Постанова

від 11.12.2018 по справі 805/1198/18-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

11 грудня 2018 року

справа №805/1198/18-а

адміністративне провадження №К/9901/63921/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач)

суддів: Гончарової І.А., Олендера І. Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВІА КОМ на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року у складі колегії суддів Сіваченка І. В., Шишова О. О., Гайдара А.В. у справі № 805/1198/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВІА КОМ до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги,

У С Т А Н О В И В:

19 лютого 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю ВІА КОМ (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі), з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 грудня 2017 року та податкової вимоги від 16 січня 2018 року за № 759-46, з мотивів протиправності їх прийняття.

22 травня 2018 року рішенням Донецького окружного адміністративного суду у складі судді Кірієнко В. О. скасовано податкове повідомлення-рішення від 27 грудня 2017 року № 0020514604 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 800 648 грн 75 коп., з яких сума основного платежу - 640 519 грн, штрафні санкції - 160 129 грн 75 коп.. Судом першої інстанції також визнано протиправною та скасовано податкову вимогу відповідача від 16 січня 2018 року за № 759-46. В частині позовних вимог про визнання спірного податкового повідомлення-рішення протиправним - відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що предметом камеральної перевірки є правильність складання податкової декларації, а тому документами, що мають відношення до такої перевірки, є саме податкова звітність платника податків і ніяка інша, а у разі, якщо при проведенні камеральної перевірки буде виявлено факт порушення податкового законодавства, податковий орган має право призначити та провести документальну перевірку (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) підприємства.

Задовольняючи позовні вимоги про скасування податкової вимоги, суд дійшов висновку, що сума податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 815 335 грн 43 коп., неправомірно значилась в інтегрованій картці платника податків станом на момент винесення спірної вимоги в якості недоїмки, а іншого податкового боргу позивача інтегрована картка платника податків не містить.

04 вересня 2018 року постановою Донецького апеляційного адміністративного суду у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції висновувався з правомірності спірних актів індивідуальної дії, внаслідок доведення податковим органом складу податкового правопорушення. Суд апеляційної інстанції зазначив, що перевірка податкової звітності, в тому числі і показників Звіту про фінансові результати малого підприємства, який є додатком до декларації з податку на прибуток, охоплюється предметом камеральної перевірки. При прийнятті та надсиланні податкової вимоги податковим органом дотримано вимог, встановлених статтею 59 Податкового кодексу України, а також наказом Міністерства фінансів України від 30 червня 2017 року № 610, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 липня 2017 року за № 902/30770 Про затвердження Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків .

16 жовтня 2018 року позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій платник податків посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме положень статті 301, частини третьої статті 251, частини третьої статті 124, частини першої статті 126, частини першої статті 129, підпункту третього, четвертого частини третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначає, що не має офіційної адреси електронної пошти та не зверталося до суду із письмовою заявою про надсилання повістки електронною поштою, у зв'язку з чим про оскарження рішення суду першої інстанції Товариство довідалося тільки після отримання постанови суду апеляційної інстанції.

Спростовуючи наявність податкових правопорушень, відповідач вказує, що станом на час винесення відповідачем оскаржуваних податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги Товариство не мало жодної податкової заборгованості. У касаційній скарзі також доводиться, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що податкове повідомлення-рішення не оскаржувалося в адміністративному або судовому порядку, оскільки воно і є предметом оскарження у цій справі.

У зв'язку із зазначеним позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд. Разом з касаційною скаргою платником податків подано клопотання про зупинення дії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

18 жовтня 2018 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.

09 листопада 2018 року позивачем усунуто недоліки касаційної скарги.

23 листопада 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою платника податків та витребувано з Донецького окружного адміністративного суду справу № 805/1198/18. Цією ж ухвалою Верховного Суду відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення з мотивів передчасності його подання.

30 листопада 2018 року матеріали справи № 805/1198/18 надійшли до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно положень статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство з обмеженою відповідальністю ВІА КОМ (код ЄДРПОУ 38349158, місцезнаходження: 87519, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Сибірська, буд.36/84), пройшло передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, є юридичною особою та є платником податків.

У грудні 2017 року посадовими особами податкового органу проведена камеральна перевірка декларації з податку на прибуток Товариства за 3 квартали 2017 року, за результатами якої складено акт від 04 грудня 2017 року за №444/05-99-46-04/38349158 (далі - акт перевірки).

27 грудня 2017 року на підставі акта перевірки заступником начальника податкового органу прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0020514604, яким за порушення вимог пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України збільшено суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 800 648 грн 75 коп., з яких за податковими зобов'язаннями у сумі 640 519 грн та у розмірі 160 129 грн 75 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Склад податкового правопорушення доводиться податковим органом висновком про заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток, відображених у податковій декларації від 09 листопада 2017 року № 9234956038, поданої за звітні три квартали 2017 року на загальну суму 640 519 грн.

16 січня 2018 року заступником начальника податкового органу прийнято податкову вимогу № 759-46 у зв'язку з тим, що станом на 15 січня 2018 року сума податкового боргу вказаного платника податків становить 815 335 грн 43 грн, у тому числі основний платіж - 639 570 грн, штрафні (фінансові) санкції - 160 129 грн 75 коп., пеня - 15 635 грн.

Під час судового розгляду судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується сторонами, що позивачем до податкового органу подано податкову декларацію від 09 листопада 2017 року № 9234956038, в якій у графі Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності задекларовано суму 3 562 грн, а у графі 19 Податок на прибуток, нарахований за результатами податкового періоду зазначено 641 грн, разом з тим, у фінансовому звіті позивача станом на 30 вересня 2017 року (вх.№14853 від 09 листопада 2017 року) задекларовано Фінансовий результат до оподаткування по рядку 2290 у сумі 3 562 000 грн.

Касаційна скарга Товариства підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Касаційна скарга містить в собі дві групи доводів, а саме непогодження з оцінкою суду апеляційної інстанції про наявність податкового боргу як підстави прийняття вимоги, а також обґрунтування процесуальних порушень, допущених судом апеляційної інстанції у вигляді неналежного повідомлення особи про час і місце судового розгляду.

Щодо відсутності податкового боргу як підстави для прийняття податкової вимоги

Товариство у касаційній скарзі зазначає, що на момент прийняття податкової вимоги у нього був відсутній будь-який податковий борг.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Порядок направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків визначено наказом Міністерства фінансів України від 30 червня 2017 року № 610, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 липня 2017 року за № 902/30770 (далі - Наказ № 610).

Відповідно до пункту другого розділу ІІ Порядку № 610 податкова вимога формується у разі, зокрема, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму узгодженого грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт, серед іншого, заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації.

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань.

Згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом (пункт 54.5 статті 54 Податкового кодексу України).

У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (абзац перший пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення № 0020514604 прийнято податковим органом 27 грудня 2017 року, надіслано Товариству у встановленому законом порядку та отримано позивачем 03 січня 2018 року, що не спростовується матеріалами справи та підтверджується змістом касаційної скарги.

Положеннями пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту першого розділу ІІІ Порядку № 610 визначено, що податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - ІТС) контролюючих органів.

Пункт 59.3 статті 59 Податкового кодексу України передбачає, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

З аналізу зазначених положень Податкового кодексу України висновується, що несплата платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки є підставою для формування податковим органом та надіслання податкової вимоги. Податковий борг може бути стягнутий у судовому порядку за зверненням податкового органу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент формування податкової вимоги Товариство не оскаржувало податкове повідомлення-рішення від 27 грудня 2017 року № 0020514604, яке стало підставою для визначення платнику податків податкового зобов'язання, ні в адміністративному, ні в судовому порядку. Відтак, суд апеляційної інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про узгодження такого податкового зобов'язання та правомірного формування і надсилання податковим органом податкової вимоги платнику податків.

За наслідком судового розгляду судом апеляційної інстанції підтверджено правомірність спірного податкового повідомлення-рішення від 27 грудня 2017 року № 0020514604, жодних доводів щодо протиправності такого акта індивідуальної дії касаційна скарга не містить.

Щодо процесуальних порушень

Відповідно до частини третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, на яку посилається позивач у касаційній скарзі, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо, зокрема справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою (підпункт третій); суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі (підпункт четвертий).

Посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції положень підпункту четвертого частини третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України є неприйнятними, оскільки дія цього пункту розповсюджується на випадки, коли суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі. У цій справі рішення стосувалося прав і обов'язків осіб, залучених до справи, і наділених процесуальним статусом позивача та відповідача.

Аналізуючи доводи позивача про розгляд справи за відсутності позивача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, Верховний Суд виходить з такого.

За змістом пунктів другого, третього, четвертого статті 127 Кодексу адміністративного судочинства України часом вручення повістки, зокрема, вважається день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Системне тлумачення вказаних норм дозволяє прийти до висновку, що пріоритетним способом вручення судової повістки є саме доставлення повістки на офіційну електронну адресу особи. Водночас, слід враховувати зміст пункту 15.1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів здійснюється у паперовій формі до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 затверджено Правила надання послуг поштового зв'язку, дев'яносто дев'ятим пунктом яких визначено, що рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", які не були вручені під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку, вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім'ї за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв'язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо), чи рішення органу опіки і піклування про призначення їх опікунами чи піклувальниками.

У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Отже, при надходженні рекомендованого листа, яким є судова повістка, особа повідомляється про таке надходження, відтак позивач не міг не знати про її наявність.

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог статей 124-127, пункту 15.1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції надіслав судову повістку на адресу платника податку, вказану у позовній заяві. Проте повістка не була вручена Товариству у зв'язку із закінченням терміну зберігання, що не є поважними причинами невручення. Зазначені обставини підтверджуються також інформацією, яка міститься на офіційному сайті Укрпошти , відповідно до якої відправлення з трек-номером 8430107807237 було повернуто 27 липня 2018 року за зворотною адресою у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

Судом апеляційної інстанції, враховуючи факт повернення повістки у зв'язку із закінченням строків зберігання, вжито додаткових заходів, спрямованих на належне повідомлення осіб, залучених до участі у справі. З цією метою 02 серпня 2018 року судом апеляційної інстанції направлено електронне повідомлення і документи у справі на електронну адресу Товариства viacom2012@yandex.ua .

Верховний Суд враховує ту обставину, що всупереч вимогам пункту другого частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява платника податків не містить відомостей про наявність або відсутність офіційної електронної адреси. Натомість вся податкова звітність, яка долучена до матеріалів справи, і є офіційними документами, містить електронну адресу Товариства viacom2012@yandex.ua , як засіб зв'язку з платником податків. Отже, ця електронна адреса є офіційною електронною адресою у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену у рішенні від 08 листопада 2018 року, у справі Созонов та інші проти України , в якій ЄСПЛ зазначив, що загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним (див. Руїз-Матеос проти Іспанії, 23 червня 1993 року, § 63, серія А, № 262), вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи (див. Дилипак та Каракайя проти Туреччини, № 7942/05 та 24838/05, § 77, 04 березня 2014 року). Принцип рівності вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її в істотно несприятливе становище у порівнянні з іншою стороною (див. Avotiтр проти Латвії [GC], № 17502/07, § 119, ЄКПЛ.

ЄСПД дійшов до висновку, що національні суди зобов'язані встановити чи були повістки чи інші судові документи вручені сторонам завчасно та, у відповідних випадках, зобов'язані фіксувати такі висновки у тексті рішення (див. Ганкин та інші проти Росії , № 2430/06 et al, § 36, 31 травня 2016 року).

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи наведене, оцінюючи встановлені обставини справи та наявні докази у справі у їх сукупності, Верховний Суд вважає, що судом апеляційної інстанції не допущено порушень вимог підпункту третього частини третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки з метою недопущення порушення процесуальних прав позивача судом завчасно направлено судову повістку на адресу позивача, а також електронне повідомлення та документи по справі на його офіційну електронну адресу. Відтак. судом апеляційної інстанції вжито всіх можливих заходів, спрямованих на вчасне та належне повідомлення Товариства про час і місце судового розгляду і ознайомлення зі змістом апеляційної скарги.

Жодних доводів щодо порушень судом апеляційної інстанцій норм Податкового кодексу України, на підставі яких прийняті спірне податкове повідомлення-рішення та вимога або неправильного застосування їх судом, неправильного тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, позивачем у касаційній скарзі не наведено.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій, в межах доводів касаційної скарги, не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВІА КОМ залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року у справі № 805/1198/18 залишити без змін

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. А. Гончарова

І. Я. Олендер