Постанова

від 06.12.2018 по справі 686/8963/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 686/8963/18

Провадження № 22-ц/4820/132/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2018 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М.,

секретар судового засідання Чебан О.М.,

з участю апелянта, представників сторін та третьої особи,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/8963/18 за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Національна суспільна телерадіокомпанія України , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Хмельницька регіональна дирекція Поділля Центр філія Публічного акціонерного товариства Національна суспільна телерадіокомпанія України , про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 липня 2018 року.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в :

В квітні 2018 року ОСОБА_4, звертаючись в суд із вказаним позовом до відповідача, посилалася на те, що з 01.09.1995 року працювала режисером в Хмельницькій державній телерадіокомпанії, яка згодом була реформована в Хмельницьку обласну державну телерадіокомпанію Поділля-Центр , філію ПАТ Національна суспільна телерадіокомпанія України , Хмельницьку регіональну дирекцію Поділля-Центр , яка з 19 січня 2017 року перетворена в філію ПАТ Національна суспільна телерадіокомпанія України Хмельницька регіональна дирекція Поділля-Центр . Відповідно до наказу філії Хмельницька регіональна дирекція Поділля-центр ПАТ Національна суспільна телерадіокомпанія України від 28 березня 2018 року № 43-К ОСОБА_4 з 30 березня 2018 року звільнена з посади головного режисера відділу дитячих та культурно-мистецьких програм згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Звільнення вважає протизаконним, оскільки відповідач в наказі про звільнення послався на відмову позивача від запропонованих йому посад, в той час як вона давала згоду на переведення її на посаду головного інженера, що залишилося без реагування. Не враховано, що вона має стаж роботи на посаді режисера і головного режисера більше 21 року, вищу освіту, 1 раз на п'ять років проходила атестацію, за результатами якої визнавалась такою, що відповідає займаній посаді, неодноразово була відзначена грамотами та подяками. В порушення закону відповідач звільнив її без згоди виборного органу профспілки, членом якого вона є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки.

З урахуванням збільшення позовних вимог, просила суд визнати незаконним та скасувати наказ № 43-К від 28.03.2018 року філії ПАТ Національна суспільна телерадіокомпанія України Хмельницька регіональна дирекція Поділля-Центр про звільнення ОСОБА_4 з роботи, поновити її на роботі на посаді головного режисера філії ПАТ Національна суспільна телерадіокомпанія України Хмельницька регіональна дирекція Поділля-центр та стягнути з ПАТ Національна суспільна телерадіокомпанія України на її користь оплату за вимушений прогул з 31.03.2018 року по 30.04.2018 року у сумі 8502,03 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 липня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції скасувати як незаконне та необґрунтоване та постановити нове, яким задовольнити позов. На її думку, судом не враховано, що їй безпідставно відмовлено у переведенні на запропоновану посаду головного режисера, хоча вона відповідала вимогам до цієї посади. Встановивши, що їй помилково запропоновано посаду головного режисера, відповідач мав би запропонувати їй інші посади на підприємстві, проте не зробив цього. Вважає, що судом не враховано положення ст. 252 КЗпП України та ч. 3 ст. 41 ЗУ Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , та факт відсутності згоди профспілкових органів на її звільнення.

У відзиві відповідач просив відхилити апеляційну скаргу як безпідставну.

Вказує, що у письмовому попередженні про вивільнення від 12.01.2018 року та пропозиції до нього від 16.03.2018 року позивачу пропонувалися усі наявні вакантні посади. Рішення органів профспілки про відмову в наданні згоди на звільнення позивача визнані необґрунтованими, тому її звільнено за відсутності такої згоди.

В засіданні апеляційного суду апелянт та її представник підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів.

Представники відповідача, третьої особи просили відхилити апеляційну скаргу як безпідставну.

Колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, судом встановлено, що 21.12.2017 року правлінням публічного акціонерного товариства Національна суспільна телерадіокомпанія України , відповідно до Основних напрямів діяльності публічного акціонерного товариства Національна суспільна телерадіокомпанія України на 2017 рік було прийнято рішення про затвердження та введення в дію з 02.04.2018 року нової структури та штатного розпису (протокол № 32), видано наказ ПАТ Національна суспільна телерадіокомпанія України від 21.12.2017 року № 469 Про організацію заходів, пов'язаних зі змінами в організації виробництва і праці.

Відповідно до вимог ст. 49-2 КЗпП України публічним акціонерним товариством Національна суспільна телерадіокомпанія України було подано усім профспілковим організаціям, членами яких є працівники відповідача та посади яких підпадають під скорочення, відповідні листи з додатками - списком посад по категоріям, які підпадають під скорочення, копією техніко-економічного обґрунтування рішення правління відповідача щодо змін в організації виробництва і праці у Центральній дирекції та відокремлених структурних підрозділах відповідача.

Вказану інформацію було доведено первинній профспілковій організації Хмельницької телерадіокомпанії Поділля-центр листом відповідача від 26.12.2017 року № 02-18/4548.

Листом Центральної дирекції ПАТ Національна суспільна телерадіокомпанія України , від 05.01.2018 року № 02-18/15-1 надано усім філіям перелік вакантних посад в ПАТ Національна суспільна телерадіокомпанія України .

ОСОБА_4 була повідомлена про майбутнє скорочення з одночасним ознайомленням з переліком усіх наявних у відповідача вакантних посад. Факт ознайомлення позивача з переліком наявних в ПАТ Національна суспільна телерадіокомпанія України вакантних посад станом на 05.01.2018 рік підтверджується письмовим попередженням про наступне вивільнення від 12 січня 2018 року, в якому позивач зазначила, що ознайомлена з попередженням, не згідна з переведенням на запропоновані посади.

15.03.2018 року ОСОБА_4 повторно була ознайомлена з переліком наявних у відповідача вакантних посад з пропонуванням переведення на відповідні посади, де позивач письмово вказала, що згідна з переведенням на посаду головного режисера.

З урахуванням відсутності у ОСОБА_4 необхідної кваліфікації для призначення на посаду головного режисера третьої особи, рішенням комісії (протокол № 4 від 27.03.2018 року) відмовлено у переведенні її на вакантну посаду головного режисера.

Відмова первинної профспілкової організації Хмельницької телерадіокомпанії Поділля-центр від 19.03.2018 року та відмова Хмельницької обласної організації професійної спілки працівників культури від 12.03.2018 року № 9 у наданні згоди на звільнення ОСОБА_4 визнані відповідачем необґрунтованими.

Наказом № 43-к від 28.03.2018 року ПАТ Національна суспільна телерадіокомпанія України ОСОБА_4 звільнена з посади головного режисера відділу дитячих та культурно-мистецьких програм на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Наведені обставини підтверджені матеріалами справи і фактично не оспорюються сторонами.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності та штату працівників, відповідачем були дотримані вимоги трудового законодавства при звільненні позивача і підстави для її поновлення відсутні.

Так, відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівника.

Положеннями п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів встановлено, що при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Посилання апелянта на відсутність об'єктивної потреби у змінах в організації виробництва і праці у зв'язку з недостатнім фінансуванням є безпідставними, оскільки питання доцільності і необхідності змін в організації виробництва і праці є виключною компетенцією власника або уповноваженого ним органу.

Згідно з ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у п. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За змістом ч. 1 ст. 42 КЗпП при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

За ч.ч. 1-3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору.

За змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Матеріалами справи підтверджується факт ознайомлення ОСОБА_4 з переліком наявних у відповідача вакантних посад згідно листів ПАТ НСТУ від 05.01.2018 року, 15.03.2018 року, що спростовує твердження апелянта про невиконання цього обов'язку роботодавцем.

Той факт, що рішенням комісії (протокол № 4 від 27.03.2018 року) позивачці відмовлено у переведенні на вакантну посаду головного режисера, не позбавляло її можливості висловити згоду на переведення на інші посади згідно з переліком вакансій і не потребувало повторної пропозиції відповідача зайняти інші вакантні посади.

Твердження апелянта про безпідставність відмови у переведенні її на запропоновану посаду головного режисера також суперечить представленим доказам у справі.

Так, відповідно до диплому про вищу освіту НОМЕР_1 ОСОБА_4 має вищу освіту за спеціальністю - культурно-освітня робота та здобула кваліфікацію культосвітпрацівник, керівник самодіяльного театрального колективу.

Відповідно до довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників Діяльність у галузі радіомовлення та телебачення (вип.83), типової посадової інструкції головного режисера, затвердженої наказом філії ПАТ НСТКУ № 18а від 07.03.2018 року освіта позивача не є відповідною освітою для претендента на зайняття посади головного режисера.

Відповідно до ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства. Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Відповідно до частини третьої статті 252 КЗпП України, частини третьої статті 41 Закону N 1045-XIV звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок).

Ці норми встановлюють додаткові гарантії для працівників, обраних до профспілкових органів, і застосовуються, крім дотримання загальних норм.

Встановлено, що 06.03.2018 року відповідачем до первинної профспілкової організації філії Хмельницька регіональна дирекція Поділля-центр та Хмельницької обласної організації професійної спілки працівників культури було надіслано подання щодо звільнення ОСОБА_4 із займаної посади.

Первинна профспілкова організація філії Хмельницька регіональна дирекція Поділля-центр не надала згоду на звільнення позивача з займаної посади, посилаючись на те, що відповідачем не було надано повних техніко-економічних обґрунтувань рішення щодо змін в організації виробництва і праці (скорочення штату), запропоновані вакантні посади іншої філії не можна вважати такими, що запропоновані працівникові відповідно до ст. 49-2 КЗпП України, ОСОБА_4 має вищу освіту (режисер театрального колективу), має нагороди та відзнаки.

У листі від 12.03.2018 року № 9 Хмельницька обласна організація професійної спілки працівників культури вказала, що не надає згоду на звільнення ОСОБА_4 з займаної посади та не допускає її звільнення протягом року після закінчення строку, на який обирався цей склад, оскільки ОСОБА_4 є членом комітету первинної профспілкової організації філії Хмельницька регіональна дирекція Поділля-центр .

Згідно з частиною сьомою статті 43 КЗпП України та частиною шостою статті 39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору з працівником має бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у такій згоді, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

За змістом правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 22.10.2014 року, справа № 6-163цс14, за аналогією правило частини 6 статті 39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності слід застосовувати й до передбачених частиною 3 ст. 252 КЗпП України, частиною 3 ст. 41 цього Закону випадків отримання згоди профспілкового органу на звільнення працівників - членів виборних профспілкових органів.

Суд першої інстанції правильно констатував, що відмова виборного органу профспілки, членом якого є позивач, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки, не містить правового обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником певних фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав, а отже, власник або уповноважений ним орган мав право звільнити позивача без їх згоди.

Оцінка обґрунтованості рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_4 здійснена судом з урахуванням правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 01.07.2015 року, справи № 6-703цс15, 6-119цс15.

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом вказаних норм права та факту відсутності згоди профспілкових органів на звільнення позивача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Судове рішення ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова виготовлена 11 грудня 2018 року.

Судді Л.М. Грох

Р.С. Гринчук

А.М.Костенко

Головуюча у першій інстанції:Логінова С.М. Провадження №22-ц/4820/132/18

Доповідач: Грох Л.М. Категорія: 54