Рішення

від 05.12.2018 по справі 473/2791/18

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/2791/18

РІШЕННЯ

іменем України

"05" грудня 2018 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Вуїва О.В.,

за участю: секретаря судового засідання Заблоцької М.М., позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСББ Військовий-24 - ОСОБА_2, представника третьої особи без самостійних вимог КП Єдність - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Військовий-24 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство Єдність , про усунення перешкод у користуванні прибудинковою територією,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні прибудинковою територією в якому вказував, що він є власником квартири №24, розташованої в багатоквартирному житловому будинку №22 по вул. Соборості в м. Вознесенську Миколаївської області, за яким закріплена прибудинкова територія, необхідна для обслуговування будинку.

Також зазначав, що відповідачка є власником квартири №5, розташованої в багатоквартирному житловому будинку №24 по вул. Соборності в м. Вознесенську Миколаївської області.

В 2007 році ОСОБА_2 з власної ініціативи, не отримавши згоди мешканців будинку, привезла та вивантажила на закріпленій за житловим будинком по вул. Соборності, 22 в м. Вознесенську Миколаївській області прибудинковій території гранітні брили. В подальшому ОСОБА_2 незаконно влаштувала на земельній ділянці, що призначена для обслуговування житлового будинку №22 по вул. Соборності в м. Вознесенську Миколаївської області конструкцію з гранітних брил у формі літери Г , чим створює позивачу перешкоди в користуванні прибудинковою територією. На вимогу звільнити земельну ділянку від гранітних брил остання не реагує. Неодноразові звернення позивача до компетентних органів з приводу усунення порушення до позитивних результатів не призвели.

В зв'язку з цим ОСОБА_1 просив усунути перешкоди у користуванні прибудинковою територією житлового будинку №22 по вул. Соборності в м. Вознесенську Миколаївської області шляхом зобов'язання відповідачки очистити територію від гранітних брил.

Ухвалою суду від 09 серпня 2018 року відкрито провадження по справі, справу призначено до підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 11 вересня 2018 року до участі в розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору залучено КП Єдність .

Ухвалою суду від 26 вересня 2018 року первісного відповідача - ОСОБА_2 замінено на належного - ОСББ Військовий-24 .

11 жовтня 2018 року представник відповідача ОСББ Військовий-24 - ОСОБА_2 надала суду відзив на позовну заяву в якому вимоги ОСОБА_1 не визнала, вказуючи на те, що в 2007 році вона дійсно привезла та вивантажила гранітне каміння на земельній ділянці між будинками №22 та №24 по вул. Соборності в м. Вознесенську Миколаївської області. Каміння було призначене для облаштування між будинками зеленої зони ( альпійської гірки ). В зв'язку з тим, що ОСОБА_1 почав заперечувати проти облаштування зеленої зони, а тому на початку 2017 року представник відповідача відмовилася від цього та безоплатно передала гранітне каміння у власність ОСББ Військовий-24 , яке створене для управління житловим будинком №24 по вул. Соборності в м. Вознесенську Миколаївської області.

В цьому ж році, з метою попередження створення на прибудинковій території не обладнаного паркувального майданчика для автомобілів, за рішенням членів ОСББ Військовий-24 з гранітного каміння відповідачем було збудовано декоративний паркан.

Лише після побудови паркану ОСББ Військовий-24 дізналося, що частково земельна ділянка, на якій було влаштовано цю конструкцію, належить до прибудинкової території житлового будинку №22 по вул. Соборості в м. Вознесенську Миколаївської області та передана в користування та обслуговування КП Єдність .

Враховуючи те, що прибудинкова територія, на якій влаштовано декоративний паркан, частково знаходиться в користуванні КП Єдність (яке не заперечує проти облаштування вказаної конструкції) в той час, як ОСОБА_1 не є її власником або користувачем, а тому останній не є належним позивачем по справі. За встановлених обставин представник відповідача просила відмовити в задоволенні позову.

07 листопада 2018 року позивач ОСОБА_1 надав суду відповідь на відзив в якому вказував, що жодне з зазначених у відзиві тверджень не відповідає дійсності, не підтверджене належними доказами та суперечить матеріалам справи.

Ухвалою суду від 09 листопада 2018 року підготовче провадження закрито, а справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові. Додатково пояснив, що створена відповідачем конструкція з гранітних брил порушує його право на користування прибудинковою територією, має неестетичний вигляд, сприяє накопиченню сміття, створює незручності пішоходам, не відповідає санітарним та протипожежним нормам і правилам. Тому позивач просив зобов'язати ОСББ Військовий-24 усунути перешкоди в користуванні прибудинковою територією у визначений в позові спосіб.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позов. Водночас просила не брати до уваги додаткові пояснення ОСОБА_1, вказуючи на те, що конструкція з гранітних брил жодним чином не порушує право позивача на користування прибудинковою територією, що передана в користування КП Єдність , не створює жодних перешкод або незручностей мешканцям будинку, іншим особам, повністю відповідає усім необхідним нормам і правилам.

Представник третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, представника третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири №24, розташованої в багатоквартирному житловому будинку №22 по вул. Соборості в м. Вознесенську Миколаївської області. Обслуговування будинку та прибудинкової території здійснює КП Єдність .

В 2007 році ОСОБА_2, яка є власником квартири №5, розташованої в багатоквартирному житловому будинку №24 по вул. Соборності в м. Вознесенську Миколаївської області, привезла та вивантажила на території між двома багатоквартирними будинками гранітні брили для подальшого облаштування зеленої зони ( альпійської гірки ).

Рішенням Вознесенської міської ради Миколаївської області від 23 травня 2014 року №20 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,35 га., кадастровий №4810200000:11:019:0039, для надання в постійне користування КП Єдність з цільовим призначенням - для обслуговування багатоквартирного житлового будинку №22 по вул. Леніна (пізніше - Соборності) в м. Вознесенську Миколаївської області.

У березні 2017 року ОСОБА_2 безкоштовно передала належне їй гранітне каміння у власність ОСББ Військовий-24 , яке здійснює утримання та обслуговування житлового будинку №24 по вул. Соборності в м. Вознесенську Миколаївської області.

Своїм рішенням від 15 березня 2017 року ОСББ Військовий-24 вирішило використати гранітне каміння для облаштування парапету між будинками №22 та №24 по вул. Соборності в м. Вознесенську. На виконання рішення відповідачем було встановлено конструкцію (паркан) з гранітних брил у формі літери Г .

Як вбачається з пояснень позивача ОСОБА_1, представника КП Єдність ОСОБА_3 та матеріалів справи (а.с. 6, 8-10, 33, 85-86) вказана конструкція (паркан) влаштована та повністю знаходиться на прибудинковій території багатоквартирного житлового будинку №22 по вул. Соборності в м. Вознесенську Миколаївської області.

З матеріалів справи (а.с. 7, 11, 13, 15, 17, 81-83) також вбачається, що мешканці житлового будинку №22 по вул. Соборності в м. Вознесенську Миколаївської області, та позивач зокрема, заперечують проти встановлення конструкції з гранітних брил на території, що закріплена за житловим будинком.

Відповідач демонтувати встановлену конструкцію не бажає.

Аналізуючи доводи та заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

При приватизації громадянами одно- або багатоквартирного будинку державного житлового фонду порядок користування закріпленою за ним прибудинковою територією згідно з пунктом 5 статті 10 Закону Про приватизацію державного житлового фонду здійснюється в порядку та на умовах, передбачених частиною третьою статті 42 ЗК, якою встановлено, що порядок використання земельних ділянок, де розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Якщо в жилому будинку приватизовано частину квартир, питання про користування прибудинковою територією вирішується відповідно до положень частини третьої статті 88 ЗК, тобто шляхом отримання в користування її частини, що відповідає частці приватизованих квартир та інших приміщень у вартості будинку і споруд. При цьому розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації (п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ ).

Прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів)) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку ).

Прибудинкова територія відноситься до спільного майна багатоквартирного будинку (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку ).

Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку. Спільне майно багатоквартирного будинку належить співвласникам на праві спільної сумісної власності (ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку ).

Співвласники мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників (п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку ).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України, ч. 1 ст. 153 ЗК України).

В той же час власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч. 2 ст. 152 ЗК України).

Застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об'єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача (п. 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав ).

Таким чином виключно власники квартир, розташованих в багатоквартирному житловому будинку №22 по вул. Соборості в м. Вознесенську Миколаївської області, а також підприємство, яке здійснює управління цим будинком (КП Єдність ), за спільною згодою між собою мають право за використання закріпленої за житловим будинком прибудинкової території, зокрема з дотриманням встановленої законом процедури мають право встановлювати на ній споруди, конструкції, облаштовувати зелені зони тощо. Інші особи такого права позбавлені.

Відповідач не має жодного відношення до житлового будинку №22 по вул. Соборості в м. Вознесенську Миколаївської області, а тому його дії по облаштуванню на закріпленій за ним території без згоди мешканців будинку та управляючої компанії конструкції (парапету) з гранітних брил є такими, що суперечать вимогам закону та порушують права мешканців вказаного будинку на самостійне користування прибудинковою земельною ділянкою.

Позивач, як власник квартири №24, розташованої в багатоквартирному житловому будинку №22 по вул. Соборості в м. Вознесенську Миколаївської області, має право вимагати усунення перешкод в користуванні закріпленою за житловим будинком територією.

Суд не приймає до уваги доводи представника ОСББ Військовий-24 відносно того, що:

-відповідачем отримано інформацію про встановлення конструкції з гранітного каміння на території, що не відноситься до сфери його обслуговування лише після встановлення такої конструкції, оскільки це не змінює суті порушення, яке є триваючим, тобто існує й на час вирішення спору;

-конструкція встановлена лише частково на земельній ділянці, що належить до прибудинкової території житлового будинку №22 по вул. Соборості в м. Вознесенську Миколаївської області, оскільки такі твердження спростовуються поясненнями позивача ОСОБА_1, представника КП Єдність ОСОБА_3 та матеріалами справи (а.с. 6, 8-10, 33, 85-86);

-ОСОБА_1 не є її власником або користувачем прибудинкової території, а тому останній не є належним позивачем по справі, оскільки такі твердження суперечать положенням ч.ч. 2, 3 ст. 42 ЗК України, ст.ст. 1, 5, 6 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку та роз'ясненням, які надав Верховний Суд в постанові від 12 листопада 2018 року у справі №298/1018/16, відповідно до яких згідно із статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Відповідно до частини 3 статті 42 Земельного кодексу України порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Положеннями ст. 391 ЦК України передбачено, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Тобто співвласник квартири в багатоквартирному будинку, має право на користування прибудинковою територією (спірною земельною ділянкою) в силу приписів зазначених норм, не залежно від наявності правовстановлюючих документів на землю. Унаслідок цього, позивач як землекористувач вправі пред'явити негаторний позов у разі порушення його прав користування як земельною ділянкою так і власністю, що розташована на ній.

-КП Єдність , як підприємство, що обслуговує будинок та закріплену за ним ділянку, не заперечує проти облаштування гранітного паркану на обслуговуваній території, оскільки такі твердження спростовуються поясненням представника КП Єдність ОСОБА_3;

-встановлення конструкції з гранітних брил не порушує жодних прав позивача на земельну ділянку, оскільки сам факт користування відповідачем чужим майном для задоволення власних потреб за відсутності згоди власника чи передбачених законом або договором підстав для цього свідчить про наявність такого порушення, а власник частково позбавляється передбачених законом прав щодо свого майна, зокрема приймати рішення та вчиняти дії щодо свого майна за власною волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).

За встановлених обставин суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 є законними, обґрунтованими, а обраний позивачем спосіб відновлення порушеного права є адекватним, найменш обтяжливим для відповідача та таким, що повністю відновить порушене право, а тому такі вимоги підлягають задоволенню.

В силу ст. 141 ЦПК України в разі задоволення позову суд стягує з відповідача на користь позивача всі понесені останнім судові витрати.

Проте в судовому засіданні ОСОБА_1 відмовився від компенсації понесених ним судових витрат, а тому суд не вбачає підстав для втручання в ці правовідносини сторін.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Військовий-24 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство Єдність , про усунення перешкод у користуванні прибудинковою територією - задовольнити повністю.

Зобов'язати Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Військовий-24 (Миколаївська обл., м. Вознесенськ, вул. Соборності, 24, код ЄДРПОУ 40543824) очистити прибудинкову територію багатоквартирного житлового будинку №22 по вул. Соборності в м. Вознесенську Миколаївської області від гранітних брил, встановлених на закріпленій за будинком земельній ділянці, що межує з землями загального користування, зі сторони житлового будинку №24 по вул. Соборності в м. Вознесенську Миколаївської області.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду через Вознесенський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 10 грудня 2018 року.

Суддя: О.В. Вуїв