Постанова

від 16.05.2019 по справі 826/13916/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/13916/18 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я. М., Шурка О. І.,

за участю секретаря Кірієнко Н. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НОВАКЛІН І КО до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю НОВАКЛІН І КО на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0025721404 від 21.05.2018.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав скаргу та просив задовольнити позовні вимоги. Вказує, що усі господарські операції по взаємовідносинах між ТОВ НОВАКЛІН І КО та ТОВ Зімінік були реальними (фактично здійснені), що підтверджується наявністю належним чином оформлених первинних документів, а операції пов`язані з господарською діяльністю позивача.

Від відповідача до суду надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу. Представник, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явився.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без представника позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено під час апеляційного розгляду справи, відповідно до п. п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п. п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві № 6912 від 18.04.2018, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ НОВАКЛІН І КО з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ Зімінік за період липень 2016 року.

Копію наказу № 6912 від 18.04.2018 вручено під розписку 19.04.2018 головному бухгалтеру товариства Ковальчук Т. В.

Перевірку проведено з відома директора ТОВ НОВАКЛІН І КО Чортка Д. О . та в присутності головного бухгалтера ОСОБА_3 , про що в журналі реєстрації перевірок зроблено відповідний запис.

Перевірка проводилась з 19.04.2018 по 25.04.2018.

З метою отримання документів та пояснень контролюючим органом направлено письмовий запит ТОВ НОВАКЛІН І КО № 11354/10/26-15-14-04-05 від 20.03.2018 про надання пояснень та їх документальних підтверджень, на який товариством надана відповідь листом № 34 від 03.04.2018 та відмовлено в наданні документів.

У ході проведення перевірки вручено запит № 1 від 19.04.2018, на який надано завірені копії документів щодо взаємовідносин з ТОВ Зімінік (ЄДРПОУ 40374597) за період липень 2016 року.

За результатами вищезазначеної перевірки складено акт № 420/26-15-14-04-05/39538046 від 27.04.2018, яким встановлені порушення п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість, в періоді, що перевірявся на загальну суму 57269 грн.

27.04.2018 позивачем подано до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві заперечення на акт перевірки.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0025721404 від 21.05.2018 щодо збільшення суми грошового зобов`язання за податком на додану вартість.

Не погоджуючись з висновками контролюючого органу, товариством подано скаргу однак, її залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

У зв`язку з зазначеними вище обставинами позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом та оскаржує податкове повідомлення-рішення № 0025721404 від 21.05.2018 Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, вважаючи його протиправним.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, з урахуванням загальної інформації про контрагента позивача (наявність облікової картки суб`єкта фіктивного підприємництва, допиту засновника директора ТОВ Зімінік ОСОБА_4 щодо непричетності до господарської діяльності), на переконання суду, не є достатніми доказами фактичного виконання операцій, спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими контролюючим органом фактами щодо фіктивної діяльності контрагента позивача свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, пунктом 198.1 ст. 198 ПК України визначено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України подат4ковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата складання податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Таким чином, формування податкового кредиту у платника податку - покупця товарів/послуг має бути наявна: належним чином оформлена податкова накладна, фактична сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту судам належить з`ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.07.2016 по 31.07.2016 ТОВ НОВАКЛІН І КО задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 65428 грн.

Товариство з обмеженого відповідальністю НОВАКЛІН І КО в особі директора Чортка Д. О. (покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю Зімінік в особі директора ОСОБА_4 (продавець) уклали договір купівлі-продажу № 11/07- 16 від 11.07.2016.

Відповідно до предмету договору Продавець зобов`язується продати Покупцеві товар, найменування, кількість та інші дані про який зазначається у специфікації до договору.

Згідно п. 3.2 договору поставка товару здійснюється транспортом покупця, шляхом самовивозу.

На підтвердження реальності операцій між ТОВ НОВАКЛІН І КО та ТОВ Зімінік позивачем надано копії:

- договору купівлі-продажу № 11/07-16 від 11.07.2016;

- специфікації № 1 від 31.07.2016;

- договору про надання транспортно-експедиційних послуг № 3 від 01.05.2016;

- рахунку на оплату № 81 від 31.07.2016 на суму 343615,36 грн., у тому числі ПДВ 57269,23 грн.;

- видаткової накладної № 81 від 31.07.2016;

- договору оренди нежитлових приміщень від 05.01.2016 та додаткової угоди до даного договору;

- штатного розпису ТОВ НОВАКЛІН І КО з 01.07.2016;

- платіжного доручення № 413 від 11.08.2016 та доказів руху коштів відповідно до договору купівлі-продажу;

- податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2016 року;

- накладної-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів № КО000000173 від 31.07.2016.

До перевірки надано копію специфікації № 1 до договору від 11.07.2016 № 11/07-16, згідно якої предметом поставки були наступні ТМЦ: папір туалетний Каховинка Велетень 90*190/60 рож (10 тис. шт.), рушнички паперові Кох 200*200/60 (9 тис. шт.), рушнички паперові в аркушах ZZ Каховинка 200 зел. (10 тис. шт.), на загальну суму 343 615,36 грн., у тому числі ПДВ - 57269,23 грн.

Проте, з даної специфікації неможливо ідентифікувати осіб, які відповідальні за здійснення господарської операції і правильність її оформлення або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно наданих пояснень транспортування товару здійснювалось ФОП Захарченко О. А. на підставі договору про надання транспортно-експедиційних послуг № 3 від 01.05.2016.

Товаро-транспортні накладні до перевірки не надано, а відповідно до даних ІС Податковий блок звіти Відомості про трудові відносини застрахованих осіб та Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і суми утриманого з них податку ТОВ Новаклін і Ко не відображало виплати доходу ФОП ОСОБА_6 , підтвердити оплату за отримані послуги неможливо.

Оборот по рахунку 631 по взаємовідносинам ТОВ НОВАКЛІН І КО з ТОВ Зімінік за липень 2016 року становив 343615,36 грн. Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 станом на 31.07.2016 кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ Зімінік становила 297227,69 грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до податкового кредиту за липень 2016 року, та відображено у додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2016 року.

Відповідно до п. 4.1 договору покупець проводить оплату шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 180 календарних днів з моменту поставки товару покупцю.

У графі банківські реквізити продавця ТОВ Зімінік відсутня інформація щодо розрахункового рахунку, на який необхідно перерахувати кошти за отримані товари, а в графі покупець зазначено рахунок НОМЕР_1 , що відкритий у ПАТ Приватбанк . Реквізити на сплату продавця відсутні в рахунку на оплату № 81 від 31.07.2016 та інших первинних документах.

Як встановлено, позивачем відкрито зазначений у договорі рахунок № НОМЕР_1 у відділенні ПАТ Приватбанк лише 02.11.2017, тобто на дату укладання договору 11.07.2016 та здійснення господарської операції даний рахунок не міг бути використаний.

Вказане свідчить про відсутність підтвердження сплати за договором № 11/07-16 від 11.07.2016.

Наявність трудових ресурсів та основних засобів, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, є однією із ознак діючої юридичної особи.

Відсутність таких ознак ставить під сумнів діяльність підприємства та можливості виконання зобов`язань перед його контрагентами.

Згідно звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (форма Д4) : - за 2016 рік - не подано.

Згідно фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 9 місяців 2016 року балансова вартість основних засобів - 0 грн.

Остання звітність з податку не додану вартість подана за жовтень 2017 року.

Відповідно до АІС Податковий Блок щодо ТОВ Зімінік (40374597) наявна картка суб`єкта фіктивного підприємництва.

Надані позивачем первинні документи не є належними доказами виконання договірних відносин з ТОВ Зімінік , оскільки не містять доказів про оплату товару відповідно до змісту відображеному в укладеному платником податку договорі. Досліджені судом первинні документи не підтверджують рух активів позивача, зміни зобов`язань чи власного капіталу підприємства, а також фактичне придбання товарів з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Новаклін і Ко .

Наявність у платника податкової накладної є обов`язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Апелянт вказує, що правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Колегія суддів зазначає, що транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів. Однак, висновку про відсутність факту реального виконання спірних операцій, колегія суддів дійшла виходячи не лише з якогось окремого недоліку, чи відсутності ТТН, а усіх доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене у сукупності, апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги. Інші доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі вказаного не спростовують, тому колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права ухвалив рішення повно і всебічно з`ясувавши обставини справи.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НОВАКЛІН І КО на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НОВАКЛІН І КО до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. І. Шурко

Повний текст постанови виготовлено 21.05.2019