Ухвала

від 20.02.2019 по справі 279/1749/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 лютого 2019 року

Київ

справа №279/1749/17

провадження №К/9901/184/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Н.В. Коваленко,

суддів: Я.О. Берназюка, Л.Л. Мороз,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Комісії з ліквідації управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Касаційна скарга 02 січня 2019 року надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав чинності 15 грудня 2017 року на підставі Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів .

Згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті касаційна скарга направлена до суду 27 грудня 2018 року.

Ухвалою від 15 січня 2019 року Верховний Суд залишив без руху касаційну скаргу ОСОБА_2 у зв'язку з невідповідністю її вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не додано документа про сплату судового збору. Надав строк десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення її недоліку шляхом надання документа про сплату судового збору.

На виконання вимоги ухвали від ОСОБА_2 надійшли квитанції про сплату судового збору.

З касаційної скарги вбачається, що ОСОБА_2 оскаржує постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року за наслідками перегляду рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 липня 2018 року. Предметом розгляду у цій справі є оскарження дій суб'єкта владних повноважень щодо призначення пенсії за вислугою років.

Частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, пунктом 7 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.

Згідно із пунктом 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Тлумачення частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що малозначна справа є такою у силу своїх властивостей, незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України розміщена в розділі 1 Загальних положень Кодексу адміністративного судочинства України, то вона поширюється і на стадію касаційного провадження.

З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, а також значення справи для сторін і суспільства, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

За правилами пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи, що оскаржуване судове рішення прийнято у справі незначної складності, передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини відсутні, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може будь також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), враховуючи особливий характер функції Верховного Суду як суду касаційної інстанції, Суд може визнати, що процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (рішення у справі Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Керуючись статтями 328, пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Комісії з ліквідації управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.

2. Надіслати ОСОБА_2 копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя Л.Л. Мороз