Рішення

від 12.12.2018 по справі 826/13916/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 грудня 2018 року № 826/13916/18

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Шевченко Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НОВАКЛІН І КО до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю НОВАКЛІН І КО (надалі по тексту також - позивач, ТОВ НОВАКЛІН І КО ) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0025721404 від 21.05.2018.

В обґрунтування заявлених позовних вимог товариство зазначає, що всі господарські операції по взаємовідносинах між ТОВ НОВАКЛІН І КО та ТОВ Зімінік були реальними (фактично здійснені), що підтверджується наявністю належним чином оформлених первинних документів, операції пов'язані з господарською діяльністю позивача, учасники володіли спеціальною правосуб'єктністю, а тому висновок Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про нереальність (фіктивність) операцій з даним контрагентом є таким, що не відповідає дійсності та не грунтується на приписах податкового законодавства.

23.10.2018 до суду від Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, в якому наголошено на тому, що перевірка проведена правомірно, виявлені порушення податкового законодавства встановлені вірно, з урахуванням усіх обставин, складене за наслідками проведеної перевірки податкове повідомлення-рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Як убачається із матеріалів справи, ТОВ НОВАКЛІН І КО є юридичною особою, платником податку на додану вартість, на прибуток підприємств, на доходи фізичних осіб, єдиного внеску, перебуває на обліку в ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Відповідно до п. п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п. п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві № 6912 від 18.04.2018, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ НОВАКЛІН І КО з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ Зімінік за період липень 2016 року.

Копію наказу № 6912 від 18.04.2018 вручено під розписку 19.04.2018 головному бухгалтеру товариства Ковальчук Т.В.

Перевірку проведено з відома директора ТОВ НОВАКЛІН І КО Чортка Д. О. та в присутності головного бухгалтера Ковальчук Т.В., про що в журналі реєстрації перевірок зроблено відповідний запис.

Перевірка проводилась з 19.04.2018 по 25.04.2018.

З метою отримання документів та пояснень контролюючим органом направлено письмовий запит ТОВ НОВАКЛІН І КО № 11354/10/26-15-14-04-05 від 20.03.2018 про надання пояснень та їх документальних підтверджень, на який товариством надана відповідь листом № 34 від 03.04.2018 та відмовлено в наданні документів.

У ході проведення перевірки вручено запит № 1 від 19.04.2018, на який надано завірені копії документів щодо взаємовідносин з ТОВ Зімінік (ЄДРПОУ 40374597) за період липень 2016 року.

За результатами вищезазначеної перевірки складено акт № 420/26-15-14-04-05/39538046 від 27.04.2018, яким встановлені порушення п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість, в періоді, що перевірявся на загальну суму 57269 грн.

27.04.2018 позивачем подано до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві заперечення на акт перевірки.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0025721404 від 21.05.2018 щодо збільшення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість.

Не погоджуючись з висновками контролюючого органу, товариством подано до Державної фіскальної служби України скаргу вих. № 53 від 30.05.2018, у відповідь на яку від Державної фіскальної служби України надійшов лист № 23854/6/99-99-11-01-01-25 від 18.07.2018, яким скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення № 0025721404 від 21.05.2018 Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві протиправним та таким, що підлягає скасуванню, ТОВ НОВАКЛІН І КО звернулось до суду за захистом своїх прав.

Суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. (абз. а п. 198.1 ст. 198 ПК України)

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. (п. 198.3 ст. 198 ПК України)

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. (п. 198.6 ст. 198 ПК України)

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Варто зазначити, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Як убачається зі змісту акту перевірки, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ Зімінік (ЄДРПОУ 40374597) за липень 2016 року. Тобто, в межах даного спору необхідно дослідити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентом з урахуванням умов спірних правовідносин та наданих учасниками справи доказами та поясненнями.

Актом перевірки установлено наступне.

За період з 01.07.2016 по 31.07.2016 ТОВ НОВАКЛІН І КО задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 65428 грн.

Товариство з обмеженого відповідальністю НОВАКЛІН І КО в особі директора Чортка Д. О. (покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю Зімінік в особі директора Жицького В. В. (продавець) уклали договір купівлі-продажу № 11/07- 16 від 11.07.2016.

Згідно п. 3.2 договору поставка товару здійснюється транспортом покупця, шляхом самовивозу.

Відповідно до п. 4.1 договору покупець проводить оплату шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 180 календарних днів з моменту поставки товару покупцю.

До перевірки надано копію специфікації № 1 до договору від 11.07.2016 № 11/07-16, згідно якої предметом поставки були наступні ТМЦ: папір туалетний Каховинка Велетень 90*190/60 рож (10 тис. шт.), рушнички паперові Кох 200*200/60 (9 тис. шт.), рушнички паперові в аркушах ZZ Каховинка 200 зел. (10 тис. шт.), на загальну суму 343 615,36 грн., у тому числі ПДВ - 57269,23 грн.

Згідно наданих пояснень транспортування товару здійснювалось ФОП ОСОБА_4 на підставі договору про надання транспортно-експедиційних послуг № 3 від 01.05.2016.

Товаро-транспортні накладні до перевірки не надано, а відповідно до даних ІС Податковий блок звіти Відомості про трудові відносини застрахованих осіб та Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і суми утриманого з них податку ТОВ Новаклін і Ко не відображало виплати доходу ФОП ОСОБА_4, а отже, на переконання податкового органу, підтвердити оплату за отримані послуги неможливо.

Оборот по рахунку 631 по взаємовідносинам ТОВ НОВАКЛІН І КО з ТОВ Зімінік за липень 2016 року становив 343615,36 грн. Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 станом на 31.07.2016 кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ Зімінік становила 297227,69 грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до податкового кредиту за липень 2016 року, та відображено у додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2016 року.

Так, податковим органом щодо контрагента позивача в акті перевірки зазначено наступне.

ТОВ Зімінік перебуває на обліку в ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС, за видом діяльності КВЕД 46.90 - неспеціаіізована оптова торгівля.

Керівник, головний бухгалтер та засновник - Жицький В. В.

Згідно звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (форма Д4) за 2016 рік - не подано.

Згідно фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва за 9 місяців балансова вартість основних засобів - 0 грн.

Остання звітність з податку на додану вартість подана за жовтень 2017 року.

Податковим органом в акті перевірки звернено увагу на те, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено запис про досудове розслідування № 3201710010000000090 від 09.10.2017, у межах якого допитано Жицького В.В., який повідомив про непричетність до реєстрації/придбання та ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ Зімінік .

3 урахуванням змісту і специфіки вказаних операцій, які передбачають наявність основних засобів, об'єктів оподаткування, спеціальних умов для зберігання товарів, необхідних виробничих потужностей, контролюючим органом зазначено про відсутність об'єктивно необхідних умов для реального здійснення задокументованих між ТОВ Зімінік та ТОВ НОВАКЛІН І КО господарських операцій щодо продажу товарів, зокрема, неможливість виконання ТОВ Зімінік оформлених господарських операцій за відсутності трудових ресурсів, відсутність об'єктивно необхідних умов для реального здійснення задокументованих з постачальниками та покупцями господарських операцій щодо реалізації товарів, неможливість ТОВ Зімінік самостійно релізувати товари, які, згідно податкових накладних, реалізовано в адресу покупця, з огляду на що, при здійсненні перевірки встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій ТОВ Зімінік , згідно оформлених документів з контрагентами-постачальниками та покупцями, а отже ТОВ Зімінік створено штучну видимість здійснення господарських операцій з позивачем шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій.

Також згідно Єдиного реєстру податкових накладних, інформація з якого дозволяє прослідкувати рух сум ПДВ та номенклатуру податкових накладних при їх реєстрації, відсутня інформація про залучення іншого субпідрядника, який міг би виконувати ці роботи.

Оскільки можливість вчинення даної господарської операції у постачальника ТОВ Зімінік відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, то відповідачем зроблено висновок про те, що у позивача не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

У позовній заяві, Товариство з обмеженою відповідальністю НОВАКЛІН І КО зазначає те, що всі посилання в акті перевірки базуються на підставі аналізу зібраної інформації, наявної в базах даних ГУ ДФС у м. Києві, співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагента позивача, що не може ставитись в провину саме позивачу, оскільки на момент здійснення господарських операцій контрагент був платником ПДВ.

Слід зазначити, що дійсно чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, а позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Згідно з положеннями ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

У той же час, варто урахувати, що контролюючим органом при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками такої операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Важливо зауважити, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як уже зазначалось вище, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

При цьому, необхідно розуміти, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного суду від 06.03.2018 у справі № 804/5444/16.

Так, на підтвердження реальності операцій між ТОВ НОВАКЛІН І КО та ТОВ Зімінік позивачем надано копії:

- договору купівлі-продажу № 11/07-16 від 11.07.2016;

- специфікації № 1 від 31.07.2016;

- договору про надання транспортно-експедиційних послуг № 3 від 01.05.2016;

- рахунку на оплату № 81 від 31.07.2016 на суму 343615,36 грн., у тому числі ПДВ 57269,23 грн.;

- видаткової накладної № 81 від 31.07.2016;

- договору оренди нежитлових приміщень від 05.01.2016 та додаткової угоди до даного договору;

- штатного розпису ТОВ НОВАКЛІН І КО з 01.07.2016;

- платіжного доручення № 413 від 11.08.2016 та доказів руху коштів відповідно до договору купівлі-продажу;

- податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2016 року;

- накладної-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів № КО000000173 від 31.07.2016.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 4.1 п. 4 договору купівлі-продажу № 11/07-16 від 11.07.2016, покупець проводить оплату шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 180 календарних днів з моменту поставки товару покупцю, а у розділі 11 договору зазначається графа з банківськими реквізитами.

Так, у графі банківські реквізити продавця ТОВ Зімінік відсутня інформація щодо розрахункового рахунку, на який необхідно перерахувати кошти за отримані товари, а в графі покупець зазначено рахунок № 26000052625999, що відкритий у ПАТ Приватбанк . Реквізити на сплату продавця відсутні в рахунку на оплату № 81 від 31.07.2016 та інших первинних документах.

Проте, з наданої відповідачем інформації убачається, що позивачем відкрито зазначений у договорі рахунок № 26000052625999 у відділенні ПАТ Приватбанк лише 02.11.2017, тобто на дату укладання договору 11.07.2016 та здійснення господарської операції даний рахунок не міг бути використаний, що у свою чергу спростовує та унеможливлює підтвердження сплати за договором № 11/07-16 від 11.07.2016.

Суд не залишає поза увагою той факт, що транспортування придбаного товару здійснювалось ФОП ОСОБА_4 на підставі договору про надання транспортно-експедиційних послуг № 3 від 01.05.2016, проте товаро-транспортні накладні до перевірки та суду не було надано, що не дає можливості прослідкувати рух придбаного товару, а саме базису поставки (місця відвантаження) та місця куди товар було доставлено, також недоведений факт приймання-передачі товару.

Таким чином, подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, з урахуванням загальної інформації про контрагента позивача (наявність облікової картки суб'єкта фіктивного підприємництва, допиту засновника директора ТОВ Зімінік Жицького В.В. щодо непричетності до господарської діяльності), на переконання суду, не є достатніми доказами фактичного виконання операцій, спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими контролюючим органом фактами щодо фіктивної діяльності контрагента позивача свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.

З урахуванням наведеного вище, недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє будь-які первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця (замовника послуг) права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Суд погоджується з висновками контролюючого органу, викладеними в акті перевірки стосовно господарської діяльності позивача з контрагентом ТОВ Зімінік без настання реальних наслідків, шляхом формального оформлення наявних первинних документів.

Таким чином, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Керуючись статтями 72 - 77, 90, 241 - 247, 255, 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю НОВАКЛІН І КО до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко