Рішення

від 03.12.2018 по справі 903/718/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 грудня 2018 р. Справа № 903/718/18

Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Лівандовського Т.Г.,

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Екоресурси Волинь"

до Комунального підприємства Інформаційно-аналітичний центр "Волиньенергософт"

про стягнення 100 000грн.

встановив: 04.10.2018р. ПП "Екоресурси Волинь" звернулося до суду з позовом про стягнення з КП Інформаційно-аналітичний центр "Волиньенергософт" 100000грн. гарантійного платежу, сплаченого згідно платіжного доручення №130 від 12.12.2016р. Також, просить стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 22761,50грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно умов договору підряду №05/12-16 від 05.12.2016р. та неповернення відповідачем сплаченого йому гарантійного платежу.

Ухвалою суду від 18.10.2018р. відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

06.11.2018р. відповідач надіслав на адресу суду відзив (вх. №01-55/12087/18), в якому заперечив проти позову та просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Вказує, що згідно ч.1 ст 26 ЗУ Про публічні закупівлі замовник повертає забезпечення виконання договору у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або договору про закупівлю недійсним. Договір підряду 05/12-16 з додатковими угодами був розірваний за рішенням суду, а не визнаний недійсним, тому відповідно всі зобов'язання за даним договором були припинені з моменту набрання рішення суду законної сили, а так вимоги позивача щодо виконання умов вже розірваного договору є безпідставними та необгрунтованими. Таким чином, розірвання договору та визнання його недійсним спричиняють різні правові наслідки: розірвання договору припиняє обов'язки за договором з моменту такого розірвання, а недійсність договору тягне за собою повернення сторін договору у первісний стан (кожна сторона повертає одна одній у натурі все, що було одержано за недійсним договором). Крім того, відповідач заперечує щодо стягнення судових витрат у розмірі 22761,50грн.

Ухвалою суду від 15.11.2018р. постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.11.2018р.

В судовому засіданні 26.11.2018р. представник позивача підтримав позовні вимоги, подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесених позивачем судових витрат на оплату правової допомоги.

Представник відповідача проти позову заперечив та просив відмовити в позові.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.216 ГПК України в судовому засіданні оголошено перерву до 03.12.2018р., про що повідомлено сторін під розписку.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

На підставі та за результатами процедури закупівлі №UA-2016-11-03-000480-с, проведеної через електронну систему державних закупівель для Волинського обласного територіального медичного об'єднання, 05 грудня 2016 року між ПП Екоресурси Волинь (Виконавець) та Комунальним підприємством Інформаційно-аналітичний центр Волиньенергософт (Замовник) було укладено Договір підряду № 05/12-16.

Згідно пунктів 1.1, 1.2 Договору на підставі проведеної процедури закупівлі відповідно до чинного законодавства Виконавець приймає на себе зобов'язання виконати роботи по капітальному будівництву теплогенератора модульного транспортабельного 3200 кВт на пелеті для забезпечення тепловою енергією і гарячим водопостачанням Волинського обласного дитячого територіального медичного об'єднання, а Замовник - прийняти та оплатити такі роботи відповідно до тендерної пропозиції.

Пунктом 3.1 договору було встановлено ціну робіт, яка складала 3 572 000,00 грн.

Згідно пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Договору розрахунки проводяться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця Замовником, при наявності коштів на бюджетних рахунках, після підписання Сторонами актів приймання виконаних робіт, довідок про вартість виконаних підрядних робіт в установленому порядку. Оплата за цим Договором здійснюється за рахунок коштів обласного бюджету. Замовник не відповідає перед Виконавцем за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у разі відсутності бюджетного фінансування або не перерахування коштів Державною казначейською службою.

Пунктами 7.1, 7.2 Договору встановлено, що забезпечення виконання зобов'язань за Договором становить 100000грн. Повернення Виконавцю забезпечення виконання Договору про закупівлю здійснюється відповідно до ст.26 Закону України "Про публічні закупівлі".

12 грудня 2016 року між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 про внесення змін до Договору підряду №05/12-16 від 05.12.2016 р., відповідно до якої Замовником було внесено авансовий платіж в розмірі 30% вартості робіт, а саме - 1 071 600,00 грн.

На виконання умов Договору позивачем було перераховано на рахунок відповідача гарантійний платіж у розмірі 100000грн, що підтверджується платіжним дорученням №130 від 12.12.2016р.

Відповідно до п.5.1 Договору роботи по будівництву мали бути виконані до 12 грудня 2016 року.

Всупереч визначеним положенням договору підряду будівельні (підрядні) роботи Виконавцем у визначені терміни виконані не були.

21 серпня 2017 року Господарським судом Волинської області за наслідками розгляду справи №903/616/17 за позовом КП "ІАЦ "Волиньенергософт" до ПП "Екоресурси Волинь" про зобов`язання до виконання робіт згідно вищезазначеного договору підряду, було постановлено ухвалу про затвердження укладеної між сторонами мирової угоди від 18.08.2017р., відповідно до положень якої, зокрема, сторони домовились, що:

- ПП "Екоресурси Волинь" бере на себе зобов'язання виконати роботи по капітальному будівництву теплогенератора модульного транспортабельного 3200 кВт на пелеті для забезпечення тепловою енергією і гарячим водопостачанням Волинського обласного територіального медичного об'єднання відповідно до договору №05/12-16 від 05.12.2016 р. протягом трьох місяців з моменту підписання мирової угоди, тобто до 21 листопада 2017 року;

- після завершення виконання робіт по капітальному будівництву теплогенератора модульного транспортабельного 3200 кВт на пелеті для забезпечення тепловою енергією і гарячим водопостачанням Волинського обласного територіального медичного об'єднання і підписання в установленому порядку актів виконаних робіт відповідно до договору №05/12-16 від 05.12.2016р., КП "ІАЦ "Волиньенергософт" протягом 10 днів оплачує ПП "Екоресурси Волинь" виконанні роботи у повному обсязі з врахуванням перерахованих авансів.

25 вересня 2017 року між сторонами було укладено додаткову угоду №2 про внесення змін до договору підряду №05/12-16 від 05.12.2016р. згідно якої встановлено остаточний день виконання будівельних робіт - 20 листопада 2017 року.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

В зв'язку з тим, що відповідач належним чином не виконав умови договору, 30 травня 2018р. Господарським судом Волинської області за позовом ПП "Екоресурси Волинь" було ухвалено рішення про розірвання договору підряду №05/12-16 від 05.12.2016р. з додатковими угодами від 12.12.2016р. №1 та від 25.09.2017р. №2. Вказане рішення набрало законної сили 20.06.2018р.

Враховуючи те, що укладений між сторонами договір підряду було розірвано, посилаючись на ч.1 ст.26 Закону України "Про публічні закупівлі" та ч.5 ст.653 ЦК України, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача гарантійний платіж у розмірі 100000грн.

Пунктом 7.2 Договору встановлено, що повернення Виконавцю забезпечення виконання Договору про закупівлю здійснюється відповідно до ст.26 Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник має право вимагати від учасника-переможця внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією. Замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем договору, а також у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або договору про закупівлю недійсними та у випадках, передбачених статтею 37 цього Закону, а також згідно з умовами, зазначеними в договорі, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

Договір про закупівлю є нікчемним у разі: його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону; його укладення в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону; його укладення з порушенням строків, передбачених частиною другою статті 32 та абзацом восьмим частини третьої статті 35 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв'язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону (ст.37 ЗУ "Про публічні закупівлі").

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому ст. ст. 598, 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено судом та підтверджено сторонами, договір підряду №05/12-16 від 05.12.2016р. було розірвано в судовому порядку.

Згідно ч.ч.2, 3 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Крім того, згідно ч.1 ст 26 ЗУ Про публічні закупівлі замовник повертає забезпечення виконання договору у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або договору про закупівлю недійсним.

Отже, розірвання договору та визнання його недійсним спричиняють різні правові наслідки: розірвання договору припиняє обов'язки за договором з моменту такого розірвання, а недійсність договору тягне за собою повернення сторін договору у первісний стан (кожна сторона повертає одна одній у натурі все, що було одержано за недійсним договором).

Позивач просить стягнути сплачений відповідачу гарантійний платіж, обгрунтовуючи його стягнення як відшкодування збитків згідно ч.5 ст.653 ЦК України.

Відповідно до ч.5 ст.653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у звґязку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Частиною 1 ст.225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності у вигляді покладення обов'язку з відшкодування збитків.

Водночас, відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Отже, гарантія є одним із видів забезпечення виконання зобов'язань і не може вважатися збитками. Стягнення суми гарантійного платежу є стягненням суми авансу.

Згідно із частинами 2, 3 ст. 13, частиною 1 ст. 74 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на те, що договір підряду з додатковими угодами був розірваний в судовому порядку за ініціативою позивача, договір сторонами не виконано, відповідно всі зобов'язання за даним договором були припинені з моменту набрання рішення суду законної сили. Гарантійний платіж, що був сплачений на виконання умов договору не є понесеними стороною збитками. А тому, вимога позивача щодо стягнення з відповідача гарантійного платежу у розмірі 100000грн. є безпідставною та не підлягає до задоволення.

Враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

В позові відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 13.12.2018р.

Суддя О. Г. Слободян