Постанова

від 04.12.2018 по справі 520/1081/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/5483/18

Номер справи місцевого суду: 520/1081/18

Головуючий у першій інстанції Коваленко О. Б.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.,

за участю секретаря - Чепрас А.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2

відповідач -ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2018 року у складі судді Коваленко О.Б.,

в с т а н о в и в:

30.01.2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про припинення права спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1; визнання права власності за ОСОБА_2 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 під літ. А , загальною площею 58.8 кв.м., житловою площею 34,8 кв.м., який складається з: житлової кімнати 1-1 площею 13,4 кв.м., житлової кімнати 1-2 площею 9,2 кв.м., коридору 1-3 площею 8,1 кв.м., кухні 1-4 площею 15,9 кв.м., житлової кімнати 1-5 площею 12,2 кв.м., розташований на земельній ділянці площею 0,0295 га.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. При цьому посилається на те, що зведені ОСОБА_4 за життя будівлі не є самовільно збудованими, у зв'язку з чим, були враховані при проведенні державної реєстрації речових прав на житловий будинок ОСОБА_3 21 грудня 2011 року (реєстраційним номером 35643829), що також підтверджується виготовленим на ім'я ОСОБА_3 технічним паспортом на житловий будинок від 13 жовтня 2011 року. Судом не прийнято до уваги, що прийняття в експлуатацію зведених (реконструйованих) будівель відбулося в той час, коли вона знаходилась у шлюбі з ОСОБА_4 У зазначеному житловому будинку вона зареєстрована одна та повністю несе усі витрати по його утриманню. Домовляючись з ОСОБА_3 про укладення мирової угоди, яка була затверджена ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 4 березня 2016 року, сторони погодили, що саме житловий будинок АДРЕСА_1 повинен був перейти їй на праві власності. Факт існуючої між нею та ОСОБА_3 домовленості щодо розподілу спільного майна, ще до укладення мирової угоди з останньою, також підтверджується розпискою ОСОБА_3 від 13 жовтня 2011 року. Судом не враховано, що ОСОБА_3 визнала позов про що подала до суду письмову заяву, та просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30 червня 1998 року спадкоємцем житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1), який складається з одного кам"яного будинку, загальна житлова площа якого становить 13,4 кв.м. та надвірних споруд: "Б" сарай, "В" сарай, Г навіс, "Р" душ, Т вбиральна, №1-4 огородження; І-ІІІ мостіння, що розташовані на земельній дільниці розміром 466 кв.м, що належить померлому ОСОБА_5 на підставі договору про право на забудови, свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння, посвідченого Одеською обласною державною нотаріальною конторою 20 грудня 1947 року за реєстровим №39554 є ОСОБА_4.

З 18 листопада 1995 року ОСОБА_2 знаходилася у шлюбі з ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про одруження НОМЕР_1.

Розпорядженням Київської районної адміністрації м. Одеси від 24 травня 2002 року №806 Про прийняття в експлуатацію будівель по АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_4. затверджений акт від 11.04.2002 року про прийняття в експлуатацію завершених будівництвом (реконструйованих) прибудов літ "А" загальною площею 37,3 кв.м., житлової 21,4 кв.м. на земельній ділянці по АДРЕСА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.11.2012 року, виданого державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори, спадкоємцями житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1, який складається з одного кам&aже;apos;яного житлового будинку під літерою "А", житловою площею 13,4 кв.м., та надвірних споруд: Б сарай, В сарай, П навіс, Р душ, Т вбиральня, І-ІІІ мостіння, 1-4 огорожа, Н навіс, розташованих на земельній ділянці площею 583 кв.м., яка знаходиться у приватній власності, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4 є його дочка ОСОБА_3 на 1/2 частку у спадщині та дружина ОСОБА_2 1/2 частку у спадщині.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 04.03.2016 року про визнання мирової угоди виділено ОСОБА_2 житловий будинок площею 13,4 кв.м. під літ А та визнано за нею право приватної власності на нього. Виділено ОСОБА_3 господарські споруди під літерами Б сарай, В сарай, П навіс, Р душ, Т вбиральня, Н навіс, за адресою: АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_3 право власності на господарські споруди під літерами Б сарай, В сарай, П навіс, Р душ, Т вбиральня, Н навіс. Розподілено спільну земельну ділянку наступним чином: виділено в натурі ОСОБА_2 1/2 частку земельної ділянки АДРЕСА_1, загальна площа якої складає 0,0589 га, кадастровий номер НОМЕР_2, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0295 га, в межах, відображених у плані поділу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, в точках: А-Б-В-Г-Д-Е-Є-Ж-З-И-І-Ї-К-Л-М-А. Виділено в натурі ОСОБА_3 1/2 частку земельної ділянки АДРЕСА_1, загальною площею 0,0589 га, кадастровий номер НОМЕР_2, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0294 га, в межах, відображених у плані поділу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, в точках: А-М-Л-К-Й-Н-О-П-Р-С-Т-У-Ф-Х-А. Право спільної часткової власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 в м. Одесі та на земельну ділянку за цією ж адресою, кадастровий номер НОМЕР_2- припинено.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно від 09.03.2017 року №34195734 відмовлено у державній реєстрації права власності, форма власності приватна, спільна часткова, розмір частки 1/2 на нежитловий будинок, що розташований за адресою: Одеська область, АДРЕСА_1 за суб'єктом ОСОБА_2 у зв'язку з наявними суперечностями між відомостями, що містяться у Державному реєстрі прав та відомостями, що містяться у наданих документах.

14.07.2017 року рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно №36139337 відмовлено у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна, на житловий будинок, що розташований за адресою: Одеська область, АДРЕСА_1 за суб'єктом ОСОБА_2 з посиланням на рішення суду від 04.03.2016 року №520/15461/15-ц, яким визнано мирову угоду, укладену між сторонами про поділ житлового будинку зі спорудами та земельної ділянки в натурі як об"єктів права спільної часткової власності, відповідно до умов якої: виділено ОСОБА_2 будинок житловою площею 13,4 кв.м. під літ А та визнано за нею право приватної власності на житловий будинок, житловою площею 13,4 кв.м. Заявником також подано технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок загальною площею 58,8 кв.м., житловою - 34,8 кв.м.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить визнати за нею право власності на житловий будинок площею 13,4 кв.м. під літ А разом із іншим нерухомим майном з посиланням на те, що це єдиний будівельний комплекс разом зі спірними будівлями.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 04.03.2016 року вже визнано за позивачем право приватної власності на житловий будинок житловою площею 13,4 кв.м. під літ А , а повторне визнання права власності не передбачено законом. Щодо вимоги про припинення права спільної часткової власності суд зазначив, що спадкодавець ОСОБА_4 не набув права власності на будівлі по АДРЕСА_1, загальною площею 37,3 кв.м., житловою 21,4 кв.м., відносно яких розпорядженням Київської районної адміністрації № 806 від 24 травня 2002 року Про прийняття в експлуатацію будівель по АДРЕСА_1 затверджений акт прийняття в експлуатацію зведених (реконструйованих) будівель від 11 квітня 2002 року, а тому спадкоємцем були успадковані права забудовника, а не власника щодо прийнятих в експлуатацію вказаних будівель.

Такий висновок суду ґрунтується на законі, судом правильно встановлені фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов"язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов"язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

За позивачем на будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 площею 13,4 кв.м. під літ А було визнано в судовому порядку право власності.

Питання набуття права власності на будівлі за вказаною адресою загальною площею 37,3 кв.м., житловою 21,4 кв.м. відносно яких розпорядженням Київської районної адміністрації № 806 від 24 травня 2002 року Про прийняття в експлуатацію будівель по АДРЕСА_1 затверджений акт прийняття в експлуатацію зведених (реконструйованих) будівель від 11 квітня 2002 року рішенням суду не вирішено.

Отже, позивач успадкував права забудовника, а не власника щодо прийнятих в експлуатацію будівель загальною площею 37,3 кв.м., житловою 21,4 кв.м.

Доказів того, що позивач звертався до уповноважених органів з метою реєстрації прибудов літ "А" загальною площею 37,3 кв.м., житлової 21,4 кв.м. на земельній ділянці по АДРЕСА_1 суду не надано.

Мировою угодою вирішено про поділ майна, відтак суд у цій справі повинен враховувати попередні висновки, які унеможливлюють задоволення позову.

Крім того, позивачем не наведено правових підстав, які б надали при виниклих відносинах припинити право власності відповідача, незважаючи на визнання нею позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, суд вправі прийняти визнання відповідачем позову, якщо воно не суперечить закону або не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

Враховуючи те, що припинення права власності на підставах, заявлених відповідачем, не грунтується на законі, то доводи апеляційної скарги про те, що відповідач визнала позов і це безпідставно не враховано судом, до уваги не приймаються.

Враховуючи такі обставини, суд дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що будівлі, за якими позивач просить визнати право власності не є самовільними та позивач несе витрати по його утриманню не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки істотних обставин, які б впливали на зміст висновків суду, виходячи з такого, в скарзі не наведено.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2018 року без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10.12.2018.

Головуючий: Є.С. Сєвєрова

Судді: Л.М. Вадовська

Г.Я. Колесніков