Постанова

від 21.02.2019 по справі 910/4938/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2019 р. Справа№ 910/4938/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Хрипуна О.О.

ОСОБА_1

секретар судового засідання Мельничук О.С.,

за участую представників сторін відповідно до протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги

Закарпатської митниці ДФС

на рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2018 (повний текст рішення складено 10.12.2018)

у справі № 910/4938/18 (суддя Васильченко Т.В.)

за позовом Державного підприємства «Новоград - Волинське досвідне лісомисливське господарство»

до 1.Державної казначейської служби України

2. Закарпатської митниці ДФС

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 товариство «Українська залізниця»

про стягнення 2 144 960,34 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство» (далі - позивач, ДП «Новоград-Волинське ДЛМГ» ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної казначейської служби України (відповідач-1) та Закарпатської митниці ДФС (відповідач-2) про стягнення 2 216 286, 14 грн. матеріальної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправною бездіяльністю Закарпатської митниці ДФС, яка полягала у не здійсненні пропуску рухомого складу вагонів залізниці, в яких знаходився товар позивача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.11.2018 року прийнято відмову Державного підприємства "Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство" від позовних вимог в частині стягнення 391 499, 34 грн. збитків та закрито провадження у справі №910/4938/18 в частині стягнення 391 499, 34 грн. збитків.

В іншій частині позовні вимоги Державного підприємства "Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство" до Державної казначейської служби України та Закарпатської митниці ДФС задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь Державного підприємства «Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство» збитки в сумі 1 396 733, 45 грн. заподіяні внаслідок неправомірних дій Закарпатської митниці ДФС. В решті позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення суду в частині задоволення позовних вимог мотивовано доведеністю наявності причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою Закарпатської митниці ДФС та понесеними позивачем збитками в розмірі 1 396 733, 45 грн., оскільки фактично витрати за користування вагонами, за маневрову роботу, за зберігання вантажу, за зважування вантажу, за участь представника залізниці при зважуванні, за телеграфне повідомлення, за навантажувально-розвантажувальні роботи, понесені позивачем через затримку вагонів.

Відмова у задоволенні вимог про стягнення збитків в розмірі 68 162, 96 грн. (до складу яких входять суми судового збору), а також 53 000, 00 грн. збитків, які є витратами на юридичні послуги мотивована тим, що вказані витрати не можуть стягуватися під виглядом збитків.

Крім цього, судом першої інстанції було відмовлено у стягненні збитків у вигляді неодержаних прибутків у сумі 235 564, 59 грн. з огляду на те, що позивач не довів фактичні обставини понесення збитків у формі неодержаного прибутку.

Не погодившись з рішенням, Закарпатська митниця ДФС звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до провадження, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на відсутність у матеріалах даної справи первинних документів, зокрема, Актів загальної форми, які складаються підрозділами залізниці, а також вказує про недоведеність причинно - наслідкового зв'язку між діями Закарпатської митниці ДФС по забезпеченню здійснення митного контролю та сплатою перевізнику (ПАТ «Українська залізниця» ) плати за надані послуги перевезення.

Окрім наведеного, скаржник вказує, що митниця виходила із необхідності застосування норм ст. 321 Митного кодексу України в частині 180 денного строку перебування товарів у пунктах пропуску.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2019 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Хрипун О.О., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Закарпатської митниці ДФС на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2018 у справі №910/4938/18 та призначено її розгляд на 21.02.2019 року.

16.01.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

08.02.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від третьої особи надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

18.02.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшли заява про заміну учасника справи його правонаступником, заява про покладення судових витрат на професійну правничу допомогу та заява про відмову від частини позовних вимог.

В судовому засіданні 21.02.2019 року представник відповідача 2 надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а також підтримав подану заяву про відмову від частини позовних вимог. Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи без участі представника.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 15.09.2015 року між Державним підприємством «Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство» (далі - продавець) та фірмою « JPM GLOBAL» , Польща (далі - покупець) укладено Контракт №52, за умовами якого продавець зобов'язується продавати покупцеві круглі дрова паливні на умовах DAF Мостиська ІІ - Медика, Польща, у кількості 5000 куб. м за ціною 25 ЄВРО за 1 куб. м. (п. п. 1.1., 1.2, 2.2. Контракту). (т.1, а.с. 117-119).

Згідно з п. 6.1 Контракту №52 від 15.09.2015 поставка товару здійснюється на умовах 100% предоплати залізничними вагонами.

Згідно з п. 11.2 даний Контракт дійсний з дня підписання обома сторонами і діє до 31.12.2015.

Доповненням № 1 від 30.12.2015 до Контракту №52 від 15.09.2015 сторонами погоджено продовжити строк дії даного Контракту до 31.12.2016, при цьому, продавець додатково поставить дрова паливні листяних та хвойних порід в кількості 3000 куб. м., у зв'язку з чим сума контракту збільшується та складає 200000 ЄВРО.

Додатком № 2 від 15.03.2016 до Контракту №52 від 15.09.2015 сторонами погоджено внесення змін до контракту в частині пунктів 1.1, 2.2 та 5.1.

Так, у відповідності до п. 1.1 Контракту №52 від 15.09.2015, в редакції Додатку № 2 від 15.03.2016, продавець зобов'язується продавати покупцеві круглі дрова паливні на умовах DAF Дякове-Халмеу, Румунія.

Згідно з п. 2.2 Контракту №52 від 15.09.2015, в редакції Додатку № 2 від 15.03.2016, ціна діє за 1 куб. м деревини хвойних порід 27 ЄВРО за 1 куб. м.

Прийом товару по кількості та якості здійснюється на кордоні Україна-Румунія на підставі обміру, який проводиться представниками покупця (п. 5.1 Контракту №52 від 15.09.2015 в редакції Додатку № 2 від 15.03.2016).

Крім цього, 15.02.2015 позивач (продавець) та фірма « FK INVEST KOSICE a.s.» (покупець) уклали Контракт № 40515, за умовами якого продавець продає, а покупець купує товар в якості валютної угоди дрова паливні для технологічних потреб листяних порід свіжозрубані загальною кількістю 6000 куб. м за ціною 30,50 ЄВРО за 1 куб. м. Загальна вартість контракту складає 183000,00 ЄВРО. Базис поставки DAP Чієрна над Тисою, Республіка Словенія. Навантаження повагонно. Ціна та кількість поставки протягом дії контракту може змінюватись (п.п. 1, 2 Контракту). (т.1, а.с. 120-123).

За умовами п. 3 Контракту № 40515 від 15.02.2015 оплата товару здійснюється покупцем по факту навантаження після пред'явлення документів про навантаження товару.

Згідно з пунктом 11 контракт набирає чинності з 15.02.2015 в разі підписання обома сторонами та діє до 15.01.2016.

Додатковою угодою № 2 від 01.10.2015 до Контракту № 40515 від 15.02.2015 сторони внесли зміни щодо ціни товару, яка становить 28,50 ЄВРО за 1 куб. м.

Додатковою угодою № 4 від 01.03.2016 сторони дійшли згоди змінити ціну товару, а саме: ціна продукції довжиною 3 та 4 метри складає 30,50 ЄВРО, довжиною 2 метри - 30 ЄВРО за 1 куб. м. та продовжили строк дії контракту до 30.06.2016.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 28.12.2012 року між Державним підприємством «Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство» (замовник) та Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (виконавець) було укладено Договір про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах №2210/1072-2012. (т.1, а.с. 20-31).

Додатковою угодою № 4 від 01.12.2015 до Договору про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах №2210/1072-2012 від 28.12.2012 сторонами викладено вказаний вище Договір у новій редакції.

Так, за договором про надання послуг з організації перевезень вантажів виконавець зобов'язується за плату і за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених цим Договором послуг, пов'язаних з організацією внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів у власних напіввагонах (п. 1.1 Договору, в редакції Додаткової угоди №4 від 01.12.2015).

Пунктом 9.1 Договору про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах №2210/1072-2012 узгоджено, що Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2016, а в частині проведення розрахунків за надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажів - до повного здійснення розрахунків.

На виконання зазначених вище Контрактів, позивач здійснив навантаження товару (дрова) до вагонів: № 63884787 (залізнична накладна № 33419581 від 10.05.2016), №66242058 (залізнична накладна № 33419813 від 10.05.2016), № 67881037 (залізнична накладна № 33419573 від 10.05.2016), № 65620106 (залізнична накладна № 33443938 від 12.05.2016), № 66244070 (залізнична накладна № 492652 від 12.05.2016), № 67611574 (залізнична накладна № 493858 від 13.05.2016), № 60933652 (залізнична накладна № 493841 від 13.05.2016), № 68459460 (залізнична накладна № 33494352 від 16.05.2016), № 66933672 (залізнична накладна № 498147 від 19.05.2016) та № 60921558 (залізнична накладна №33597303 від 24.05.2016). (т.1, а.с. 50-69).

Товар поміщено під митний контроль на Житомирській митниці ДФС, про що складено вантажні митні декларації: №№101040000/2016/004039 від 10.05.2016, 101040000/2016/004153 від 12.05.2016, 101040000/2016/004157 від 12.05.2016, 101040000/2016/004226 від 13.05.2016, 101040000/2016/004291 від 16.05.2016, 101040000/2016/004402 від 19.05.2016 та №101040000/2016/004595 від 24.05.2016. (т.1, а.с. 36-49).

В подальшому вказані вище залізничні вагони із товаром позивача були затримані Закарпатською митницею ДФС (відповідач-2) на залізничній станції «Чоп» митного посту «Залізничний» та на залізничній станції «Дякове» митного посту «Дякове» Закарпатської митниці ДФС для здійснення митного огляду.

Позивач стверджує, що дії відповідача-2 по затриманню вантажу у вагонах на станції є неправомірними та такими, що фактично призвели до завдання позивачу збитків у зв`язку з чим останній звернувся до суду.

В ході здійснення апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції у даній справі від позивача до апеляційного суду надійшла заява про відмову від частини позовних вимог.

Обґрунтовуючи вказану заяву позивач, посилаючись на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 02.04.2018 року у справі №914/1221/17, зазначає, що бездіяльність митниці вираховується з моменту закінчення строку, встановленого ст.199 Митного кодексу України, тобто починаючи з 30-го дня перебування спірного товару в зоні діяльності митниці.

Враховуючи наведене, позивачем заявлено про відмову від позовних вимог в частині стягнення суми у розмірі 52 414, 75 грн., нарахованої за період з моменту затримки другим відповідачем кожного з вагонів позивача до спливу 30 - тиденного строку, визначеного ст.199 Митного кодексу України.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Статтею 274 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.

Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 191, 192 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.

Відповідно до вимог ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Виходячи з принципу диспозитивності господарських відносин та з огляду на те, що зазначені дії позивача не суперечать законодавству і не порушують чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, судова колегія вирішила прийняти відмову Державного підприємства «Новоград - Волинське досвідне лісомисливське господарство» від позовних вимог в частині стягнення на користь позивача грошових коштів у розмірі 52 414, 75 грн., що має наслідком визнання рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2018 року у справі №910/4938/18 нечинним та закриття провадження у справі в цій частині.

Таким чином, апеляційним судом здійснюється перегляд оскаржуваного рішення без урахування вказаних позовних вимог, провадження за якими було закрито, внаслідок відмови позивача від позову у вказаній частині.

Згідно із статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Таким чином, на відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України, на підставі якої заявлені позовні вимоги у даній справі, передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Наявність такого елементу цивільного правопорушення як неправомірні дії Закарпатської митниці ДФС України підтверджується наступним.

Згідно зі ст.546 Митного кодексу України митниця є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і підпорядковується йому. Митниця є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до ч.2 ст.30 Митного кодексу України шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю митних органів, організацій або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов'язків, відшкодовується цими органами, організаціями у порядку, визначеному законом.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 09.02.2017 року у справі № 806/1408/16 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2017 року у справі №806/1408/16 задоволено частково апеляційну скаргу Державного підприємства "Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство", скасовано постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09.02.2017 року, прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково: визнано протиправними дії Закарпатської митниці ДФС по затримці з деревиною паливною (код УКТ ЗЕД 4401) Державного підприємства "Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство" вагонів №63884787, №66242058, №67881037, №656220106, №68459460, №60921558 на залізничній станції "Чоп" митного посту "Залізничний" Закарпатської митниці ДФС; №66244070, №67611574, №60933652, №66933672 на залізничній станції "Дякове" митного посту "Дякове" Закарпатської митниці ДФС та визнано протиправною бездіяльність Закарпатської митниці ДФС по не здійсненню пропуску рухомого складу вагонів залізниці з товаром (код УКТ ЗЕД 4401) Державного підприємства "Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство" за митними деклараціями №101040000/2016/004039 від 10.05.2016 року, №101040000/2016/004153 від 12.05.2016 року, №101040000/2016/0044291 від 16.05.2016 року, №101040000/2016/004595 від 24.05.2016 року, №1010400000/2016/004157 від 12.05.2016 року, №101040000/2016/004226 від 13.05.2016 року, №101040000/2016/004402 від 19.05.2016 року. (т.1, а.с. 70-77).

Під час розгляду даної справи, Житомирським апеляційним адміністративним судом встановлено, що митне оформлення товару у названих вище залізничних вагонах розпочалося Закарпатською митницею ДФС в період прибуття залізничних вагонів на територію залізничних станцій "Чоп" митного посту "Залізничний" Закарпатської митниці ДФС та "Дякове" митного посту "Дякове" Закарпатської митниці ДФС з 13.05.2016 року по 30.05.2016 року.

Однак, всупереч нормам чинного законодавства, станом на день розгляду судом апеляційної скарги, митницею не здійснено визначених законом дій для вчинення митних процедур щодо пропуску обумовлених залізничних вагонів через державний кордон України у строк, встановлений ст. 199 Митного кодексу України.

Окрім цього, рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.08.2017 року у справі №906/454/17, присуджено до стягнення з Державного підприємства "Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця» в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" 288 979, 70 грн. заборгованості та 4 334, 70 грн. судового збору. (т.1, а.с. 79-82)

Вказана заборгованість виникла у зв'язку з несплатою позивачем на користь Залізниці плати за користування вагоном № 68459460 за накладною №33494352 від 16.05.2016 року, який простоював на станціях Львівської залізниці з 19.05.2016 року по 29.11.2016 року, у зв'язку з проведенням митного контролю. За час затримки вагонів РФ "Львівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" було здійснено нарахування за ставками Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги із застосуванням коригувального коефіцієнта, які в загальному розмірі склали 289 156, 44 грн. Нарахування здійснено по ст. Чоп згідно акту з/ф № 7055 від 29.11.2016 року ст. Чоп (з 19.05.2016 року 10:00 год. по 29.11.2016 року 05:30 год.) час затримки склав 4616год 30хв. та з 29.11.2016 року 05:50 год. по 29.11.2016 року 17:20 год.) час затримки склав 11 год. 30 хв. (на під'їзній колії АТ "Закарпатінтерпорт"). Загальний час затримки вагону №68459460 склав 4628 год. Залізницею за користування вагоном нараховано 169 275, 70 грн., за зберігання вантажу у вагоні до зважування по ст. Батьово нараховано 60 476, 90 грн., за маневрову роботу нараховано 4 041, 60 грн., за повідомлення власника вантажу нараховано 244, 00 грн., за зважування вагону нараховано 173, 10 грн.; за участь при зважуванні представника залізниці нараховано 3 851, 87грн.; за подавання та забирання вагону нараховано 1 049, 80 грн. Вказані нарахування залізницею здійснено без врахування ПДВ. Крім того, згідно акту загальної форми № 7056 від 30.11.2016 року нараховано тариф Чоп-Батьово, Батьово-Чоп в сумі 2 038, 00 грн.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 14.09.2017 року у справі №906/58/17 стягнуто з ДП "Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство" на користь ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" 282 264, 50 грн. платежів за час затримки вагонів та 4 233, 97 грн. судового збору, у зв'язку з тим, що вагони №66242058, №67881037, №63884787 по накладних №33419813, №33419573, №33419581 простоювали на станціях Батьово, Чоп та Мукачеве Львівської залізниці з травня по липень 2016 року у зв'язку з митним оглядом, а тому ПАТ "Українська залізниця" нарахувало плату за користування вагонами, збір за зберігання вантажу, збір за телеграфне повідомлення про затримку, плату за маневрову роботу, у загальному розмірі 282 264, 50 грн. (т.1, а.с. 83-86).

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.08.2017 року у справі №906/418/17 стягнуто з ДП "Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство" на користь ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" 559 566, 02 грн. платежів за затримку вагонів та 8 393, 49 грн. витрат по сплаті судового збору, оскільки у зв'язку із затримкою вагону № 65620106 для митного огляду з 15.05.2016 року по 14.11.2016 року, вагону №60921558 - з 27.05.2016 року по 14.11.2016 року Залізницею були нараховані додаткові платежі, розрахунок яких проведено за ставками Збірника тарифів №1, який затверджений наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 року №317 із застосуванням коригувального коефіцієнта 2,302, про що складено акти загальної форми ГУ-23. (т.1, а.с. 87-90).

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 26.07.2017 року у справі №906/256/17 стягнуто з ДП "Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство" на користь ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" 657 422, 57 грн. нарахованих платежів за затримки вагонів та 9 861, 34 грн. судового збору, оскільки залізницею було розраховано плату за користування вагонами, збір за зберігання, зважування вантажу, збір за телеграфне повідомлення про затримку, тариф та плату за маневрову роботу, які були виконані залізницею через затримку вагонів за №№ 66244070, 67611574, 60933652, 66933672 на загальну суму 657 422, 57 грн., які простоювали на станціях Львівської залізниці з 17.05.2016 року до 20.09.2016 року, у зв'язку з проведенням митного контролю. (т.1, а.с. 91-94).

Таким чином, загальна сума нарахованих до стягнення з Державного підприємства «Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство» платежів за затримку вагонів на прикордонній станції становила 1 788 232, 79 грн.

Позивачем долучено до матеріалів справи платіжні доручення про сплату вище встановленої заборгованості. (т.1, а.с. 99-116).

Крім того, в матеріалах справи наявний лист від 10.08.2018 року ПАТ «Укрзалізниця» зі змісту якого вбачається, що Державним підприємством «Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство» на виконання судових рішень у справах №№ 906/454/17, 906/58/17, 906/418/17, 906/256/17 було сплачено заборгованість в повному обсязі. (т.2, а.с. 160).

Згідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як роз'яснено п 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України» , а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, рішення у справах №№ 906/454/17, 906/58/17, 906/418/17, 906/256/17 не можуть бути поставлені під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі №910/4938/18, не можуть йому суперечити.

Таким чином, рішенням у справі №806/1408/16 було встановлено обставини протиправної бездіяльності Закарпатської митниці ДФС по не здійсненню пропуску рухомого складу вагонів залізниці №№ 63884787, 66242058, 6781037, 656220106, 68459460, 60921558, 66244070, 67611574, 60933652 та 66933672.

В свою чергу, рішеннями у справах №№ 906/454/17, 906/58/17, 906/418/17, 906/256/17 встановлено обставини нарахування Державному підприємству «Новоград - Волинське досвідне лісомисливське господарство» додаткових платежів, понесених залізницею у зв'язку із затримкою вказаних вагонів для митного догляду.

Стосовно доводів апелянта про відсутність у матеріалах даної справи первинних документів, зокрема, Актів загальної форми, які складаються підрозділами залізниці, слід зазначити, що обставини складання зазначених актів та нарахування на їх підставі позивачу платежів за затримку вагонів, а також їх розмір та період, були встановлені у справах №№ 906/454/17, 906/58/17, 906/418/17, 906/256/17, а тому в силу наведених положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України зазначені обставини не потребують повторного доведення.

Як вже було зазначено вище позивачем долучено до матеріалів справи платіжні доручення про сплату вище встановленої заборгованості. (т.1, а.с. 99-116), а також в матеріалах справи наявний лист від 10.08.2018 року ПАТ «Укрзалізниця» зі змісту якого вбачається, що Державним підприємством «Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство» на виконання судових рішень у справах №№ 906/454/17, 906/58/17, 906/418/17, 906/256/17 було сплачено заборгованість в повному обсязі. (т.2, а.с. 160).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною бездіяльністю Закарпатської митниці ДФС, що полягала у не здійсненні пропуску рухомого складу вагонів залізниці, в яких знаходився товар позивача та понесеними останнім збитками у розмірі 1396733,45 грн., оскільки фактично витрати за користування вагонами, за маневрову роботу, за зберігання вантажу, за зважування вантажу, за участь представника залізниці при зважуванні, за телеграфне повідомлення, за навантажувально-розвантажувальні роботи, були виконані залізницею через затримку вагонів.

Стосовно доводів апелянта про те, що митниця виходила із необхідності застосування норм ст. 321 Митного кодексу України в частині 180 денного строку перебування товарів у пунктах пропуску, слід зазначити наступне.

Відповідно до визначень, які закріплені у статті 4 Митного кодексу України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно зі статтею 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Частиною 1 статті 248 Митного кодексу України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред'явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу (частина 1 статті 255 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 5 статті 255 Митного кодексу України митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Статтею 318 Митного кодексу України врегульовано, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Митний контроль товарів, транспортних засобів у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюється відповідно до типових технологічних схем митного контролю, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 1 статті 320 Митного кодексу України форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками. Не допускаються визначення форм та обсягів митного контролю іншими органами державної влади, а також участь їх посадових осіб у здійсненні митного контролю.

Положеннями статті 321 Митного кодексу України врегульовано, що товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом

У разі вивезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення за межі митної території України митний контроль розпочинається з моменту пред'явлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення для митного оформлення та їх декларування в установленому цим Кодексом порядку.

Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем до моменту поміщення цих товарів, транспортних засобів у відповідний митний режим не може перевищувати 180 календарних днів.

Перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем закінчується у разі вивезення за межі митної території України - після здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення та перетинання ними митного кордону України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Виходячи з наведених норм чинного митного законодавства митне оформлення та митний контроль є різними процедурами, з визначеними різними моментами початку та закінчення їх виконання та включають в себе різний обсяг дій, що вчиняються уповноваженими органами.

Окрім того, завершення митного оформлення товарів пов'язується, зокрема з перетинанням митного кордону України транспортних засобів комерційного призначення. При цьому колегією суддів враховується, що спірні вагони було затримано саме для прикордонно-митного догляду.

Враховуючи наведене, посилання апелянта на строк, визначений ст. 321 Митного кодексу України, є необґрунтованими та відповідно застосуванню підлягає строк, визначений ст.199 Митного кодексу України (30 днів для перебування товарів у пунктах пропуску).

При цьому, як вже було зазначено, позивачем заявлено про відмову від позовних вимог в частині стягнення суми нарахованої за період з моменту затримки другим відповідачем кожного з вагонів позивача до спливу 30 - тиденного строку, визначеного ст.199 Митного кодексу України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим задоволення судом першої інстанції позовних вимог в частині стягнення 1 396 733, 45 грн. збитків, завданих неправомірною бездіяльністю Закарпатської митниці ДФС.

Стосовно вимог позивача про стягнення збитків в розмірі 68 162, 96 грн. (до складу яких входять суми судового збору), а також 53 000, 00 грн. збитків, які є витратами на юридичні послуги, слід зазначити наступне.

У пункті 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору ; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката ; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення збитків в розмірі 68 162, 96 грн. (до складу яких входять суми судового збору), а також 53 000, 00 грн. збитків, які є витратами на юридичні послуги, обґрунтовано залишені місцевим господарським судом без задоволення.

Крім цього, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення 235 564, 59 грн. збитків у вигляді неодержаного прибутку, з огляду на наступне.

Обґрунтовуючи вказану вимогу позивач зазначає, що ним понесено збитки у формі неодержаного прибутку (втрачена вигода), на який він розраховував у разі належного виконання зобов'язання згідно умов відповідних зовнішньоекономічних контрактів із фірмою « JPN GLOBAL» та фірмою « FK INVEST KOSICE a.s.» .

На думку позивача, враховуючи протиправні дії Закарпатської митниці ДФС по затримці вагонів з товаром ДП «Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство» , замість експорту цього товару та отримання грошових коштів як валютної виручки від нерезидентів по вищевказаних контрактах, позивач змушений був реалізувати ту частину товару, що залишився і зберігся, на внутрішньому ринку України за значно нижчою ціною, що призвело до неодержаного прибутку (втрачена вигода) у даній частині на загальну суму 235 564, 59 грн.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене є упущеною вигодою.

Особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б нею одержані, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила її можливості отримати прибуток.

Крім того, при визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті особою для їх одержання.

Таким чином, у вигляді втраченої вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані.

На підтвердження факту реалізації деревини на території України позивачем надано Договір №7 від 10.01.2018 року із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та копії платіжних доручень № 3 від 19.01.2018 року, № 1 від 20.02.2018 року на загальну суму 65 461, 33 грн. (т.1, а.с. 124).

Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач не подав докази на підтвердження продажу за умовами договору № 7 від 10.01.2018 року саме того товару, а також колегія суддів зазначає, що позивачем не надано доказів щодо реалізації іншої частини деревини, а також не надано підтвердження того, що ним було вчинено всі можливі дії для виконання із фірмою « JPN GLOBAL» та фірмою « FK INVEST KOSICE a.s.» .

Враховуючи вищенаведене, вимоги позивача про стягнення збитків у вигляді неодержаних прибутків у сумі 235 564, 59 грн. є необґрунтованими, а тому правомірно залишені місцевим господарським судом без задоволення.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано відповідачу2 вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

постановив:

1. Апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2018 року у справі №910/4938/18 залишити без задоволення.

2. Прийняти відмову Державного підприємства «Новоград - Волинське досвідне лісомисливське господарство» від позовних вимог в частині стягнення на користь позивача грошових коштів у розмірі 52 414 (п`ятдесят дві тисячі чотириста чотирнадцять гривень) 75 коп. у справі №910/4938/18 .

3. Визнати нечинним рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2018 року у справі №910/4938/18 в частині стягнення на користь позивача грошових коштів у розмірі 52 414 (п`ятдесят дві тисячі чотириста чотирнадцять гривень) 75 коп. та провадження у справі №910/4938/18 у вказаній частині закрити.

4. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2018 року у справі №910/4938/18 залишити без змін.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4938/18.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 26.02.2019 року

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді О.О. Хрипун

ОСОБА_1