Постанова

від 10.12.2018 по справі 922/2751/16

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2018 р. Справа № 922/2751/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Россолов В.В. , суддя Склярук О.І.

при секретарі судового засідання Пляс Л.Ф.,

за участю прокурора - Ногіна О.М. (посвідчення №047938 від 13.09.2017);

представників сторін:

третьої особи - не з'явився;

першого відповідача - ОСОБА_1 (довіреність №08-11/3963/2-17 від 28.12.2017);

другого відповідача - ОСОБА_2 (свідоцтво №1061 від 17.02.2003, довіреність б/н від 03.05.2018);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги заступника прокурора Харківської області (вх.№4Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 16.07.2018р. (суддя Прохоров С.А., повний текст складено 25.07.2018р. у справі №922/2751/16, ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області)

за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області, м. Харків

до 1 - Харківської міської ради, м. Харків,

2 - Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Резиденція", м. Харків

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, м. Харків

про скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Керівник Харківської місцевої прокуратури №1 звернувся з позовом до Харківської міської ради та Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Резиденція", в якому просив визнати незаконним та скасувати пункт 5 додатку 2 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання земельних ділянок для будівництва об'єктів" від 23.04.2014 №1551/14.

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказував на те, що Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Резиденція" за організаційно-правовою формою не відноситься до житлово-будівельного кооперативу, оскільки його створено без додержання вимог статті 137 Житлового кодексу Української РСР та розділу І Примірного статуту ЖБК, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 №86. Прокурор наголошував на тому, що оспорюваним рішенням міськради було незаконно надано Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Резиденція" право власності на земельну ділянку загальною площею 3,0 га з посиланням на положення статті 41 Земельного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.10.2016, ухваленим суддею Погорєловою О.В., у позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення місцевий господарський суд виходив з того, що створення і діяльність житлово-будівельних кооперативів врегульовані Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців", а також спеціальним Законом України "Про кооперацію", тоді як правові норми, на які посилався керівник Харківської місцевої прокуратури №1, а саме статті 133, 135, 137 Житлового кодексу Української РСР та приписи Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу можуть бути застосовані до спірних правовідносин лише в частині, яка узгоджується з нормами діючого законодавства України. При цьому суд керувався приписами статей 2, 5 - 8 Закону України "Про кооперацію", статей 18, 20, 21, 25, 27 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Харківський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: ОСОБА_3 - головуючий, ОСОБА_4, ОСОБА_5, постановою від 16.01.2017 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Постановою Вищого господарського суду від 20.04.2017 касаційну скаргу задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 у справі №922/2751/16 Господарського суду Харківської області та рішення Господарського суду Харківської області від 25.10.2016 скасовані, матеріали справи скеровані для нового розгляду до Господарського суду Харківської області.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Вищий господарський суд зазначив, що при вирішенні відповідною радою питання про надання житлово-будівельним (житловим) кооперативам безоплатно земельної ділянки має враховуватися мета створення такого кооперативу, порядок його організації відповідно до Житлового кодексу Української РСР та Примірного статуту, оскільки саме ці нормативні акти визначають порядок створення, організації, реєстрації та функціонування останнього, тобто є спеціальними на відміну від норм Закону України "Про кооперацію", які окрім визначення прав членів кооперативу, зокрема, житлово-будівельного, на його майно, не визначають особливостей створення та функціонування такої особи (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 17.06.2014 у справі №21-195а14). При цьому про безпідставність мотивів судів, наведених задля неврахування зазначеного вище висновку Верховного суду України, а саме посилання на застарілість наведених приписів чинного законодавства, а відтак і неможливість їх застосування, адже зазначене не змінює правового статусу житлово-будівельного кооперативу як суб'єкта земельних правовідносин, що має право в спеціальному порядку, визначеному приписами статті 41 Земельного кодексу України, отримати земельну ділянку, а відтак правомірність набуття останнім зазначеного права має встановлюватись з обов'язковим врахуванням відповідності його створення та реєстрації приписам Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту. Зазначеного вище попередні судові інстанції не врахували, у зв'язку з чим обставини відповідності процедури надання радою кооперативу у власність земельної ділянки вимогам законодавчих приписів, зазначених прокурором в обґрунтування позову, залишились не встановленими.

При новому розгляді, рішенням господарського суду Харківської області від 16.07.2018 у справі №922/2751/16 (суддя С.А. Прохоров) у позові відмовлено повністю. Витрати по сплаті судового збору залишено за прокуратурою.

Прокуратура Харківської області з рішенням суду першої інстанції не погодилася, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм чинного законодавства, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 16.07.2018 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі прокурор зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано послався на висновки окружного адміністративного суду м. Києва, викладених за результатами розгляду справи №826/15758/16.

Зазначає, що ОК "ЖБК "Резиденція" створено всупереч вимогам ст.ст. 133, 135, 137 ЖК УРСР та Примірного статуту, які по відношенню до Закону України "Про кооперацію" є спеціальними нормативно правовими актами та підлягають застосуванню до правовідносин сторін у даній справі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.08.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора та призначено розгляд справи на 25.09.2018.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 31.08.2018 судове засідання по розгляду апеляційної скарги прокуратури Харківської області призначено на 09.10.2018 о 10:00 год.

ОК "ЖБК "Резиденція" подав відзив (вх.№7036 від 10.09.2018) та додаткові пояснення (вх.№7682 від 05.10.2018) на апеляційну скаргу, в яких вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Приписами частини 5 та 7 статті 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Згідно витягу з Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2018 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В. (суддя-доповідач), суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.10.2018 року справу №922/2751/18 прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 05.11.2018 року.

Другий відповідач надав додаткові пояснення щодо окремого питання (вх.№7683).

Ухвалою суду від 05.11.2018 розгляд справи було відкладено на 10.12.2018.

В судове засідання 10.12.2018 з'явився прокурор, який підтримує апеляційну скаргу, просить її задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

В судове засідання також з'явились представники відповідачів, які заперечують проти задоволення апеляційної скарги та просять залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, копії ухвал суду, направлені на адресу Державної інспекції сільського господарства в Харківській області повернулися на адресу суду з відміткою поштового відділення закінченням терміну зберігання .

Пунктом 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За таких обставин, судова колегія вважає третю особу повідомленою належним чином про дату і місце судового засідання.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю третьої особи.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні прокурора та представників відповідачів, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, на підставі рішення 33-ї сесії 6-го скликання Харківської міської ради від 23.04.2014 №1551/14 "Про надання земельних ділянок для будівництва об'єктів", зокрема, пункту 5 додатку 2 до цього рішення, Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Резиденція" надано у власність земельну ділянку площею 3,0000 га (кадастровий номер 63101366000:10:001:0200), яка належить територіальній громаді м. Харкова, за рахунок земель житлової та громадської забудови, для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови по Білгородському шосе, 34 у місті Харкові.

Як зазначає прокурор у позові, в ході вивчення правомірності передачі у приватну власність земельних ділянок, розташованих на території м. Харкова прокуратурою встановлено, що п. 5 додатку 2 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про надання земельних ділянок для будівництва об'єктів» від 23.04.2014 № 1551/14 Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Резиденція» (код ЄДРПОУ 36816423) (далі - ОК «ЖБК «Резиденція» ) надано у власність земельну ділянку, площею 3,0 га, (кадастровий номер 6310136600:10:001:0200), яка належить територіальній громаді м. Харкова за рахунок земель житлової та громадської забудови, для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови по Білгородському шосе, 34.

При цьому прокурор вказує на те, що обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив «Резиденція» створено всупереч вимогам Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу; фактично ОК «ЖБК «Резиденція» є не житлово-будівельним, а обслуговуючим кооперативом; під час прийняття рішення 33 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання земельних ділянок для будівництва об'єктів" від 23.04.2014 №1551/14 Харківська міська рада мала з'ясувати правовий статус, мету та підстави створення цього кооперативу відповідно до Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту, отже, вказане рішення вважає незаконним, має бути скасовано в частині надання ОК «ЖБК «Резиденція» земельної ділянки.

Прокурор зазначає, що рішення 33 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання земельних ділянок для будівництва об'єктів" від 23.04.2014 №1551/14 прийнято всупереч вимогам статті 41 Земельного кодексу України, статей 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 року № 186, що стало підставою для звернення до господарського суду з позовом про визнання незаконним та скасування даного рішення в частині п. 5 додатку 2 до нього.

Враховуючи, що прокурор у позовній заяві визначив, у чому полягає порушення інтересів держави, а також обґрунтував необхідність їх захисту, суд апеляційної інстанції вважає, що прокурор в даному випадку правомірно звернувся до суду з позовом як самостійний позивач.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що рішення Харківської міської ради про передачу у власність ОК «ЖБК «Резиденція» земельної ділянки прийнято у встановленому законом порядку, з додержанням усіх вимог чинного законодавства України, при прийнятті оскаржуваного рішення не порушено норм ст. 41 Земельного кодексу України, у зв'язку із чим, у суду відсутні підстави для визнання його незаконним та скасування.

Проте, судова колегія вважає помилковими такі висновки суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень статті 12 Земельного кодексу України до повноважень Харківської міської ради, зокрема, віднесено розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Оспорюване рішення прийнято на підставі статей 41, 92, 116, 123, 124, 141, 186 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни, юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених законом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами або юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст. 41 Земельного кодексу України, житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Вказаними нормами передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за умови, що така особа створена як житлово-будівельний кооператив.

Згідно статей 133, 137 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру. Однією із умов вступу до житлово-будівельного кооперативу є перебування на квартирному обліку в даному населеному пункті.

Житлово-будівельні кооперативи організовуються при виконавчих комітетах місцевих радах народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється законодавством Союзу РСР, Житловим кодексом УРСР, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства України. Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленому порядку.

Виходячи з аналізу 133, 135, 137 Житлового кодексу Української РСР, пунктом 1 розділу 1, абз. 2 п.4 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 №186, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що передаючи земельну ділянку у власність другому відповідачу, Харківська міська рада мала врахувати мету створення такого кооперативу, порядок його організації та діяльності відповідно до вимог ЖК УРСР та Примірного статуту. Суттєве значення цих обставин для винесення рішення про надання земельної ділянки другому відповідачу, як спеціальному суб'єкту, передбаченому ст. 41 ЗК України, зобов'язує Раду з'ясовувати правовий статус, мету та підстави його створення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України, правова позиція якого щодо застосування наведених норм матеріального права викладена у постанові від 17.06.2014 у справі № 21-195а14.

Так, колегія суддів зазначає, що в Статуті кооперативу не було визначено кількості квартир у житловому будинку (будинках), які заплановано до будівництва кооперативом, що може призвести до здійснення кооперативом діяльності, що суперечить меті створення обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу - обслуговування членів кооперативу шляхом забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей, а не будівництво житла для інших осіб.

Також, колегією суддів встановлено, що ОК "ЖБК "Резиденція" не є житлово-будівельним кооперативом в розумінні вимог глави 5 ЖК та ст. 41 Земельного кодексу України. Вказаний кооператив фактично є обслуговуючим, оскільки мета його створення, порядок створення, організації та діяльності не відповідає вимогам до житлово-будівельного кооперативу.

Статтею 41 Земельного кодексу України передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за умови, що така особа створена як житлово-будівельний кооператив, а тому при вирішенні питання щодо безоплатного надання земельної ділянки в порядку, визначеному наведеною нормою, слід враховувати, що метою створення такого кооперативу є саме спільне вирішення економічних, соціально-побутових та інших питань забезпечення членів кооперативу.

Порядок та підстави надання земельної ділянки за статтею 41 Земельного кодексу України не передбачають можливості для надання земельної ділянки у власність з іншою метою, зокрема, для здійснення житлового будівництва поза межами забезпечення житлом членів кооперативу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що Харківською міською радою під час безоплатного надання земельних ділянок ОК "ЖБК "Резиденція" не дотримано положень вказаної норми права, оскільки вона мала можливість, і, в силу покладених на неї публічних функцій, мала обов'язок з'ясувати правовий статус, мету та підстави створення ОК "ЖБК "Резиденція", мала переконатись у додержанні останнім порядку його створення у відповідності до вимог чинного законодавства, та підстави передачі землі житлово-будівельному кооперативу. Однак у даному випадку першим відповідачем цього зроблено не було.

З урахуванням викладеного, керуючись ч. 1 ст. 21 ЦК України, ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги про визнання недійсним пункту 5 додатку 2 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання земельних ділянок для будівництва об'єктів" від 23.04.2014 №1551/14 законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо співвідношення Житлового кодексу України, Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу та Закону України Про кооперацію за юридичною силою, на яке вказує 1-й відповідач та його посилання на необхідність застосування до спірних правовідносин саме Закону України «Про кооперацію» , як спеціального закону, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 94 Господарського кодексу України кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Створення та діяльність житлово-будівельних кооперативів регулюються Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України "Про кооперацію", а також чинними на даний час Житловим кодексом Української РСР та прийнятим на його основі Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу, що затверджений постановою Ради Міністрів Української РСР від 30.04.1985 зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України.

Закон України "Про кооперацію" містить загальні вимоги до створення та діяльності різних видів та типів кооперативів. Разом з тим створення та діяльність житлово-будівельних кооперативів, як одного з видів обслуговуючих кооперативів регулюється нормами глави 5 Житлового кодексу УРСР та прийнятого на виконання статті 137 цього Кодексу Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу.

Отже, при вирішенні питання, яким нормативно-правовим актом слід керуватись при створенні Житлово-будівельного кооперативу, а саме, ст. 7 Законом України "Про кооперацію" або Житловим кодексом Української РСР та Примірним статутом необхідно врахувати, що зазначені нормативно-правові акти співвідносяться як загальний (Закон України "Про кооперацію") та спеціальний (Житловий кодекс УРСР та Примірний статут), а тому слід застосовувати норми спеціальних нормативно-правових актів.

При цьому, Житловий кодекс Української РСР на даний час є чинним, а відтак його норми є обов'язковими до виконання всіма юридичними та фізичними особами, органами влади та посадовими особами.

Посилання відповідачів на наукові висновки фахівців у галузі права судом відхиляються, оскільки такі наукові висновки не є висновками судової експертизи в розумінні ст. 108, ст. 109 ГПК України, не є обов'язковими для суду та суперечать правовій позиції, викладеній у постанові ВСУ від 17.06.2014 у справі № 21-195а14.

Посилання на судові рішення у адміністративних справах №826/15758/16 та №638/20557/15-а не приймаються судом, оскільки не мають преюдиціального значення для даної справи.

Дослідженням наявних матеріалів справи, а також доказів, наданими сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень, враховуючи приписи законодавства, що регулюють мету та порядок створення ЖБК, колегія суддів приходить до висновку, що ОК "ЖБК "Резиденція" створено з порушенням ст. 133, 135, 137 Житлового Кодексу УРСР та Примірного статуту ЖБК, які по відношенню до Законів України "Про кооперацію" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" є спеціальними нормативно-правовими актами та підлягають застосуванню у даній справі, оскільки мета його створення, порядок створення, організації та діяльності не відповідає вимогам до житлово-будівельного кооперативу.

Колегія суддів дійшла висновку, що оскільки матеріалами справи підтверджуються доводи прокурора про те, що порядок організації та діяльності кооперативу не відповідають меті його створення, тому Харківською міською радою при прийнятті оскаржуваного (в частині) рішення, недотримано вимог ст. 41 Земельного кодексу України, Житлового кодексу Української РСР та Примірного статуту, що у відповідності до положень ч. 1 ст. 21 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

Таким чином, висновки місцевого господарського суду стосовно підстав відмови в позові прокурора колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи, не відповідають вимогам спеціального законодавства, суперечать наведеній правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 17.06.2014 у справі № 21-195а14.

Відповідно до ч.10 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність порушеного права та необхідність задоволення позову.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку щодо задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування рішення суду Харківської області від 16.07.2018 у справі №922/2751/16 з прийняття нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до пп. б), в) пункту 4 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Керуючись статтями 129, 269, п. 2 ч.1 ст.275, п. 3, 4 ч.1 статті 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 16.07.2018 у справі №922/2751/16 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов прокурора задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати пункт 5 додатку 2 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання земельних ділянок для будівництва об'єктів" від 23.04.2014 №1551/14.

Стягнути з Харківської міської ради (адреса: м-н Конституції, м.Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243) на користь прокуратури Харківської області (адреса: м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4; код ЄДРПОУ: 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) 3307,20 грн. судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Резиденція" (адреса: вул. Котлова, 216, м. Харків, 61017, код ЄДРПОУ 36816423) на користь прокуратури Харківської області (адреса: м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4; код ЄДРПОУ: 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) 3307,20 грн. судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, через Східний апеляційний господарський суд або безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 11.12.2018.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук