Рішення

від 30.11.2018 по справі 910/4938/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.11.2018Справа № 910/4938/18

Господарський суд міста Києва у складі : судді Васильченко Т.В., за участі секретаря судового засідання Коваленко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи № 910/4938/18

За позовом Державного підприємства "Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство"

до Державної казначейської служби України,

Закарпатської митниці ДФС

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство Українська залізниця

про стягнення 2144960,34 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Якименко М.М. ордер серії КС №292228;

від відповідача - 1: не з'явився;

від відповідача - 2: Пензов С.В. довіреність б/н від 02.02.2018;

від третьої особи: Кононенко А.Ю. довіреність №887 від 30.10.2018.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство (далі - позивач, ДП Новоград-Волинське ДЛМГ ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної казначейської служби України (відповідач-1) та Закарпатської митниці ДФС (відповідач-2) про стягнення 2216286,14 грн. матеріальної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу була завдана матеріальна шкода неправомірними діями Закарпатської митниці ДФС, які виявились у незаконному затриманні на митних постах товару та нездійсненню пропуску рухомого складу вагонів залізниці з товаром позивача у встановлений строк, внаслідок чого з позивача на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в судовому порядку були стягнуті додаткові платежі та збори за перевезення вантажів залізничним транспортом та пов'язані з ними послуги в розмірі 1856395,75 грн., в тому числі судові витрати.

Окрім того, за твердженням позивача, ним понесені збитки у формі неодержаного прибутку (втрачена вигода), на який позивач розраховував у разі належного виконання зобов'язань згідно зовнішньоекономічних контрактів із фірмою JPN GLOBAL та фірмою FK INVEST KOSICE a.s. , але, внаслідок незаконної бездіяльності Закарпатської митниці ДФС, змушений був реалізувати частину товару на внутрішньому ринку України за значно нижчою ціною, що призвело до неодержання прибутку (втрачена вигода) на загальну суму 306890,39 грн.

Також позивач вказав, що поніс реальні збитки у вигляді витрат в сумі 53000,00 грн. на оплату юридичних послуг, пов'язаних із розглядом адміністративної справи № 806/1408/16 та представництвом в Ужгородському міськрайонному суді Закарпатської області, Апеляційному суді Закарпатської області у справах про порушення митних правил.

Як на правову підставу позову, позивач посилається на ст. 56 Конституції України, ст. 1173 Цивільного кодексу України, п. 2 ч. 1 ст. 35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, що затверджений постановою №845 від 03.08.2011 Кабінету Міністрів України, відповідно до яких матеріальна шкода має бути відшкодована за рахунок Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, що завдана внаслідок неправомірної поведінки органу державної влади - Закарпатської митниці ДФС.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 відкрито провадження у справі №910/4938/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

10.05.2018 відповідач-2 подав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з огляду на безпідставне зазначення серед співвідповідачів Державної казначейської служби України, а не Головного управління Державної казначейської служби в Закарпатській області чим штучно змінено підсудність спору про стягнення збитків, заподіяних митницею із місцезнаходженням у м. Ужгород, що повинно бути визнано судом як зловживання процесуальними правами та як наслідок залишено позов без розгляду на підставі ч. 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Також, 10.05.2018 відповідач-2 подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позову, оскільки позивачем, в порушення вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, належними та допустимими доказами не доведено наявність та розмір шкоди, яка виникла внаслідок дій Закарпатської митниці, оскільки матеріали справи не вказують на наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями Закарпатської митниці по не забезпеченню здійснення митного контролю та сплатою перевізнику плати за надані послуги перевезення. Крім того, другий відповідач наголошує на тому, що матеріали справи не вказують на преюдиційність рішень, якими б було встановлено неправомірність дій митниці за конкретно визначений період часу використання вагонів. Разом з цим, відповідач-2 зазначає, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співрозмірним ні зі складністю справи, ні з часом дійсно витраченого на виконання відповідних видів робіт, ні з обсягом наданих адвокатом послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2018 відмовлено в задоволенні клопотання Закарпатської митниці ДФС про залишення позовної заяви без розгляду у справі №910/4938/18 та залучено до участі у справі Публічне акціонерне товариство Українська залізниця в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, у зв'язку з чим відкладено підготовче засідання.

30.07.2018 позивач подав заяву, відповідно до якої уточнив позовні вимоги, та просив стягнути шкоду в розмірі 2144960,34 грн.

В судовому засіданні 30.07.2018, суд, у відповідності до ч. ч. 4, 5 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про прийняття заяви позивача про уточнення позовних вимог, яка за своєю правовою природою є заявою про зменшення розміру позовних вимог, до розгляду та відкладення підготовчого засідання.

10.08.2018 третя особа подала заяву, якій повідомила суд, що ДП Новоград-Волинське ДЛМГ на виконання судових рішень у справах №№ 906/454/17, 906/58/17, 906/418/17, 906/256/17 сплатило заборгованість перед ПАТ Укрзалізниця в повному обсязі.

В судовому засіданні 10.08.2018, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до ч. ч. 4, 5 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті.

21.09.2018 позивач подав заяву-клопотання, у якій заявив про збільшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу до 21000,00 грн. та просить ухвалити додаткове судове рішення про розподіл судових витрат в цій частині шляхом покладення їх на відповідача-2 після ухвалення рішення у даній справі.

01.10.2018 відповідач-2 подав письмові пояснення, в яких заперечив вимоги заяви про збільшення витрат на правову допомогу у зв'язку з їх необґрунтованістю, зазначивши, що заявлений розмір на оплату послуг адвоката є неспіврозмірним ні із складністю справи, ні з часом витраченим на виконання відповідних робіт, ні з обсягом наданих адвокатом послуг.

12.10.2018 позивач подав заяву про відмову від частини позовних вимог, а 09.11.2018 позивач подав заяву-клопотання, у якій просив суд не приймати відмову від частини позовних вимог у справі, відмовивши у поданій заяві від 12.10.2018 про відмову від частини позовних вимог.

14.11.2018 позивач подав нову заяву, в якій просив прийняти відмову від позовних вимог в частині стягнення на користь позивача 391499,34 грн. та стягнути з рахунків Державного бюджету на користь ДП Новоград-Волинське ДЛМГ 1753461,00 грн. в рахунок відшкодування шкоди, яка завдана неправомірною поведінкою Закарпатської митниці ДФС та із Закарпатської митниці ДФС 21000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2018 призначено справу №910/4938/18 до судового розгляду по суті на 27.11.18, постановлено провести розгляд справи по суті у режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої доручено Господарському суду Закарпатської області

В судовому засіданні 27.11.2018, у зв'язку з неявкою відповідачів, судом оголошено перерву до 30.11.2018.

В судовому засіданні 30.11.2018 позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, з урахуванням заяви про часткову відмову від позову, просив задовольнити.

Представник відповідача-2 проти задоволення позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні повністю; вирішення заяви про часткову відмову від позовних вимог залишив на розсуд суду.

Представник третьої особи вирішення спору залишив на розсуд суду.

Представник відповідача-1 в судові засідання не з'являвся, про причини не явки суду не повідомляв, хоча про час, місце і дати судових засідань повідомлявся належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення з відмітками про отримання.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відтак, враховуючи, що відповідач-1 був належним чином повідомлений про судове засідання для розгляду справи по суті і не повідомив суду про причини неявки, суд постановив розгляд справи по суті проводити за його відсутності.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 30.11.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При цьому, під час розгляду справи, судом враховано, що частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1, 2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.3 ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, розумні строки розгляду справи судом.

Частиною 1 статті 7 Закону України Про судоустрій і статус суддів визначено, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.

Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 § 1, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (рішення Європейського суду з прав людини у справі Белеш та інші проти Чеської Республіки ).

У справі Хосце проти Нідерландів 1998 р. суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті ст. 6 Конвенції, в зв'язку зі складністю справи, а у справі Чірікоста і Віола проти Італії , 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, в зв'язку з поведінкою заявників.

Відтак, враховуючи вищевикладене, предмет даного судового спору, складність справи та поведінку учасників справи, розгляд справи здійснено упродовж розумного строку.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

28 грудня 2012 року між Державним підприємством "Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство" (замовник) та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (виконавець) було укладено Договір про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах №2210/1072-2012.

Додатковою угодою № 4 від 01.12.2015 до Договору про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах №2210/1072-2012 від 28.12.2012 сторонами викладено вказаний вище Договір у новій редакції.

Так, за договором про надання послуг з організації перевезень вантажів виконавець зобов'язується за плату і за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених цим Договором послуг, пов'язаних з організацією внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів у власних напіввагонах (п. 1.1 Договору, в редакції Додаткової угоди №4 від 01.12.2015).

Пунктом 9.1 Договору про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах №2210/1072-2012 узгоджено, що Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2016, а в частині проведення розрахунків за надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажів - до повного здійснення розрахунків.

15 вересня 2015 року між Державним підприємством "Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство" (далі - продавець) та фірмою "JPM GLOBAL", Польща (далі - покупець) укладено Контракт №52, за умовами якого продавець зобов'язується продавати покупцеві круглі дрова паливні на умовах DAF Мостиська ІІ - Медика, Польща, у кількості 5000 куб. м за ціною 25 ЄВРО за 1 куб. м. (п. п. 1.1., 1.2, 2.2. Контракту).

Згідно з п. 6.1 Контракту №52 від 15.09.2015 поставка товару здійснюється на умовах 100% предоплати залізничними вагонами.

Згідно з п. 11.2 даний Контракт дійсний з дня підписання обома сторонами і діє до 31.12.2015.

Доповненням № 1 від 30.12.2015 до Контракту №52 від 15.09.2015 сторонами погоджено продовжити строк дії даного Контракту до 31.12.2016, при цьому, продавець додатково поставить дрова паливні листяних та хвойних порід в кількості 3000 куб. м., у зв'язку з чим сума контракту збільшується та складає 200000 ЄВРО.

Додатком № 2 від 15.03.2016 до Контракту №52 від 15.09.2015 сторонами погоджено внесення змін до контракту в частині пунктів 1.1, 2.2 та 5.1.

Так, у відповідності до п. 1.1 Контракту №52 від 15.09.2015, в редакції Додатку № 2 від 15.03.2016, продавець зобов'язується продавати покупцеві круглі дрова паливні на умовах DAF Дякове-Халмеу, Румунія.

Згідно з п. 2.2 Контракту №52 від 15.09.2015, в редакції Додатку № 2 від 15.03.2016, ціна діє за 1 куб. м деревини хвойних порід 27 ЄВРО за 1 куб. м.

Прийом товару по кількості та якості здійснюється на кордоні Україна-Румунія на підставі обміру, який проводиться представниками покупця (п. 5.1 Контракту №52 від 15.09.2015 в редакції Додатку № 2 від 15.03.2016).

Крім цього, 15.02.2015 позивач (продавець) та фірма FK INVEST KOSICE a.s. (покупець) уклали Контракт № 40515, за умовами якого продавець продає, а покупець купує товар в якості валютної угоди дрова паливні для технологічних потреб листяних порід свіжозрубані загальною кількістю 6000 куб. м за ціною 30,50 ЄВРО за 1 куб. м. Загальна вартість контракту складає 183000,00 ЄВРО. Базис поставки DAP Чієрна над Тисою, Республіка Словенія. Навантаження повагонно. Ціна та кількість поставки протягом дії контракту може змінюватись (п.п. 1, 2 Контракту).

За умовами п. 3 Контракту № 40515 від 15.02.2015 оплата товару здійснюється покупцем по факту навантаження після пред'явлення документів про навантаження товару.

Згідно з пунктом 11 контракт набирає чинності з 15.02.2015 в разі підписання обома сторонами та діє до 15.01.2016.

Додатковою угодою № 2 від 01.10.2015 до Контракту № 40515 від 15.02.2015 сторони внесли зміни щодо ціни товару, яка становить 28,50 ЄВРО за 1 куб. м.

Додатковою угодою № 4 від 01.03.2016 сторони дійшли згоди змінити ціну товару, а саме: ціна продукції довжиною 3 та 4 метри складає 30,50 ЄВРО, довжиною 2 метри - 30 ЄВРО за 1 куб. м. та продовжили строк дії контракту до 30.06.2016.

На виконання зазначених вище Контрактів, позивач здійснив навантаження товару (дрова) до вагонів: № 63884787 (залізнична накладна № 33419581 від 10.05.2016), №66242058 (залізнична накладна № 33419813 від 10.05.2016), № 67881037 (залізнична накладна № 33419573 від 10.05.2016), № 65620106 (залізнична накладна № 33443938 від 12.05.2016), № 66244070 (залізнична накладна № 492652 від 12.05.2016), № 67611574 (залізнична накладна № 493858 від 13.05.2016), № 60933652 (залізнична накладна № 493841 від 13.05.2016), № 68459460 (залізнична накладна № 33494352 від 16.05.2016), № 66933672 (залізнична накладна № 498147 від 19.05.2016) та № 60921558 (залізнична накладна №33597303 від 24.05.2016).

Товар поміщено під митний контроль на Житомирській митниці ДФС, про що складено вантажні митні декларації: №№101040000/2016/004039 від 10.05.2016, 101040000/2016/004153 від 12.05.2016, 101040000/2016/004157 від 12.05.2016, 101040000/2016/004226 від 13.05.2016, 101040000/2016/004291 від 16.05.2016, 101040000/2016/004402 від 19.05.2016 та №101040000/2016/004595 від 24.05.2016.

В подальшому вказані вище залізничні вагони із товаром позивача були затримані Закарпатською митницею ДФС (відповідач-2) на залізничній станції Чоп митного посту Залізничний та на залізничній станції Дякове митного посту Дякове Закарпатської митниці ДФС для здійснення митного огляду.

Не погоджуючись із діями Закарпатської митниці ДФС щодо затримки вагонів, не проведення митних процедур та нездійснення пропуску товару за межі митної території України, позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 09.02.2017 у справі № 806/1408/16 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2017 у справі №806/1408/16 задоволено частково апеляційну скаргу Державного підприємства "Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство", скасовано постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09.02.2017, прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково: визнано протиправними дії Закарпатської митниці ДФС по затримці з деревиною паливною (код УКТ ЗЕД 4401) Державного підприємства "Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство" вагонів №63884787, №66242058, №67881037, №656220106, №68459460, №60921558 на залізничній станції "Чоп" митного посту "Залізничний" Закарпатської митниці ДФС; №66244070, №67611574, №60933652, №66933672 на залізничній станції "Дякове" митного посту "Дякове" Закарпатської митниці ДФС та визнано протиправною бездіяльність Закарпатської митниці ДФС по не здійсненню пропуску рухомого складу вагонів залізниці з товаром (код УКТ ЗЕД 4401) Державного підприємства "Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство" за митними деклараціями №101040000/2016/004039 від 10.05.2016, №101040000/2016/004153 від 12.05.2016, №101040000/2016/0044291 від 16.05.2016, №101040000/2016/004595 від 24.05.2016, №1010400000/2016/004157 від 12.05.2016, №101040000/2016/004226 від 13.05.2016, №101040000/2016/004402 від 19.05.2016.

В свою чергу, ПАТ "Укрзалізниця", як перевізник, звернулась до Господарського суду Житомирської області з низкою позовів до Державного підприємства "Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство" про стягнення платежів за перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги.

Так, рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.08.2017 у справі №906/454/17, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.10.2017, позов ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" до ДП "Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: Закарпатської митниці ДФС про стягнення 289156,44 грн. задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства "Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" 288979,70 грн. заборгованості та 4334,70 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 14.09.2017 у справі №906/58/17, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.11.2017, позов ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" задоволено; стягнуто з ДП "Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство" на користь ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" 282264,50 грн. платежів за час затримки вагонів та 4233,97 грн. судового збору.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.08.2017 у справі №906/418/17, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.12.2017, задоволено позов ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" та стягнуто з ДП "Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство" на користь ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" 559566,02 грн. платежів за затримку вагонів та 8393,49 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 26.07.2017 у справі № 906/256/17, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2017, позов ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" задоволено; стягнуто з ДП "Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство" на користь ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" 657422,57 грн. нарахованих платежів за затримки вагонів та 9861,34 грн. судового збору. В задоволенні позову до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України відмовлено.

Відтак, оскільки позивачу була завдана матеріальна шкода неправомірними діями Закарпатської митниці ДФС, що виявились у незаконному затриманні на митних постах та нездійсненню пропуску рухомого складу вагонів залізниці з товаром позивача, останній звернувся до суду з даним позовом.

При цьому, позивач наголошує на тому, що внаслідок неправомірних дій митниці, з нього на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в судовому порядку були стягнуті платежі та збори за перевезення вантажів залізничним транспортом та пов'язані з ними послуги в розмірі 1856395,75 грн., в тому числі судові витрати по сплаті судового збору в судах першої, апеляційної та касаційної інстанціях.

Окрім того, позивач вказав на понесені збитки у формі неодержаного прибутку (втрачена вигода), на який позивач розраховував у разі належного виконання зобов'язань згідно зовнішньоекономічних контрактів із фірмою JPN GLOBAL та фірмою FK INVEST KOSICE a.s. , але внаслідок незаконної бездіяльності Закарпатської митниці ДФС змушений був реалізувати частину товару на внутрішньому ринку України за значно нижчою ціною, що призвело до неодержання прибутку (втрачена вигода) на загальну суму 235564,59 грн., з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Також, позивач вказав, що поніс реальні збитки у вигляді витрат в сумі 53000,00 грн. на оплату юридичних послуг, пов'язаних із розглядом адміністративної справи № 806/1408/16 та представництвом в Ужгородському міськрайонному суді Закарпатської області, Апеляційному суді Закарпатської області у справах про порушення митних правил.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно із статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною другою статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, стягнення збитків є видом цивільно-правової відповідальності.

Відповідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Тобто, слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

При цьому, згідно зі ст. 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.

Суд відзначає, що на відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.

Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

При цьому, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 4 Митного кодексу України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно з частиною 2 статті 218 Митного кодексу України розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

Частинами 1, 2 статті 325 Митного кодексу України визначено, що за письмовою заявою власника товарів або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів можуть здійснюватися навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування, зважування та визначення інших істотних характеристик товарів, що перебувають під митним контролем, взяття проб та зразків таких товарів, зміна ідентифікаційних знаків чи маркування на цих товарах або їх упаковці, транспортних засобах комерційного призначення, а також заміна транспортного засобу комерційного призначення. Зазначені операції здійснюються за рахунок власника товарів, що переміщуються через митний кордон України, або уповноваженої ним особи. У разі відмови у наданні дозволу на здійснення зазначених операцій орган доходів і зборів зобов'язаний невідкладно письмово повідомити особу, яка звернулася із заявою про надання такого дозволу, про причини і підстави відмови. У встановлених цим Кодексом випадках органи доходів і зборів з власної ініціативи або з ініціативи правоохоронних органів мають право у письмовій формі вимагати від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, проведення операцій, передбачених частиною першою цієї статті. У такому разі витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються органом, з ініціативи якого вони проводилися. Якщо в результаті проведення таких операцій виявлено порушення законодавства України, витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженими ними особами.

У свою чергу, діяльність залізниці регулює Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 .

Так, згідно зі статтею 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.

Пунктом 3 Правил користування вагонами та контейнерами (далі - Правила), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Відповідно до пункту 4 Правил плата за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу нараховується за Відомостями плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу (додаток 10), які оформляються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів. Відомості плати за користування вагонами, контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, Пам'ятки про видачу/приймання контейнерів, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами оформляються в електронному або паперовому вигляді. На вимогу вантажовласника йому надається копія Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, Пам'ятки про видачу/приймання контейнерів.

При цьому за змістом пункту 1.8 розділу ІІІ "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги", затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317 (далі - Збірник тарифів) за маневрову роботу, що виконується локомотивом залізниці не одночасно з подачею або забиранням вагонів на вимогу власника під'їзної колії, вантажовласника або порту, яка оформлена пам'яткою про подавання/забирання вагонів (форми ГУ-45), із зазначенням у ній часу, протягом якого виконувалась маневрова робота, нараховується збір у розмірі 292,60 грн за кожні півгодини роботи локомотива, рахуючи неповні півгодини за повні.

Пунктом 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, визначено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.

Виходячи з наведеного, власники товару або уповноважені ними особи мають обов'язок щодо оплати операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті, незалежно від факту виявлення або не виявлення незаконного переміщення товару під час здійснення такого контролю.

З матеріалів справи вбачається, що у провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебувала справа №806/1408/16 за позовом Державного підприємства "Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство" до Закарпатської обласної державної адміністрації, Закарпатської митниці ДФС України, за участю третьої особи Житомирської митниці ДФС України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 09.02.2017 у справі № 806/1408/16 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2017 у справі №806/1408/16 задоволено частково апеляційну скаргу Державного підприємства "Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство", скасовано постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09.02.2017, прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково: визнано протиправними дії Закарпатської митниці ДФС по затримці з деревиною паливною (код УКТ ЗЕД 4401) Державного підприємства "Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство" вагонів №63884787, №66242058, №67881037, №656220106, №68459460, №60921558 на залізничній станції "Чоп" митного посту "Залізничний" Закарпатської митниці ДФС; №66244070, №67611574, №60933652, №66933672 на залізничній станції "Дякове" митного посту "Дякове" Закарпатської митниці ДФС та визнано протиправною бездіяльність Закарпатської митниці ДФС по не здійсненню пропуску рухомого складу вагонів залізниці з товаром (код УКТ ЗЕД 4401) Державного підприємства "Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство" за митними деклараціями №101040000/2016/004039 від 10.05.2016, №101040000/2016/004153 від 12.05.2016, №101040000/2016/0044291 від 16.05.2016, №101040000/2016/004595 від 24.05.2016, №1010400000/2016/004157 від 12.05.2016, №101040000/2016/004226 від 13.05.2016, №101040000/2016/004402 від 19.05.2016.

Під час розгляду даної справи, Житомирським апеляційним адміністративним судом встановлено, що митне оформлення товару у названих вище залізничних вагонах розпочалося Закарпатською митницею ДФС в період прибуття залізничних вагонів на територію залізничних станцій "Чоп" митного посту "Залізничний" Закарпатської митниці ДФС та "Дякове" митного посту "Дякове" Закарпатської митниці ДФС з 13.05.2016 по 30.05.2016.

Однак, всупереч нормам чинного законодавства, станом на день розгляду судом апеляційної скарги, митницею не здійснено визначених законом дій для вчинення митних процедур щодо пропуску обумовлених залізничних вагонів через державний кордон України у строк, встановлений ст. 199 Митного кодексу України.

При цьому, частиною 1 статті 199 Митного кодексу України визначено, що граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у пунктах пропуску через державний кордон України не може перевищувати 30 днів, а для автомобільного транспорту - п'ять днів з моменту прибуття у пункт пропуску через державний кордон України для здійснення митних процедур.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

При цьому, частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, судове рішення у адміністративній справі №806/1408/16, яким встановлено факт протиправності дій Закарпатської митниці ДФС по затримці вагонів позивача з деревиною паливною та бездіяльності відповідача по не здійсненню пропуску рухомого складу вагонів залізниці з товаром, не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі й у даній справі, не можуть йому суперечити.

Отже, судом встановлено і відповідачем-2 не спростовано, що внаслідок його неправомірних дій та бездіяльності сталась затримка у митному оформленні вантажу, заявленого позивачем для експорту, та перебування такого товару, навантаженого у залізничні вагони, у пунктах пропуску через державний кордон України у строк понад 30 днів, встановлений частиною 1 статті 199 Митного кодексу України.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача-2 на те, що до даних правовідносин повинні застосовуватися норми статті 321 Митного кодексу України, згідно частини 4 якої граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем до моменту поміщення цих товарів, транспортних засобів у відповідний митний режим не може перевищувати 180 календарних днів, оскільки положення вказаної статті призначенні виключно для визначення митного режиму, а не для проведення митних формальностей.

В той же час, як було встановлено вище, рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.08.2017 у справі №906/454/17, присуджено до стягнення з Державного підприємства "Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" 288979,70 грн. заборгованості та 4334,70 грн. судового збору.

Вказана заборгованість виникла у зв'язку з несплатою позивачем на користь Залізниці плати за користування вагоном № 68459460 за накладною №33494352 від 16.05.2016, який простоював на станціях Львівської залізниці з 19.05.2016 по 29.11.2016, у зв'язку з проведенням митного контролю.

За час затримки вагонів РФ "Львівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" було здійснено нарахування за ставками Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги із застосуванням коригувального коефіцієнта, які в загальному розмірі склали 289156,44 грн. Нарахування здійснено по ст. Чоп згідно акту з/ф № 7055 від 29.11.2016р. ст. Чоп (з 19.05.2016р. 10:00 год по 29.11.2016р. 05:30 год) час затримки склав 4616год 30хв. та з 29.11.2016р. 05:50 год по 29.11.2016р. 17:20 год ) час затримки склав 11 год. 30 хв. (на під'їзній колії АТ "Закарпатінтерпорт"). Загальний час затримки вагону №68459460 склав 4628 год.

Залізницею за користування вагоном нараховано 169275,70 грн., за зберігання вантажу у вагоні до зважування по ст. Батьово нараховано 60476,90 грн., за маневрову роботу нараховано 4041,60 грн., за повідомлення власника вантажу нараховано 244,00 грн., за зважування вагону нараховано 173,10 грн.; за участь при зважуванні представника залізниці нараховано 3851,87грн.; за подавання та забирання вагону нараховано 1049,80 грн. Вказані нарахування залізницею здійснено без врахування ПДВ.

Крім того, згідно акту загальної форми № 7056 від 30.11.2016р. нараховано тариф Чоп-Батьово, Батьово-Чоп в сумі 2038,00 грн.

Отже, судом встановлено, що загальна сума понесених залізницею витрат за затримку вагону склала 289156,44 грн. з ПДВ. В той же час, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення платежів за затримку вагону в сумі 288 979,70 грн., оскільки при розрахунку за зберігання вантажу у вагоні до зважування по ст. Батьово Залізницею неправомірно здійснено нарахування за дві доби зберігання, виходячи з маси вантажу 46 тонн, тоді як маса вантажу становила 38 тонн.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 14.09.2017 у справі №906/58/17 стягнуто з ДП "Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство" на користь ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" 282264,50 грн. платежів за час затримки вагонів та 4233,97 грн. судового збору, у зв'язку з тим, що вагони №66242058, №67881037, №63884787 по накладних №33419813, №33419573, №33419581 простоювали на станціях Батьово, Чоп та Мукачеве Львівської залізниці з травня по липень 2016 року у зв'язку з митним оглядом, а тому ПАТ "Українська залізниця" нарахувало плату за користування вагонами, збір за зберігання вантажу, збір за телеграфне повідомлення про затримку, плату за маневрову роботу, у загальному розмірі 282264,50 грн.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.08.2017 у справі №906/418/17 стягнуто з ДП "Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство" на користь ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" 559566,02 грн. платежів за затримку вагонів та 8393,49 грн. витрат по сплаті судового збору, оскільки у зв'язку із затримкою вагону № 65620106 для митного огляду з 15.05.2016 по 14.11.2016, вагону №60921558 - з 27.05.2016 по 14.11.2016 Залізницею були нараховані додаткові платежі, розрахунок яких проведено за ставками Збірника тарифів №1, який затверджений наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317 із застосуванням коригувального коефіцієнта 2,302, про що складено акти загальної форми ГУ-23.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 26.07.2017 у справі №906/256/17 стягнуто з ДП "Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство" на користь ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" 657422,57 грн. нарахованих платежів за затримки вагонів та 9861,34 грн. судового збору, оскільки залізницею було розраховано плату за користування вагонами, збір за зберігання, зважування вантажу, збір за телеграфне повідомлення про затримку, тариф та плату за маневрову роботу, які були виконані залізницею через затримку вагонів за №№ 66244070, 67611574, 60933652, 66933672 на загальну суму 657422,57 грн., які простоювали на станціях Львівської залізниці з 17.05.2016 до 20.09.2016, у зв'язку з проведенням митного контролю.

З матеріалів справи вбачається, що Державним підприємством "Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство" на виконання судових рішень у справах №№ 906/454/17, 906/58/17, 906/418/17, 906/256/17 було сплачено заборгованість в повному обсязі, що підтверджується ПАТ Укрзалізниця у поданій до суду заяві від 10.08.2018.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Приймаючи до уваги вище встановлені обставини в сукупності, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою Закарпатської митниці ДФС та понесеними позивачем збитками, що виявились у додатковій оплаті за користування вагонами, маневрову роботу, зберігання вантажу, надання інформації про вантажні роботи, подання та забирання вагонів, вантажно-розвантажувальні роботи, втім лише в частині витрат, які позивач поніс після закінчення тридцятиденного строку, встановленого ст. 199 Митного кодексу України, що за розрахунком суду, виходячи з розрахунків наведених у судових справах №№906/454/17, 906/58/17, 906/418/17, 906/256/17 складає 1396733,45 грн.

Під час розгляду справи, позивач, враховуючи тридцятиденний строк, визначений ст. 199 Митного кодексу України та постанову Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 914/1221/17, подав заяву від 12.11.2018 відповідно до якої відмовився від позовних вимог в частині заявлених до стягнення 391499,34 грн. збитків, які нараховані Залізницею до закінчення тридцятиденного строку, надавши детальний розрахунок позовних вимог з урахуванням відмови від частини позовних вимог.

Так, за розрахунком позивача, який відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, плата за користування вагонами за вирахуванням тридцятиденного строку, встановленого ст. 199 Митного кодексу України, становить 1396733,45 грн., в тому числі: вагони №№ 66242058, 67881037, 63884787 - 168487,62 грн. (справа № 906/58/17); вагони №№ 65620106, 60921558 - 480129,17 грн. (справа № 906/418/17); вагон № 68459460 - 249747,06 грн. (справа № 906/454/17) та вагони №№ 66244070, 67611574, 60933652, 66933672 - 498369,60 грн. (справа № 906/256/17).

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Положеннями статті 191 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Судом досліджено заяву б/н від 12.11.2018 про часткову відмову від позову у справі №910/4938/18 та встановлено, що від імені позивача вказана заява підписана директором ДП Новгород-Волинське досвідне лісомисливське господарство Нусбаум В.С., документи на підтвердження повноважень підписанта заяви про часткову відмову від позову наявні в матеріалах справи, а саме витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Таким чином, оскільки часткова відмова позивача від позову не порушує права та охоронювані законом інтереси інших осіб, часткова відмова від позову є формою реалізації прав позивача, заява про часткову відмову від позову підписана директором підприємства, вона підлягає прийняттю судом.

У зв'язку з тим, що позивач з власної ініціативи письмовою заявою відмовився від частини позову і відмова прийнята господарським судом, провадження у справі у частині стягнення 391499,34 грн. збитків підлягає закриттю на підставі п. 4 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, враховуючи, що судом встановлено доведеність завдання позивачу збитків, які виявились у додаткових нарахуваннях Залізниці за перевезення, після закінчення тридцятиденного строку, визначеного ст. 199 Митного кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 1396733,45 грн. збитків, заподіяних внаслідок неправомірних дій Закарпатської митниці ДФС є обґрунтованими та підлягають задоволенню в зазначеному розмірі.

Відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

При виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України (ст. 43 Бюджетного кодексу України).

Конституційний суд України в своєму рішенні №12-рп/2001 від 03.10.2001 у справі №1-36/2001 зазначив, що не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання органів державної влади.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011.

Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 35 зазначеного Порядку казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Таким чином, відшкодування шкоди у даній справі може здійснюватись лише за рахунок державного бюджету, а відтак заявлена до стягнення шкода підлягає стягненню з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача збитки, які він зазнав через неправомірну поведінку відповідача-2 та пов'язані зі сплатою на користь ПАТ Укрзалізниця судових витрат у вигляді судового збору за розгляд господарських справ №№ 906/454/17, 906/58/17, 906/418/17, 906/256/17 в судах першої, апеляційної та касаційної інстанціях в загальному розмірі 68162,96 грн., а також 53000,00 грн. витрат на оплату юридичних послуг, пов'язаних із розглядом адміністративної справи №806/1408/16 та представництвом в Ужгородському міськрайонному суді Закарпатської області, Апеляційному суді Закарпатської області у справах про порушення митних правил.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Тоді як, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням і складаються з: судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

При цьому, порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується виключно процесуальним законодавством.

Тому, зазначені витрати (судовий збір та витрати на правову допомогу) не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків (п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21 лютого 2013 року №7).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у справі №234/11821/17 від 20.06.2018 та у справі №638/11845/14-ц від 16.05.2018.

Такі витрати підлягають розгляду та розподілу між сторонами згідно вимог відповідного процесуального законодавства в межах справи, у зв'язку з розглядом якої вони понесені, на підставі відповідної заяви сторони, підтвердженої належними, допустимими та достатніми доказами.

При цьому, судом враховано, що позивач мав можливість уникнути витрат по сплаті судового збору за розгляд господарських справ №№ 906/454/17, 906/58/17, 906/418/17, 906/256/17, сплативши заявлену до стягнення ПАТ Укрзалізниця заборгованість в досудовому порядку, так як такий порядок залізницею був дотриманий до звернення із відповідними позовами до господарського суду. Окрім цього, апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору по суті є правом, а не обов'язком сторони, а відповідно і сплата судового збору за подання відповідних скарг не може мати причинно-наслідкового зв'язку із неправомірними діями відповідача-2 у даній справі.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині, у зв'язку з відсутністю причинно-наслідкового зв'язку між понесеними витратами по відшкодуванню судового збору та витратами на оплату правової допомоги у інших справах і неправомірними діями відповідача-2.

Разом з цим, позивач просить стягнути понесені ним збитки у формі неодержаного прибутку (втрачена вигода), на який він розраховував у разі належного виконання зобов'язань згідно зовнішньоекономічних контрактів із фірмою JPN GLOBAL та фірмою FK INVEST KOSICE a.s. , але внаслідок незаконної бездіяльності Закарпатської митниці ДФС змушений був реалізувати частину товару на внутрішньому ринку України за значно нижчою ціною, що призвело до неодержання прибутку (втрачена вигода) на загальну суму 235564,59 грн.

На підтвердження реалізації товару позивач подав Договір №7 від 10.01.2018 із фізичною особою-підприємцем Дорчинцем Володимиром Дмитровичем та копії платіжних доручень № 3 від 19.01.2018, № 1 від 20.02.2018 на загальну суму 65461,33 грн.; за умовами договору № 7 від 10.01.2018 позивач як покупець зобов'язався поставити лісоматеріали круглі хвойні (дрова паливні) в кількості 204,0 куб. м по ціні 350,00 грн., а фізична особа-підприємець Дорчинець Володимир Дмитрович як покупець зобов'язався прийняти та оплатити їх.

Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Визначення поняття збитків наводяться також у частині другій статті 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України), відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

При цьому, відповідно до частини четвертої статті 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України).

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані. Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.

Отже, позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Вказаної правової позиції дотримувався також Верховний Суд в постанові від 30 травня 2018 року у справі № 750/8676/15-ц

Позаяк, позивач не подав докази на підтвердження продажу за умовами договору № 7 від 10.01.2018 саме того товару, що був предметом зовнішньоекономічних контрактів із фірмою JPN GLOBAL та фірмою FK INVEST KOSICE a.s. , як і не підтвердив фактичні обставини виникнення розбіжності щодо обсягів законтрактованого на експорт товару та реалізованого на внутрішньому ринку, враховуючи, що на користь фізичної особи-підприємця Дорчинця Володимира Дмитровича за договором №7 від 10.01.2018 визначено до продажу лише 204,0 куб.м. лісоматеріалів.

Тобто, позивач не довів фактичні обставини понесення збитків у формі неодержаного прибутку в розмірі 235564,59 грн. з урахуванням заяви-клопотання від 30.07.2018.

Тоді як, відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони.

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги встановлені судом фактичні обставини позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 1396733,45 грн., в іншій частині слід відмовити у зв'язку з недоведеністю та безпідставністю цих вимог.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 76-80, 129, 191, 231, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Прийняти відмову Державного підприємства "Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство" від позовних вимог в частині стягнення 391499,34 грн. збитків.

2. Закрити провадження у справі №910/4938/18 в частині стягнення 391499,34 грн. збитків .

3. В іншій частині позовні вимоги Державного підприємства "Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство" до Державної казначейської служби України та Закарпатської митниці ДФС задовольнити частково.

4 . Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, будинок 6; ідентифікаційний код 37567646) на користь Державного підприємства "Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство" (11708, Житомирська обл., Новоград-Волинський район, село Майстрів; ідентифікаційний код 00991947) збитки в сумі 1396733 (один мільйон триста дев'яносто шість тисяч сімсот тридцять три) грн. 45 коп. заподіяні внаслідок неправомірних дій Закарпатської митниці ДФС (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вул. Собранецька, будинок 20; ідентифікаційний код 39515893).

5 . Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.

6 . В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 10.12.2018.

Суддя Т.В. Васильченко