Постанова

від 28.11.2018 по справі 279/1749/17

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 279/1749/17

Головуючий у 1-й інстанції: Горовенко А.В.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

28 листопада 2018 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

за участю:

секретаря судового засідання: Матохнюка Д.Б.,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 липня 2018 року (повний текст якого складено в м. Житомирі 06 серпня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, комісії з ліквідації управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області, Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у травні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (ГУ ПФУ в Житомирській області), комісії з ліквідації управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області, Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції в якому просив:

-визнати протиправною відмову комісії з ліквідації управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області від 15.03.2017 №5/3-11-17/К-14 у формуванні матеріалів щодо призначення пенсії за вислугою років;

- зобов'язати комісію з ліквідації управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області направити до ГУ ПФУ в Житомирській області матеріали щодо призначення пенсії за вислугою років передбачені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1;

- визнати протиправною відмову ГУ ПФУ в Житомирській області від 10.03.2017 №408/К-11 в призначенні пенсії за вислугою років;

- зобов'язати ГУ ПФУ в Житомирській області призначити пенсію за вислугою років з 23.02.2016 та проводити її виплату у розмірі, виходячи з вислуги років - 23 роки 08 місяців 08 днів.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27 липня 2018 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ГУ ПФУ в Житомирській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Позивач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_3 проходив службу в органах Державної пенітенціарної служби України.

Згідно витягу з наказу начальника Державної установи "Коростенська виправна колонія №71" управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області від 19 травня 2014 року №25о/с, ОСОБА_3, молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки, відповідно до Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, з 23 травня 2014 року звільнено у запас Збройних Сил України за п.63 "ж" (за власним бажанням).

На день звільнення позивач мав спеціальне звання - старший прапорщик внутрішньої служби та вислугу років, яка становила: у календарному обчисленні - 16 років 3 місяці 24 дні; у пільговому обчисленні - 23 роки 8 місяців 8 днів.

Так, 24 лютого 2017 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за вислугою років з 24.05.2014 на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших" від 09.04.1992 року №2262-XII, додавши до заяви необхідні документи.

Листом №408/К-ІІ від 10.03.2017 року ГУ ПФУ у Житомирській області повідомило позивачу про те, що відповідно до пункту "а" статті Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших" від 09.04.1992 року №2262-XII пенсія за вислугою років призначається, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема у період з 01 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року, і на день звільнення мали вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше. Отже, право на пенсію визначає виключно календарна вислуга років Законом не передбачено призначення пенсії за вислугою років при наявності 16 років календарної вислуги.

Також, повідомлено, що згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1 заяви про призначення пенсії за вислугою років особам, які мають право на Пенсійне забезпечення згідно із Законом подаються цими особами до головних управлінь пенсійного фонду України через уповноважені структурні підрозділи, міністерства чи відомства, з якого особа була звільнена зі служби.

Таким чином, позивач звернувся до управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області із відповідною заявою.

Листом №5/3-11-17/К-14 від 15 березня 2017 року управлінням Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області заяву позивача про призначення пенсії направлено для розгляду безпосередньо до Державної установи "Коростенська виправна колонія №71" та встановлено строк для розгляду звернення до 27 березня 2017 року.

04 квітня 2017 року Державна установа "Коростенська виправна колонія №71" листом №1257/К повідомила позивачу про те, що відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, підготовку та подання необхідних для призначення пенсії документів покладено на територіальні органи управління, а тому для вирішення даного питання необхідно звернутися до ліквідаційної комісії управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області.

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача наявна вислуга років (у пільговому обчисленні), що дає йому право на призначення пенсії за вислугу років у відповідності до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб .

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Положеннями п. 6 ст. 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закон України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (Закон №2262).

Пунктом "б" ст. 1-2 Закону №2262 визначено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Відповідно до п. "а" ст. 12 Закону №2262 пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Так, ч. 2 ст. 17 Закону №2262 встановлено, що до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

При цьому, посилання позивача та суду першої інстанції на те, що в даному випадку, для призначення пенсії за вислугу років підлягає застосуванню саме постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 р. №393, якою позивачу для призначення пенсії вислугу років має зараховуватися пільговий стаж є безпідставними, оскільки згідно ч.4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відтак, приписи п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393 суперечать приписам п."а" ст.12 Закону №2262-XII застосуванню підлягає саме Закон України, оскільки у відповідності до ч.4 ст.9 КАС України має вищу юридичну силу.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень тау спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Важливою умовою для призначення пенсії за вислугу років є певний стаж роботи за спеціальністю. Однак умови призначення пенсії за вислугу років неоднакові. В одних випадках вони призначаються незалежно від віку, в інших - встановлюється вік і стаж.

При цьому, тривалість стажу роботи розраховується з урахуванням загальної тривалості роботи в календарному вирахуванні або загальній тривалості роботи в пільговому вирахуванні.

Для призначення пенсії за віком позивачу Закон №2262 визначає, як обов'язкову вимогу наявність саме календарної вислуги, а не її загальну тривалість у пільговому обрахуванні.

Законодавець розмежовує такі поняття як "вислуга років" та "календарна вислуга років".

Так, до вислуги років є можливим зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні і цей стаж теж враховується при призначенні пенсії (як правило впливає на розмір пенсії).

В то й же час для отримання права на призначення пенсії обов'язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено.

Календарна вислуга років не залежить від пільгового обчислення стажу і враховується окрім випадків отримання права на призначення пенсії для отримання права на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні.

Єдиний виняток щодо можливості зарахування до календарної вислуги років певного періоду встановлений у абзаці 13 пункту "а" статті 12 Закону № 2622, яким передбачено, що до календарної вислуги років зараховується також період навчання, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, календарна вислуга років позивача складає 16 років 3 місяці 24 дні, а тому позивач до календарної вислуги у пільговому обчисленні просить зарахувати стаж його роботи на посадах начальницького та рядового складу, що законом не передбачено.

Таким чином, саме календарна вислуга років є визначальною для набуття права на призначення такої пенсії, однак позивач такої вислуги у мінімально-визначеному законодавством розмірі не має, а тому права на призначення пенсії за вислугу років не здобув.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності у позивача права на призначення пенсії за вислугою років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки позивач не має встановленої пунктом а частини першої статті 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб календарної вислуги років.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року справа №725/1959/17 та від 22 листопада 2018 року справа №161/4876/17.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 липня 2018 року, - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, комісії з ліквідації управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області, Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 06 грудня 2018 року.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Курко О. П. Совгира Д. І.