Постанова

від 22.05.2019 по справі 310/1657/17

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2019 року

м. Київ

справа № 310/1657/17

провадження № 51-10147км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

виправданої ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 6 лютого 2018 року й ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 29 серпня 2018 року у кримінальному провадженні №12016080130001211 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Бердянська Запорізької області, жительки АДРЕСА_1 , такої, що не має судимостей,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 367 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувалась у тому, що вона в період часу з 1 вересня 2011 року по 11 квітня 2016 року, знаходячись у приміщенні адміністративного корпусу державного навчального закладу «Осипенський професійний аграрний ліцей» (вул. Суворова, буд. № 11, с.Осипенко, Бердянський район, Запорізька область) перебуваючи на посаді директора вказаного навчального закладу, будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, маючи реальну можливість на повне належне виконання покладених на неї службових обов`язків, але при цьому неналежно виконуючи, відповідно до укладених з нею контрактів від 23 грудня 2008 року та від 9 грудня 2013 року свої службові обов`язки з раціонального, цільового та ефективного використання бюджетних коштів, через несумлінне ставлення до них, що виразилося в порушенні вимог листа Міністерства освіти і науки України від 4листопада 2008 року № 10/2-1088 «Щодо виплати допомоги при працевлаштуванні», постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 1994 року № 226 «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування», листа Міністерства освіти і науки України від 8 липня 2009року №10/2-490 «Щодо виплати допомоги при працевлаштуванні дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування», постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року № 784 «Про затвердження Порядку працевлаштування випускників професійно-технічних навчальних закладів, підготовка яких проводилася за державним замовленням», а саме неналежно здійснивши контроль за призначенням випускникам навчального закладу матеріального забезпечення у вигляді грошової виплати на одяг та виплати матеріальної допомоги на випуск при працевлаштуванні, не перевіривши наявності необхідних документів для отримання вказаної матеріальної допомоги та правильності їх оформлення та заповнення, безпідставно видала та підписала 28 наказів про надання виплат при працевлаштуванні та компенсації на придбання одягу і взуття учням-випускникам, які відповідно до висновку судово-економічної експертизи № 18/11.2 від 18січня 2017 року фактично не були працевлаштовані внаслідок чого державі було заподіяно майнової шкоди на загальну суму 211886 грн, що у 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний податком мінімум доходів громадян і є тяжкими наслідками.

Вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 6 лютого 2018 року ОСОБА_7 було визнано невинуватою та виправданою за відсутності в її діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК.

Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.

Апеляційний суд Запорізької області ухвалою від 29 серпня 2018 року вищевказаний вирок залишив без зміни.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду стосовно ОСОБА_7 та призначити новий судовий розгляд у зв`язку із істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Вказує, що при постановленні виправдувального вироку місцевий суд усупереч вимогам статей 7, 9, 22, 23, 370, 374 КПК упереджено підійшов до оцінки доказів і не врахував усіх наданих стороною обвинувачення доказів, які дають достатні підстави зробити висновок про наявність у діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.367КК. Також прокурор вважає помилковим висновок місцевого суду про те, що видача та підписання ОСОБА_7 28 наказів не утворюють продовжуваного злочину та повинні бути кваліфіковані як окремі самостійні діяння.

Крім того, всупереч вимогам ст. 404 КПК, незважаючи на відповідне клопотання сторони обвинувачення, апеляційний суд безпідставно відмовив у повторному дослідженні ряду доказів, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону. Також усупереч вимогам ст. 419 КПК цей суд не надав вичерпних відповідей на доводи в апеляційній скарзі прокурора про допущені місцевим судом істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та необґрунтовано залишив виправдувальний вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 без зміни.

На вказану касаційну скаргу ОСОБА_7 подала заперечення, в яких просила вирок місцевого суду і ухвалу апеляційного суду залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав касаційну скаргу частково та просив скасувати ухвалу апеляційного суду з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Виправдана та її захисник заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора.

Мотиви суду

При розгляді даного кримінального провадження Верховний Суд виходить з того, що згідно ст. 438 КПК до компетенції суду касаційної інстанції не відноситься перевірка обставин, зазначених у статтях 410 та 411 КПК, щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.

Відповідно до ст. 438 КПК предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, окрім іншого, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).

Положеннями ст. 94 КПК передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до вимог, установлених ст. 370 КПК, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні та достатні мотиви та підстави для його ухвалення.

За п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

У мотивувальній частині вироку, як це передбачено ч. 3 ст. 374 КПК, у разі визнання особи виправданою, повинно бути зазначено: формулювання обвинувачення, яке пред`явлено особі і визнано судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідності до вимог ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Як убачається з обвинувального акту, дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 367 КК як неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, а саме, що ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді директора вказаного вище навчального закладу, не перевіривши наявності необхідних документів для отримання зазначеної матеріальної допомоги та правильності їх оформлення та заповнення, у період з 15 вересня 2011 року по 26 жовтня 2015 року безпідставно видала та підписала 28 наказів про надання виплат при працевлаштуванні та компенсації на придбання одягу та взуття учням-випускникам, які фактично не були працевлаштовані, внаслідок чого державі було заподіяно майнової шкоди на загальну суму 211886 грн, що у 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний податком мінімум доходів громадян.

Судом першої інстанції постановлено виправдувальний вирок щодо ОСОБА_7 у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК. Вирок залишено без зміни ухвалою апеляційного суду.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними, обґрунтованими й вмотивованими з огляду на положення статей 370, 373 КПК, вони містять належні, достатні мотиви й підстави їх ухвалення, а доводи прокурора в касаційній скарзі про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме статей 94, 370, 374 КПК, є безпідставними.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 367 КК службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.

Частиною 2 цієї норми передбачено відповідальність за вчинення того самого діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.

Згідно з приміткою до ст. 364 КК істотною шкодою у статтях 364, 364-1, 365, 365-2, 367 вважається така шкода, яка в 100 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян; тяжкими наслідками відповідно до статей 364367 КК є такі наслідки, які у 250 і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Таким чином, з урахуванням положень ст. 5 КК щодо зворотної дії закону про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а також висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 27жовтня 2016 року у справі 5-99кс16, заподіяння тяжких наслідків, які у 250 і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян, є обов`язковою ознакою складу злочину, передбаченого ч. 2 ст.367КК, а завдання істотної шкоди, яка в 100 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК.

Місцевий суд, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про те, що видача ОСОБА_7 кожного з 28 наказів про надання виплат при працевлаштуванні та компенсації на придбання одягу та взуття учням-випускникам, які фактично не були працевлаштовані, не утворюють єдиного продовжуваного злочину і повинні бути оцінені як окремі діяння з визначенням шкоди по кожному із вказаних епізодів, яка в усіх цих окремих випадках не є істотною.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним, стороною обвинувачення не доведено, що видача та підписання ОСОБА_7 зазначених вище 28наказів у період з 15 вересня 2011 року по 26 жовтня 2015 року (тобто протягом більше чотирьох років) були об`єднані єдиним злочинним наміром і утворювали продовжуваний злочин відповідно до вимог ч. 2 ст. 32 КК, тим більше, що з суб`єктивної сторони службова недбалість є необережним злочином.

Доводи в касаційній скарзі прокурора про порушення апеляційним судом вимог ч.3 ст. 404 КПК щодо відмови в задоволенні клопотання сторони обвинувачення про повторне дослідження доказів є необґрунтованими, оскільки апеляційний суд, встановивши відсутність істотної шкоди чи тяжких наслідків як обов`язкової ознаки об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК, дійшов обґрунтованого висновку про те, що немає правового сенсу в дослідженні інших доказів з метою перевірки інших обставин справи, адже відсутність хоча б одного обов`язкового елементу складу злочину виключає наявність складу злочину в цілому.

Крім того, доводи в касаційній скарзі прокурора про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону судом першої інстанції є аналогічними доводам у його апеляційній скарзі, що були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції, який визнав їх необґрунтованими, навівши відповідні мотиви, та дійшов правильного висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

Порушень норм кримінального та кримінального процесуального законодавства, які були б підставою для скасування судових рішень, Верховний Суд не вбачає, тому касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 6 лютого 2018року й ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 29 серпня 2018року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3