Ухвала

від 05.12.2018 по справі 1-28/11

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

іменем України

5 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 128/11

провадження № 51-1886км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального

суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю

прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та їх представника адвоката ОСОБА_6 на вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 23 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 23червня 2017 року щодо

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК не судимого,

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця с. Дюла Виноградівського району Закарпатської області, жителя АДРЕСА_2 , у силу ст. 89 КК не судимого.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком суду засуджено до покарання у виді обмеження волі:

- ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 296 КК на строк 2 роки. На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК ОСОБА_9 звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строку давності;

- ОСОБА_10 : за ч. 1 ст. 296 КК на строк 1 рік 6 місяців, за ч. 2 ст. 296 КК на строк 2роки. На підставі ч.1 ст.70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань визначено ОСОБА_10 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки. На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_10 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки і покладено на нього певні обов`язки. Іспитовий строк визначено рахувати з 23грудня 2016року. За ч. 2 ст.296КК (за епізодом від 29жовтня 2007року) ОСОБА_10 виправдано у зв`язку із відсутністю в його діях складу злочину.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про відшкодування майнової та моральної шкоди в частині позовних вимог до ОСОБА_10 залишено без розгляду. Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_9 про відшкодування майнової та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_5 40000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Цивільний позов ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до ОСОБА_10 про відшкодування майнової та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 15000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_8 10000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти вимог, викладених у цивільних позовах, відмовлено. Питання щодо речових доказів вирішено судом відповідно до вимог закону.

Згідно з вироком ОСОБА_9 29 жовтня 2007 року приблизно о 1:00, перебуваючи на першому поверсі кафе ( АДРЕСА_1 ), діючи умисно з хуліганських спонукань, завдав ОСОБА_5 двох ударів кулаком по голові, в результаті чого останній впав на підлогу. Після чого уже на подвір`ї кафе ОСОБА_9 ще раз ударив ОСОБА_5 по голові, від чого він упав на землю. Унаслідок протиправних дій ОСОБА_9 потерпілий ОСОБА_5 отримав легкі тілесні ушкодження.

Крім того, ОСОБА_10 7 жовтня 2007 року приблизно о 23:00 на футбольному стадіоні на вул. Головній у с. Чорнотисово Виноградівського району Закарпатської області, діючи умисно, безпричинно та грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, підтримуючи дії своїх знайомих (матеріали за обвинуваченням котрих виділено в самостійне провадження), які полягали у заподіянні числених ударів ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , підбіг до потерпілого ОСОБА_11 і двічі ударив його по обличчю та голові. Після чого ОСОБА_10 умисно завдав удару кулаком в обличчя ОСОБА_13 , від якого остання впала на землю. Тоді інші особи, підтримуючи дії ОСОБА_10 , почали бити потерпілу ОСОБА_13 руками та ногами по різних частинах тіла, завдавши їй численних ударів.

У результаті вказаних дій потерпілому ОСОБА_11 було завдано легких тілесних ушкоджень, потерпілій ОСОБА_13 тілесних ушкоджень, потерпілому

ОСОБА_12 фізичного білю.

19 грудня 2007 року приблизно о 21:30 ОСОБА_10 , керуючи автомобілем «Мерседес-Бенц-260» (державний номерний знак НОМЕР_1 ) та рухаючись по вул.Леніна у с. Сасове умисно, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства та з хуліганських спонукань, безпричинно різко розвернув автомобіль, перегородивши проїзну частину дороги через смугу руху автомобіля «Ауді 80» (державний номерний знак НОМЕР_2 ), яким керував потерпілий ОСОБА_7 та в кому перебували як пасажири ОСОБА_8 та ОСОБА_14 , у результаті чого ОСОБА_7 з метою уникнення зіткнення, скерував автомобіль у кювет. Своїми діями ОСОБА_10 припинив нормальний рух транспорту на автодорозі Дяково-Мукачево приблизно на 15 хвилин.

Продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_10 на вул. Леніна в с. Сасове, перед будинком ОСОБА_7 скерував свій автомобіль так, щоб увімкнене ближнє світло фар відбивалося в автомобілі ОСОБА_7 , та знову намагався зрізати траєкторію руху автомобіля, яким керував ОСОБА_15 , ображав потерпілих ОСОБА_16 та ОСОБА_8 .

Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_9 пред`явлено обвинувачення в умисному заподіянні потерпілому ОСОБА_5 тілесного ушкодження середньої тяжкості за таких обставин. Так, 29 жовтня 2007 року приблизно о 1:00 ОСОБА_9 , перебуваючи на першому поверсі вищезгаданого кафе, підійшов до ОСОБА_5 і на ґрунті неприязних відносин завдав останньому двох ударів кулаком по голові, в результаті чого потерпілий упав на підлогу. Після чого на подвір`ї кафе ОСОБА_9 ударив ОСОБА_5 кулаком по голові, заподіявши останньому, крім легких тілесних ушкоджень, ушкодження середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я.

В цій частині обвинувачення суд визнав зайвою кваліфікацію дій ОСОБА_9 ще й за ч. 1 ст.122 КК, оскільки дійшов висновку, що в результаті завдання потерпілому ОСОБА_7 ударів він отримав легке тілесне ушкодження, заподіяння якого охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 296 КК. При цьому суд послався на відсутність у матеріалах кримінальної справи даних про те, що розлад здоров`я потерпілого ОСОБА_7 внаслідок неправомірних дій ОСОБА_9 тривав понад три тижні, і така тривалість не відноситься до характеристик тілесного ушкодження середньої тяжкості.

Також органом досудового розслідування ОСОБА_10 обвинувачувався у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом і було вчинено групою осіб (хуліганство) за таких обставин. Так, 29жовтня 2007року приблизно о 1:00 ОСОБА_10 разом із ОСОБА_9 , перебуваючи на першому поверсі вищезгаданого кафе, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до присутніх та з хуліганських спонукань, безпричинно зупинили ОСОБА_5 , якого ОСОБА_10 умисно ударив дерев`яним стільцем по голові. В цей же час ОСОБА_9 , підтримуючи хуліганські дії ОСОБА_10 , умисно двічі ударив ОСОБА_5 кулаком по голові, в результаті чого останній упав на підлогу. Продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_9 на подвір`ї кафе з метою самоутвердження за рахунок приниження ОСОБА_5 умисно ударив останнього кулаком по голові, в результаті чого ОСОБА_5 упав на землю. Врезультаті тривалих протиправних хуліганських дій ОСОБА_10 потерпілий отримав легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Суд виправдав ОСОБА_10 за вказаним обвинуваченням і, посилаючись на ст. 62 Конституції України, зазначив, що вказане обвинувачення не підтверджено сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, що є підставою для виправдання обвинуваченого ОСОБА_10 у цій частині обвинувачення.

У зв`язку з цим дії підсудного ОСОБА_9 за ознакою вчинення злочину групою осіб перекваліфіковано з ч. 2 на ч. 1 ст. 296 КК як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю. Також із обвинувачення ОСОБА_9 виключено таку ознаку складу злочину, як винятковий цинізм, оскільки, на думку суду першої інстанції, інкриміноване підсудному ОСОБА_9 заподіяння ударів потерпілому не дають підстав вважати про наявність у діях підсудного ознак виняткового цинізму.

Апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу захисника ОСОБА_17 в інтересах засудженого ОСОБА_10 , а апеляційну скаргу з доповненнями прокурора, а також апеляційні скарги захисника ОСОБА_18 в інтересах засудженого ОСОБА_9 , потерпілого ОСОБА_5 та його представників ОСОБА_19 і ОСОБА_20 задоволенив частково. Вирок місцевого суду щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 скасував, звільнив від кримінальної відповідальності ОСОБА_9 за ч.2 ст. 296 КК, а ОСОБА_10 за частинами 1, 2 ст. 296 КК, та закрив провадження у кримінальній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Суд роз`яснив потерпілим ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 право звернення з цивільним позовом про відшкодування завданої злочином шкоди в порядку цивільного судочинства.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі потерпілі та їх представник, посилаючись на істотні порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, однобічність та неповноту судового слідства, просять скасувати судові рішення і направити справу на новий судовий розгляд. На їх думку місцевий суд безпідставно не засудив ОСОБА_9 за ч.1 ст.122 КК, неправильно перекваліфікував його дії з ч. 2 на ч. 1 ст. 296 КК (за епізодом від 29жовтня 2007року), а також необґрунтовано виправдав ОСОБА_10 за ч. 2 ст.296 КК (за епізодом від 29жовтня 2007року), на що не звернув уваги апеляційний суд. Крім того, суди безпідставно, як вважає скаржник, не задовольнив цивільних позовів у повному обсязі.

Позиції учасників судового провадження

Потерпілий та його представник підтримали касаційну каргу та просили її задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року підставами для скасування або зміни вироку, ухвали чи постанови судом касаційної інстанції є лише істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого.

З урахуванням наведеного, однобічність та неповнота судового слідства, про які зазначено в касаційній скарзі, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Верховний Суд відхиляє доводи потерпілих щодо незаконності вироку суду першої інстанції, оскільки цей вирок був скасований апеляційним судом, у тому числі з підстав, наведених в їх апеляційній скарзі. При цьому колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо підстав скасування вироку.

Щодо доводів касаційної скарги про необґрунтованість ухвали апеляційного суду, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Доводи, викладені у касаційній скарзі потерпілих та їх представника, про безпідставне виправдання ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 296 КК (за епізодом 29жовтня 2007року), та про перекваліфікацію дій ОСОБА_9 у зв`язку з цим, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який дійшов обґрунтованого висновку про неправильну кваліфікацію дій засуджених за цим епізодом.

Зокрема апеляційний суд зазначив, що дії кожного із засуджених по епізоду вчинення 29 жовтня 2007 року хуліганства та заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 296 КК.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд послався на показання потерпілого ОСОБА_5 , свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , якими підтверджується факт участі ОСОБА_10 разом із ОСОБА_9 у вчиненні хуліганських дій 29 жовтня 2007року та заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому. Зазначені показання також узгоджуються з іншими доказами, наявними у матеріалах кримінальної справи (протоколами відтворення обстановки та обставин події, очних ставок тощо).

Таким чином, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що виправдання ОСОБА_10 судом першої інстанції за ч. 2 ст. 296 КК та у зв`язку з цим перекваліфікація дій ОСОБА_9 з ч. 2 на ч.1 ст. 296 ККза епізодом вчинення хуліганських дій 29жовтня 2007року є хибним. При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що факт участі ОСОБА_10 разом з ОСОБА_9 у вчиненні 29жовтня 2007 хуліганських дій та заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5 підтверджується матеріалами кримінальної справи і їх дії за вказаним епізодом слідує кваліфікувати за ч. 2 ст. 296 КК.

Доводи потерпілих та їх представника про те, що ОСОБА_9 безпідставно не засуджено за ч. 1 ст. 122 КК, є необґрунтованим з огляду на нижченаведене.

Так, суд апеляційної інстанції в ухвалі зазначив, що дії засудженого ОСОБА_9 за епізодом від 29 жовтня 2007 року, кваліфіковані стороною обвинувачення за ч. 1 ст. 122 КК як заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження, не знайшли свого підтвердження.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд послався на висновок повторної судово-медичної експертизи, згідно з яким ОСОБА_7 отримав легке тілесне ушкодження. При цьому в матеріалах кримінальної справи відсутні дані про те, що розлад здоров`я потерпілого ОСОБА_7 внаслідок неправомірних дій ОСОБА_9 тривав понад три тижні, і отримане ним ушкодження відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що в результаті завдання обвинуваченим ОСОБА_9 потерпілому ударів під час вчинення хуліганських дій 29 жовтня 2007року, ОСОБА_7 було спричинено легкі тілесні ушкодження, заподіяння яких охоплюється диспозицією ч. 2 ст. 296 КК, та не потребує окремої кваліфікації за ч. 1 ст.122 КК.

Крім того, судом апеляційної інстанції було враховано положення п. 1 ч. 1 ст.49 КК, згідно яких особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минуло п`ять років у разі вчинення злочину середньої тяжкості.

Початком перебігу строків давності є день, коли злочин був вчинений. Згідно з вироком суду, ОСОБА_9 вчинив злочин 29 жовтня 2007 року, а ОСОБА_10 , крім того 7 жовтня та 19 грудня 2007 року. Отже на час розгляду кримінальної справи судом закінчилися строки давності.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність законних підстав для звільнення ОСОБА_9 і ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК.

Статтею 49 КК передбачені умови звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. Вказана норма кримінального закону є імперативною, тобто підлягає обов`язковому застосуванню судом за наявності встановлених законом умов, і розширеному тлумаченню не підлягає.

За положеннями ст. 376 КПК 1960 року апеляційний суд, встановивши обставини, передбачені ст. 11-1 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок і закриває справу.

У результаті перегляду справи в порядку касаційної процедури було встановлено, що апеляційний суд розглянув кримінальну справу відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, і за наявності підстав та відповідної згоди обвинувачених, скасував вирок суду першої інстанції, звільнив від кримінальної відповідальності ОСОБА_9 за ч. 2 ст.296КК, а ОСОБА_10 - за ч.1, 2 ст.296 КК та закрив провадження у кримінальній справі на підставі ст.49КК, що не оспорюється в касаційній скарзі потерпілими та їх представником.

З урахуванням того, що вирок скасовано в повному обсязі, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 28 КПК 1960 року роз`яснив потерпілим право звернення з цивільним позовом про відшкодування шкоди завданої злочином, в порядку цивільного судочинства.

Ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою та відповідає вимогам ст.377КПК 1960 року, із зазначеними у ній висновками погоджується колегія суддів.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які були би безумовними підставами для скасування чи зміни судового рішення, за матеріалами справи не встановлено. У зв`язку з наведеним, підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 394396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 «Перехідні положення» КПК (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII),

постановив:

Ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 23 червня 2017року щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 залишити без змін, акасаційну скаргу потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а також їх представника адвоката ОСОБА_6 без задоволення.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3