Постанова

від 03.12.2018 по справі 41/154

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2018 р. Справа№ 41/154

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Дідиченко М.А.

при секретарі судового засідання Мовчан А.Б.,

за участю представників:

від позивача - Довгалюк А.В., довіреність №522 від 02.04.2018;

від відповідача - представник не прибув;

від третьої особи - Київської міської ради - Візор Р.Я., довіреність №100-15947 від 05.10.2018;

від третьої особи - Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 у справі №41/154 (суддя Спичак О.М., повний текст складено - 24.09.2018) за позовом приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал до комунального підприємства Житло-експлуатаційна організація-110 Голосіївського району , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Київської міської ради та Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про стягнення 124 719,41 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Відкрите акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до комунального підприємства Жео-110 Голосіївської районної в м. Києві ради про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 124 719,41 грн., з яких: 113 112,13 грн. основного боргу, 6 307,93 грн. інфляційних втрат, 588,81 грн. 3% річних, 4 710,54 грн. пені.

В ході розгляду справи судом першої інстанції було змінено найменування позивача з відкритого акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал на приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал . Також змінилася назва відповідача на комунальне підприємство Житло-експлуатаційна організація-110 Голосіївського району .

Крім того, Господарським судом міста Києва було залучено до участі у справі №41/154 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Київську міську раду та Голосіївську районну в м. Києві державну адміністрацію.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неналежним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором, в частині оплати за надані послуги з водопостачання та водовідведення в період з жовтня 2008 року по січень 2009 року, внаслідок чого утворилася заборгованість перед позивачем.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 у справі №41/154 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Так, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 36 655,20 грн. вартості питної води, яка використовується для підігріву за кодом №1-51380, судом першої інстанції було відмовлено, з огляду на те, що позивачем жодними належними і допустимими доказами не доведено факту споживання відповідачем питної води для підігріву за вказаним кодом, а також у зв'язку з відсутністю доказів, які б підтверджували наявність на балансі відповідача теплових пунктів (бойлерів), на які постачалась питна вода для підігріву.

У стягненні решти заборгованості за період з жовтня 2008 року по січень 2009 року по коду №1-380 було відмовлено з огляду на відсутність у відповідача заборгованості перед позивачем за даним кодом.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал задовольнити повністю та стягнути з відповідача 113 112,13 грн. основного боргу, 6 307,93 грн. інфляційних втрат, 588,81 грн. 3% річних та 4 710,54 грн. пені.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, позивач посилається на неправомірність незастосування судом першої інстанції тарифів, на підставі яких позивачем здійснено нарахування за надані послуги з водопостачання та водовідведення, що призвело, на думку апелянта, до помилкових висновків суду про відсутність у відповідача заборгованості за спірний період.

Також, скаржник зазначає про те, що проведення розрахунків за питну воду, яка йде на підігрів має здійснюватися безпосереднім споживачем такої води.

Представник апелянта - позивача у справі в судовому засіданні 03.12.2018 підтримав вимоги за апеляційною скаргою, просив рішення суду скасувати, позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник третьої особи - Київської міської ради заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 залишити без змін.

Відповідач та третя особа - Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація правом на участь їх представників у даному судовому засіданні не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Будь-яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутніми в судовому засіданні від відповідача та третьої особи - Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації до суду не надійшло.

З огляду на наявність в матеріалах справи доказів належного повідомлення відповідача та вказаної третьої особи, враховуючи, що неявка їх представників в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, остання розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з прийняттям постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між відкритим акціонерним товариством Акціонерна компанія Київводоканал (в подальшому змінено найменування на приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал ) (постачальник) та комунальним підприємством ЖЕО-110 Голосіївської районної в місті Києві ради (в подальшому змінено найменування на комунальне підприємство Житло-експлуатаційна організація-110 Голосіївського району ) (абонент) 13.06.2006 укладено Договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №06721/2-01 (далі - Договір) за умовами якого, постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 за №165/374, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №37 від 19.02.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 за №403/6691, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим Договором.

Відповідно до п. 2.1.1 Договору, облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом.

Згідно п.п. 2.2.1, 2.2.2 Договору, постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата за надані послуги, може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата за наданні послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

В разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води (п. 2.2.3 Договору).

Пунктом 2.2.4 Договору встановлено, що відповідач у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, зобов'язується у десятиденний термін з дня направлення позивачем платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтованими документами для проведення звірки та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Приписами пункту 7.1 Договору визначено, що цей договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення. Відносини сторін до укладення нового договору регулюються даним договором.

З метою обліку послуг, які надаються відповідачу, позивачем було відкрито наступні коди: код №1-380 - облік послуг з холодного водопостачання та водовідведення та код №1-51380 - облік послуг з постачання води, яка йде на підігрів та стоків води, що йде на підігрів.

За твердженнями позивача, відповідач належним чином не виконав зобов'язання з оплати за надані послуги водопостачання та водовідведення у спірний період (з жовтня 2008 року по січень 2009 року), внаслідок чого утворився борг у сумі 113 112,13 грн. (76 456,94 грн. - борг за кодом №1-380 та 36 655,20 грн. - борг за кодом №1-51380).

З позовом про стягнення вказаних коштів позивач і звернувся до суду.

Як вже було вище зазначено, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду з огляду на наступне.

З приводу заявленої вимоги про стягнення заборгованості за період з жовтня 2008 року по січень 2009 року за кодом №1-51380, слід зазначити наступне.

Позивачем здійснювалось виставлення рахунків відповідачу за період з жовтня 2008 року по січень 2009 року з урахуванням тарифів на послуги водопостачання та водовідведення, що затверджені розпорядженнями №1127 від 28.08.2007, №1661 від 27.11.2008 та №1780 від 25.12.2008 Київської міської державної адміністрації.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно приписів ст.ст. 14, 16 Закону України Про столицю України - місто-герой Київ однією з особливостей здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування в м. Києві є зосередження у Київської міської державної адміністрації функцій у сферах виконавчої влади і місцевого самоврядування.

Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади (рішення Конституційного Суду України №21-рп/2003 від 25.12.2003).

Водночас, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.6 Закону України Про місцеві державні адміністрації голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, які є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Відповідно до ст. 1 Указу №493/92 від 03.10.1992 Президента України Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади нормативно-правові акти, які видаються органами виконавчої влади, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Такі нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Згідно пункту 1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою №731 від 28.12.1992 Кабінету Міністрів України, державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Нормативно-правові акти, які не пройшли державну реєстрацію, вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані (абз. 2 п. 15 вказаного Положення).

Аналіз наведених норм права в контексті конкретних обставин справи дає підстави дійти наступного висновку.

Якщо голова Київської міської державної адміністрації, посада якого поєднує в одній особі повноваження керівника органу державної влади і керівника виконавчого органу міської ради, видає нормативно-правовий акт з питань, які організаційно віднесені до відання органів місцевого самоврядування, як-от щодо питань встановлення та/чи затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, і виражає його у формі розпорядження як одного з виду актів органу державної влади, то такі розпорядження підлягають обов'язковій державній реєстрації.

Розпорядження №1127 від 28.08.2007, №1661 від 27.11.2008 та №1780 від 25.12.2008 Київської міської державної адміністрації не були подані на державну реєстрацію до відповідних органів юстиції та не зареєстровані ними, а отже не набрали чинності у встановленому законом порядку.

За таких обставин, суд не застосовує тарифи, які затверджені розпорядженнями №1127 від 28.08.2007, №1661 від 27.11.2008 та №1780 від 25.12.2008 Київської міської державної адміністрації, оскільки дані акти не зареєстровані в установленому порядку, не набрали чинності та не відповідають законодавству України.

З огляду на викладене, доводи апелянта про правомірність застосування ним тарифів, затверджених вказаними розпорядженнями, відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

Чинними в зазначений період були тарифи, затверджені розпорядженням №1680 від 28.08.2002 Київської міської державної адміністрації Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення (зареєстровано в Київському міському управління юстиції 30.08.2002 за №66/449). Вказаним актом передбачено тариф для житлово-експлуатаційних організацій в розмірі 0,43 грн. (без ПДВ) за 1 м3 наданих послуг з водопостачання та 0,25 грн. (без ПДВ) за 1 м3 наданих послуг з водовідведення, що мали застосовуватися у розрахунках сторін.

Зважаючи на те, що позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості, в тому числі, за кодом №1-1380 за період з жовтня 2018 року по січень 2018 року під час дії розпорядження №1680 від 28.08.2002 Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення , то розрахунок вартості наданих послуг повинен був здійснюватися згідно тарифів, встановлених даним розпорядженням.

Судом встановлено, що відповідно до здійсненого перерахунку послуг з водопостачання та водовідведення холодної води на підставі тарифів, що затверджені розпорядженням №1680 від 28.08.2002 Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення , з урахуванням здійснених оплат, у відповідача на момент подачі позовної заяви, була відсутня заборгованість за період з жовтня 2008 року по січень 2009 року за надані послуги водопостачання та водовідведення холодної води і води, що йде на підігрів (код №1-1380).

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що на момент звернення до суду з даним позовом у відповідача була відсутня заборгованість з оплати послуг за кодом №1-1380.

Також, колегія суддів погоджується з відмовою у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 36 655,20 грн. вартості води, яка використовується для підігріву за кодом 1-51380, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з вимогами п. п. 2.1, 2.2 та 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27 червня 2008 року, що були чинні у спірний період по даній справі, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України Про питну воду і питне водопостачання та Про житлово-комунальні послуги . Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України Про житлово-комунальні послуги . Суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Таким чином, з урахуванням наведеного, розрахунок за спожиту воду, що іде на підігрів має здійснюватися балансоутримувачем теплових пунктів (бойлерів).

З огляду на викладене вище, заперечення апелянта в цій частині не приймаються судом.

Відповідно до ст. 16 Закону України Про житлово-комунальні послуги , порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Договір №06721/2-01 від 13.06.2006 не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачеві холодної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості, при цьому й інші договори, які б регулювали відносини між сторонами щодо поставки холодної питної води, яка використовується для приготування гарячої, суду надані не були.

Таким чином, позивачем не доведено, що ним були встановлені з відповідачем відповідні відносини щодо постачання води, яка використовується для виготовлення гарячої води.

Статтею 1 Закону України Про теплопостачання визначено, що теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до п.п. 2, 6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, централізоване постачання гарячої води - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання. Послуги повинні відповідати з централізованого постачання гарячої води - вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору.

З наведених норм вбачається, що чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Постачання холодної води для приготування гарячої є окремою послугою, що повинна, в якості сировини, надаватись підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду.

Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води.

Отже, позивачем безпідставно включено до розрахунку основного боргу суму заборгованості за надані послуги з постачання холодної води для її підігріву.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не доведено перебування на балансі у відповідача теплових пунктів (бойлерів).

Крім того, як вже раніше зазначалось, відповідно до пункту 2.1.1. Договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника.

Але всупереч наведеному, матеріали справи №41/154 не містять доказів в підтвердження реєстрації приватним акціонерним товариством Акціонерна компанія Київодоканал водолічильників комунального підприємства Житло-експлуатаційна організація-110 Голосіївського району .

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача вартості води, яка була ним поставлена для підігріву, задоволенню не підлягають, оскільки умови договору укладеного між сторонами передбачають постачання позивачем відповідачу питної води, і не містять зобов'язань відповідача оплачувати вартість води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів, які не знаходяться на його обліку, у вигляді гарячої води.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення суми основного боргу, судом першої інстанції було обґрунтовано відмовлено і в задоволенні вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги судом відмовляється, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 у справі №41/154 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 07.12.2018 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Дідиченко