Ухвала

від 11.12.2018 по справі 826/17207/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

11 грудня 2018 року м. Київ № 826/17207/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., при секретарі судового засідання Павленко Ю.В., розглянувши у підготовчому засіданні заяву про забезпечення позову в адміністративній справі:

за позовом Громадської організації "Порт без корупції" до треті особи Міністерства інфраструктури України Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон", Товариство з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера", Компанія "Кофко Ресорсіз СА" (Cofco resource SA), Компанія "Бунге СА" (Bunge SA), Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" про визнання протиправним та скасування наказу №2 від 02.01.2018 року за участю представників сторін:

від позивача : Теплюк Ю. О.

від відповідача: Громова О. С.

від третьої особи 1 - Сорокопуд О. В., від третьої особи 2 - не прибув, від третьої особи 3 - Денисенко О. М., від третьої особи 4 - Денисенко О. М., Копійка О. О. Бігдан О.В., від третьої особи 5 - Сидоренко Д. О.,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась громадська організація "Порт без корупції" (далі також - ГО "Порт без корупції", позивач) з позовом до Міністерства інфраструктури України (далі також - Мінінфраструктури, відповідач). У своєму позові позивач просить визнати протиправним та нечинним наказ Міністерства інфраструктури України від 02 січня 2018 року № 2 "Про затвердження Змін до Правил плавання і лоцманського проведення суден у північно-західній частині Чорного моря, Бузько-Дніпровсько-лиманському та Херсонському морському каналах".

Разом із позовною заявою позивачем було подано до суду заяву про його забезпечення, шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу та встановлення заборони прийняття Міністерством інфраструктури України нормативно-правових актів, що регулюють відповідні правовідносини в частині правил плавання і лоцманського проведення суден у Бузько-Дніпровсько-лиманському каналі до моменту проведення робіт щодо поліпшення технічних характеристик Бузько-Дніпровсько-лиманського каналу, необхідних для запровадження змін, подібних за передбачені наказом Міністерства інфраструктури України від 02 січня 2018 року № 2 "Про затвердження Змін до Правил плавання і лоцманського проведення суден у північно-західній частині Чорного моря, Бузько- Дніпровсько-лиманському та Херсонському морському каналах", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 січня 2018 року за № 76/31528.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2018 заяву Громадської організації "Порт без корупції" про забезпечення адміністративного позову - задоволено частково. Зупинено дію наказу Міністерства інфраструктури України від 02.01.2018 № 2 "Про затвердження Змін до Правил плавання і лоцманського проведення суден у північно-західній частині Чорного моря, Бузько-Дніпровсько-лиманському та Херсонському морському каналах" до набрання законної сили рішенням, ухваленим за результатами судового розгляду даної адміністративної справи по суті.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2018 скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10. 2018.

10.12.2018 через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) від позивача повторно надійшла заява про забезпечення адміністративного позову, шляхом зупинення дії наказу Міністерства інфраструктури України від 02 січня 2018 року № 2 "Про затвердження Змін до Правил плавання і лоцманського проведення суден у північно-західній частині Чорного моря, Бузько- Дніпровсько-лиманському та Херсонському морському каналах", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 січня 2018 року за № 76/31528, в частині змін внесених до наказу Міністерства інфраструктури України від 01.08.2007 №655 частиною 3 п. 3 оспорюваного наказу.

Заява обґрунтована тим, що оскаржуваний наказ є регуляторним актом в розумінні Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", який прийнято із порушенням вимог ст.ст. 4, 7, 9, 25 вказаного Закону. Крім того, прийняттю оскаржуваного наказу не передувало здійснення жодних заходів щодо поліпшення технічних характеристик БДЛК, що в свою чергу створює загрозу безпеці людей, призведе до зменшення транзитних вантажопотоків, підвищить рівень аварійності на ділянці каналу БДЛК, матиме наслідком руйнування БДЛК та створить загрозу навколишньому природному середовищу, призведе до падіння рівня глибин каналу.

Враховуючи висновки, викладені в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2018, виходячи зі змісту повторної заяви про забезпечення адміністративного позову, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти

Слід зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України, є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.

Так, у вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Згідно з п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

У своїх поясненнях позивач посилається на ознаки очевидної протиправності оскаржуваного наказу у зв'язку з порушенням Мінінфраструктури процедури його розробки та прийняття, визначеної Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Відповідно до процедури, встановленої Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" кожен проект регуляторного акту оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань. При цьому, оприлюдненню підлягають: план діяльності регуляторного органу з підготовки проектів регуляторних актів та зміни; повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акту (з метою одержання зауважень і пропозицій); проект регуляторного акту; відповідний аналіз регуляторного впливу.

Крім того, Закон України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" визначає, що проекти регуляторних актів підлягають погодженню із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, яким, у відповідності до вимог Положення про Державну регуляторну службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2014 року № 724, є Державна регуляторна служба України.

Наразі, з наявного в матеріалах справи листа Державної регуляторної служби України від 22.09.2017 вбачається, що за наслідками розгляду доопрацьованого проекту наказу Мінінфраструктури "Про затвердження Змін до Правил плавання і лоцманського проведення суден у північно-західній частині Чорного моря, Бузько-Дніпровсько-Лиманському та Херсонському морському каналах", з урахуванням вимог ст.1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" вищезнаначений проект наказу не містить норм регуляторного характеру, а його прийняття не потребує реалізації передбачених цим Законом процедур .

Крім того, предметом позову в даній справі є правомірність наказу Міністерства інфраструктури України від 02 січня 2018 року № 2 "Про затвердження Змін до Правил плавання і лоцманського проведення суден у північно-західній частині Чорного моря, Бузько-Дніпровсько-лиманському та Херсонському морському каналах", що, в свою чергу, становить предмет доказування і має досліджуватись під час розгляду справи.

Отже, суд приходить до висновку, що вжиття заходів забезпечення у спосіб, визначений у заяві, буде фактичним вирішенням справи по суті, а відтак заява задоволенню не підлягає. Крім того, враховуючи вимоги ст. 151 КАС України позивач станом на час вирішення даної заяви, не надав суду доказів щодо реального порушення його прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 77, 150, 151,154, 241-243,248, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Відмовити громадській організації "Порт без корупції" в задоволенні заяви про забезпечення позову. Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції порядку та в строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.С. Мазур