Рішення

від 30.11.2018 по справі 910/6552/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.11.2018Справа № 910/6552/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-а; ідентифікаційний код 03327664)

до Житлово-будівельного кооперативу "Лепсе-4" (03148, м. Київ, вул. Якуба Коласа, буд. 4; ідентифікаційний код 24360708)

про стягнення 62 561 грн. 56 коп.

Представники сторін:

від позивача: Березова І.Г. - представник

від відповідача: Дрозденко В.І. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24.05.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал з вимогами до Житлово-будівельного кооперативу Лепсе-4 про стягнення 62561,56 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення положень законодавства України та умов укладеного між сторонами Договору №02525/4-08 на послуги водопостачання та водовідведення від 03.06.2003 не у повному обсязі здійснив оплату за надані позивачем послуги, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 46 943, 78 грн. 13 коп. Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 7 550 грн. 87 коп., штраф у розмірі 4 694 грн. 38 коп., 3% річних у розмірі 377 грн. 61 коп. та інфляційні втрати у розмірі 2 994 грн. 92 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 відкрито провадження у справі №910/6552/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 20.06.2018, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

20.06.2018 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнав заборгованість за кодом 8-886 (постачання холодної води та надання послуг з відведення холодної води), однак заперечив щодо наявності заборгованості за кодом 8-50886 (постачання холодної води на підігрів та стоки), зазначивши, що нарахування у спірному періоді позивач проводив помилково.

Зокрема, відповідач зазначив, що бойлер (для підігріву холодної води) знаходиться на балансі ПАТ Київенерго , а зазначені показники теплолічильника не є належним доказом обсягів стоків гарячої води, оскільки прилад обліку у бойлері обліковує лише холодну воду, яку постачає позивач до ПАТ Київенерго для виготовлення гарячої води та в подальшому від вказаного пункту вода надходить не лише до відповідача, а й до інших абонентів. Тобто, акти про зняття показань з приладу обліку містять інформацію щодо обсягів води для підігріву, поставленої до бойлера, та не є доказами як обсягів гарячої води, поставленої безпосередньо до відповідача, так і обсягів стоків гарячої води. Приладу обліку стоків гарячої води у відповідача не встановлено.

Крім того, відповідач вказав на відсутність підстав для стягнення з нього штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат, так як, на думку відповідача, прострочення з оплати не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2018 оголошено перерву у судовому засіданні до 27.07.2018; витребувано у Публічного акціонерного товариства "Київенерго" довідку, яка містить дані щодо помісячних обсягів гарячої води, поставленої Публічним акціонерним товариством "Київенерго" у період з 01.04.2015 по 30.09.2015 споживачу (-ам) багатоквартирного будинку, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Якуба Коласа, буд. 4.

04.07.2018 до Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариство Київенерго надійшли документи, витребувані судом ухвалою від 20.06.2018, з яких вбачається, що у червні 2015 року ПАТ Київенерго поставив мешканцям будинку за адресою: м. Київ, Якуба Коласа 4 гарячу воду обсягом 116,5660 м.куб, у липні 2015 року - 0,000 м. куб., у серпні 2015 року - 115,3279 м. куб, у вересні 2015 року - 177,8785 куб.м. За квітень та травень 2015 року ПАТ Київенерго не має інформації, запитуваної судом, так як облік поставленої гарячої води у вказаний період не здійснювався.

26.07.2018 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказав на те, що оскільки від централізованого пункту (на балансі ПАТ Київенерго ) одночасно споживали питну воду для потреб гарячого водопостачання житлові будинки інших абонентів, подальший розподіл об'єму стоків гарячої води здійснювався наступним чином: - відповідачу - 37,118% від загального об'єму; ЖБК Обчислювач-11 - 28,0835, КПКК з ОЖФ Святошинського району - 34,799%.

Також, позивач вказав на необґрунтованість тверджень відповідача щодо відсутності прострочення та, відповідно, відсутності підстав для стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2018 продовжено строк розгляду справи на 30 днів, оголошено перерву судовому засіданні до22.08.2018.

09.08.2018 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначив, що кількість мешканців будинку та їх відсоткове співвідношення не є погодженою методикою розрахунку та не доводить обсяги стоків, нарахованих позивачем.

13.08.2018 до Господарського суду міста Києва позивачем подано уточнений розрахунок позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2018 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 26.09.2018.

У підготовчому засіданні 26.09.2018 судом було постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви до 19.10.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2018 закрито підготовче провадження у справі №910/6552/18, справу призначено до судового розгляду по суті на 21.11.2018.

У судовому засіданні 26.09.2018 судом було постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви до 30.11.2018.

Представник позивача у судовому засіданні 30.11.2018 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 30.11.2018 надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги визнав частково.

У судовому засіданні 30.11.2018 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши надані суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

03.06.2003 між Відкритим акціонерним товариством Акціонерна компанія Київводоканал (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом Лепсе-4 (абонент) укладено Договір №02525/4-08 на послуги водопостачання та водовідведення, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язався розраховуватися за вищезгадані послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994.

Відповідно до Статуту Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал товариство створено шляхом перетворення Державного комунального об'єднання водопровідно-каналізаційного господарства Київводоканал і Відкрите акціонерне товариство відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місті Києву від 20.07.2001 №359; товариство є правонаступником майнових та особистих немайнових прав та обов'язків державного комунального об'єднання водопровідно- каналізаційного господарства Київводоканал .

Відповідно до п 2.2 Договору №02525/4-08 від 03.06.2003 абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до договору.

Згідно з пунктом 2.3 Договору №02525/4-08 від 03.06.2003 абонент в кінці кожного місяця направляє до постачальника свого повноважного представника з письмовою інформацією, згідно з Додатком № 1 до даного Договору, щодо об'єму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення) за останній місяць для проведення звірки розрахунків з постачальником та підписання відповідного акту.

Кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильника здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонентів із стабільним об'ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал (п. 3.1 Договору №02525/4-08 від 03.06.2003).

Відповідно до пункту 3.3 Договору №02525/4-08 від 03.06.2003 кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом (п. 3.5 Договору №02525/4-08 від 03.06.2003).

Відповідно до п. 3.6 Договору №02525/4-08 від 03.06.2003 постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента платіжний документ (дебетове повідомлення, вимогу-доручення, тощо) для оплати за надані йому послуги згідно з цим Договором. Оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів, що надійшли від абонента на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно з пунктом 7.1 Договору №02525/4-08 від 03.06.2003 даний договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 2 статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлене договором або не випливає із суті змішаного договору.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку про його змішану правову природу, а саме, про те, що договір містить елементи договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу (постачання води) та елементи договору про надання послуг (відведення води).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.

В статті 1 цього Закону визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води; централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Тобто, стаття 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" передбачає надання послуг з питного водопостачання на підставі договору з підприємством питного водопостачання.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190 (далі - Правила), які є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Пунктом 1.4 Правил визначено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 N 37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за N 403/6691 (далі - Правила приймання №37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно з пунктом 1.2 Правил № 37, останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - підприємства).

Відповідно до пункту 1.4 Правил № 37 стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Згідно з пунктом п. 2.4 Правил № 37 підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих правил, місцевих правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.

Отже, надання послуг із приймання стічних вод регулюється умовами укладеного сторонами договору, а вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (яким є відповідач) на користь водоканалу.

Таким чином, оплаті підлягають послуги з водовідведення стічних вод, що утворились після використання холодної води та води, що підігрівається тепловими пунктами відповідача.

Згідно з пунктом 3.7 Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Судом встановлено, що позивачем були присвоєні відповідачу наступні коди: код 8-886 для здійснення розрахунків за послуги з постачання питної холодної води та відведення її стоків; код 8-50886 для здійснення розрахунків за холодну воду на підігрів та відповідний об'єм стоків, що вбачається з сукупності наявних в матеріалах справи доказів, а саме з актів про зняття показань з приладу обліку та розшифровок рахунків абонента.

Судом встановлено, що за період з 01.04.2015 по 30.09.2015 позивач здійснив постачання відповідачу холодної води та надав послуги водовідведення на суму 43394,98 грн . що підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи копіями актів про зняття показань з приладів обліку (вказані акти підписані відповідачем) та розшифровками рахунків абонента за спірний період, а також розгорнутим розрахунком заборгованості, який долучено позивачем до позовної заяви (за кодом 8-886 ).

Обсяг та вартість поставленої позивачем холодної води та наданих послуг з водовідведення за вказаний період у розмірі 43394,98 грн. (за кодом 8-886) відповідачем не заперечувався.

Крім того, звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказав на те, що за період з 01.04.2015 по 01.09.2015 позивач надав послуги водовідведення гарячої води на суму 32612,47 грн. (код - 8-50886).

Однак, у відзиві на позовну заяву відповідач заперечив щодо наявності заборгованості за кодом 8-50886 (постачання холодної води на підігрів та стоки), зазначивши, що нарахування у спірному періоді позивач проводив помилково.

Зокрема, відповідач зазначив, що бойлер (для підігріву холодної води) знаходиться на балансі ПАТ Київенерго , а зазначені показники теплолічильника не є належним доказом обсягів стоків гарячої води, оскільки прилад обліку у бойлері обліковує лише холодну воду, яку постачає позивач до ПАТ Київенерго для виготовлення гарячої води та в подальшому від вказаного пункту вода надходить не лише до відповідача, а й до інших абонентів. Тобто, акти про зняття показань з приладу обліку містять інформацію щодо обсягів води для підігріву, поставленої до бойлера, та не є доказами як обсягів гарячої води, поставленої безпосередньо до відповідача, так і обсягів стоків гарячої води. Приладу обліку стоків гарячої води у відповідача не встановлено.

26.07.2018 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказав на те, що оскільки від централізованого пункту (на балансі ПАТ Київенерго ) одночасно споживали питну воду для потреб гарячого водопостачання житлові будинки інших абонентів, подальший розподіл об'єму стоків гарячої води здійснювався наступним чином: - відповідачу - 37,118% від загального об'єму; ЖБК Обчислювач-11 - 28,0835, КПКК з ОЖФ Святошинського району - 34,799%.

Суд зазначає, що надання послуг із приймання стічних вод регулюється умовами укладеного сторонами договору.

При цьому, порядок визначення обсягу наданих послуг та їх вартість також визначається відповідно до умов договору, укладеного між сторонами - Договору № 02525/4-08 від 03.06.2003.

Так, відповідно до пункту 3.3 Договору №02525/4-08 від 03.06.2003 кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.

Суд вважає обґрунтованими твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, що акти про зняття показань з приладу обліку за спірний період за кодом 8-50886, підписані абонентом - ПАТ Київенерго , місять загальну інформацію щодо обсягів води, яка використовується для підігріву, та яка була поставлена позивачем не безпосередньо до відповідача, а до бойлера, який знаходиться на балансі ПАТ Київенерго та від якого гаряча вода поставляється й до інших абонентів, тобто не виключно до відповідача.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, як підтверджують як обсяг поставленої саме відповідачу гарячої води, так і, відповідно, обсягу наданих послуг з відведення стоків гарячої води. Посилання позивача на процентний розподіл наданих послуг по будинках в залежності від кількості мешканців судом не приймаються оскільки не надано будь-яких доказів щодо кількості мешканців у вказаних будинках.

З метою встановлення обсягів наданих позивачем безпосередньо відповідачу (а не до бойлера) послуг з приймання стічних вод (стоків гарячої води) у спірному періоді, враховуючи, що у відповідача відсутній лічильник стоків води, ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2018 було витребувано у Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (балансоутримувача бойлера) інформацію щодо помісячних обсягів гарячої води, поставленої Публічним акціонерним товариством "Київенерго" у період з 01.04.2015 по 30.09.2015 споживачу (-ам) багатоквартирного будинку, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Якуба Коласа, буд. 4.

04.07.2018 до Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариство Київенерго надійшли документи, витребувані судом ухвалою від 20.06.2018, з яких вбачається, що у червні 2015 року ПАТ Київенерго поставив мешканцям будинку за адресою: м. Київ, Якуба Коласа 4 гарячу воду обсягом 116,5660 м.куб, у липні 2015 року - 0,000 м. куб., у серпні 2015 року - 115,3279 м. куб, у вересні 2015 року - 177,8785 куб.м. За квітень та травень 2015 року ПАТ Київенерго не має інформації, запитуваної судом, так як облік поставленої гарячої води у вказаний період не здійснювався.

Враховуючи викладені обставини, та беручи до уваги, що матеріали справи не містять будь-яких інших належних та допустимих доказів, суд дійшов висновку, що у червні 2015 року відповідачу були надані послуги з відведення гарячої води на суму 476,99 грн., у липні 2015 року - 0,00 грн., у серпні 2015 року - 471,92 грн., у вересні 2015 року - 727,88 грн., що разом становить 1676,79 грн.

Належних та допустимих доказів обсягів надання безпосередньо відповідачу послуг з приймання стоків гарячої води за квітень та травень 2015 року матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що належними та допустимими доказами підтверджується надання безпосередньо відповідачу послуг з приймання стоків гарячої води у спірному періоді на загальну суму 1676,79 грн. (за кодом8-50886).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.4 Договору №02525/4-08 від 03.06.2003 абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. Постачальник інформує абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи абонента.

Позивачем долучено до позовної заяви копії платіжних вимог-доручень, які виставлялись позивачем до установи банку відповідача для здійснення останнім оплат, довідку ПАТ Радикал Банк про реєстр платіжних вимог, які надсилались відповідачу у період з 21.04.2015 по 19.06.2015, довідку ПАТ КБ Хрещатик про реєстр платіжних вимог, які надсилались відповідачу у період з 31.07.2015 по 25.03.2016.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, про відсутність доказів пред'явлення позивачем платіжних вимог-доручень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був здійснювати розрахунки за Договором №02525/4-08 від 03.06.2003 у п'ятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента.

Судом встановлено, що за поставлену позивачем холодну воду та надані послуги з відведення холодної води за період з 01.04.2015 по 30.09.2015 за кодом 8-886 відповідачем були сплачені грошові кошти у загальному розмірі 29063,67 грн., що підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи копіями банківських виписок з рахунку відповідача, копіями реєстрів погашення заборгованості за субсидіями, субвенціями, пільгами та відображено у розрахунку заборгованості, долученому позивачем до позовної заяви.

Крім того, судом встановлено, що за надані позивачем послуги з відведення холодної води, яка використовується для підігріву, за період з 01.04.2015 по 30.09.2015 за кодом 8-50886 відповідачем не було здійснено оплати, що відображено у розрахунку заборгованості, долученому позивачем до позовної заяви.

Таким чином, враховуючи загальну вартість поставленої позивачем холодної води та наданих послуг з відведення холодної води (за кодом 8-886 на суму 43394,98 грн.) та наданих послуг з відведення холодної води, яка використовується для підігріву (за кодом 8-50886 на суму 1676,79 грн.), що разом становить 45071,77 грн., та розмір сплачених відповідачем грошових коштів у сумі 29063,67 грн., суд дійшов висновку, що станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду у відповідача виникла заборгованість у розмірі 16008,10 грн.

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 16008,10 грн. станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Житлово-будівельного кооперативу Лепсе-4 за Договором №02525/4-08 від 03.06.2003 у сумі 16008,10 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 16008,10 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал в частині стягнення з Житлово-будівельного кооперативу Лепсе-4 суми основного боргу у розмірі 46943,78 грн. підлягають частковому задоволенню у розмірі 16008,10 грн.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у загальному розмірі 7550,87 грн., а саме 3616,42 грн. пені за прострочення оплати поставленої холодної води та наданих послуг з відведення холодної води за кодом 8-886 за загальний період нарахування з 26.04.2015 по 30.09.2015 та 3934,45 грн. пені за прострочення оплати наданих послуг з відведення гарячої води за кодом 8-50886 за загальний період нарахування з 27.04.2015 по 30.09.2015.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.2 Договору №02525/4-08 від 03.06.2003 за несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, за прострочення оплати відповідачем поставленої холодної води та наданих послуг з відведення холодної води (за кодом 8-886), суд дійшов висновку в його обґрунтованості - на суму 3616,42 грн.

Водночас, розрахунок пені позивача за прострочення оплати відповідачем послуг з приймання стоків гарячої води (за кодом 8-50886) визнається судом необґрунтованим, так як позивач здійснив нарахування пені щодо обсягів наданих послуг, які визнані судом необґрунтованими.

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок пені за прострочення оплати відповідачем послуг з приймання стоків гарячої води за спірний період (з урахуванням обсягів поставленої безпосередньо відповідачу гарячої води, вказаних ПАТ Київенерго ).

За розрахунком суду, обґрунтованим розрахунком пені за прострочення оплати відповідачем послуг з приймання стоків гарячої води (за кодом 8-50886) за спірний період є пеня у сумі 97,31 грн.

Таким чином, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал в частині стягнення з Житлово-будівельного кооперативу Лепсе-4 пені у розмірі 7550,87 грн. підлягають частковому задоволенню у розмірі 3713,73 грн.

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 4694,38 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 4.1 Договору №02525/4-08 від 03.06.2003 за безпідставну відмову від оплати наданих послуг абонент сплачує штраф у розмірі 10% від несплаченої суми.

Суд зазначає, що вказана умова договору, по суті, передбачає сплату відповідачем штрафу за невиконання грошового зобов'язання, а саме за несплату вартості поставленої води та наданих послуг з відведення води за кожним місяцем.

При цьому, право на стягнення з відповідача штрафу виникає у позивача відразу з виникненням прострочення оплати вартості поставленої води та наданих послуг з відведення води (незалежно від кількості днів прострочення) та обраховується від простроченої суми.

Таким чином, по суті, позивач має право на нарахування штрафу у розмірі 5% від всієї вартості поставленої води на наданих послуг з водовідведення у кожному місяці у випадку виникнення прострочення з оплати такої вартості.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, так як розрахунок штрафу було здійснено позивачем, враховуючи заявлену до стягнення з відповідача суму основного боргу (46943,78 грн.), тоді як за висновком суду, заборгованість відповідача за Договором №02525/4-08 від 03.06.2003 становить 16008,10 грн.

Таким чином, обґрунтованим розміром штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, є 1600,81 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал в частині стягнення з Житлово-будівельного кооперативу Лепсе-4 штрафу у сумі 4694,38 грн. підлягають частковому задоволенню у розмірі 1600,81 грн.

Крім того, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 377,61 грн. (3% річних у розмірі 180,82 грн. за прострочення оплати вартості поставленої холодної води та наданих послуг з відведення холодної води за кодом 8-886 та 3% річних у розмірі 196,79 грн. за прострочення оплати наданих послуг з відведення води за кодом 8-50886).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем, за прострочення оплати відповідачем поставленої холодної води та наданих послуг з відведення холодної води (за кодом 8-886), суд дійшов висновку в його обґрунтованості - на суму 180,82 грн.

Водночас, розрахунок 3% річних позивача за прострочення оплати відповідачем послуг з приймання стоків гарячої води (за кодом 8-50886) визнається судом необґрунтованим, так як позивач здійснив нарахування 3% річних щодо обсягів наданих послуг, які визнані судом необґрунтованими.

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок 3% річних за прострочення оплати відповідачем послуг з приймання стоків гарячої води за спірний період (з урахуванням обсягів поставленої безпосередньо відповідачу гарячої води, вказаних ПАТ Київенерго ).

За розрахунком суду, обґрунтованим розрахунком 3% річних за прострочення оплати відповідачем послуг з приймання стоків гарячої води (за кодом 8-50886) за спірний період є 3% річних у сумі 4,87 грн.

Таким чином, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал в частині стягнення з Житлово-будівельного кооперативу Лепсе-4 3% річних у розмірі 377,61 грн. підлягають частковому задоволенню у розмірі 185,69 грн.

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у загальному розмірі 2994,92 грн. (1269,80 грн. інфляційних втрат за прострочення оплати вартості поставленої холодної води та наданих послуг з відведення холодної води за кодом 8-886 та 1725,11 грн. інфляційних втрат за прострочення оплати вартості наданих послуг з відведення води за кодом 8-50886).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, за прострочення оплати відповідачем поставленої холодної води та наданих послуг з відведення холодної води (за кодом 8-886), суд дійшов висновку в його обґрунтованості - на суму 1269,80 грн.

Водночас, розрахунок інфляційних втрат позивача за прострочення оплати відповідачем послуг з приймання стоків гарячої води (за кодом 8-50886) визнається судом необґрунтованим, так як позивач здійснив нарахування інфляційних втрат щодо обсягів наданих послуг, які визнані судом необґрунтованими.

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат за прострочення оплати відповідачем послуг з приймання стоків гарячої води за спірний період (з урахуванням обсягів поставленої безпосередньо відповідачу гарячої води, вказаних ПАТ Київенерго ).

За розрахунком суду, обґрунтованим розрахунком інфляційних втрат за прострочення оплати відповідачем послуг з приймання стоків гарячої води (за кодом 8-50886) за спірний період є інфляційні втрати у сумі 27,87 грн.

Таким чином, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал в частині стягнення з Житлово-будівельного кооперативу Лепсе-4 інфляційних втрат у розмірі 2994,92 грн. підлягають частковому задоволенню у розмірі 1297,67 грн.

Що стосується тверджень відповідача про те, що прострочення виконання ним обов'язку зі сплати грошових коштів за Договором №02525/4-08 від 03.06.2003 не відбулось, у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення з нього штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає вказані твердження необґрунтованими, так як, за висновком суду, відповідачем було допущено прострочення з оплати поставленої позивачем води та наданих позивачем послуг з водовідведення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позову покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 178, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу Лепсе-4 (03148, м. Київ, вул. Якуба Коласа, буд. 4;ідентифікаційний код: 24360708) на користь Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-а; ідентифікаційний код: 03327664) суму основного боргу у розмірі 16008 (шістнадцять тисяч вісім) грн. 10 коп., пеню у розмірі 3713 (три тисячі сімсот тринадцять) грн. 73 коп., штраф у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 81 коп., 3% річних у розмірі 185 (сто вісімдесят п'ять) грн. 69 коп., інфляційні втрати у розмірі 1297 (одна тисяча двісті дев'яносто сім) грн. 67 коп. та судовий збір у розмірі 642 (шістсот сорок дві) грн. 31 коп.

3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено:10.12.2018

Суддя Д.О. Баранов