Рішення

від 04.12.2018 по справі 910/14233/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.12.2018Справа № 910/14233/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МДМ ІНВЕСТ"

до Публічного акціонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО"

про стягнення 106925,18 грн.

за участю представників:

від позивача: Селіфонов В.В., Большакова Т.А.

від відповідача: Кирищук В.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МДМ ІНВЕСТ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО" про стягнення 106925,18 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що за договором №8373234 від 23.10.2014 у період з січня 2015 року по грудень 2017 року відповідачу було сплачено неотриманих 67,513 Гкал на загальну суму 106925,18 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2018 за вище вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/14233/18, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 22.11.2018.

02.11.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечив, посилаючись на наступне: позивач перед підписанням відомостей обліку та актів приймання-передавання товарної продукції повинен був перевіряти у виставлених відповідачем документах обсяги спожитої теплової енергії; позивач передчасно звернувся з даним позовом про стягнення з відповідача 106 925,18 грн., оскільки строк оплати зазначеної суми коштів не настав та вимог до відповідача позивач не пред'являв; позивачем не надано платіжних доручень про сплату теплової енергії; заявляючи вимоги про стягнення вартості недоотриманої теплової енергії за яку позивачем на користь відповідача безпідставно здійснено оплату, позивач мав заявити позов про стягнення безпідставно сплачених коштів згідно положень глави 83 ЦК України.

02.11.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності, в якій відповідач просить суд застосувати строки позовної давності до вимог позивача.

15.11.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив наведені у відзиві обставини. Також, до відповіді на відзив позивачем долучені первинні документи, що підтверджують здійснення оплат за договором №8373234 від 23.10.2014.

В судовому засіданні 22.11.2018 оголошено перерву до 04.12.2018.

29.11.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшов розрахунок позовних вимог.

Представники позивача в судовому засіданні 04.12.2018 надали пояснення по суті позовних вимог, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.12.2018 проти позову заперечив, надав пояснення по суті заперечень.

В судовому засіданні 04.12.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23.10.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МДМ ІНВЕСТ" та Публічним акціонерним товариством "КИЇВЕНЕРГО" укладений договір №8373234 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - договір), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, для проведення пусконалагоджувальних робіт. Сторони погодили, що надання послуг здійснюється відповідачем у нежитловому будинку за адресою: м. Київ, проспект Маршала Рокосовського 86.

Відповідно до п. 8.1. договору цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2014 року.

Договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмо заявлено однією із сторін (п. 8.4. договору).

У додатку №1 до цього договору визначено, що теплові втрати на ділянці трубопроводів та в місцевій системі абонента згідно схеми (додаток №5) складають ?втр= 0,0004 Гкал/годину (пункт 1.3. додатку).

В свою чергу у додатку №5 до договору сторонами погоджено схему балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін.

У відповідності до п. 6.1.3. договору, енергопостачальна організація несе відповідальність за правильність застосування тарифів та достовірність нарахувань за фактично відпущену теплову енергію абоненту.

Відповідно до п. 9.5. договору, умови договору можуть біти змінені за взаємною згодою сторін з обов'язковим складанням письмового документа.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що протягом всього терміну дії договору №8373234 від 23.10.2014 відповідач при розрахунку обсягу спожитої теплової енергії застосовував невірний показник втрати на ділянці трубопроводів, а саме 0,00648 Гкал/годину, в той час як у договорі №8373234 від 23.10.2014 відповіний показник становить 0,0004 Гкал/годину.

У зв'язку із тим, що відповідачем було застосовано невірний показник втрат на ділянці трубопроводів, у період з січня 2015 року по грудень 2017року позивач сплатив на користь відповідача недотриманих 67,513 Гкал, що за розрахунком позивача становить 106 925,18 грн.

Позивач звертався до відповідача із листами вих. 9 від 07.02.2018, вих. 21 від 21.05.2018 про здійснення перерахунку розрахунків за теплопостачання нежитлового будинку за адресою: м. Київ, проспект Маршала Рокосовського 86 за період дії договору №8373234 від 23.10.2014.

Оскільки відповідач перерахунку вартості спожитої теплової енергії на вимогу позивача не здійснив, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, між сторонами виникли правові відносини за договором №8373234 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 23.10.2014.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" № 2633-IV від 02.06.2005 (у редакції чинній на час укладення договору) теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Спір у даній справі виник внаслідок наявності у період з січня 2015 року по грудень 2017 року надмірно сплачених коштів за договором №8373234 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 23.10.2014 у розмірі 106925,18 грн.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Як підтверджено наявними в матеріалах справи актами приймання-передавання товарної продукції з січня 2015 року по листопад 2017 року, платіжними дорученнями з листопада 2014 року по січень 2018 року, на виконання договору №8373234 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 23.10.2014 відповідач здійснював постачання позивачу теплової енергії у гарячій воді за адресою: м. Київ, проспект Маршала Рокосовського 86, а позивач здійснював оплату наданих послуг.

Згідно із наявними в матеріалах справи протоколами (відомостями) реєстрації середньодобових параметрів і підсумкових показників теплоспоживання за період з січня 2015 року по грудень 2017 року вбачається, що для розрахунку обсягів спожитого тепла у гігакалоріях за певний звітний період відповідач використовував наступний показник витрат на ділянці трубопроводів та в місцевій системі позивача - 0,00648 Гкал/годину.

У відповідності до пункту 1.3. додатку №1 до договору сторонами погоджено, теплові втрати на ділянці трубопроводів та в місцевій системі позивача згідно схеми (додаток №5) складають ?втр= 0,0004 Гкал/годину.

Отже, згідно із договором, розмір витрат на ділянці трубопроводів та в місцевій системі позивача складав 0,0004 Гкал/годину.

За таких обставин, при розрахунку обсягів спожитого тепла у гігакалоріях за певний звітний період відповідач мав використовувати показник витрат на ділянці трубопроводів та в місцевій системі позивача у розмірі 0,0004 Гкал/годину, а не 0,00648 Гкал/годину як це було здійснено відповідачем.

Як вбачається із матеріалів справи, жодних додаткових угод про внесення змін до додатку №1 договору в частині розміру витрат на ділянці трубопроводів та в місцевій системі позивача з 0,0004 Гкал/годину, на 0,00648 Гкал/годину сторони не укладали.

Доказів того, що сторони погодили використання показника витрат на ділянці трубопроводів та в місцевій системі позивача у розмірі 0,00648 Гкал/годину матеріали справи не містять.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обставин щодо наявності правових підстав для використання показника витрат на ділянці трубопроводів та в місцевій системі позивача у розмірі 0,00648 Гкал/годину відповідачем суду не наведено.

Посилання відповідача на те, що позивач мав можливість перевіряти розрахунки обсягів спожитої теплової енергії жодним чином не свідчить про наявність у відповідача підстав здійснювати розрахунки обсягів спожитого тепла за показниками, які сторонами не погоджувались.

Враховуючи вище викладене, суд вважає обґрунтованими посилання позивача на те, що у період з січня 2015 року по грудень 2017 року у відповідача були відсутні підстави при розрахунку обсягів спожитої теплової енергії використовувати показники витрат на ділянці трубопроводів та в місцевій системі позивача у розмірі 0,00648 Гкал/годину.

Згідно із наявними в матеріалах справи розрахунками позивача, сума надмірно сплачених коштів за договором №8373234 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 23.10.2014 у період з січня 2015 року по грудень 2017 року становить 106925,18 грн.

Відповідачем не надано суду жодних доказів у спростування здійснених позивачем розрахунків надмірно сплачених коштів за договором.

Судом перевірено розрахунки позивача, з урахуванням формул використаних у протоколах (відомостях) реєстрації середньодобових параметрів і підсумкових показників теплоспоживання за період з січня 2015 року по грудень 2017 року та вірного показника витрат на ділянці трубопроводів та в місцевій системі позивача у розмірі 0,0004 Гкал/годину та встановлено, що розрахунки позивача є обґрунтованими та арифметично вірними.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вище встановлені обставини суд дійшов висновку, що наявність надмірно сплачених коштів за договором №8373234 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 23.10.2014 у період з січня 2015 року по грудень 2017 року, що становить 106925,18 грн. та їх розмір документально підтверджений та відповідачем належними і допустимими доказами не спростований. Власного розрахунку відповідачем надано не було.

З огляду на вищенаведене, оскільки сума надмірно сплачених коштів у розмірі 106925,18 грн. підтверджена матеріалами справи, доводи позивача відповідачем не спростовані, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача у цій частині.

З приводу доводів відповідача на те, що позивач мав звернутись з позовом про стягнення безпідставно сплачених коштів згідно положень глави 83 ЦК України, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З приписів статті 1212 ЦК України випливає, що такий вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Отже, укладений між сторонами договір №8373234 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 23.10.2014 є достатньою та належною правовою підставою отримання відповідачем спірної суми. Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

За таких обставин, у разі виникнення спору стосовно набуття майна (отримання грошей) або його (їх) збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої ст. 1212 ЦК України, у тому числі і щодо зобов'язання повернути майно (кошти) потерпілому.

З огляду на те, що між сторонами у справі було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім як оплату за надані послуги за договором і такі кошти набуті за наявності правових підстав, то надмірно сплачена сума за договором не може бути витребувана згідно зі ст. 1212 ЦК України як безпідставне збереження.

З приводу посилань відповідача на те, що позивач передчасно звернувся з даним позовом про стягнення з відповідача 106 925,18 грн., то суд вважає такі посилання необґрунтованими, оскільки як підтверджено матеріалами справи, позивач звертався до відповідача із листами вих. 9 від 07.02.2018, вих. 21 від 21.05.2018 про здійснення перерахунку розрахунків за теплопостачання нежитлового будинку за адресою: м. Київ, проспект Маршала Рокосовського 86 за період дії договору №8373234 від 23.10.2014.

Відсутність окремої вимоги про сплату грошових коштів у сумі 106 925,18 грн. не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом подання позову до відповідача про стягнення коштів, які були надмірно сплачені за договором.

Під час розгляду справи відповідачем було подано заяву про застосування строків позовної давності.

Згідно з положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, яку відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права, позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Боржник має певні матеріально-правові права, які безпосередньо пов'язані з позовною давністю. Будь-який суд національної юрисдикції, вирішуючи питання про пропуск кредитором позовної давності, фактично вирішує питання не тільки про право кредитора на звернення до суду за захистом свого порушеного права, але й про право боржника бути звільненим від переслідування або притягнення до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2011 року у справі "ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС" проти Росії").

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 16.11.2016 по справі №6-2469цс16.

Разом з тим, у відповідності до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. В разі якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Як встановлено судом вище, показник теплових втрат на ділянці трубопроводів та в місцевій системі позивача у розмірі 0,0004 Гкал/годину було погоджено сторонами у додатку №1 до договору.

У наведених в протоколах (відомостях) реєстрації середньодобових параметрів і підсумкових показників теплоспоживання за період з січня 2015 року по грудень 2017 року формулах відповідач наводив показник теплових витрат у розмірі 0,00648 Гкал/годину. Вказані протоколи були підписані з боку позивача.

За таких обставин, позивач міг довідатися про порушення свого права безпосередньо під час підписання відповідних протоколів (відомостей) реєстрації середньодобових параметрів і підсумкових показників теплоспоживання.

При цьому посилання позивача на те, що він дізнався про порушення свого права лише після розгляду справи №910/22743/16 не приймаються судом до уваги, оскільки у вказаній справі між сторонами виник спір щодо іншого договору та за іншим об'єктом, ніж у даній справі.

Зазначені обставини спростовують посилання позивача на те, що він дізнався про порушення своїх прав лише у січні 2018 року.

За таких обставин, оскільки із зазначеним позовом позивач звернувся 23.10.2018 (дата на поштовому конверті), то позовні вимоги про стягнення надмірно сплачених коштів за період з січня 2015 року по жовтень 2015 року у розмірі 18466,46 грн. заявлені з пропуском позовної давності.

Частиною 5 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Однак, позивачем не наведено обставин та матеріали справи не містять доказів поважності причин пропуску строків позовної давності.

У відповідності до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З урахуванням наведеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 18466,46 грн., у зв'язку із спливом позовної давності.

Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "МДМ ІНВЕСТ" в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО" заборгованості у розмірі 88458,72 грн.

Підсумовуючи вище наведене, суд задовольняє позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МДМ ІНВЕСТ" частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО" (04050, м. Київ, ВУЛИЦЯ МЕЛЬНИКОВА, будинок 31, ідентифікаційний код 00131305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МДМ ІНВЕСТ" (04201, м. Київ, ПРОСПЕКТ МАРШАЛА РОКОСОВСЬКОГО, будинок 8-Б, ідентифікаційний код 38952245) заборгованість у розмірі 88458,72 грн. та судовий збір у розмірі 1457,69 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 10.12.2018 .

Суддя О.В. Гулевець