Рішення

від 24.10.2018 по справі 910/9420/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.10.2018Справа № 910/9420/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Якименко М.М ., при секретарі судового засідання Мартинюк М.О. , розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (04080, м. Київ, ВУЛИЦЯ НОВОКОСТЯНТИНІВСЬКА, будинок 20; код ЄДРПОУ 41946011)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інпросервіс" (03148, м. Київ, ВУЛ. ГЕРОЇВ КОСМОСУ, будинок 2-Б; код ЄДРПОУ 35556868)

про стягнення 1 651 134,33 грн.

Представники учасників справи :

від позивача: Півень Д.О. - за довіреністю №1803010159 від 01.03.2018 року;

від відповідача: не з'явилися;

Обставини справи :

Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інпросервіс" про стягнення 1 651 134,33 грн. боргу, а саме 1 270 638,90 грн. вартості спожитої електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем ПКЕЕ та договірних умов, а також нарахованих 73 000,82 грн. процентів річних та 307 494,61 грн. втрат від інфляції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язання з оплати за поставлену позивачем електричну енергію, не обліковану внаслідок порушення відповідачем як споживачем Правил користування електричною енергією, зокрема, самовільне підключення струмоприймачів до електричної мережі з метою безоблікового споживання, в зв'язку з чим позивачем було складено відповідні акти порушень та на підставі рішення комісії з розгляду актів порушень ПКЕЕ проведено нарахування за спожиту відповідачем без укладення договору електроенергію в загальній сумі 1 270 638,90 грн.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов та стягнути з відповідача на свою користь: 1 270 638,90 грн. - вартість електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем правил користування електричною енергією та договірних умов, 307 494,61 грн. - інфляційних втрат, 73 000,82 грн. - 3% річних, 24 767,02 грн. - судового збору.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями головуючим суддею визначено суддю Якименко М.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2018 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк та спосіб для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 04.09.2018 року.

04.09.2018 року через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №910/9420/18 до набрання законної сили рішенням (ухвалою, постановою) касаційної інстанції у справі №910/15212/16.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2018 року підготовче засідання відкладено на 02.10.2018 року в порядку, передбаченому ст. 183 ГПК України, повідомлено учасників справи про підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2018 року підготовче провадження у справі 910/9420/18 закрито; розгляд справи по суті призначено на 24.10.2018 року.

В судове засідання 24.10.2018 року представник відповідача не з'явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 24.10.2018 року представники позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 24.10.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.12.2010 року між Публічним акціонерним товариством КИЇВЕНЕРГО та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інпросервіс" (далі по тексту - відповідач) укладено Договір №61691, о/р 61691018 (далі по тексту - Договір) про постачання електричної енергії.

Статтею 26 Закону України Про електроенергетику передбачено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно технічних документів та договору про постачання енергії.

Відповідно до п. 5.1. Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року №28 (далі по тексту - ПКЕЕ), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

На виконання вимог Закону України Про ринок електричної енергії від 13.04.2017 №2019, який набув чинності 11.06.2017, Загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства КИЇВЕНЕРГО від 13.11.2017 прийнято рішення про реорганізацію Публічного акціонерного товариства КИЇВЕНЕРГО шляхом виділу з нього Приватного акціонерного товариства ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ (далі по тексту - Позивач) (Код ЄДРПОУ 41946011).

Відповідно до ст. 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Згідно п. 2.3. статуту Приватного акціонерного товариства ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ є правонаступником Публічного акціонерного товариства КИЇВЕНЕРГО в частині переданих йому майна, прав та обов'язків згідно з розподільчим балансом, а також в частині прав та обов'язків, що визначені частиною 13 розділу XVIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ринок електричної енергії .

Згідно даних Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Приватне акціонерне товариство ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ є правонаступником Публічного акціонерного товариства КИЇВЕНЕРГО .

Відповідно до ч. 13 розділу XVIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ринок електричної енергії у разі відокремлення оператор системи розподілу, яким є ПрАТ ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ , є правонаступником в частині прав та обов'язків:

пов'язаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та із провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією;

за укладеними договорами про приєднання до електричних мереж; за укладеними договорами спільного використання технологічних електричних мереж; за договорами, укладеними з державним підприємством, що провадить діяльність з оптового постачання електричної енергії, судовими рішеннями, прийнятими у справах щодо цього підприємства;

за кредитними договорами, договорами застави, поруки, обумовленими провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними)електромережами

за зобов'язаннями, пов'язаними з купівлею-продажем, ремонтом, будівництвом та іншими операціями з майном, яке забезпечує діяльність оператора системи розподілу;

за зобов'язаннями, пов'язаними з емісією, володінням цінними паперами та іншими зобов'язаннями, пов'язаними з власними або придбаними цінними паперами.

Перехід права вимоги від Позивача його правонаступнику підтверджується окрім згаданих вище документів також розподільчим балансом та актом приймання-передачі, витяги з яких додаються до цієї заяви.

Ст.аттею27 Закону України Про електроенергетику визначає відповідальність за порушення законодавства про електроенергетику. Зокрема, до правопорушень в електроенергетиці відносять: порушення правил користування енергією.

Відповідно до п. 4.2.3. Договору Відповідач сплачує Позивачу вартість недоврахованої електроенергії, розраховану виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 4 травня 2006 року № 562, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 липня 2006 року за N 782/12656, за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням (далі - Методика), у разі таких дій Відповідача:

- самовільного внесення змін у схеми обліку електроенергії;

- пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття

- пломб з засобів обліку;

- споживання електроенергії поза засобами обліку; інших умов, визначених Методикою.

Крім того, в п. 6.41. ПКЕЕ визначено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих ПКЕЕ або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень ПКЕЕ (далі - акт).

Відповідно до п. 6.41. ПКЕЕ визначено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих ПКЕЕ або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень ПКЕЕ.

05.04.2016 уповноваженими представниками Позивача проведено перевірку електрообладнання Відповідача за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 12.

Під час даної перевірки уповноваженими представниками Позивача, зафіксовано порушення ПКЕЕ Відповідачем, а саме, встановлено, що споживач порушив ст. 26, 27 Закону України Про електроенергетику , пп. 1.3, 3.34, 5.1, 6.40, 10.2 ПКЕЕ - самовільне підключення струмоприймачів до електричної мережі з метою безоблікового споживання. Самовільне підключення виконано дротом з метою без облікового споживання електроенергії. Дане підключення неможливо виявити при контрольному огляді через те, що розрахункові лічильники знаходяться в інших приміщеннях.

У зв'язку з чим уповноваженими представниками Позивача, складено Акт порушень ПКЕЕ №43849 (далі по тексту - Акт).

Виходячи з викладеного, в силу вимог викладених в ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав), між сторонами виникли господарські зобов'язання.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язання з оплати за поставлену позивачем електричну енергію, не обліковану внаслідок порушення відповідачем як споживачем Правил користування електричною енергією, зокрема, самовільне підключення струмоприймачів до електричної мережі з метою безоблікового споживання, в зв'язку з чим позивачем було складено відповідні акти порушень та на підставі рішення комісії з розгляду актів порушень ПКЕЕ проведено нарахування за спожиту відповідачем без укладення договору електроенергію в загальній сумі 1 270 638,90 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Споживання електричної енергії за вищезазначеною адресою відбувалось без дозволу Позивача, представниками якого вжито заходів щодо повного відключення від електропостачання даного об'єкту (Акт про усунення порушення ПКЕЕ).

Стаття 27 Закону України Про електроенергетику визначає відповідальність за порушення законодавства про електроенергетику. Зокрема, до правопорушень в електроенергетиці відносять: крадіжку електричної і теплової енергії та самовільне підключетїг до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без (поза) приладів обліку.

На підставі Актів уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення ПКЕЕ (далі - комісія) визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків (п.6.42 ПКЕЕ).

Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків (п. 6.42. ПКЕЕ).

Таким чином, у відповідності до вимог ПКЕЕ 07.07.2016 відбулось засідання комісії по розгляду Акту №43849 за відсутності Відповідача, що супроводжувалось веденням Протоколу № 1591.

На даному засіданні комісії прийнято рішення, яким:

- Нарахування провести згідно з п. 2.5 та за формулою 2.4 Методики. Потужність 567 кВт згідно до Додатку , тривалість роботи: 12 год., 7 днів на тиждень.

- Період нарахування з 30.12.2015 по 05.04.2016 (дата усунення).

- Згідно з Розрахунком вартості електроенергії спожитої без обліку нарахування по Акту складає 1 270 638,90 грн. (з ПДВ).

Згідно п. 6.43 ПКЕЕ, споживач зобов'язаний оплатити розрахункові документи за недовраховану електричну енергію протягом ЗО календарних днів від дня отримання рахунка. Винятком з цього положення, згідно п. 6.42 ПКЕЕ, є оскарження рішення комісії в суді.

Листом від 07.07.2016 №030/34-2481 Позивач надіслав на адресу Відповідачу рахунок, копію протоколу засідання комісії та розрахунок вартості електроенергії спожитої з порушенням ПКЕЕ.

У разі звернення до суду впродовж 10 робочих днів з дня вручення протоколу Споживачу, останній має право не оплачувати виставлені рахунки до вирішення спірних питань у судовому порядку.

Не погоджуючись з рішенням комісії по розгляду актів порушення ПКЕЕ Відповідач у серпні 2016 року звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про скасування протоколу МІ591 від 07.07.2016 згідно акту порушення ПКЕЕ №43849.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.03.2018 по справі № 910/15212/16 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2018 по справі № 910/15212/16 рішення Господарського суду м. Києва від 29.03.2018 залишено без змін.

Відповідно до ч. 4 спи 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вищенаведене свідчить про порушення Відповідачем цивільного законодавства України та законодавства про енергетику.

Так, відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як випливає із змісту Цивільного кодексу України, відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань настає лише у випадках, передбачених законом або встановлена договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом ч 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі Гарсія Руїз проти Іспанії , від 22 лютого 2007 року в справі Красуля проти Росії , від 5 травня 2011 року в справі Ільяді проти Росії , від 28 жовтня 2010 року в справі Трофимчук проти України , від 9 грудня 1994 року в справі Хіро Балані проти Іспанії , від 1 липня 2003 року в справі Суомінен проти Фінляндії , від 7 червня 2008 року в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії ) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст. 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 року Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 1 270 638,90 грн. (вартість електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем правил користування електричною енергією та договірних умов), нормативно та документарно доведені, а тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь: 73 000,82 грн. (3% річних) та 307 494,61 грн. (інфляційних втрат).

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. М 01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних с способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64). За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 73 000,82 грн. (3% річних) та 307 494,61 грн. (інфляційних втрат), нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 255, 256 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інпросервіс" (03148, м. Київ, ВУЛ. ГЕРОЇВ КОСМОСУ, будинок 2-Б; код ЄДРПОУ 35556868) на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (04080, м. Київ, ВУЛИЦЯ НОВОКОСТЯНТИНІВСЬКА, будинок 20; код ЄДРПОУ 41946011) 1 270 638 (один мільйон двісті сімдесят тисяч шістсот тридцять вісім) грн. 90 коп. - вартість електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем правил користування електричною енергією та договірних умов, 307 494 (триста сім тисяч чотириста дев'яносто чотири) грн. 61 коп. - інфляційних втрат, 73 000 (сімдесят три тисячі) грн. 82 коп. - 3% річних, 24 767 (двадцять чотири тисячі сімсот шістдесят сім) грн. 02 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення та ст. 256 Господарського процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 13.12.2018 року.