Ухвала

від 07.12.2018 по справі 625/297/16-к

ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 625/297/16-к

Провадження № 1-кп/635/364/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2018 року селище Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області в склад колегії суддів:

головуючий суддя ОСОБА_1

судді ОСОБА_2

ОСОБА_3

секретар судового засідання ОСОБА_4

прокурор ОСОБА_5

обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_7

захисник адвокат ОСОБА_8

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт в кримінальному провадженні № 12016220240000019 від 06 січня 2016 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадження Харківського районного суду Харківської області надійшов обвинувальний акт в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України

Прокурор в судовому засіданні просив призначити обвинувальний акт до судового розгляду посилаючись на його відповідність нормам закону, підсудність Харківському районному суду Харківської області визначена ухвалою апеляційного суду Харківської області.

Обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та їх захисник адвокат ОСОБА_8 в судовому засіданні заперечували проти призначення обвинувального акту до судового розгляду, просили повернути обвинувальний акт прокурору, який є завідомо неправдивим документом, оскільки слідчим зазначено, що обвинувальний акт складено 23.08.2016 року, тоді як в цей день з 09:00 до 14:00 відбувалось судове засідання з розгляду клопотання слідчого про обмеження строків ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, в цей же день, відповідно до реєстру, надано для ознайомлення 56 томів кримінального провадження і в цей же день складено обвинувальний акт і направлено до суду, тоді як прокурор та слідчий не виконали вимоги закону про надання доступу стороні захисту до матеріалів досудового розслідування, внаслідок чого і реєстр не відповідає вимогам ст. 109 КПК України.

Перевіривши зміст обвинувального акту суд прийшов до висновку про не відповідність обвинувального акту вимогам закону з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження.

Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено, що обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

При цьому слід враховувати, що відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, а згідно ч. 1 ст. 11 КК України злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину.

Зазначені норми закону у сукупності дають суду підстави вважати, що для виконання припису п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України в частині викладення формулювання обвинувачення обвинувальний акт, крім викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, в обов`язковому порядку окремо повинен містити короткий зміст обвинувачення, а саме твердження про те, що особа обвинувачується у вчиненні суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним Кодексом України.

Аналізуючи зміст обвинувального акту суд встановив, що він містить виклад фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими та містить правову кваліфікацію кримінального правопорушення, проте прокурором не внесено в обвинувальний акт формулювання обвинувачення.

При цьому формулювання обвинувачення повинно містити конкретне визначення об`єкту, об`єктивної та суб`єктивної сторони складу злочину, відомості про суб`єкт злочину та інші обов`язкові та другорядні кваліфікуючі ознаки складу злочину, в тому числі в даному випадку обов`язково повинно бути зазначено яким чином відбувалось привласнення і яким чином відбувалась розтрата грошових коштів, при цьому в обвинувальному акті взагалі відсутні будь які відомості про те, яким чином відбулось зарахування грошових коштів на особистий рахунок ОСОБА_7 , які саме і чиї (не вказані особи) персональні дані було змінено, не вказані треті особи (прізвище, ім`я, по-батькові ) і не зазначено, які конкретно дії вчинені стосовно цих третіх осіб, оскільки відсутність таких відомостей не дає суду можливість розглянути справу в рамках пред`явленого обвинувачення та призводить до порушення прав обвинувачених на їх захист. Виправлення такого недоліку у судовому засіданні не є можливим, оскільки для забезпечення права на захист конкретне обвинувачення повинно бути викладене в обвинувальному акті до проведення підготовчого судового засідання і викладення вищевказаного в даному випадку є обов`язковим для забезпечення права на захист та правильного визначення правової кваліфікації вчиненого правопорушення.

В даному випадку без формулювання обвинувачення суд не може призначити обвинувальний акт до судового розгляду, оскільки відсутній предмет судового розгляду відсутнє обвинувачення, а викладення формулювання обвинувачення при судовому розгляді законом не передбачено. Такі висновки суду ґрунтується на положеннях ст. 337 КПК України, яка встановлює, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи.

Крім того, такий обвинувальний акт суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.

Європейський суд з прав людини (у справі «Абрамян проти Росії») більш ґрунтовно тлумачить зазначену норму, вказуючи на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу, та як деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи. Оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 р. у справі «Камінські проти Австрії» №9783/82 п. 79).

Також слід врахувати, що положення пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» №25444/94, п. 52; рішення від 25.07.2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20.04.2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», № 42780/98, п. 34).

До того ж право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого пп. «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Підсумовуючи наведене суд вважає, що відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення порушує право на захист ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , не дає можливості визначити межі судового розгляду, тому обвинувальний акт відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України підлягає поверненню прокурору як такий, що не відповідає вимогам КПК України, при цьому суд вважає за необхідне зазначити, що норми діючого кримінально-процесуального закону не передбачають можливості повернення обвинувального акту через недоліки реєстру матеріалів кримінального провадження, тому не приймає до уваги посилання сторони захисту про повернення обвинувального акту з підстав наявності недоліків реєстру матеріалів кримінального провадження.

Керуючись п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд

УХВАЛИЛА:

обвинувальний акт в кримінальному провадженні № 12016220240000019 від 06 січня 2016 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України повернути прокурору Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 7 днів з дня її проголошення до судової палати з кримінальних справ Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області.

Головуючий суддя ОСОБА_1

судді ОСОБА_3

ОСОБА_2 .