Рішення

від 05.12.2018 по справі 188/889/18

ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 188/889/18

Провадження № 2/188/473/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Місюра К.В.

при секретарі: Хандрига Л.І.

за участю сторін:

від позивача: адвокат ОСОБА_1

від відповідача-1: ОСОБА_2

від відповідача-2: ОСОБА_3, адвокат ОСОБА_4

від третьої особи-1: не з'явився

від третьої особи-2: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агротест-ЄГМ до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Петропавлівська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, ОСОБА_5 про визнання договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агротест-ЄГМ звернулось до суду з позовом, відповідно до якого просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 22.09.2017 року загальною площею 4, 920 га., в тому числі рілля 4, 920 га, кадастровий номер 1223884800:01:002:0245, яка знаходиться на території Самарської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорюваний договір оренди землі не відповідає вимогам закону, оскільки був укладений в період дії договору оренди, укладеного 10.05.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Агротест-ЄГМ та ОСОБА_2, а отже є таким, що суперечить вимогам законодавства України. Позивач просить на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України та Закону України Про оренду землі визнати недійсним спірний договір оренди землі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач-1 в судовому засіданні проти задоволення вимог заперечував, зазначивши, що спірний договір укладений з дотриманням вимог чинного законодавства та з урахуванням справжнього волевиявлення сторін. Також відповідач-1 зазначив, що на договорі від 10.05.2017 року та на розписці про отримання 1 000, 00 грн. дійсно стоїть його підпис, між тим він не мав справжнього наміру на продовження орендних відносин з ОСОБА_5, не читав змісту вказаного договору та навіть не здогадувався, що укладає договір оренди землі. Надаючи грошові кошти в розмірі 1 000, 00 грн. ОСОБА_5 йому пояснив, що ці гроші є доплатою за орендну плату за 2017 рік, про що начебто і була ОСОБА_5 власноруч написана розписка, а він тільки її підписав. Мови про укладення договору оренди землі на наступні 10 років на його земельну ділянку з ОСОБА_5 не йшло. В той же час спірний договір оренди земельної ділянки він уклав, оскільки строк дії договору оренди земельної ділянки від 22.02.2011 року закінчився, ОСОБА_5 за місцем свого проживання не було тривалий час і ОСОБА_2 не бажав, щоб його земельна ділянка заростала бур'яном.

Відповідач-2 та її представник в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог також заперечували, посилаючись, зокрема, на ті обставини, що договір оренди землі від 10.05.2017 року не набрав чинності і відповідно позивач не набув прав орендаря за таким договором, оскільки державна реєстрація договору не була проведена. Крім того, при укладенні договору оренди землі від 22.09.2017 року було дотримано всіх вимог законодавства, у тому числі і вимог ст. 203 ЦК України.

Представник третьої особи-1 в судове засідання не з'явився, направив до суду заяву, відповідно до якої просили справу розглянути без участі їх представника.

Третя особа-2 в судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити, вважаючи спірний договір таким, що був укладений з порушенням вимог чинного законодавства.

Суд, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.02.2011 року між ОСОБА_2 (в подальшому-орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (надалі-орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Самарської сільської ради (п. 1. Договору).

Згідно п. 2. Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,920 га у тому числі рілля.

Відповідно до п. 8 Договору договір укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: 1 500 кг зерна, 100 кг соняшника, 50 кг цукру, оранка городів, ритуальні послуги, підвіз зерна до двору, сплата земельного та прибуткового податку, державна реєстрація договору оренди земельного паю за рахунок ПП ОСОБА_5, земляні роботи при підведенні газу до садиби безкоштовно, або в грошовому еквіваленті по її собівартості, але не вище державних закупівельних цін рослинницькою продукцією, яка вирощується орендарем (п. 9 Договору).

Згідно п. 11 Договору орендна плата вноситься у такі строки: не пізніше 31 грудня поточного року.

Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами (п. 12 Договору).

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (п. 20 Договору).

Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 40 Договору).

Договір зареєстрований у відділі Держкомзему, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.08.2012 року за № 122385514001705.

В день підписання вказаного договору, тобто 22.02.2011р., також було складено та підписано обома сторонами акт приймання-передачі земельної ділянки № 245, відповідно до якого ОСОБА_2, як орендар, передав та фізична особа-підприємець ОСОБА_5, як орендар, прийняв в оренду земельну ділянку в розмірі 4,920 га (а.с. 8).

Також в матеріалах справи міститься договір оренди землі, підписаний 10.05.2017р. між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агротест-ЄГМ , за умов якого ОСОБА_2, як орендодавець, передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю Агротест-ЄГМ , як орендар, приймає в строкове платне користування земельну ділянку розміром 4,92 га, яка знаходиться на території Самарської сільської ради (п.п. 1.1., 2.1. Договору).

Договір укладено на 10 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У разі незгоди орендодавця на продовження терміну оренди, орендодавець земельної ділянки повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендаря про намір не продовжувати його дію (п. 3 Договору).

Відповідно до п. 16.1 Договору договір набирає чинності після підписання сторонами і державної реєстрації права на оренду земельної ділянки.

Відомості щодо державної реєстрації вказаного договору відсутні.

В день підписання вказаного договору, тобто 10.05.2017р., також було складено та підписано обома сторонами акт приймання-передачі земельної ділянки № 245, відповідно до якого ОСОБА_2, як орендар, передав та Товариство з обмеженою відповідальністю Агротест-ЄГМ , як орендар, прийняв в оренду земельну ділянку в розмірі 4,92 га (а.с. 70).

Водночас судом також встановлено, що 22.09.2017 року між ОСОБА_2 (в подальшому-орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (надалі-орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Самарської сільської ради (п. 1. Договору).

Згідно п. 2. Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,92 га. Кадастровий номер 1223884800:01:002:0245.

Договір укладено на 15 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 Договору).

Згідно п. 40. Договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Відповідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права державним реєстратором ОСОБА_6 зареєстровано вказаний договір 28.09.2017 року (а.с. 49).

29.09.2017р. було складено та підписано обома сторонами акт приймання-передачі земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_2, як орендар, передав та фізична особа-підприємець ОСОБА_3, як орендар, прийняла в оренду земельну ділянку в розмірі 4,92 га (а.с. 71).

Позивач вважає, що договір оренди землі, укладений 22.09.2017 року між ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, суперечить вимогам цивільного, земельного законодавства, а також Закону України Про оренду землі , що є підставою для визнання його недійсним, що і є причиною спору.

Частина 1 статті 3 ЦПК України зазначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 10 ЦПК України).

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Отже, сторони по справі перебувають у цивільно-правових відносинах, врегульованих договорами оренди земельних ділянок.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення правовідносин між сторонами, зокрема, є угоди.

Так, в період дії договору оренди землі від 22.02.2011 року ОСОБА_2 та фізична особа-підприємець ОСОБА_5 перебували у цивільно-правових відносинах, врегульованих договором оренди земельної ділянки від 22.02.2011р., зареєстрованого у відділі Держкомзему 10.08.2012р., про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.08.2012 року.

Відповідно до п. 8 Договору договір укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Отже, дія договору припиняється після закінчення строку, на який його було укладено.

На час розгляду справи в суді строк дії вказаного договору закінчився.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Частина 1 ст. 93 Земельного кодексу України зазначає, що право орендаря земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

В той же час право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ст. 126 Земельного кодексу України).

Згідно ст. 17 Закону України Про оренду землі об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом, а ч. 5 ст. 6 цього ж Закону визначає, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації прав підлягають право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Отже, як встановлено в судовому засіданні та підтверджується сторонами по справі, спірний договір оренди було укладено 22.09.2017 року між ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та зареєстровано 28.09.2017 року в установленому чинним законодавством порядку, тобто після закінчення строку дії договору оренди від 22.02.2011р. на ту ж саму земельну ділянку, укладеного між ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В статті 203 ЦК України зазначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Отже, як встановлено в судовому засіданні, при укладенні договору оренди землі від 22.09.2017 року сторонами було дотримано всіх вимог чинного законодавства, в тому числі і вимог ст. 203 ЦК України.

До того ж, цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договору оренди землі, набулися після державної реєстрації спірного договору.

Між тим, суд критично ставиться до доводів позивача стосовно того, що спірний договір підлягає визнанню недійсним з підстав того, що був укладений в період дії договору оренди землі між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агротест-ЄҐМ з наступних підстав.

Як було зазначено вище, чинним законодавством передбачено, що право оренди земельної ділянки підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Крім того, відповідно до Закону України Про оренду землі об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом, а ч. 5 ст. 6 цього ж Закону визначає, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Як встановлено в судовому засіданні, підтверджується матеріалами справи та не заперечується ані позивачем, ані особисто ОСОБА_5, договір оренди землі від 10.05.2017 року дійсно не має державної реєстрації.

Вказаний факт ОСОБА_5 пояснив відсутністю часу для здійснення державної реєстрації та посвідчення вказаного договору, між тим він вважає його чинним та таким, що діє на сьогоднішній день.

Доказів на підтвердження своїх доводів позивачем до суду не надано.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, ухвалене судом відповідно до норма матеріального права із дотриманням норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 141, 142, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог - відмовити.

Судові витрати віднести на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_7