Ухвала

від 01.10.2020 по справі 625/297/16-к

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 625/297/16-к Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/818/17/20 Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2020 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі - ОСОБА_5 ,

за участю прокурора - ОСОБА_6 ,

обвинувачених - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

захисника - ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Харкова кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 07 грудня 2018 року про повернення прокурору обвинувального акту стосовно ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 07 грудня 2018 року обвинувальний акт в кримінальному провадженні № 12016220240000019 від 06 січня 2016 року за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, повернуто прокурору Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області.

В обґрунтування прийнятого рішення, районний суд зазначив, що відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення порушує право на захист ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та не дає можливості визначити межі судового розгляду, у звязку з чим обвинувальний акт відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України підлягає поверненню прокурору як такий, що не відповідає вимогам КПК України.

Не погодившись із зазначеним рішенням районного суду прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_10 подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 07 грудня 2018 року стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Обґрунтовуючи свою апеляційну вимогу прокурор вказує на те, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 повністю відповідає вимогам КПК України, в тому числі п.5 ч.2 ст. 291 КПК України, зокрема містить формулювання обвинувачення, фактичні обставини, які прокурор вважає встановленими, та правову кваліфікації дій обвинуваченого.

Крім того, що обставини, які зазначені в оскаржуваному судовому рішенні, не є підставою для повернення прокурору обвинувального акту та повинні вирішуватися під час судового розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу в повному обсязі, думку обвинувачених та захисника, які заперечувала проти задоволенняапеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні, перевіривши матеріали кримінального провадження, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.314КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору у тому випадку, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

За приписами ч.4 ст.110 КПК України, обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.291КПК України обвинувальний акт, поряд з іншим, має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження № 12016220240000019 (арк. 2-13 т. 1 судового провадження), в обвинувальному акті міститься лише виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правова кваліфікація злочину, з посиланням на положення закону і частини статей закону України про кримінальну відповідальність.

При цьому,оцінюючи змістнизки відповіднихнорм чинногоКПК України, а також згідно доктрини кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється: короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Разом з цим, у порушення вимог п.5 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт не містить формулювання обвинувачення.

Цих вимог кримінального процесуального закону прокурором не дотримано, оскільки зі змісту обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12016220240000019 стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 фактично не вбачається чіткої його структури, яка передбачена п.5 ч.2 ст.291 КПК України.

Недотримання цих вимог закону може негативно вплинути на право обвинуваченої ефективно підготуватися для захисту від висунутого обвинувачення, що стане порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Більш того, в обвинувальному акті № 12018220490001853 взагалі не зазначено в чому саме ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачуються, а лише є відомості про повідомлення їм підозри у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191 та ч.1 ст.366 КК України (арк. 2, 8 т. 1 судового провадження).

Згідно практики Європейського суду з прав людини (справі «Абрамян проти Росії»), необхідно приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу, та як деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи. Оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 р. у справі «Камінські проти Австрії» №9783/82 п. 79).

Так, визначаючи основні терміни КПК України, у п.13 ч.1 ст.3 законодавець виклав загальне, незалежно від стадій кримінального провадження, поняття обвинувачення, яким є твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

У свою чергу, відповідно до частини другої статті 42КПК України, обвинуваченим є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу, а обвинувальний акт, згідно із пунктом 3 частини другої статті 283КПК України, є однією із форм закінчення досудового розслідування, тобто обвинувальний акт - це підсумковий процесуальний документ, яким визнається достатність доказів, зібраних під час досудового розслідування, засвідчується його завершення й надання доступу до матеріалів стороні захисту. Далі обвинувальний акт затверджується прокурором й одночасно з його переданням до суду вручається учасникам кримінального провадження під розписку (стаття 293КПК України). Для суду цей процесуальний документ є правовою підставою для призначення підготовчого судового засідання, судового розгляду, визначення його меж. Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення і лише в його межах (частина перша статті 337КПК України).

У міжнародних джерелах права, зокрема в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, йдеться про те, що однією із гарантій права на справедливий суд, відповідно до пункту «а» частини третьої статті 6, є негайна і детальна поінформованість зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Практика Європейського суду з прав людини орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Європейський суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи («Девеер проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року).

Конкретності саме змісту обвинувачення стосується й рішення Європейського суду у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року, що відображає послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами.

Згідно норм чинного кримінального процесуального закону, до процедури висунення обвинувачення в порядку, передбаченому КПК України, на стадії досудового розслідування особа перебуває у статусі підозрюваного.

Підозра є обґрунтованим припущенням про вчинення особою кримінального правопорушення, повідомлення про яке складається на певному етапі досудового розслідування, коли є підстави для формулювання підозри (частина перша статті 276КПК України). Повідомлення про підозру персоніфікує кримінальне провадження, є юридичним фактом, що породжує виникнення кримінальних процесуальних правовідносин, та етапом, з якого починає реалізовуватися кримінальна відповідальність.

Наведені теоретичні положення є підґрунтям для висновку про нетотожність понять «підозра» і «обвинувачення», які, попри наявність спільних рис (одні і ті ж обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні), є різними етапами досудового розслідування з притаманним лише їм специфічним комплексом гарантій прав та обов`язків і порядку здійснення процесуальних дій.

З огляду на викладене, на думку колегії суддів, недопустимим є використання нетотожних понять «підозра» і «обвинувачення», як синонімів у різних процесуальних документах, оскільки вони не можуть вважатися рівнозначними, незважаючи на подібність стилістичного викладу фактичних даних у повідомленні про підозру та обвинувальному акті.

За таких обставин, колегія суддів не може погодитись з апеляційними доводами прокурора, оскільки відсутні правові та фактичні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Поряд з цим, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягли за собою скасування оскаржуваної ухвали, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 07 грудня 2018 року про повернення прокурору обвинувального акту стосовно ОСОБА_8 та ОСОБА_7 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді