 13.07.2017 у порядку статей 73 та 78 Податкового кодексу України на адресу підприємства було направлено запит № 17131/10/20-40-14-11-18 від 15.09.2017, у відповідь на який від платника податків було отримано Пояснення №20 від 17.09.2017 (вх. № 20402/9 від 18.10.2017). Верховний Суд України, в постановах від 27.01.2015 у справі №21-425а14 та від 16.02.2016 №1-2749а15, зазначив наступне: виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями. За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Вказує, що фактично ТОВ НП Трейдинг здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операції з постачання (продажу) на користь ТОВ Ятанар при використанні відповідних товарів не у господарській діяльності та при здійсненні поставки за невідомим напрямком і складено первинні документи всупереч нормі частини першої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704. ТОВ Ятанар стан 28 - триває процедура припинення (направлені заперечення органу ДФС), знаходиться на обліку у ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві. Основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля. Дата реєстрації 31.08.2016. Платник ПДВ з 01.10.2016 року. Кількість працюючих - 1 особа - директор ОСОБА_1 . Остання податкова звітність з ПДВ подана до контролюючого органу за березень 2017 року (реєстраційний №9068667155 від 18.04.2017 року). Старшим оперуповноваженим Оперативного управління Центральної ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області старшим лейтенантом податкової міліції ОСОБА_2 здійснено допит ОСОБА_1, який мешкає за адресою АДРЕСА_1 в рамках кримінального провадження, внесенного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201422000000164 від 17.12.2014 року, та складено протокол допиту свідка від 13.07.2017 року. Зазначає, що між ТОВ НП ТРЕЙДІНГ та ТОВ ЯТАНАР укладено договір поставки №01/03-17НП від 01.03.2017 року в якому зазначено, що ТОВ НП ТРЕЙДІНГ надалі Постачальник, в особі директора Jleyca ОСОБА_3 та ТОВ ЯТАНАР надалі Покупець в особі директора ОСОБА_1. Предмет договору згідно п.п.1.1 п.1 договору, Постачальник зобов'язується протягом терміну дії цього Договору постачати у власність Покупця нафтопродукти (надалі Товар), а Покупець зобов'язується приймати у власність та оплачувати Товар згідно з умовами Договору. Для транспортування продукції укладено договори про надання послуг перевезення вантажів спеціалізованим автомобільним транспортом (послуг з перевезення скрапленого газу). Предметом договорів є доставка автомобільними цистернами довірений Замовником скраплений газ (надалі - вантаж) до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу. Довіреності на отримання товару до перевірки не надано. Також, до перевірки надано додатки до договорів, однак, не визначено маршрут перевезення, назва, вага, об'єм вантажу, адреса завантаження/розвантаження, дата і час завантаження/розвантаження, автомобіль та ін. що свідчить про сумнівність проведення операції, що є порушенням п.9.1 наказу МВС України № 822 від 26.07.2004 Про затвердження Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів. З урахуванням викладеного, керуючись ст.296 Кодексу адміністративного судочинства України, просять скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2018р. та прийняти постанову, якою відмовити позову ТОВ НП ТРЕЙДІНГ у повному обсязі.

Від ТОВ НП ТРЕЙДІНГ до суду надійшли письмові пояснення, в яких зазначає, що з доводами апеляційної скарги не погоджується. Вказує, що жодних порушень процесуальних норм чинного законодавства судом першої інстанції не було вчинено, всі докази були системно досліджені.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фахівцями ГУ ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "НП ТРЕЙДІНГ", за результатами якої було складено акт від 14.12.2017 року № 24610/20-40-14-11-11/39977517.

Перевіркою встановлені порушення ТОВ "НП ТРЕЙДІНГ":

- п.187.1 ст. 187. п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань за лютий, березень 2017 року у сумі 713 698,00 грн, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 503 019,00 грн.

- завищення у березні 2017 року суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду на суму 210 069,00 грн.

На підставі висновків акту було винесено податкове повідомлення-рішення від 11.01.2018 року № 0000141411 (про донарахування податкових зобов'язань з ПДВ) та податкове повідомлення-рішення від 11.01.2018 року № 0000151411 (про завищення суми податкового кредиту).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, між ТОВ "НП ТРЕЙДІНГ" (податковий номер 39977517) та ТОВ "ЯТАНАР" (податковий номер 40792922) (місцезнаходження: 1033 м. Київ. вул. Жилянська буд. 35) укладено договір поставки №01/03-17НП від 01.03.2017 року де ТОВ "НП ТРЕЙДІНГ" надалі постачальник та ТОВ "ЯТАНАР" надалі покупець (т. 1, а.с. 149-153).

Згідно договору, постачальник зобов'язується протягом терміну дії цього договору постачати у власність покупця нафтопродукти (надалі Товар), а покупець зобов'язується приймати у власність та оплачувати товар згідно з умовами договору.

В межах згаданого правочину були проведені господарські операції з поставки скрапленого газу та газу вуглеводневого скрапленого паливного СПБТ для комунально-побутового споживання, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме:

- податковими накладними: № 36 від 14.02.2017; № 39 від 23.02.2017;№ 46 від 27 02.2017; № 48 від 01.03 2017; № 49 від 02.03 2017; № 54 від 02.03.2017; № 51 від 07.03.2017; № 60 від 09.03.2017; № 65 від 16.03.2017; № 69 від 21.03.2017; № 71 від 27.03.2017; № 76 від 29.03.2017; № 77 від 29.03.2017; № 78 від 30.03.2017; № 79 від 30.03 2017; № 80 від 31 03 2017 (т. 2, а.с. 98-113);

- видатковими накладними: РН-0000021 від 14.02.2017; РН-0000031 від 23.02.2017; РН-0000039 від 01.03.2017; РН-0000040 від 01.03.2017; РН-0000043 від 03.03.2017; РН-0000047 від 03.03.2017; РН-0000050 від 07.03.2017; РН-0000056 від 11.03.2017; РН-0000063 від 17.03.2017; РН-0000066 від 21.03.2017; РН-0000068 від 27.03.2017; РН-0000073 від 30.03.2017; РН-0000074 від 30.03.2017; РН-0000075від 31.03 2017 (т. 1 , а.с. 171, 175, 178, 181, 188, 190, 193, 196, 199, 202, 205, 208, 210, 213).

На підтвердження розрахунку між суб'єктами господарювання, які здійснювались у безготівковій формі, до суду надано такі платіжні доручення: №35 від 23.02.2017 р. на суму 265 456,00 гри, в т.ч. ПДВ-44 242,67 грн., (по рах.№28 від 23.02.2017); №36 від 24.02.2017 р. на суму 358 000,00 грн, в т.ч. ПДВ-59 666,67 грн., (по рах.№29 від 24.02.2017); №43 від 27.02.2017 р. на суму 697 320,00 грн, в т.ч. ПДВ - 116 220,0грн., (по рах.№30 від 24.02.2017); №53 від 02.03.2017 р. на суму 702 000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 117 000,0 грн. (по рах.№37 від 02.03.2017); №54 від 02.03.2017 р. на суму 373 800,00 грн, в т.ч. ПДВ - 62 300,0 грн. (по рах.№36 від 02.03.2017); №76 від 09.03.2017 р. на суму 371 700,00 грн, в т.ч. ПДВ - 61 950,0 грн. (по рах.№ 14 від 09.03.2017): №108 від 16.03.2017 р. на суму 46 584,00 грн, в т.ч. ПДВ - 7 764,0 грн. (по рах.№48 від 16.03.2017); №131 від 21.03.2017 р. на суму 17 136,00 грн, в т.ч. ПДВ-2 856,0 грн. (по рах.№53 від 21.03.2017); №132 від 21.03.2017 р. на суму 90 196,05 грн, в т.ч. ПДВ - 15 007,41грн. (по рах.№52 від 20.03.2017); № 150 від 27.03.2017 р. на суму 336 528,00 грн. в т.ч. ПДВ - 56 088.0 грн. (по рах.№56 від 27.03.2017); №161 від 29.03.2017 р. на суму 337 000,00 грн, в т.ч. ПДВ -56 166,67грн. (по рах.№58 від 29.03.201 7): №163 від 29.03.2017 р. на суму 142 000,00 грн, в т.ч. ПДВ-23 666,67грн. (по рах.№55 від 29.03.2017): №164 від 30.03.2017 р. на суму 195 000,00 грн. в т.ч. ПДВ -32 500,0грн. (по рах.№55 від 29.03.2017): №169 від 30.03.2017 р. на суму 337 000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 56 166,67грн. (по рах.№60 від 30.03.2017 Всього на суму 3932720,0грн, в т.ч. ПДВ - 655453,34грн (т. 1, а.с. 232, 216, 218, 215, 219, 220, 216, 221, 223, 230, 231, 222, 224).

Також судом досліджені рахунки-фактури: №СФ-0000028 від 23.02.2017р. на суму 265 456,00 грн, в т.ч. ПДВ - 44 242,67 грн., (газ вуглеводневий скраплений (УКТ ЗЕД 2711129700); №СФ-0000029 від 24.02.2017р. на суму 360 148,00 грн, в т.ч. ПДВ - 60 024.67 грн.. (газ вуглеводневий скраплений (УКТ ЗЕД 271 1 129700); №СФ-0000030 від 24.02.2017р. на суму 721279,20 грн. в т.ч. ПДВ - 120 213,20 грн. скраплений газ (УКТ ЗЕД 27111900.00); №СФ-0000036 від 02.03.2017р. іа суму 364 828,80 грн, в т.ч. ПДВ - 60 804,80 грн. скраплений газ (УКТ ЗЕД 27111900.00); №СФ-0000037 від 02.03.2017р. на суму 702 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 117 000,00 грн. (газ вуглеводневий скраплений паливний для ком.побут, споживання марки СПБТ ДСТУ 4047-2001); №СФ-0000044 від 09.03.2017р. на суму 360 631,68 грн, в т.ч. ПДВ - 60 105,28 грн., (газ вуглеводневий скраплений (УКТ ЗЕД 2711129700); №СФ-0000048 від 16.03.2017р. на суму 46 584,00 грн, в т.ч. ПДВ - 7 764,00 гри. (Фракції газойлево-гудронові широкі (ТУ У 19.2-37435738-001:2015); №СФ-0000052 від 20.03.2017р. на суму 90 196,05 грн, в т.ч. ПДВ - 15 032,67 грн. (Фракції газойлево-гудронові широкі (ТУ У 19.2-37435738-001:2015); №СФ-0000056 від 27.03.2017р. на суму 336 528.00 грн, в т.ч. ПДВ - 56 088.00 грн. (газ вуглеводневий скраплений (УКТ ЗЕД 271 1129700); №СФ-0000058 від 29.03.2017р. ні суму 330 597,00 грн, в т.ч. ПДВ - 55 099,53 грн.. (газ вуглеводневий скраплений паливний для комунально-побутового споживання марки СПБТ ДСТУ 4047-2001); №СФ-0000059 від 29.03.2017р. на суму 325 542,00 грн, в т.ч. ПДВ - 54 257,00 грн. (газ вуглеводневий скраплений паливний для комунально-побутового споживання марки СПБТ ДСТУ 4047-2001); №СФ-0000060 від 30.03.2017р. на суму 349 469,00 грн. в т.ч. ПДВ - 58 244,83 грн. (газ вуглеводневий скраплений паливний для комунально-побутового споживання марки СПБТ ДСТУ 4047-2001) (т. 1, а.с. 172, 176, 179, 182, 191, 197, 200, 203, 206, 211, 214).

Судом також встановлено, що для транспортування продукції позивачем укладено договори:

- від 09.12.2016 договір №101 про надання послуг з перевезення вантажів спеціалізованим автомобільним транспортом (послуг з перевезення скрапленого газу) з ПП ІЛАНТ . Відповідно до договору Перевізник зобов'язується доставити автомобільними цистернами довірений йому Замовником скраплений газ (надалі - вантаж) до пункту призначення та видати його особі, яка мас право на одержання вантажу, а Замовник зобов'язується оплатити надані Перевізником послуги на умовах і в порядку, визначених даним Договором ((т. 1, а.с. 164-168);

- від 04.01.2017 договір №01/17-ТР перевезення та транспортно-експедиційного обслуговування вантажів з ТОВ ТБ АНК ГАЗ . Відповідно до договору Перевізник зобов'язується за винагороду, визначену договором, за заявкою та за рахунок Клієнта виконувати чи організовувати виконання наступних послуг: перевезення різноманітних вантажів по Україні, виконання навантажувально-розвантажувальних робіт (т. 1, а.с. 116-120);

- від 09.02.2017 договір №52/Я-А перевезення вантажу ГСМ спеціалізованим автомобільним транспортом, згідно якого ТОВ НП ТРЕЙДІНГ (Замовник), а ФОП ОСОБА_4 ф.н.о.к.п.п. НОМЕР_4) (Перевізник). Відповідно до договору Перевізник бере на себе зобов'язання поставляти та отримувати ввірений йому для перевезення вантаж на території України (згідно з транспортною накладною) до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а також приймає на себе зобов'язання надавати експедиційні послуги, а Замовник зобов'язується своєчасно сплачувати Перевізнику (т. 1, а.с. 163).

Надання послуг підтверджується складанням товарно-транспортних накладних, талонів замовника, актів здачі- прийняття робіт (надання послуг).

Так, судом першої та апеляційної інстанції досліджені наступні первинні документи, що містясься в матеріалах справи:

- товарно-транспортні накладні: ТТН №27 від 14.02.2017 (маса 15,04т); ТТН №47 від 03.03.2017 (маса 20340,0 кг); ТТН №50 від 07.03.2017 (маса 19520,0 кг); ТТН №68 від 27.03.2017 (маса 19:68 кг); ТТН №31 від 23.02.2017 (маса 20120,0кг); ТТН №39 від 01.03.2017 (маса 20000,0кг); ТТН №73 від 30.03.2017 (маса 19,62т); ТТН №43 від 03.03.2017 (маса 19,3т); ТТН №40 від 01.03.2017 (маса 20,7т); ТТН №56 від 11.03.2017 (маса 19,92т); ТТН №74 від 30.03.2017 (маса 19.3т); ТТН №75 від 30.03.2017 (маса 20.74т); ТТН №63 від 17.03.2017 (маса 2,151т); ТТН №66 від 21.03.201 7 (маса 4.164т) (т. 1, а.с. 173, 177, 180, 187, 189, 192, 195, 198, 201, 204, 207, 209, 212).

- виписані ПП ІЛАНТ на адресу ТОВ НП ТРЕЙДІНГ рахунки: №197 від 30.03.2017 на суму 6300,0грн., в т.ч. ПДВ 1050,0грн.; №203 від 31.03.2017 на суму 6300,0грн., в т.ч. ПДВ 1050,0грн. (т. 1, а.с. 113, 115);

- акти приймання-передачі послуг (робіт): №28 від 30.03.2017 на суму 6300,0грн., в т.ч. ПДВ 1050,0грн.; №29 від 31.03.2017 на суму 6300,0грн., в т.ч. ПДВ 1050,0грн.; Всього на суму 12600,0грн, в т.ч. ПДВ -2100,0грн.(т. 1, а.с. 112, 114)

- підписані між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ НП ТРЕЙДІНГ документи: талон замовника від 14.02.2017 та акт№171 від 14.02.2017 на суму 5000.0грн.; талон замовника від 03.03.2017 та акт №173 від 03.03.2017 на суму 5000,0грн.; Талон замовника від 27.03.2017 та акт №172 від 27.03.2017 на суму 5000,0грн.: Всього на суму 15000,0грн.(т. а.с. 106-111)

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів статті 67 Конституції України - кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Стаття 61 Конституції України передбачає індивідуальний характер юридичної відповідальності, з чого випливає, що порушення, які допущені з вини контрагента платника податків, не впливають на результати діяльності останнього і не можуть бути підставою для притягнення його до відповідальності. Тому притягненню до відповідальності підлягає саме правопорушник.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до статті 1 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації (частина 1 статті 8 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

За змістом частин 1 та 2 статті 9 наведеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язане з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 200.1 статті 201 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції .

Відповідно до пункту 44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно пункту 185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пункт 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України передбачає, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг визначає ст.188 ПК України.

Так, пункт 188.1 зазначеної статті встановлює, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189цього Кодексу).

Щодо посилань відповідача та суду першої інстанції на те, що до перевірки не надано довіреності на осіб, що їх уповноважують на отримання товару, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 2.5 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (із змінами) передбачено, що повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Відсутність довіреностей на осіб, що їх уповноважують на отримання товару не свідчить про відсутність реальності господарських операцій. Крім того довіреності на осіб, що їх уповноважують на отримання товару не є документами первинними документами бухгалтерського обліку.

Щодо доводів апеляційної скарги з приводу того, що до перевірки надано додатки до договорів, однак, не визначено маршрут перевезення, назва, вага, об'єм вантажу, адреса завантаження/розвантаження, дата і час завантаження/розвантаження, автомобіль та ін. що свідчить про сумнівність проведення операції, колегія суддів зазначає наступне.

Відсутність інформації про маршрут перевезення, назву, вагу, об'єм вантажу, адреса завантаження/розвантаження, дата і час завантаження/розвантаження, автомобіль та ін не може бути підставою для визнання безтоварною господарської операції.

При цьому під час судового розгляду справи встановлено, що товарність господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджено дослідженими належним чином оформленими первинними документами в їх сукупності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в більшості товарно-транспортних накладних щодо перевезення товарів, наданих позивачем міститься інформація щодо маршрут перевезення, назва, вага, об'єм вантажу, адреса завантаження/розвантаження, дату завантаження/розвантаження, автомобіль, яким здійснено перевезення та містять підписи відповідальної особи вантажоодержувача щодо прийняття товарів, містять печатки. Лише в деяких товарно-транспортних накладних в пункті розвантаження зазначено не повну адресу місця розвантаження, при цьому колегія суддів зазначає, що в даних товарно-транспортних накладних одержувачем зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю НП ТРЕЙДІНГ.

Щодо посилання в акті перевірки та апеляційній скарзі на наявність кримінального провадження та на протокол допиту свідка, засновника, директора та бухгалтера, контрагента позивача, ТОВ"ЯТАНАР." ОСОБА_1 щодо непричетності до господарської діяльності вказаного контрагента тощо, колегія суддів зазначає наступне.

Документи по відповідній кримінальній справі, які б підтверджували наведені податковим органом факти, до суду надані не були. Відсутні вони й в матеріалах справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що станом на момент прийняття рішення у даній адміністративній справі відсутній обвинувальний вирок суду.

Будь яких доказів в ході розгляду кримінальних справ, які б свідчили про протиправність здійснених операцій до суду не надано.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17 , сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Аналогічні висновки містяться і в постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі №21-421а11 та від 22 вересня 2015 року у справі №810/5645/14 та в постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №2а-9375/11/1370 та від 13 березня 2018 року у справі №826/13582/13-а .

Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на те, що ТОВ Ятанар стан 28 - триває процедура припинення, знаходиться на обліку у ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві, кількість працюючих - 1 особа - директор ОСОБА_1, остання податкова звітність з ПДВ подана до контролюючого органу за березень 2017 року, колегія суддів зазначає наступне.

Така податкова інформація не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарських операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність постачання товарів чи надання послуг і не може вважатися беззастережним та безперечним доказом на підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірних господарських операцій.

Дефектність та навіть фіктивність контрагента платника податків не свідчить про те, що платник податків, який укладав договори з таким контрагентом, знав про протиправний характер діяльності свого контрагента. Отже, аргументи податкової стосовно фіктивності контрагента не є вичерпним доказом нереальності операцій.

Також колегія суддів зазначає, що позивач є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Крім того, чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування, чи формувати валові витрати.

Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Такий підхід узгоджується також з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України"). Також, слід врахувати позицію Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Згідно частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

У ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб'єктом владних повноважень до суду також не подано.

Окрім того, в силу приписів статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

Однак, як зазначалось вище, обов'язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податків. При цьому, такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може поширюватись на третіх осіб, у т.ч. на його контрагентів.

Окремо суд зазначає, що в силу приписів ч.4 ст.73 КАС України, Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232; далі за текстом - Порядок №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984) отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону.

Вирішуючи спір по суті, суд також зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Крім того, визначальним критерієм для підтвердження права платника податку на податковий кредит та/або віднесення відповідних сум до валових витрат є реальність вчинюваної господарської операції, тобто встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов'язань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються таким платником у своїй господарській діяльності.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивачем, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, правомірно включено суму податку на додану вартість до податкового кредиту, визначену актом перевірки та відповіддю на заперечення на акт, за спірний період.

Зворотне відповідачем не доведено.

Крім того, позивачем по справі надані документи в підтвердження понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість.

Крім того, колегія суддів зазначає, що порушень з боку позивача з приводу використання та реалізації придбаного товару, судом не встановлено.

Доказів спростування наданих позивачем документів відповідачем не надано.

Встановлені судом фактичні обставини, надані документи, засвідчують правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту та завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ внаслідок чого занижено суми зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у перевіреному періоді не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Колегія суддів зазначає, що висновки відповідача, Головного управління ДФС України у Харківській області ґрунтуються на припущеннях, належних доказів, що свідчать про безтоварність здійснених операцій відповідачем до суду не надано.

З огляду на зазначене, враховуючи, що встановлені відповідачем за наслідком проведеної перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що нараховані податковим органом за дане порушення суми грошового зобов'язання є незаконною, та як наслідок спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Враховуючи вищезазначене суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2018 по справі № 820/2782/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров Судді (підпис) (підпис) З.Г. Подобайло С.С. Резнікова Повний текст постанови складено 10.12.2018.