Постанова

від 11.12.2018 по справі 910/4776/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 року Справа № 910/4776/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Саврій В.А. , суддя Коломис В.В.

секретар судового засідання Полюхович І.Г.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 - представника за довіреністю від 22.03.2018 року №18-0014/16209

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національного банку України на рішення господарського суду Вінницької області, ухваленого 03.10.18р. суддею Матвійчуком В.В. о 10:30 у м.Вінниці, повний текст складено 10.10.18р. у справі № 910/4776/18

за позовом Національного банку України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кумсервіс»

про стягнення 182438,11 грн.

ВСТАНОВИВ:

Національний банк України звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою №18-0016/20998 від 13.04.2018 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кумсервіс» грошових коштів в сумі 182 438,11 грн., з яких: 56 031,11 грн. - сума невідпрацьованого авансу; 20 239,16 грн. - плата за користування коштами; 23 747,99 грн. - пеня; 82 419,85 грн. - штраф.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на наступне. Так, в межах укладеного між сторонами договору №К-6867 відповідач зобов'язався в межах твердої договірної ціни надати власними силами та засобами у строки, обумовлені в договорі, послуги з поточного ремонту в обсягах, передбачених кошторисною документацією. Строк надання послуг, визначений п. 2.1. договору, становить 115 календарних днів з дати підписання договору уповноваженими особами сторін.

З урахуванням тимчасового припинення надання послуг за договором, відповідач фактично повинен був закінчити надання послуг з поточного ремонту у строк до 05.07.2017.

На виконання зобов'язань за договором позивачем перераховано відповідачу авансовий платіж в розмірі 30% від загальної вартості послуг за договором, а саме 164 839,69 грн.

Водночас, відповідачем у визначений строк не надано позивачу послуги в повному обсязі, у зв'язку з чим на адресу відповідача направлено претензію з вимогою приступити до виконання зобов'язань за договором. У відповідь на адресовану претензію відповідачем повідомлено позивача про те, що виконання договору можливе при умові погодження сторонами скоригованого кошторису.

В подальшому на адресу відповідача направлено повторну вимогу негайно приступити до виконання зобов'язань за договором, або не пізніше 31.12.2017 повернути невідпрацьований аванс у розмірі 56 031,11 грн, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Незважаючи на вимоги законодавства щодо обов'язковості виконання зобов'язань, та те, що 31.12.2017 по договору закінчився строк його дії, до цього часу відповідачем не вчинено жодних дій щодо повного виконання зобов'язань по договору, що стало підставою звернення з позовом до суду та нарахування штрафних санкцій, обумовлених договором.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 03.10.2018 року у справі №910/4776/18 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кумсервіс» на користь Національного банку України 56 031 грн 11 коп. боргу; 23 747 грн 98 коп.- пені; 82 419 грн 85 коп. штрафу та 2 432 грн 98 коп. - витрат зі сплати судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Обґрунтовуючи рішення суд з посиланням на ст.ст.3, 11, 174, 202, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 612, 626, 628, 837, 846, ЦК України, ст.ст. 181, 193, 230, 231, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" умови договору №К-6967 від 13.10.2016р. вказав про підставність вимог позивача в частині стягнення боргу, пені та штрафу. Крім того, з посиланням на п.п. 5.2.3, 5.4.3., 8.4., 9.2 договору, ст.ст. 611, 651 ЦК України, ст. 188 ГК України зазначив про відсутність підстав для стягнення 20 239,16 грн оплати за користування коштами, а тому, дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати частково рішення господарського суду Вінницької області від 03.10.2018 року у справі №910/4776/18 в частині відмови у задоволенні позовних вимог по стягненню 20 239,16 грн оплати за користування чужими коштами. Ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким задоволити позовні вимоги по стягненню 20 239,16 грн оплати за користування чужими коштами.

Вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 03.10.2018 у справі № 910/4776/18, в частині відмови стягнення оплати за користування коштами, прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, без повного встановлення і з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, а отже у відповідності до положень 277 Господарського процесуального кодексу України вищевказане рішення підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 20 239,16 грн. оплати за користування коштами, враховуючи наступне.

Так, з посиланням на умови договору, ст. 536 ЦК України, п. 8 ОСОБА_2 господарського суду України від 29.04.2013 № 01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" , постанову від 10.04.2018 № 910/10156/17 ОСОБА_3 Верховного Суду , лист Верховного Суду України від 01.04.2015 "Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України, за II півріччя 2014 р." зазначає, що у розумінні зазначених статей проценти є не відповідальністю, а платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником. Зі змісту цих статей випливає, що договором може бути встановлено лише інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.

Отже, на думку скаржника, оплата за користування чужими коштами, яка передбачена ст. 536 Цивільного кодексу України є за своє правовою природою боргом сторони, а не мірою відповідальності. Відповідно до вищенаведеної судової практики умовами договору може визначатись лише розмір процентів, а не спосіб їх обчислення (в тому числі спосіб нарахування та умови стягнення).

Таким чином, можливість та правомірність стягнення оплати за час користування грошовими коштами (боргу) не може бути пов'язана із наявністю чи відсутністю факту розірвання договору. Пунктом 9.2. Договору визначено лише розмір плати за користування грошовими коштами.

Відзиву на апеляційну скаргу від ТОВ «Кумсервіс» не надійшло, що відповідно до ч.3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідач не скористався правом участі під час апеляційного перегляду справи та не забезпечив явку свого представника у судове засідання апеляційного господарського суду, хоча про час та місце апеляційного перегляду справи повідомлений заздалегідь та належним чином.

Таким чином, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженої ухвали, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника останнього, за наявними у справі доказами.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить скасувати частково рішення господарського суду Вінницької області від 03.10.2018 року у справі №910/4776/18 в частині відмови у задоволенні позовних вимог по стягненню 20 239,16 грн оплати за користування чужими коштами. Ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким задоволити позовні вимоги по стягненню 20 239,16 грн оплати за користування чужими коштами.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 13.10.2016 між Національним банком України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кумсервіс» (виконавець) укладено договір № К-6967, згідно з предметом якого виконавець зобов'язується в межах твердої договірної ціни (додаток 1 до цього договору) надати на свій ризик власними силами та засобами у строки, обумовлені у цьому договору, послуги з поточного ремонту покрівлі корпусу 2 Центрального сховища (дільниця знищення цінностей) Національного банку України по вул. Пухівській, 7а у м. Києві в обсягах, передбачених кошторисною документацією, на підставі якої складено локальний кошторис (додаток 2 до цього договору), з дотриманням діючих будівельних норм і правил, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці послуги.

Строк надання послуг в повному обсязі становить 115 календарних днів з дати підписання цього договору уповноваженими особами сторін. (п. 2.1. договору)

Надання послуг за договором здійснюється відповідно до календарного графіку (додаток 3 до цього договору). (п. 2.2. договору)

У разі настання тривалого погіршення погодних умов, надання послуг за договором може призупинитися, що фіксується актом про призупинення надання послуг з несприятливими погодними умовами, та відновлюватися з настанням сприятливих погодних умов, що фіксується актом продовження надання послуг, які підписуються сторонами. У такому випадку сторони вносять зміни до календарного графіку (додаток 3 до цього договору). Строк призупинення надання послуг за договором через тривале погіршення погодних умов не враховується до строку надання послуг у повному обсязі, визначеному в пункту 2.1. цього договору. (п. 2.3. договору)

Приймання-передавання наданих послуг здійснюється щомісячно та оформлюється Актами приймання виконаних будівельних робіт та формою №КБ-2В та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою №КБ-3, складеними згідно з актами №КБ-2В. (п.2.4. договору)

Загальна вартість послуг за цим договором становить 549 465,64 грн, у т.ч. ПДВ (20%) - 91 577,61 грн відповідно до обсягів, передбачених локальним кошторисом. (п. 3.1. договору)

Замовник протягом 10 робочих днів з дати підписання уповноваженими особами сторін договору перераховує виконавцю аванс у розмірі 30% від загальної вартості послуг за цим договором. Погашення авансу здійснюється під час щомісячної оплати за фактично надані послуги шляхом вирахування із суми вартості наданих послуг за відповідний місяць (за актом) частини суми авансу в розмірі 30%. (п. 4.1. договору)

Замовник щомісяця здійснює оплату за фактично надані послуги протягом 10 робочих днів з дати підписання сторонами Акту приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2В та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою №КБ-3, складеними згідно з актами №КБ-2в. (п. 4.3. договору)

У разі порушення строків надання послуг з вини виконавця, він сплачує на вимогу Замовника пеню протягом десяти робочих днів після отримання цієї вимоги в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості несвоєчасно наданих послуг за кожний день прострочення до дня фактичного виконання зобов'язань. (п. 7.2. договору)

У разі відмови виконавцем в односторонньому порядку виконувати підписаний уповноваженими особами сторін договір він сплачує замовнику штраф у розмірі 15% від загальної вартості договору протягом трьох робочих днів з дати повідомлення про таку відмову. (п. 9.5. договору )

Цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими особами сторін і діє до 31 грудня 2017 року. В частині гарантійних зобов'язань договір діє до закінчення строку гарантійних зобов'язань. У разі невиконання умов цього договору в установлений термін він діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, що не звільняє сторони від відповідальності за невиконання взятих на себе зобов'язань за цим договором. (п.п. 13.1.-13.3. договору)

Додатками №№ 1, 2, 3 до договору сторонами узгоджено договірну ціну, локальний кошторис та календарний графік надання послуг на поточний ремонт покрівлі корпусу 2 Центрального сховища (дільниця знищення цінностей) Національного банку.

Як свідчать матеріали справи, позивачем, на виконання п. 4.1. договору, за меморіальним ордером № НОМЕР_1 від 27.10.2016 перераховано на рахунок відповідача аванс у розмірі 164 839,69 грн.

30.11.2016 сторони підписали Акт приймання виконаних робіт за листопад 2016 року та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2016 року, відповідно до яких вартість будівельних робіт у листопаді 2016 року становить 268 637,82 грн. Відраховано аванс 30% від вартості по побудові з врахуванням ресурсів сплачених замовником в розмірі 80 519,35 грн. Всього до сплати підлягала сума в розмірі 188 046,47 грн.

26.12.2016 сторони підписали Акт приймання виконаних робіт за грудень 2016 року та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2016 року, відповідно до яких вартість будівельних робіт у грудні 2016 року становить 93 958,81 грн. Відраховано аванс 30% від вартості по побудові з врахуванням ресурсів сплачених замовником в розмірі 28 217,23 грн. Всього до сплати підлягала сума в розмірі 65 471,58 грн.

Розрахунки за надані послуги позивачем проведено в повному обсязі, в підтвердження чого останнім надано меморіальні ордера №1539002473 від 06.12.2016 та № НОМЕР_2 від 27.12.2016.

17.12.2016 сторонами складено та підписано Акт про призупинення надання послуг за Договором, за яким, у зв'язку з тривалим погіршенням погодних умов з 18.12.2016 призупиняється надання послуг до настання сприятливих погодних умов.

16.05.2017 сторонами складено та підписано Акт про продовження надання послуг за договором, за яким, у зв'язку з настанням сприятливих погодних умов з 17 травня 2017 року надання послуг відновлюється.

За твердженням позивача, відповідачем не надано послуги в повному обсязі в обумовлений договором строк.

В претензії за вихідним номером 61-0015/62501 від 11.09.2017 позивач вимагав у відповідача негайно приступити до виконання зобов'язань за договором, надати послуги у повному обсязі згідно з умовами договору та сплатити пеню згідно п. 7.2. договору, розраховану станом на 31.08.2017 в розмірі 7419,65 грн.

У відповіді на претензію за вихідним номером 16-11 від 16.11.2017 відповідач повідомив про неможливість надання послуг по причині порушення технологічних карт виробництва робіт, а також рекомендацій виробників будівельних матеріалів. Зазначив про направлення позивачу проекту скоригованого кошторису, де враховані необхідні додаткові роботи для виконання основних робіт по договору та виключені роботи, в яких немає необхідності. Наголосив на тому, що позивачем залишено його пропозиції без розгляду, що унеможливлює виконання договору.

В претензії за вихідним номером 61-0015/85443 від 20.12.2017 позивач вимагав негайно приступити до виконання зобов'язань за договором, надати послуги у повному обсязі згідно з умовами договору. Ставив умову, у разі, якщо відповідач не приступить до виконання зобов'язань за договором в строк до 31.12.2017, перерахувати кошти в розмірі отриманого авансу з урахуванням наданих послуг - 56 031,11 та здійснити оплату за користування цими коштами в сумі 16 877,29, протягом трьох робочих днів з дати отримання цього листа.

Як вказує позивач, і матеріали справи не містять протилежного, відповідачем не надано відповіді на зазначену претензію, послуги за договором не виконані, авансу не повернуто.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ч.1 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як убачається із матеріалів справи, правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі укладеного ними договору № К-6967, відповідно до якого виконавець зобов'язується в межах твердої договірної ціни (додаток 1 до цього договору) надати на свій ризик власними силами та засобами у строки, обумовлені у цьому договорі, послуги з поточного ремонту покрівлі корпусу 2 Центрального сховища (дільниця знищення цінностей) Національного банку України по вул. Пухівській, 7а у м. Києві (далі - послуги) в обсягах, передбачених кошторисною документацією, на підставі якої складено локальний кошторис (додаток 2 до цього договору), з дотриманням діючих будівельних норм і правил, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці послуги.

Аналізуючи зміст укладеного сторонами договору, суд дійшов висновку, що сторонами укладено договір будівельного підряду.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договором підряду може бути передбачено, що оплата виконаних робіт проводиться після прийняття замовником закінчених робіт (об'єкта будівництва) або поетапно проміжними платежами в міру виконання робіт. У договорі підряду сторони можуть передбачати надання замовником авансу з визначенням порядку його використання.

Згідно із ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалося вище, відповідно до п. 4.1. договору замовник протягом 10 робочих днів з дати підписання уповноваженими особами сторін договору перераховує виконавцю аванс у розмірі 30% від загальної вартості послуг за цим договором. Погашення авансу здійснюється під час щомісячної оплати за фактично надані послуги шляхом вирахування із суми вартості наданих послуг за відповідний місяць (за актом) частини суми авансу в розмірі 30%.

Замовник щомісяця здійснює оплату за фактично надані послуги протягом 10 робочих днів з дати підписання сторонами Акту приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2В та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою №КБ-3, складеними згідно з актами №КБ-2в. (п. 4.3. договору)

Як убачається із матеріалів справи, позивачем, на виконання п. 4.1. договору, за меморіальним ордером № НОМЕР_1 від 27.10.2016 перераховано на рахунок відповідача аванс у розмірі 164 839,69 грн. Проте, відповідачем відпрацьовано аванс за листопад 2016 року в сумі 80 591,35 грн, а за грудень 2016 року - 28 217,23 грн, що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вказані місяці. Отже, залишок невідпрацьованого авансу становить 56 031,11 грн.

У відповідності ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що розмір боргу відповідача, який складає суму невідпрацьованого авансового платежу позивача в розмірі 56 031,11 грн, підтверджений належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідачем, як на момент розгляду справи в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції не надано документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про законність та обґрунтованість зазначеної вимоги.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, відповідач неналежним чином виконав свої обов'язки згідно договору та не надано послуги в повному обсязі в обумовлений договором строк.

У зв'язку із чим, позивачем було нараховано 23 747,99 грн. пені та 82 419,85 грн штрафу.

Згідно із п.3 ч.1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Так, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (ч.1ст.546 ЦК України).

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 4 ст. 231 ГК України закріплено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Так, згідно п.7.2 договору, у разі порушення строків надання послуг з вини виконавця, він сплачує на вимогу замовника пеню протягом десяти робочих днів після отримання цієї вимоги в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості несвоєчасно наданих послуг за кожний день прострочення до дня фактичного виконання зобов'язань.

Відповідно до п. 9.5 договору у разі відмови виконавцем в односторонньому порядку виконувати підписаний уповноваженими особами сторін договір він сплачує замовнику штраф у розмірі 15% від загальної вартості договору протягом трьох робочих днів з дати повідомлення про таку відмову.

Як свідчить зміст зазначеного пункту договору, сторонами встановлено штрафну санкцію у відсотковому відношенні до загальної суми зобов'язання (загальна вартість договору) незалежно від ступеня його виконання, що не суперечить положенням п. 4 ст. 231 ГК України.

З урахуванням тимчасового припинення надання послуг за договором, відповідач зобов'язаний був надати послуги з поточного ремонту в обсягах, передбачених кошторисною документацією в строк до 05.07.2017 включно.

При цьому колегія суддів відзначає, що сторонами не погоджено будь яких інших умов відтермінування строків виконання ремонтних робіт.

Як встановлено судом, зобов'язання за договором по наданню послуг з поточного ремонту відповідачем не виконано в повному обсязі. У відповіді на претензію позивача останній повідомив про неможливість надання таких послуг.

Таким чином, вимоги щодо стягнення пені та штрафу є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

Судова колегія, перевіривши розрахунок пені, який здійснений місцевим господарським судом за період з 06.07.2017 по 31.12.2017, вважає його правильним, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 23 747,98 грн., і ця сума підлягає до стягнення.

Також, судова колегія, перевіривши розрахунок штрафу, який наданий позивачем та здійснений місцевим господарським судом, вважає його арифметично правильним, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовної вимоги про стягнення штрафу в розмірі 82 419,85 грн.

Крім того, щодо вимоги позивача, відповідно до п.9.2. договору про стягнення 20 239,16 грн оплати за користування коштами, колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок оплати за користування коштами в сумі 20239, 16 грн. здійснено позивачем у відповідності до п. 9.2 Договору.

Відповідно до п. 9.2. договору виконавець у разі розірвання цього договору за згодою сторін, за рішенням суду або у випадках, передбачених п.п. 5.2.3, 5.4.3. та 8.4. цього договору зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати розірвання договору або набрання чинності рішення суду про розірвання цього договору повернути заявникові кошти в сумі отриманого авансу з урахуванням сум наданих послуг, які підтверджені довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою № КБ-3, що складена згідно з Актом приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в, підписаними уповноваженими особами сторін, та здійснити оплату за користування цими коштами в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми авансу за кожний день з дати їх отримання на свій розрахунковий рахунок до дня повернення цих коштів у повному обсязі на розрахунковий рахунок Замовника.

За змістом п. 5.2.3. договору у разі невиконання або неналежного виконання замовником зобов'язань за цим договором, виконавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір, письмово повідомивши про це замовника у строк не менше ніж за 20 календарних днів до дати фактичного розірвання договору.

Аналогічним правом наділений замовник відповідно до п. 5.4.3. договору.

Відповідно до п. 8.4. договору у разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 30 днів, кожна із сторін в установленому порядку має право розірвати цей договір.

Ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно із ст. 188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом.

Як убачається із листів наявних у матеріалах справи, у них не йдеться мова про розірвання договору. Навпаки, в претензіях, адресованих відповідачу, позивач наполягав на виконанні останнім взятих на себе зобов'язань за договором.

Будь яких інших претензій, листів чи повідомлень відповідача про сам факт розірвання договору, позивачем суду надано не було.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із місцевим господарським судом, що вимога позивача про стягнення плати за користування коштами, встановлену п. 9.2. договору, є необґрунтованою та безпідставною, а тому, не підлягає задоволенню. оскільки факту розірвання договору не встановлено, а посилання апелянта на ст.625 Цивільного кодексу України є безпідставним, оскільки розрахунок здійснено ним у відповідності до п.9.2 Договору.

Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 03.10.2018р. у даній справі прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Національного банку України на рішення господарського суду Вінницької області від 03.10.18р. у справі №910/4776/18 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 03.10.18р. у справі №910/4776/18 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку, встановленому ст. ст. 287-291 ГПК України.

4. Справу №910/4776/18 повернути до господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "12" грудня 2018 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Коломис В.В.