Постанова

від 28.03.2019 по справі 910/6552/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2019 р. Справа№ 910/6552/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Козир Т.П.

Тищенко А.І.

розглянувши у письмовому провадженні

апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Лепсе-4"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2018

у справі №910/6552/18 (суддя Баранов Д.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія

"Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Лепсе-4"

про стягнення 62 561,56 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Лепсе-4" (далі за текстом - відповідач) заборгованості за договором №02525/4-08 від 03.06.2003 про надання послуг водопостачання та водовідведення у загальній сумі 62 561,56 грн., з яких: 46 943,78 грн. - основний борг, 7 550,87 грн. - пеня, 4 694,38 грн. - штраф, 377,61 грн. - 3% річних, 2 994,92 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов'язання перед позивачем в частині дотримання порядку і строків здійснення розрахунків за надані позивачем послуги, що призвело до виникнення заборгованості.

У зв'язку з відмовою відповідача в добровільному порядку розрахуватися з позивачем, останній звернувся а захистом своїх прав до суду та, окрім основного боргу, здійснив нарахування відповідачу штрафних санкцій (штрафу і пені), 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу за період прострочення з 01.04.2015 по 30.09.2015.

Відповідач визнав заборгованість за кодом 8-886 (постачання холодної води та надання послуг з відведення холодної води), але заперечував проти наявності заборгованості за кодом 8-50886 (постачання холодної води на підігрів та стоки), зазначивши, про помилкове нарахування позивачем вказаних послуг у спірному періоді. За твердженням відповідача, бойлер (для підігріву холодної води) знаходиться на балансі ПАТ "Київенерго", а зазначені показники теплолічильника не є належним доказом обсягів стоків гарячої води, оскільки прилад обліку у бойлері обліковує лише холодну воду, яку постачає позивач до ПАТ "Київенерго" для виготовлення гарячої води та в подальшому від вказаного пункту вода надходить не лише до відповідача, а й до інших абонентів. З огляду на наведене, відповідач зазначав, що акти про зняття показань з приладу обліку містять інформацію щодо обсягів води для підігріву, поставленої до бойлера, та не є доказами обсягів гарячої води, поставленої безпосередньо до відповідача, та обсягів стоків гарячої води. Приладу обліку стоків гарячої води у відповідача не встановлено.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2018 у справі №№910/6552/18 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 16 008,10 грн. основного боргу, 3 713,73 грн. пені, 1 600,81 грн. штрафу, 185,69 грн. 3% річних, 1 297,67 грн. інфляційних втрат та 642,31 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вказане судове рішення мотивовано тим, що позивач не надав суду доказів на підтвердження обсягів поставленої відповідачу гарячої води та послуг з відведення її стоків, у зв'язку з чим відповідні обсяги встановлювалися судом на підставі документів, наданих Публічним акціонерним товариством "Київенерго". За розрахунками суду у періоді з червня по вересень 2015 року відповідачу були надані послуги з відведення гарячої води на загальну суму 1 676,79 грн. Доказів надання відповідачу послуг з приймання стоків гарячої води за квітень та травень 2015 року відсутні.

За висновком суду, документально підтверджено наявність основного боргу лише сумі 16 008,10 грн., яка відповідачем не сплачена та підлягає стягненню на користь позивача. Окрім того, судом здійснено власний розрахунок пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних, у зв'язку з частковим задоволенням вимоги позивача про стягнення основного боргу.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2018 у справі № №910/6552/18 в частині задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені і ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного по суті заявлених вимог рішення в частині задоволення позову.

Зокрема, відповідач зазначав про те, що поза увагою суду залишено відсутність доказів надіслання позивачем до банківської установи відповідача платіжних документів, у зв'язку з чим неможливо встановити початок прострочення відповідача і відповідно здійснити нарахування штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат. Окрім того, відповідач посилався на відсутність в оскаржуваному рішенні мотивів відхилення доводів відповідача.

Позивач у відзиві заперечував проти апеляційної скарги з підстав ідентичних тим, які наводилися ним місцевому господарському суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2018 у справі №910/6552/18 та вирішено здійснювати її розгляд у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

03.06.2003 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як абонентом, укладено договір №02525/4-08 на послуги водопостачання та водовідведення (далі за текстом - Договір), за умовами якого (п.1) постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язався розраховуватися за вищезгадані послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994.

В розділі 2 Договору визначено зобов'язання сторін, згідно з п.п.2.2, 2.3 якого абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до договору. Абонент в кінці кожного місяця направляє до постачальника свого повноважного представника з письмовою інформацією, згідно з Додатком № 1 до даного Договору, щодо об'єму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення) за останній місяць для проведення звірки розрахунків з постачальником та підписання відповідного акту.

Порядок обліку води та проведення розрахунків погоджений сторонами у розділі 3 Договору, в п.п.3.1, 3.3, 3.5, 3.6 якого передбачено, що кількість води, що подається7 постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильника здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонентів із стабільним об'ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал. Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п.21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України. У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом. Постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента платіжний документ (дебетове повідомлення, вимогу-доручення, тощо) для оплати за надані йому послуги згідно з цим Договором. Оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів, що надійшли від абонента на розрахунковий рахунок постачальника.

В п.7.1 Договору передбачено, що він є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту підписання сторонами.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, укладений між сторонами Договір містить елементи договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу (постачання води) та елементи договору про надання послуг (відведення води).

Згідно зі ст. 714 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Норми ст. ст. 901, 903 ЦК України визначають, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. У разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" передбачає надання послуг з питного водопостачання на підставі договору з підприємством питного водопостачання.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008 затверджено Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України (далі за текстом - Правила №190), які відповідно до ст. 3 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" є частиною законодавства у сфері питного водопостачання, визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України, є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод (п.1.1 Правил).

Згідно з п.п.3.1, 3.7, 5.2 Правил №190 розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на підставі показів приладів обліку; вузли обліку повинні розташовуватися на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

В п.1.4 Правил №190 визначено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 № 37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за №403/6691 (далі за текстом - Правила №37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно з п. 1.4 Правил №37 стічними водами підприємств є усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

В п.2.4 Правил №37 визначено, що підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих правил, місцевих правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом, позивачем присвоєно відповідачу код 8-886 для здійснення розрахунків за послуги з постачання питної холодної води та відведення її стоків, а також код 8-50886 для здійснення розрахунків за холодну воду на підігрів та відповідний об'єм стоків, що вбачається з сукупності наявних в матеріалах справи доказів, а саме з актів про зняття показань з приладу обліку та розшифровок рахунків абонента.

За період з 01.04.2015 по 30.09.2015 позивач поставив відповідачу холодну воду та надав послуги водовідведення на суму 43 394,98 грн., про що свідчать надані до матеріалів справи копії актів про зняття показань з приладів обліку, підписані відповідачем, розшифровки рахунків абонента за спірний період та розгорнутий розрахунком заборгованості (за кодом 8-886). Відповідач не заперечував обсяг та вартість поставленої позивачем холодної води та наданих послуг з водовідведення за вказаний період у розмірі 43394,98 грн.

В даному випадку відповідач заперечує проти надання позивачем у періоді з 01.04.2015 по 01.09.2015 послуг з водовідведення гарячої води на суму 32 612,47 грн. (код 8-50886).

Судом з'ясовано, що надання послуг із приймання стічних вод, порядок визначення обсягу наданих послуг та їх вартість регулюється умовами укладеного між сторонами Договору, зокрема, п.3.3, умовами якого передбачено визначення кількості стічних вод, які надходять у каналізацію, за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно з показниками водолічильника, та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію відповідно до п.21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.

Судом критично оцінюються надані позивачем акти про зняття показань з приладу обліку за спірний період за кодом 8-50886, підписані відповідачем, оскільки вони містять загальну інформацію по обсягам води, використаної для підігріву, та яка була поставлена позивачем не безпосередньо до відповідача, а до бойлера, який знаходиться на балансі ПАТ "Київенерго" та від якого гаряча вода поставляється й до інших абонентів, а не виключно до відповідача.

Докази, які б свідчили про обсяг гарячого водопостачання та водовідведення саме відповідачу позивач не надав, у зв'язку з чим місцевим господарським судом, з метою встановлення обсягів наданих позивачем послуг, витребувано у Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (балансоутримувача бойлера) інформацію щодо помісячних обсягів гарячої води, поставленої ним у період з 01.04.2015 по 30.09.2015 споживачу (-ам) багатоквартирного будинку, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Якуба Коласа, буд. 4.

З урахуванням наданих на судовий запит документів, судом встановлено, що за червень-вересень 2015 року відповідачу були надані послуги з відведення гарячої води (за кодом 8-50886) на загальну суму 1 676,79 грн. Обсяги надання відповідачу послуг з приймання стоків гарячої води за квітень та травень 2015 року документально не підтверджені.

В силу вимог ст. ст. 525, 526, 530, 599, 610, 612 ЦК України зобов'язання підлягає виконанню належним чином у встановлений строк та припиняється виконанням, проведеним належним чином. Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Умовами п.3.4 Договору передбачено, що відповідач має здійснити розрахунок за надані позивачем послуги у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

В матеріалах справи наявні копії платіжних вимог-доручень, які виставлялись позивачем до установи банку відповідача для здійснення останнім оплат, довідка ПАТ "Радикал Банк" про реєстр платіжних вимог, які надсилались відповідачу у період з 21.04.2015 по 19.06.2015, довідка ПАТ "КБ "Хрещатик" про реєстр платіжних вимог, які надсилались відповідачу у період з 31.07.2015 по 25.03.2016.

Твердження в апеляційній скарзі про відсутність доказів пред'явлення позивачем платіжних вимог-доручень є непереконливим, оскільки вищезгадані довідки ПАТ "Радикал Банк" та ПАТ "КБ "Хрещатик" містять відомості про номер документа, рахунок платника, рахунок отримувача, код банку отримувача, суму платежу, дату відправки документа, найменування платника та отримувача, призначення платежу, період, код абонента, тариф, об'єм спожитих послуг за відповідний період. Тобто вказані довідки та реєстри платіжних повідомлень підтверджують факт надсилання позивачем платіжних документів до банківської установи відповідача у спірному періоді.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про звернення відповідача до позивача з пропозицією внести зміни до порядку здійснення розрахунків, визначеного у Договорі.

Доводи відповідача про відсутність доказів вручення йому платіжних вимог відхиляються судом, оскільки в п.3.4 Договору прямо вказано про те, що розрахунок повинен здійснюватися після надання платіжних документів саме до банківської установи, а не особисто відповідачу (абоненту).

Посилання відповідача на необхідність наявності його підпису на платіжних вимогах також не відповідає умовам укладеного між сторонами Договору.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на довідку АТ Ощадбанк №659 від 27.06.2018, в якій зазначено про відсутність інформації у названому банку щодо надходжень розрахункових документів у вигляді платіжних вимог, є непереконливим, оскільки в довідці вказано про відсутність інформації щодо надходження платіжних вимог від сторонніх організацій, а не конкретно від позивача. Окрім того, довідка не містить відомості про рахунок відповідача, щодо якого надана інформація, тоді як юридична особа може мати кілька рахунків, в тому числі в одній банківській установі.

Таким чином, враховуючи умови Договору, відповідач повинен був розрахуватися за надані позивачем послуги у п'ятиденний термін з дня направлення позивачем розрахункового документу до банківської установи відповідача.

За поставлену позивачем холодну воду та надані послуги з відведення холодної води за період з 01.04.2015 по 30.09.2015 за кодом 8-886 відповідач перерахував грошові кошти у загальній сумі 29 063,67 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок з рахунку відповідача, копіями реєстрів погашення заборгованості за субсидіями, субвенціями, пільгами та відображено у розрахунку заборгованості, доданому до позову. В той же час, за надані послуги з відведення холодної води, яка використовується для підігріву за кодом 8-50886, за вказаний період відповідач не розрахувався, що не спростовано відповідачем.

Таким чином, наявними у справі матеріалами підтверджено надання позивачем у спірному періоді відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення холодної води (за кодом 8-886) на суму 43 394,98 грн. та послуг з відведення холодної води, яка використовується для підігріву (за кодом 8-50886) на суму 1 676,79 грн., що разом становить 45 071,77 грн., а також сплату відповідачем грошових коштів у сумі 29 063,67 грн., що свідчить про наявність заборгованості за надані послуги у розмірі 16 008,10 грн.

Оскільки відповідачем не надано доказів сплати вказаного боргу, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу лише у сумі 16 008,10 грн.

Згідно з нормами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п.п.4.1, 4.2 Договору за безпідставну відмову від оплати наданих послуг абонент сплачує штраф у розмірі 10% від несплаченої суми. За несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Оскільки під час перегляду справи підтверджено прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за Договором перед позивачем, нарахування штрафних санкцій є правомірним.

За розрахунками позивача, з відповідача підлягає стягненню пеня у загальному розмірі 7 550,87 грн., з яких: 3 616,42 грн. за прострочення оплати поставленої холодної води та наданих послуг з відведення холодної води за кодом 8-886 за період нарахування з 26.04.2015 по 30.09.2015 та 3 934,45 грн. пені за прострочення оплати наданих послуг з відведення гарячої води за кодом 8-50886 за період нарахування з 27.04.2015 по 30.09.2015, а також 4 694,38 грн. штрафу.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, колегія суддів погоджується з правильністю розрахунку пені за прострочення оплати відповідачем поставленої холодної води та наданих послуг з відведення холодної води (за кодом 8-886) на суму 3 616,42 грн. Однак розрахунок пені за прострочення оплати послуг з приймання стоків гарячої води (за кодом 8-50886) є арифметично неправильним, оскільки не ґрунтується на встановлених судом обсягах наданих послуг.

За розрахунком суду, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за прострочення оплати відповідачем послуг з приймання стоків гарячої води (за кодом 8-50886) за спірний період у сумі 97,31 грн.

З аналогічних підстав судом здійснено власний розрахунок суми штрафу, згідно з яким з відповідача підлягає стягненню штраф у сумі 1 600,81 грн. При цьому судом враховано, що п.4.1 Договору по суті передбачає сплату відповідачем штрафу за невиконання грошового зобов'язання, а саме за несплату вартості поставленої води та наданих послуг з відведення води за кожним місяцем. Право на стягнення з відповідача штрафу виникає у позивача відразу з виникненням прострочення оплати вартості поставленої води та наданих послуг з відведення води (незалежно від кількості днів прострочення) та обраховується від простроченої суми. Таким чином, позивач має право на нарахування штрафу у розмірі 5% від всієї вартості поставленої води на наданих послуг з водовідведення у кожному місяці у випадку виникнення прострочення з оплати такої вартості.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунками позивача, з відповідача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 377,61 грн. (з них: 180,82 грн. за прострочення оплати вартості поставленої холодної води та наданих послуг з відведення холодної води за кодом 8-886 та 196,79 грн. за прострочення оплати наданих послуг з відведення води за кодом 8-50886), а також інфляційні втрати у загальному розмірі 2 994,92 грн. (з них: 1 269,80 грн. - за прострочення оплати вартості поставленої холодної води та наданих послуг з відведення холодної води за кодом 8-886 та 1 725,11 грн. за прострочення оплати вартості наданих послуг з відведення води за кодом 8-50886).

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат за надані по коду 8-886 послуги, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість на суму 180,82 грн. та на суму 1269,80 грн. відповідно. Водночас розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за надані по коду 8-50886 послуг здійснений з урахуванням обсягів наданих послуг, які визнані судом необґрунтованими.

За розрахунком суду, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню за прострочення оплати відповідачем послуг з приймання стоків гарячої води (за кодом 8-50886) за спірний період 3% річних у сумі 04,87 грн. та інфляційні втрати у сумі 27,87 грн.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що місцевим господарським судом не відображено у мотивувальній частині оскаржуваного рішення всі доводи відповідача та підстави їх відхилення є неспроможним, оскільки аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії), від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Водночас вимога пункту 1 статті 6 названої Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до ч.1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає і судові витрати за її подання покладаються судом на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Лепсе-4" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2018 у справі №910/6552/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/6552/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Т.П. Козир

А.І. Тищенко