Рішення

від 07.12.2018 по справі 902/331/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" грудня 2018 р. Cправа № 902/331/17

Господарський суд Вінницької області у складу судді Матвійчука Василя Васильовича , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Публічного акціонерного товариства Сільськогосподарське підприємство Турбівське (вул. Миру, 147, смт. Турбів, Липовецький район, Вінницька область, 22513)

до : Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області (вул. Миру, 44, смт. Турбів, Липовецький район, Вінницька область, 22513)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтеграція Поділля (АДРЕСА_1, 21001)

про скасування рішення та визнання недійсним договору оренди землі

за участю секретаря судового засідання Недамай Д.Д.,

представників сторін:

позивача ОСОБА_1 за довіреністю;

1 відповідача ОСОБА_2 за довіреністю;

2 відповідача ОСОБА_3 за довіреністю

СУТЬ СПОРУ:

Публічним акціонерним товариством Сільськогосподарське підприємство Турбівське подано до Господарського суду Вінницької області позовну заяву з наступними позовними вимогами:

- визнати незаконним та скасувати рішення 29 сесії 6 скликання Турбіської селищної ради Липовецього району від 18.11.2014 № 563;

- визнати дійсним договір оренди землі від 20.11.2014 укладений між Турбівською селищною радою Липовецького району та Товариством з обмеженою відповідальністю Інтеграція Поділля на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 15,3420 га, кадастровий номер 0522255500:03:000:2188, яка розташована в смт. Турбів Липовецького району Вінницької області.

Ухвалою суду від 14.04.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/331/17 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 18.05.2017.

При розгляді справи 18.05.2017 судом оголошено перерву до 08.06.2017.

Ухвалами суду від 08.06.2017 у справі призначено судову земельно-технічну експертизу проведення якої доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Провадження у справі зупинено до проведення експертизи та отримання висновку експерта.

З метою розгляду клопотання судового експерта, ухвалою суду від 13.02.2018 провадження у справі поновлено, прийнято рішення про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалами суду від 13.02.2018 задоволено клопотання судового експерта, провадження у справі зупинено до проведення експертизи та отримання висновку експерта.

Ухвалою суду від 26.06.2018 провадження у справі поновлено. Призначено підготовче засідання на 16.07.2018.

Ухвалою суду від 16.07.2018 продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів. Підготовче засідання відкладено на 06.09.2018.

26.07.2018 до суду надійшла заява № б/н. від 23.07.2018 за підписом представника Позивача за довіреністю ОСОБА_1 про зміну підстав та предмета позову, в якій останній доповнює підстави позову та просить: визнати незаконним та скасувати рішення 29 сесії 6 скликання Турбівської селищної ради Липовецького району від 18.11.2014 № 563; визнати недійсним договір оренди землі від 20.11.2014 укладений між Турбівською селищною радою Липовецького району та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеграція Поділля" на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 15,3420 га, кадастровий номер 0522255500:03:000:2188, яка розташована в смт. Турбів Липовецького району Вінницької області.

Згідно ч. 3 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу,

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку (п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» ).

Дослідивши зміст заяви № б/н. від 23.07.2018 про зміну підстав та предмета позову та зміст позовної заяви судом встановлено, що Позивачем, в поданій заяві, доповнено підстави позовних вимог. При цьому, останнім не змінено предмет позову, а виправлено помилку, допущену в третьому пункті прохальної частини позовної заяви.

З огляду на наведене, суд прийняв заяву № б/н. від 23.07.2018р до розгляду, а спір розглядається з урахуванням даної заяви. (ухвала від 06.09.2018)

За результатами судового засідання 06.09.2018 судом зупинено провадження у справі до вирішення та набрання законної сили судовим рішенням у справі № 902/1056/17, що розглядається в порядку господарського судочинства Рівненським апеляційним господарським судом.

Ухвалою суду від 22.11.2018 провадження у справі поновлено з призначенням підготовчого засідання на 07.12.2018.

В судовому засіданні 07.12.2018, за клопотанням представників сторін, закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті на 07.12.2018.

У судовому засіданні 07.12.2018 прийнято судове рішення.

Стислий виклад позицій учасників судового процесу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач, в позовній заяві № б/н. від 12.04.2017 (т.1, а.с. 3-8) та заяві про зміну підстав та предмету позову № б/н. від 23.07.2018 (т.3, а.с. 158-165) посилається на наступне. Згідно державного акта на право постійного користування землею серія І-ВН №001273 від 10.08.1996 ВАТ Турбівське являється постійним користувачем земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1740,5 гектарів, до якої входить земельна ділянка площею 16,6 га сільськогосподарського призначення на якій розміщені багаторічні насадження, які на даний час перебувають на балансі ПАТ Сільськогосподарське підприємство Турбівське .

Згідно пункту 1.2 Статуту ПАТ Сільськогосподарське підприємство Турбівське являється правонаступником прав і обов'язків ВАТ Сільськогосподарське акціонерне товариство відкритого типу по вирощуванню насіння цукрових буряків Турбівське . Відтак, до ПАТ Сільськогосподарське підприємство Турбівське , як правонаступника, перейшло і право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 1740,5 гектарів згідно державного акту на право постійного користування землею серія І-ВН №001273 від 10.08.1996.

Проте, в березні 2017 року на земельній ділянці площею 16,6 га невідомими особами почалась вирубка багаторічних насаджень. Після чого, ПАТ Турбівське звернулось до ОСОБА_4 відділення поліції та Турбівської селищної ради Липовецького району для з'ясування обставин незаконного використання невідомими особами земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 16,6 га.

З листа ОСОБА_4 відділення поліції від 21.03.2017 №1714/229/01.2017 стало відомо про те, що 20.11.2014 між Турбівською селищною радою Липовецького району та ТОВ Інтеграція Поділля було укладено договір оренди землі з багаторічними насадженнями загальною площею 15,342 гектари строком на 25 років.

Відповідно до інформації Турбівської селищної ради, 29 сесією 6 скликання Турбівської селищної ради ОСОБА_4 Турбівська 18.11.2014 прийнято рішення про передачу в оренду ТОВ Інтергація Поділля земельної ділянки загальною площею 15,3420 га, кадастровий номер 0522255500:03:000:2188 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На підставі зазначеного рішення між Турбівською селищною радою Липовецького району та ТОВ Інтеграція Поділля укладено договір оренди землі від 20.11.2014.

Позивач вважає, що рішення 29 сесії 6 скликання Турбівської селищної ради Липовецького району від 18.11.2014 №563, а також договір оренди землі від 20.11.2014 являються незаконними, порушують права та інтереси ПАТ Турбівське виходячи з наступного.

Передумовою для надання земельної ділянки в користування на умовах оренди із новим, чітко визначеним цільовим призначенням земельної ділянки та/або у разі формування нової земельної ділянки є розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Із матеріалів судової земельно-технічної експертизи вбачається, що межі земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 15,3420 га, кадастровий номер 0522255500:03:000:2188, яка розташована в смт. Турбів Липовецького району Вінницької області, яка на даний час перебуває в оренді ТОВ Інтеграція Поділля накладаються на земельну ділянку для сільськогосподарського призначення площею 16,6 га, яка є складовою частиною земельної ділянки №6 площею 555,8 га, посвідченого державним актом на право постійного користування землею серія І-ВН №001273 від 10 серпня 1996 року виданого ВАТ Турбівське .

Таким чином, рішенням 29 сесії 6 скликання Турбівської селищної ради Липовецького району від 18.11.2014 №563 було передано в користування на умовах оренди ТОВ Інтеграція Поділля земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 15,3420 га, кадастровий номер 0522255500:03:000:2188 за рахунок земельної ділянки з цільовим призначенням для сільськогосподарського призначення площею 16,6 га, яка є складовою частиною земельної ділянки №6 площею 555,8 га, посвідченого державним актом на право постійного користування землею серія І-ВН №001273 від 10 серпня 1996 року виданого ВАТ Турбівське .

При цьому, відповідно до державного акту на право постійного користування землею серія І-ВН №001273 від 10.08.1996, цільове призначення земельної ділянки загальною площею 17 40,5 гектарів - для сільськогосподарського призначення.

Відповідно до наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року №548, яким затверджено класифікатор видів цільового призначення земель, правовий режим земель з цільовим призначенням для сільськогосподарського призначення відмінний від земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва

Таким чином, відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди ТОВ Інтеграція Поділля земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 15,3420 га, не могло відбуватись за технічною документацією із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки сільськогосподарського призначення, оскільки було змінено цільове призначення земельної ділянки 16,6 га на землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та було сформовано нову земельну ділянку площею 15,3420 га.

Крім того, як вбачається з п. 18 спірного договору оренди землі від 20.11.2014 року передача земельної ділянки в оренду повинна була здійснюватись з розробленням проекту її відведення.

До того ж, в порушення вимог ч. 1 ст. 134 ЗК України, яка була чинна на час прийняття оскаржуваного рішення, спірна земельна ділянка Турбівською селищною радою Липовецького району була передана ТОВ Інтеграція Поділля без проведення земельних торгів, що позбавило ПАТ Турбівське та інших фізичних та юридичних осіб прийняти участь в земельних торгах.

Також, посилаючись на положення ч.5 ст. 116 Земельного кодексу України, Позивач наголошує, що на момент прийняття рішення 29 сесії 6 скликання Турбівської селищної ради Липовецького району від 18.11.2014 №563 та укладення договору оренди землі від 20.11.2014 необхідної на це згоди від постійного землекористувача до Турбівської селищної ради Липовецького району не надходило.

Вказане, на думку Позивача, свідчить, що порядок вилучення земельної ділянки у ПАТ Турбівське Турбівською селищною радою Липовецького району дотриманий не був, а відтак укладений договір оренди землі від 20.11.2014 не відповідає вимогам діючого законодавства.

Відповідач - Тубрівська селищна рада Липовецького району Вінницької області у відзиві № б/н від 12.05.2016 (т.1, а.с. 58-60) заперечує проти позову посилаючись на наступне. Передача в оренду спірної земельної ділянки здійснювалась на підставі розробленої технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення комунальної власності під час здійснення землеустрою в межах смт. Турбів Липовецького району Вінницької області.

Посилання Позивача щодо перебування спірної земельної ділянки у нього на праві постійного користування на підставі державного акту виданого відповідно до рішення 9 сесії 22 скликання від 07.08.1996 Турбівської селищної ради є хибним, оскільки розпорядженням ОСОБА_4 районної державної адміністрації Вінницької області від 30.09.2008 № 272 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну частку (пай) на території Турбівської селищної ради. На підставі зазначеного розпорядження передано у власність земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та видано державні акти на право приватної власності на землю громадянам працівникам бувшого ВАТ Турбівське та пенсіонерам з їх числа і працівникам соціальної сфери. Окрім того, розпорядженням прийнято, що державний акт на право постійного користування виданий ВАТ Турбівське згідно рішення 9 сесії 22 скликання від 07.08.1996 Турбівської селищної ради вважати недійсним.

З огляду на наведене, Тубрівська селищна рада Липовецького району Вінницької області стверджує, що у Позивача відсутнє право постійного користування спірною земельною ділянкою.

Відповідач - ТОВ Інтеграція Поділля у відзиві (т.1, а.с. 78-80) та відзиві (т.3, а.с. 108-111) заперечує проти позову посилаючись на те, що відповідно до розпорядження ОСОБА_4 РДА від 30.09.2008 №272 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку пай СВАТ Турбівське на території Турбівської селищної ради зокрема. Пунктом 4 зазначеного розпорядження визнано недійсним державний акт на право постійного користування землею виданого ВАТ Турбівське згідно рішення 9 сесії Турбівської селищної ради 22 скликання від 07.08.1996.

Відтак, посилання Позивача на порушення своїх прав на підставі державного акту на право постійного користування виданого на підставі рішення Турбівської селищної ради від 07.08.1996 є безпідставним у зв'язку з розпаюванням земель ВАТ Турбівське та визнанням недійсним даного державного акту.

Позивач подавав позов про визнання протиправним вказаного розпорядження в порядку адміністративного судочинства і постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 02.08.2017 (справа №802/950)17-а) позов було задоволено. У вказаній справі було залучено ТОВ Інтеграція Поділля . За апеляційною скаргою ТОВ Інтеграція Поділля 08.11.2017 Вінницьким апеляційним адміністративним судом постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02.08.2017 скасовано, а провадження у справі закрито. Постановою Верховного суду від 18.04.2018 справа К/9901/4383/17 802/950/17-а відповідне судове рішення Вінницького апеляційного адміністративного суду було залишено без змін.

Окрім того Відповідач зазначає, що Позивач звернувся до Господарського суду Вінницької області з відповідним позовом і рішенням Господарського суду Вінницької області від 14.06.2018 в задоволені позову було відмовлено.

Спростовуючи доводи Позивача щодо недотримання Турбівською селищною радою відповідних вимог про розроблення документації із землеустрою, Відповідач зазначає, що відповідно до змісту рішення 29 сесії 6 скликання Турбівської селищної ради Липовецького району від 18.11.2014 № 563 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки с/г призначення, що перебуває у комунальній власності було затверджено технічну документації на земельну ділянку кадастровий номер 0522255500:03:000:2188, яка розташована в смт. Турбів Липовецького району Вінницької області, яка перебуває в комунальній власності.

Заперечує Відповідач і щодо доводів Позивача про порушення Турбівською селищною радою вимог ч.1 ст. 134 ЗК України при передачі спірної земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів. При цьому останній посилається на положення ст.ст. 122, 123, 124 Земельного кодексу України, та вказує, що в даному випадку надання у користування земельної ділянки підлягало на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за дозволом органу місцевого самоврядування.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Державним актом на право постійного користування землею серія І-ВН №001273 від 10.08.1996 посвідчено право постійного користування Відкритого акціонерного товариства Турбівське земельною ділянкою площею 1740,5 га сільськогосподарського призначення. На земельній ділянці площею 16,6 га розміщені багаторічні насадження, які на даний час перебувають на балансі Публічного акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Турбівське" та об'єкти нерухомості .

Більша частина земель сільськогосподарського призначення у 2008 році була розпайована між працівниками ВАТ Турбівське та пенсіонерами з їх числа, і працівниками соціальної сфери.

30 вересня 2008 року ОСОБА_4 районною державною адміністрацією прийнято розпорядження №272 (т.1 а.с.117), яким вирішено:

1. Затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що. посвідчують право на земельну частку (пай) на території Турбівської селищної, Приборівської, Костянтинівської та Брицької сільських рад.

2. Передати у власність земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та видати державні акти на право приватної власності на землю громадянам працівникам колишнього ВАТ «Турбівське» та пенсіонерам з їх числа (згідно додатку 1) і працівникам соціальної сфери (згідно додатку 2)

3. Дозволити землевпорядній організації в присутності представників відділу земельних ресурсів, Турбівської селищної, Приборівської, Костянтинівської та Брицької сільських рад, власників земельних ділянок та представників зацікавлених сторін встановити в натурі межі земельних ділянок і скласти відповідні документи з питання передачі ділянок до використання.

4. Державні акти на право постійного користування землею видані ВАТ "Турбівське" згідно рішення 9 сесії Турбівської селищної ради 22 скликання 07.08.1996, рішення 5 сесії Приборівської сільської ради 22 скликання від 14.05.1996, рішення 5 сесії Костянтинівської сільської ради 22 скликання від 26.04.1996 та рішення 6 сесії Брицької сільської ради 22 скликання від 15.05.1996 вважати недійсними.

Згідно пункту 1.2 статуту Публічного акціонерного товариства Сільськогосподарське підприємство Турбівське , державна реєстрація якого проведена 28.04.2012 за № 1156105001100075, Публічне акціонерне товариство Сільськогосподарське підприємство Турбівське , що надалі пойменоване Товариство, є правонаступником прав і обов'язків Відкритого акціонерного товариства Сільськогосподарське акціонерне товариство відкритого типу по вирощуванню насіння цукрових буряків Турбівське , що засноване як правонаступник прав і обов'язків державного підприємства Турбівський бурякорадгосп, відповідно до рішення регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області від 31.10.1994 №354-ПП та Декрету Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 №54-93 шляхом перетворення державного підприємства в акціонерне товариство. (т.1, а.с. 226 на звороті)

26 сесією 6 скликання Турбівської селищної ради Липовецької району Вінницької області 26.06.2014 прийнято рішення Про проведення інвентаризації земельної ділянки площею 0,16га , яким вирішено: надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 16, га (п. 1 рішення); замовити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки в проектній організації, яка має відповідну ліцензію на виконання робіт (п. 2 рішення); розроблену та погоджену в установленому порядку технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки подати на розгляд чергової сесії Турбівської селищної ради для затвердження (п. 3 рішення). (т.1, а.с. 91)

29 сесією 6 скликання Турбівської селищної ради Липовецької району Вінницької області 26.06.2014 прийнято рішення № 563 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка перебуває у комунальній власності , яким вирішено: затвердити технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка перебуває у комунальній власності (в межах населеного пункту) на території Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області, площею 15,3420 га, кадастровий номер 0522255500:03:000:2188 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п. 1 рішення); передати в оренду ТОВ Інтеграція Поділля земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 15,3420 га терміном на 25 (двадцять п'ять) років (п. 2 рішення); ТОВ Інтеграція Поділля зареєструвати договір оренди в Реєстраційній службі ОСОБА_4 районного управління юстиції Вінницької області (п. 3 рішення) (т.1, а.с. 85 на звороті)

20.11.2014 між Турбівською селищною радою (1 Відповідач, за Договором Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Інтеграція Поділля (2 Відповідач, за Договором Орендар) укладено Договір оренди землі, відповідно до умов якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 0522255500:03:000:2188 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Турбівської селищної ради. (надалі Договір) (т.1, а.с. 81-85)

Відповідно до п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 15,342 га, в тому числі багаторічні насадження: 15,342 га.

Договір укладено на 25 (двадцять п'ять) років до 19.11.2039. Після закінчення строку Договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію. (п. 8. Договору).

Звертаючись з позовом до господарського суду Позивач наголошує, що рішення Турбівської селищної ради 29 сесії 6 скликання від18.11.2014 № 563 прийнято за відсутності згоди постійного користувача, а Договір, укладений на підставі зазначеного рішення, не відповідає Закону, оскільки передача земельної ділянки за оспорюваним Договором здійснювалась без розроблення певного виду документації із землеустрою та без проведення земельних торгів, що є порушенням чинного земельного законодавства .

З метою встановлення точного місезнаходження земельних ділянок (площею 15,342 га та 16,6 га), визначення їх меж та площ на місцевості, ухвалою суду від 08.06.2017 у справі № 902/331/17 призначено судову земельно-технічну експертизу проведення якої доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

На розгляд судової земельно-технічної експертизи поставити наступні питання:

- Чи відповідає фактичне землекористування Публічним акціонерним товариством Сільськогосподарське підприємство Турбівське правовстановлювальним документам на земельну ділянку площею 16,6 га, яка є складовою частиною земельної ділянки № 6 площею 555,8 га, яка розташована на території смт. Турбів Липовецького району Вінницької області, документації із землеустрою та нормативно-правовим актам?;

- Чи накладаються межі земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 15,3420 га, кадастровий номер 0522255500:03:000:2188, яка розташована в смт. Турбів Липовецького району Вінницької області, яка на даний час перебуває в оренді ТОВ Інтеграція Поділля на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 16,6 га, яка є складовою частиною земельної ділянки № 6 площею 555,8, посвідченого державним актом на право постійного користування землею серія І-ВН № 001273 від 10.08.1996 року виданого ВАТ Турбівське (відобразити графічно на плані).

Господарський суд зазначає, що за положеннями ст. 73 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта є одним із засобів доказування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» передбачено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства. Судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження (ст. 3 Закону України «Про судову експертизу» ).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» (Заява №61679/00) зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури; більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.

Встановивши, що експертне дослідження проведено відповідно до Закону України «Про судову експертизу» кваліфікованими судовим експертом, висновок експерта відповідає вимогам, встановленим ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, сторонами будь-яких заперечень щодо висновку експерта не подано, господарський суд, оцінивши висновок за правилами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, не знайшов жодних обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність цього висновку, а відтак приймає його в якості належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу у розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою № 3820/17-21 від 13.06.2018:

- На підставі проведеного дослідження, наявних матеріалів господарської справи № 902/331/17, беручи до уваги результати проведення натурного обстеження об'єктів дослідження та результати виконання топографічно-геодезичних робіт по визначенню координат крайніх поворотних точок меж земельної ділянки виконаної спеціалістами під час проведення натурного обстеження встановлено, що фактичне землекористування ПАТ Сільськогосподарське підприємство Турбівське відповідає правовстановлюючим документам на земельну ділянку площею 16,6 га, яка є складовою частиною ділянки № 6 площею 555,8 га та розташована на території смт. Турбів Липовецького району Вінницької області, документації із землеустрою та нормативно-правовим актам, що графічно відображено на план-схемі у Додатках 5 та 6 до висновку.

На підставі проведеного дослідження, наявних матеріалів господарської справи № 902/331/17 та беручи до уваги результати проведеного натурного обстеження об'єктів дослідження встановлено, що межі земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 15,3420 га, кадастровий номер 0522255500:03:000:2188, яка розташована в смт. Турбів Липовецького району Вінницької області, та на даний час перебуває в оренді ТОВ Інтеграція Поділля накладаються на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 16,6 га, яка є складовою частиною ділянки № 6 площею 555,8 га посвідченої державним актом на право постійного користування землею серія І-ВН № 001273 від 10.08.1996 виданого ВАТ Турбіське , що графічно відображено на план-схемі в Додатках 6 до висновку.

Оцінивши докази, долучені до матеріалів справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з таких міркувань.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до п. 34 ч. 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання відповідно до закону щодо регулювання земельних відносин.

Статтею 12 Земельного кодексу України встановлено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить: а) розпорядження землями територіальних громад; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Частиною першою статті 155 Земельного кодексу України у редакції, чинній на час виникненні правовідносин, визначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Таким чином, якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він визнається недійсним у судовому порядку.

Заперечуючи проти позову Турбівська селищна рада Липовецького району Вінницької області стверджує, що приймаючи оскаржуване рішення діяла в межах та у спосіб визначений законом. Посилаючись на розпорядження ОСОБА_4 районної державної адміністрації № 272 від 30.09.2008 , яким визнано недійсним державний акт на право постійного користування серія І-ВН № 001273, стверджує, що Позивач позбавлений права постійного користування земельною ділянкою.

Суд не приймає доводи Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області з огляду на наступне.

Частиною 3 ст. 24 Земельного кодексу України визначено, що лише у разі ліквідації державного чи комунального підприємства, установи, організації землі, які перебувають у їх постійному користуванні, за рішенням відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування переводяться до земель запасу або надаються іншим громадянам та юридичним особам для використання за їх цільовим призначенням, а договори оренди земельних ділянок припиняються.

Стаття 142 Земельного кодексу України визначає механізм добровільної відмови від права власності або права постійного користування земельною ділянкою.

Так, згідно ч.3 та ч.4 ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Як зазначено у статті 143 Земельного кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у випадках визначених цією статтею.

При цьому, на момент прийняття розпорядження ОСОБА_4 районної державної адміністрації від 30.09.2008 №272 згоди від постійного землекористувача до ОСОБА_4 районної державної адміністрації Вінницької області на відмову від права користування земельною ділянкою не надавалось.

Акт на право постійного користування землею серія І-ВН №001273 від 10.08.1996 ВАТ Турбівське , ПАТ Турбівське до архіву державного органу земельних ресурсів не повертався.

При цьому суд зважає на п. 2.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин , яким роз'яснено, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування.

Державний акт на право постійного користування землею І-ВН №001273, видано на підставі рішення Турбівської селищної Ради народних депутатів від 7 серпня 1996 року №9-22. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №12.

Відповідно до частини 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Отже, стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує право постійного користування земельними ділянками, набуте іншими способами в установлених законодавством випадках станом на 01.01.2002 року.

Тому, якщо право постійного користування виникло до 01.01.2002 (дня набрання чинності діючим ЗК України), після цієї дати воно продовжує зберігатися.

Про відсутність обов'язкових приписів щодо переоформлення права постійного користування землею йдеться й у пункті 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002р. №449 "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" яким встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб (постанова втратила чинність 03.06.2013 р.).

Крім того, відповідно до пункту 10 розділу VII Закону України Про Державний земельний кадастр (чинний з 01.01.2013) документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Частиною 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Аналогічна позиція закріплена постановою Верховного Суду України від 21.02.2011 року №21-3а11, в якій сформовано правову позицію, відповідно до якої припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво.

Згідно п. 2.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, зазначених у ст.141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Дії, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у ст.141 Земельного кодексу України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство Турбівське оскаржило п.4 розпорядження ОСОБА_4 районної державної адміністрації Вінницької області №272 від 30.09.2008 до Господарського суду Вінницької області, про що подало відповідний позов.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 14.06.2018 у справі №902/1056/17 в позові Публічного акціонерного товариства Турбівське про визнання незаконним та скасування розпорядження було відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду Вінницької області від 23.10.2018 рішення Господарського суду Вінницької області від 14.06.2018 у справі № 902/1056/17 залишено без змін.

Підставою відмови в позові у справі № 902/1056/17 слугувало сплив строку позовної давності за позовною вимогою.

При цьому суд зважає, що при розгляді справи № 902/1056/17 Господарським судом Вінницької області, з яким погодився Рівненський апеляційний господарський суд, встановлено, що порядок припинення права користування земельною ділянкою Позивача ОСОБА_4 районною державною адміністрацією Вінницької області дотриманий не був. ОСОБА_4 районна державна адміністрація не мала права скасовувати рішення Турбівської селищної ради, так як відповідно до нього виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів і суб'єкт цих правовідносин заперечує проти їх припинення.

З огляду на наведене, порядок припинення права користування Позивача спірною земельною було порушено, чим порушено право останнього на користування зазначеною земельною ділянкою.

Також суд зважає на порушення Турбівською селищною радою ОСОБА_4 рйону Вінницької області процедури надання користування на правах оренди ТОВ Інтеграція Поділля спірної земельної ділянки.

Так, згідно ч.1 ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Як встановлено ч.1 ст.123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

За змістом п. "в" ч.1 ст. 20 Закону України Про землеустрій землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок;

Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

Статтею 25 Закону України Про землеустрій визначено види документації із землеустрою.

Наведене свідчить, що обов'язковою умовою щодо надання земельної ділянки у користування фізичним чи юридичним особам є розроблення певних видів документації із землеустрою, зокрема, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у разі надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення, формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або ж технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Із положень статті 79-1Земельного кодексу України, в редакції чинній на момент прийняття оспорюваного рішення, вбачається, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Стаття 19 Земельного кодексу України закріплює такі категорії земель: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; а також землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії згідно з частиною першою статті 20 ЗК України здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму. Так, земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення.

Землями сільськогосподарського призначення згідно з частиною першою статті 22 Земельного кодексу України визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Статтями 31, 33-37 цього Кодексу встановлений правовий режим видів використання сільськогосподарських земель.

Отже, відповідно до закріпленого принципу раціонального використання та охорони земель земельні ділянки (частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування з призначеними щодо неї правами) сільськогосподарського призначення підлягають використанню виключно відповідно до видів їх використання, які відповідають їх цільовому призначенню.

Стаття 1 Закону України Про землеустрій містить визначення поняття цільове призначення земельної ділянки , згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Отже, зміна виду цільового призначення (використання) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, встановленого законодавством та конкретизованого уповноваженим органом державної влади у рішенні про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку, потребує обов'язкового дотримання механізму такої зміни, визначеного Порядком (висновок Верховного Суду України викладений у постанові від 05.03.2013 по справі № 21-417а12; правова позиція Верховного суду України від 08.04.2015 по справі №6-32цс15).

Як визначено ч.ч. 1,2 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відтак, передумовою для надання земельної ділянки в користування на умовах оренди із новим, чітко визначеним цільовим призначенням земельної ділянки та/або у разі формування нової земельної ділянки є розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи № 3820/17-21 від 13.06.2018 межі земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 15,3420 га, кадастровий номер 0522255500:03:000:2188, яка розташована в смт. Турбів Липовецького району Вінницької області, яка на даний час перебуває в оренді ТОВ Інтеграція Поділля накладаються на земельну ділянку для сільськогосподарського призначення площею 16,6 га, яка є складовою частиною земельної ділянки №6 площею 555,8 га, посвідченого державним актом на право постійного користування землею серія І-ВН №001273 від 10 серпня 1996 року виданого ВАТ Турбівське .

Таким чином, рішенням 29 сесії 6 скликання Турбівської селищної ради Липовецького району від 18.11.2014 №563 було передано в користування на умовах оренди ТОВ Інтеграція Поділля земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 15,3420 га, кадастровий номер 0522255500:03:000:2188 за рахунок земельної ділянки з цільовим призначенням: для сільськогосподарського призначення площею 16,6 га, яка є складовою частиною земельної ділянки №6 площею 555,8 га, посвідченого державним актом на право постійного користування землею серія І-ВН №001273 від 10 серпня 1996 року виданого ВАТ Турбівське .

При цьому, відповідно до державного акта на право постійного користування землею серія І-ВН №001273 цільове призначення земельної ділянки загальною площею 17 40,5 гектарів для: сільськогосподарського призначення.

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, зареєстрованого в Мін'юсті України 01.11.2010 №1011/18306 затверджено класифікатор видів цільового призначення земель.

Зокрема, одним із видів цільового призначення земель, за кодом 01.01 є землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а з кодом 01 землі сільськогосподарського призначення (землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей; землі, надані для діяльності у сфері надання послуг у сільському господарстві, та інше).

Отже, правовий режим земель з цільовим призначенням для сільськогосподарського призначення відмінний від земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

З огляду на наведене, відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди ТОВ Інтеграція Поділля земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 15,3420 га, не могло відбуватись за технічною документацією із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки сільськогосподарського призначення, оскільки було змінено цільове призначення земельної ділянки 16,6 га на землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та було сформовано нову земельну ділянку площею 15,3420 га.

Наведеним стверджується, що Турбівська селищна рада Липовецького району в порушення вимог ст.ст. 20, 79-1, 123 ЗК України передала в користування на умовах оренди ТОВ Інтеграція Поділля земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 15,3420 га, кадастровий номер 0522255500:03:000:2188 без розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

За приписами ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Крім того, судом відзначається, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст.1 Закону України Про оренду землі ).

Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Крім того, статтею 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.

Стаття 135 Земельного кодексу встановлює, що земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

Відтак, передача в оренду земельної ділянки загальною площею 15,3420 га, кадастровий номер 0522255500:03:000:2188, мала відбуватись виключно на засадах аукціону (земельних торгах).

Таким чином, рішення 29 сесії 6 скликання Турбівської селищної ради Липовецького району від 18.11.2014 №563 яким передано в користування на умовах оренди ТОВ Інтеграція Поділля земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 15,3420 га, кадастровий номер 0522255500:03:000:2188, прийнято в порушення вимог законодавства, що є підставою для визнання його незаконним та скасування, а договору оренди землі від 20.11.2014 - недійсним.

Як визначає ст. 72 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідачі не надали до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в спростування позовних вимог Позивача.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності суд дійшов висновку, що позивач правомірно звернувся до суду за захистом порушеного права.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню у в повному обсязі з мотивів наведених вище.

Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на Відповідачів відповідно до ст. 129 ГПК України.

Окрім того, при вирішенні питання судових витрат у даній справі суд зважає на призначення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою, витрати за проведення якої віднесено на ПАТ Сільськогосподарське підприємство Турбівське .

Відповідно до рахунку № 12346 від 21.12.2017 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз вартість експертних послуг склала 9 285,00 грн., яку ПАТ Сільськогосподарське підприємство Турбівське сплачено 05.02.2018.

Згідно ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов'язані із проведенням експертизи.

Згідно ч. 4 ст. 127 ГПК України, розмір витрат, зокрема, на проведення експертизи, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Приймаючи до уваги те, що судом позовні вимоги задоволено в повному обсязі, а в матеріалах справи наявні докази на підтвердження оплати судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою Позивачем, витрати останнього пов'язані з проведення експертизи покладаються пропорційно на Відповідачів.

Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ :

Позов задоволити.

Визнати незаконним та скасувати рішення 29 сесії 6 скликання Турбівської селищної ради Липовецького району від 18.11.2014 № 563.

Визнати недійсним договір оренди землі від 20.11.2014 укладений між Турбівською селищною радою Липовецького району Вінницької області (вул. Миру, 44 смт. Турбів, Липовецький район, Вінницька область, 22513, код ЄДРПОУ 04326230) та Товариством з обмеженою відповідальністю Інтеграція Поділля (АДРЕСА_1, 21001, код ЄДРПОУ 34272506) на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 15,3420 га, кадастровий номер 0522255500:03:000:2188, яка розташована в смт. Турбів Липовецького району Вінницької області.

Стягнути з Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області (вул. Миру, 44 смт. Турбів, Липовецький район, Вінницька область, 22513, код ЄДРПОУ 04326230) на користь Публічного акціонерного товариства Сільськогосподарське підприємство Турбівське (вул. Миру, 147, смт. Турбів, Липовецький район, Вінницька область, 22513, код ЄДРПОУ 00385632) 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 грн. - витрат зі сплати судового збору; 4 642 (чотири тисячі шістсот сорок дві) грн 50 коп. - витрат, пов'язаних з проведенням експертизи.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інтеграція Поділля (АДРЕСА_1, 21001, код ЄДРПОУ 34272506) на користь Публічного акціонерного товариства Сільськогосподарське підприємство Турбівське (вул. Миру, 147, смт. Турбів, Липовецький район, Вінницька область, 22513, код ЄДРПОУ 00385632) 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 грн. - витрат зі сплати судового збору; 4 642 (чотири тисячі шістсот сорок дві) грн 50 коп. - витрат, пов'язаних з проведенням експертизи.

Копію рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-Західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 12 грудня 2018 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.

1. - до справи

2 - позивачу (вул. Миру, 147, смт. Турбів, Липовецький район, Вінницька область, 22513)

3 - відповідачу 1 (вул. Миру, 44, смт. Турбів, Липовецький район, Вінницька область, 22513)

4 - відповідачу 2 (АДРЕСА_2, 21001)