Ухвала

від 10.12.2018 по справі 310/1657/17

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 310/1657/17

провадження № 51-10147ск18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 , яка брала участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06 лютого 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 29 серпня 2018 року в межах кримінального провадження № 12016080130001211 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Бердянська Запорізької області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК.

Встановлені обставини

Вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06 лютого

2018 року ОСОБА_5 визнано невинуватою та виправдано за відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 29 серпня 2018 року залишено без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а зазначений вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 без змін.

Суть питання

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати рішення місцевого й апеляційного судів через істотні порушення вимог кримінального процесуальног закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і признаити новий розгляд у суді першої інстанції.

Мотиви Верховного Суду

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.

Частиною 1 ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).

Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.

Водночас слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Однак, усупереч наведеним положенням процесуального закону у касаційній скарзі не наведено обгрунтування незаконності рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 ч. 1 ст. 438 КПК, із урахуванням відповідних положень статей 370, 371, 374, 412, 413, 404, 419 цього Кодексу.

Не погоджуючись із висновками місцевого та апеляційного судів, прокурор

не зазначає, яких конкретно порушень процесуального закону допущено судами та як ці порушення вплинули на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень та чому їх слід відносити до безумовних підстав для скасування касаційним судом вироку місцевого й ухвали апеляційного судів відповідно до ч. 2 ст. 412 КПК. Натомість прокурор посилається на однобічність судового розгляду та на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, що відповідно до положень статей 433, 436 КПК

не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.

У касаційній скарзі не вказано, чи були заявлені стороною обвинувачення в апеляційному суді клопотання, які всупереч ч. 3 ст. 404 КПК цей суд безпідставно

не задовольнив,а також, які конкретно доводи апеляційної скарги прокурора в порушення ст. 419 цього Кодексу суд апеляційної інстанції не дослідив,

не перевірив та не оцінив, внаслідок чого визнав їх необґрунтованими.

Відсутність у касаційній скарзі згаданих обґрунтувань та недотримання положень ст. 427 КПК перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

З огляду на викладене, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, Верховний Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1

ст. 429 КПК залишити касаційну скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати десяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.

На цих підставах Верховний Суд постановив:

Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 , яка брала участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06 лютого 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 29 серпня 2018 року щодо ОСОБА_5 залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків десять днів із дня отримання копії ухвали.

У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3